Ухвала суду № 137382266, 12.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ

12 червня 2026 рокуСправа № 280/1743/25 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала вищезазначена адміністративна справа.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.05.2025 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 08.01.2025 № 722, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, з урахуванням виплачених сум пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки № 722 від 08.01.2025, з урахуванням усіх видів грошового забезпечення, зазначених у довідці, та виплачених сум пенсії.

Зазначене рішення набрало законної сили 27.11.2025.

02.06.2026 до суду через систему Електронний суд від представника ОСОБА_1 до суду надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якому представник просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подати у встановлений судом термін звіт про виконання рішення від 30.05.2025 у справі № 280/1743/25.

Відповідно до ч. 2 ст. 166 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Згідно з ч. 3 ст. 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Положеннями ст. 381-1 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Заяву подано позивачем в порядку ст. 382 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частиною 1 ст. 382-1 КАС України передбачено, що суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви в порядку письмового провадження протягом десяти днів з дня її надходження.

Від відповідача надійшли пояснення, щодо виконання судового рішення, в яких крім іншого зазначено, що Головним управлінням здійснено перерахунок пенсії на підставі довідки від 08.01.2025 № 722 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, починаючи з 01.04.2019 (відповідні перерахунки додаються). В результаті проведеного перерахунку донараховано заборгованість в сумі 173340,21 грн. (Розрахунок боргу додається). Також відповідач повідомив, що на підставі особистої заяви ОСОБА_1 його пенсійна справа та атестат про зняття з обліку було направлено до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Подальші перерахунки та виплата можуть бути здійсненні лише Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.

Дослідивши матеріали справи та заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами України та є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст.ст.14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За приписами частин першої, другої статті 381-1 КАС України (в редакції Закону №4094-ІХ від 21 листопада 2024 року) судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Частиною 3 статті 382-1 зазначено, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Щодо твердження відповідача, що судове рішення виконано в повному обсязі, а всі перерахунко повинні здійснюватися Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві, у зв`яку зі зняттям з обліку, суд зазначає.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абз. 3 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абз. 2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абз. 5 пп. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013).

Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, ст. 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Також, Конституційний Суд України, узявши до уваги ст. 3, 8, ч. 1, 2 ст. 55, ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Крім того, звертає увагу на Рекомендації №Rec 16 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про виконання адміністративних рішень і судових рішень в області адміністративного права, в розділі II Рекомендацій «Виконання судових рішень, що стосуються адміністративних органів» зазначено, що Держави-члени повинні забезпечити, щоб адміністративні органи виконували судові рішення в розумні терміни. Щоб повністю виконати судові рішення, адміністративні органи повинні вживати всіх необхідних заходів відповідно до законодавства (пункт а). У випадку невиконання адміністративним органом судового рішення, повинна бути передбачена відповідна процедура забезпечення виконання цього рішення (пункт b).

Також, враховуючи практику застосування Європейським судом з прав людини Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Так ЄСПЛ зазначив, що неможливість особою домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини (справа Жовнер проти України, заява № 56848/00, пункт 33). Суд також зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

Відповідно до пілотного рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), де в п. 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 27 лютого 2007 року по справі «Істинна Православна Церква в Молдові та інші проти Молдови» у справах, де боржником є сама держава, не має значення, який із органів державної влади брав участь у судових спорах та який із них несе відповідальність за виконання кінцевого рішення. Держава має бути спроможною виконати судове рішення, ухвалене на користь сторони, упродовж розумного строку.

Згідно з п. 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (№29979/04), Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Отже, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не ліквідовано у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку, що саме відповідач повинен здійснити перерахунок та виплату, оскільки на нього покладено такий обов`язок.

Суд зазначає, що порушення прав позивача ОСОБА_1 , допустило саме Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, отже, підстави вважати ГУ ПФУ в м. Києві правонаступником по правам та зобов`язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - відсутні. Також ГУ ПФУ в м. Києві не був учасником адміністративної справи №280/1743/25, зобов`язань на нього у даній справі не покладалося.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення заяви про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Керуючись статтями 294, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі задовольнити.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.05.2025 у справі № 280/1743/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подати у двомісячний строк з дня отримання даної ухвали звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.05.2025 у справі № 280/1743/25.

Роз`яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що звіт про виконання судових рішень має відповідати вимогам ст. 382-2 КАС України, з урахуванням змін, внесених Законом України № 4094-IX від 21.11.2024 щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень.

Роз`яснити керівнику Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, що у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Ухвалу виготовлено у повному обсязі і підписано 12.06.2026.

Суддя Р.В. Сацький