Ухвала суду № 137381641, 15.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 червня 2026 року Справа №160/25181/24

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Врона О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/25181/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 у справі №160/25181/24 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії -задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1994 по 28.02.1999 роки та зарахувати періоди роботи з 02.01.1992 по 30.06.1999 роки та з 01.07.1999 по 27.10.1999 роки, як роботу в особливо важких умовах праці по Списку №1.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 01.06.2024 перерахунок та виплату пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період роботи 01.03.1994 по 28.02.1999 роки та зарахувати до стажу роботи по Списку №1 періоди з 02.01.1992 по 30.06.1999 роки та з 01.07.1999 по 27.10.1999 роки.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у сумі 969 (дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 00 коп.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 12.11.2025 в даній справі постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.03.2025 скасовано.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 залишено в силі.

Судове рішення набрало законної сили 12.11.2025.

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/25181/24.

Позивач просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/25181/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Запропоновано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати пояснення з приводу поданої позивачем заяви із підтверджуючими доказами до 12.06.2026.

В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що рішення суду виконано з порушенням норм чинного пенсійного законодавства, а саме: відповідач зафіксував розмір пенсії «у твердому розмірі» станом на 2024 рік, мотивуючи тим, що рішенням суду не було зобов`язано робити перерахунку пенсії в подальшому.

Статтею 42 Закону №1058 встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.

В 2019 році постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 р. №124 «Про індексацію пенсій та заходи підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2019 році» визначено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,17;

в 2020 році постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 р. №251 «Про індексацію пенсій та заходи підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2020 році» визначено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11;

в 2021 році постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2022 р. №127 «Про індексацію пенсій та заходи підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2021 році» визначено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,11;

в 2022 році постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» визначено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,14.

в 2023 році постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» визначено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197;

в 2024 році постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» визначено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796;

в 2025 році постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» визначено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115;

в 2026 році постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» визначено коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121.

Оскільки індексація проводиться щорічно, наростаючим підсумком, тобто кожен коефіцієнт збільшує пенсію з урахуванням попереднього, шляхом збільшення заробітку за 3 попередніх роки.

Відповідач на виконання рішення суду у справі № 160/25181/24 скасував індексацію пенсії за 2025 та 2026 роки та застосував розмір пенсії позивача у «твердому розмірі» у зв`язку з позбавленням права на індексацію оскільки судом у рішенні було зобов`язано провести перерахунок пенсії позивача саме з 2024 року та вказаним рішенням не було зобов`язано робити перерахунки в подальшому.

З наданого розрахунку вбачається, що у розрахунок коефіцієнту заробітку враховано заробітну плату за періоди роботи як працюючому пенсіонеру, перераховано пенсію за віком виходячи із заробітної плати за період з 01.07.2000 по 30.09.2007 роки. Тобто, відповідач не виконав рішення суду в частині здійснення перерахунку пенсії, виходячи із заробітної плати з 01.03.1994 по 28.02.1999 роки.

11.06.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пояснень з приводу виконання судового рішення не надійшло. Відповідачем надано розрахунок пенсії позивача.

При вирішенні заяви суд виходить з наступного.

За приписами ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні норми містить і ст. 370 КАС України, за якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав осіб.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями14,370 КАС України. В першу чергу, це забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, метою якого є встановлення судом факту виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Частиною 2 ст. 382-1 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правовим наслідком судового рішення.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 зазначив, що, зокрема ст. 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 09.03.2026 №0400-010303-8/41498 повідомило представника позивача, що на виконання рішення суду, з 01.06.2024 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах, виходячи із заробітної плати за період роботи 01.03.1994 по 28.02.1999 роки та зараховано до стажу роботи за Списком №1 періоди з 02.01.1992 по 30.06.1999 роки та з 01.07.1999 по 27.10.1999 роки відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

Заробітну плату розраховано за період роботи з 01.03.1994 по 28.02.1999 (найбільш доцільний варіант) та з 01.07.2000 по 30.09.2007, за даними системи персоніфікованого обліку.

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки, за 2014-2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення в 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1, 197, 1,0796 становить 28954,93 грн.. (7994,47 грн.х3,62187). Загальний розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 станом на 01.06.2024 становить 17751,61 грн.

Суд зауважує, що предметом розгляду цієї справи були дії щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.03.1994 по 28.02.1999 роки та зарахувати періоди роботи з 02.01.1992 по 30.06.1999 роки та з 01.07.1999 по 27.10.1999 роки, як роботу в особливо важких умовах праці по Списку №1.

Судом не розглядалось в межах цієї справи питання щодо розрахунку розміру пенсії з урахуванням коефіцієнтів індексації.

Щодо здійснення перерахунку пенсії, виходячи із заробітної плати з 01.03.1994 по 28.02.1999 роки то відповідачем повідомлено про здійснення такого перерахунку. Питання щодо правильності його здійснення також може бути лише предметом нового спору.

Суд вказує, що вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, а тому процесуальна процедура вирішення питання щодо встановлення судового контролю за рішення суду, виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.

Необхідно також зауважити, що розглядаючи заяву, подану в порядку статті 382 КАС України, суд не вирішує спір повторно, а лише здійснює контроль за виконанням вже прийнятого рішення.

Суд зазначає, що питання, які позивач намагається вирішити через подання заяви про встановлення судового контролю є предметом окремого нового позову.

З огляду на вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю.

Керуючись ст. ст. 241, 243, 248, 256, 293, 294, 295, 370, 382 КАС України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №160/25181/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона