Ухвала суду № 137382323, 15.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

15 червня 2026 рокуСправа № 280/5901/26 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацького Р.В., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, у справі

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , що функціонує на базі КНП «Міська лікарня №7» Запорізької міської ради (69118, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, 9, ЄДРПОУ 35535544)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

третя особа: Військова частина НОМЕР_3 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

про визнання протиправною, скасувати постанову та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позовну, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , що функціонує на базі КНП «Міська лікарня №7» Запорізької міської ради (далі відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 2), третя особа: Військова частина НОМЕР_3 Національної гвардії України (далі третя особа) в якій позивач просить суд:

- зупинити дію постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , що функціонує на базі КНП «Міська лікарня №7» Запорізької міської ради від 25.04.2026, оформленої довідкою ВЛК, якою ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби;

- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 та військовій частині НОМЕР_3 вчиняти дії щодо реалізації постанови ВЛК від 25.04.2026 стосовно ОСОБА_1 , у тому числі направлення до виконання бойових (службових) завдань, до набрання законної сили рішенням суду.

В обґрунтування заяви зазначено, що копія довідки ВЛК Позивачу не вручалася, зі змістом постанови його не ознайомлювали, встановлені комісією діагнози не повідомлялися, відомості про застосовані статті Розкладу хвороб не надавалися. Зазначає, що позивач страждає на хронічне захворювання - цукровий діабет 2 типу, що підтверджується медичною документацією з 2020 року. Відповідно до наявних у справі медичних документів у Позивача встановлено: цукровий діабет 2 типу середньої важкості у стадії декомпенсації, діабетичну ангіопатію, діабетичну ретинопатію, ретинальні судинні зміни, ожиріння ІІ ступеня. Результати лабораторних досліджень підтверджують рівень глюкози крові 12,84 ммоль/л та рівень глікованого гемоглобіну (Hbalc) 8,52 %, що свідчить про декомпенсований перебіг захворювання та високий ризик розвитку ускладнень. Крім того, Позивача направлено на стаціонарне лікування до ендокринологічного відділення у зв`язку з незадовільним контролем цукрового діабету та наявністю його ускладнень. Вказує, що подальше проходження військової служби до вирішення спору по суті створює реальну небезпеку погіршення стану здоров`я Позивача та розвитку незворотних ускладнень цукрового діабету.

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Вирішуючи питання про наявність обставин, що дають підстави для забезпечення позову, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Як вже зазначалося вище, частиною другою статті 150 КАС України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі №640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19 та інших.

Суд під час розгляду заяви про забезпечення позову враховує, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, який триває і дотепер.

Отже, виконання громадянами України, придатними до військової служби, в період дії воєнного стану свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни як і дії відповідних державних органів щодо забезпечення виконання відповідних завдань, урегульовано законом, а тому за загальним правилом не вважаються безпідставними.

У той же час як на вагому обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що не є військовозобов`язаним, не підлягає мобілізації та повинен бути виключений з військового обліку, що протиправно не враховано відповідачем.

Однак, з цього приводу слід зауважити, що на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність ознак порушеного права, протиправності дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень, оскільки встановлення ознак порушеного права та встановлення протиправності дій/бездіяльності, є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є неприпустимим на цій стадії судового процесу.

Суд звертає увагу й на те, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з ухваленням відповідного рішення. У свою чергу, забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Тому, сам факт прийняття суб`єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій/бездіяльності, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

З приводу наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення (дій/бездіяльності) та порушення таким рішенням (діями/бездіяльністю) прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/14303/18, від 12 лютого 2020 року у справі № 640/17408/19 та від 27 лютого 2020 року у справі № 640/16242/19 зазначено, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt). Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є вкрай вагомими підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі, оскільки, як вже наголошувалося вище, такі обставини підлягають встановленню та доведенню в процесі розгляду справи по суті.

Також, як на іншу ключову обставину необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник посилається на те, що подальше проходження військової служби до вирішення спору по суті створює реальну небезпеку погіршення стану здоров`я Позивача та розвитку незворотних ускладнень цукрового діабету.

Однак, такі доводи представника позивача не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки сформульовані як можливість/ймовірність їх настання у майбутньому, тобто ґрунтуються тільки на припущеннях. Більше того, можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2019 року у справі №826/13306/18.

Отже, судом не встановлено достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може спричинити незворотні зміни у правовому становищі позивача, а ймовірність існування ризику, у зв`язку з яким і мали б, на його думку, вживатися заходи забезпечення позову, не підтверджується належними й допустимими доказами.

З огляду на викладене заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі за позовом позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 , що функціонує на базі КНП «Міська лікарня №7» Запорізької міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Військова частина НОМЕР_3 Національної гвардії України про визнання протиправною, скасувати постанову та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Ухвала виготовлена та підписана 15 червня 2026 року.

Суддя Сацький Р.В.