Рішення № 137381560, 15.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 рокуСправа №160/30426/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 19.11.2024 року, просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 14.05.2024 р. про виключення з військового обліку, у зв`язку з наявністю судимості;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 14.05.2024 р. про виключення з військового обліку, у зв`язку з наявністю судимості по суті та виключити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з військового обліку.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач 14.05.2024 року звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо виключення його з військового обліку, у зв`язку з тим, що він відповідно до вироку Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14.06.2010 р. по справі №1-02-33.2010, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 18.01.2011 р. по справі № 11-16/11, був засуджений за ч. 3 ст. 286 Кримінального кодексу України, до покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. 15.07.2024 року позивач звернувся до відповідача із листом, який був отриманий відповідно до трекінгу АТ «Укрпошта» 19.07.2024 р. щодо повідомлення про результати розгляду заяви від 14.05.2024 р. У зв`язку з відсутністю відповідей на зазначені вище заяву та лист позивача, його представник звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 із адвокатським запитом в якому просила надати копії відповідей про результати розгляду заяви позивача про зняття з військового обліку від 14.05.2024 р. та на лист від 15.07.2024 р. щодо результатів розгляду його заяви про виключення з військового обліку, у зв`язку з наявністю судимості. 05.10.2024 року надійшла відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.10.2024 р. № 78/4/12054 на адвокатський запит до якої було долучено копію відповіді на заяву ОСОБА_1 від 19.07.2024 р. № 6/2123. Так, у листі ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.07.2024 р. № 6/2123, йшлося про те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 р., який набрав чинності 18.05.2024 р., викладено у новій редакції статтю 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та виключено відповідний пункт, у зв`язку з чим за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 відсутні підстави для виключення з військового обліку як особу, що засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Позивач вважає, що при наданні зазначеної вище відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 припустився порушення норми п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу», що діяла на момент звернення ОСОБА_1 із заявою від 14.05.2024 р. про виключення з військового обліку, оскільки була відправлена 15.05.2024 р., а отримана відповідачем відповідно до трекінгу АТ «Укрпошта» 16.05.2024 р., у той час як Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 р., який набрав чинності 18.05.2024 р., у якому і було викладено у новій редакції статтю 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає такими що порушують його права, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду від 19 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

02 грудня 2024 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, до якого долучено квитанцію про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 16 грудня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано позивачем та представником відповідача 18.12.2024 року, про що в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів.

06 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 на позовну заяву, в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що до ІНФОРМАЦІЯ_3 засобами поштового оператору «Укрпошта» надійшла заява позивача від 14.05.2024 про виключення з військового обліку у зв`язку з наявністю судимості (вх, 5057 від 18.05.2024). 19 липня 2024 року на адресу позивача поштовим оператором «Укрпошта» направлено відповідь за результатами розгляду заяви від 14.05.2024, де було роз`яснено, що відсутні підстави для виключення позивача з військового обліку як особи, що засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Відповідно до положень частини третьої статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок включає дотримання правил військового обліку. Відповідач зазначає, що постановка, зняття та виключення з військового обліку є певною процедурою, яка потребує особистої присутності військовозобов`язаної особи, а також наявності військово-облікового документу для внесення відповідних відміток та записів. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року, який набрав чинності 18 травня 2024 року, викладено у новій редакції статтю 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та виключено положення про виключення з військового обліку, у зв`язку з наявністю судимості. Таким чином, на думку відповідача при розгляді заяви позивача від 14.05.2024 року він керувався приписами законодавства, чинними на час виникнення спірних правовідносин, діяв у спосіб, визначений чинними нормативними актами.

20 січня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до суду надійшли пояснення від представника позивача, в яких наведені аргументи щодо обґрунтованості позовних вимог, аналогічні, що зазначені у позовній заяві, а також представник позивача заперечує проти відзиву на позовну заяву та просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії № НОМЕР_2 , орган, що видав: 1212, дата видачі: 14.02.2019 року.

Згідно із вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14.06.2010 року по справі №1-02-33,2010 р. ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.286 ч. 3 КК України та призначено йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18.01.2011 року по справі №11-16/11 р. апеляції засудженого ОСОБА_1 та захисника Неживова Ю.В. задоволено частково, апеляції потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 залишено без задоволення. З вироку Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14 червня 2010 р. у відношенні ОСОБА_1 виключено посилання суду на врахування при призначенні покарання ОСОБА_1 невизнання ним вини. В іншій частині зазначений вище вирок залишено без зміни.

Згідно із довідкою про звільнення серії ДНП від 22.12.2015 року, виданої Ігренським ВЦ УДПтСУ у Дніпропетровській області (№133) Державної пенітенціарної служби України, ОСОБА_1 звільнений умовно-достроково (03 роки 04 місяці 00 днів), згідно зі ст. 81 КК України, на підставі ухвали Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 14.12.2015 року.

Відповідно до довідки №5397 від 26.12.2017 року, яка видана Соборним районним сектором центрального міжрайонного відділу м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку сектору, як засуджений 14 червня 2010 року Миколаївським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст.286 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 18 січня 2011 року вирок Миколаївського суду Миколаївської області від 14.06.2010 року залишено без змін. Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 17.11.2014 року не відбутий строк 04 р.06 м.26 дн. позбавлення волі замінено на обмеження волі на підставі ст.82 КК України Звільнився 22.12.2015 р. з Ігренського ВЦ № 133 згідно ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14.12.2015 року умовно достроково на 3 р. 04. м.00 дн., ст.81 КК України. Знятий з обліку сектору 22.12.2017 року по закінченню строку додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами за вироком Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14.06.2010 року.

15 травня 2024 року позивачем засобами поштового зв`язку з описом вкладення було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 14.05.2024 року про виключення ОСОБА_1 з військового обліку, у зв`язку з наявністю судимості. До заяви позивачем було додано нотаріально засвідчені копії документів: паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 ; оригінал витягу з реєстру територіальної громади станом на 09.05.2024 р.; воєнного квитка; вироку Миколаївського районного суду Миколаївської області від 14.06. 2010 р. по справі № 1-02-33.2010; ухвали Апеляційного суду Миколаївської області від 18.01.2011 р. по справі № 11-16/11; довідки про звільнення від 22.12.2015 р., серія ДНП 34652, що видана Державною пенітенціарною службою України у Дніпропетровській області; довідки Центрального міжрайонного відділу м. Дніпра Соборного районного сектору Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 26.12.2017 р. № 5397. Вказана заява позивача була отримана ІНФОРМАЦІЯ_2 16.05.2024 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а також зареєстрована відповідачем за вх. №5057 від 18.05.2024 року.

18 липня 2024 року позивачем засобами поштового зв`язку з описом вкладення направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 15.07.2024 року щодо результату розгляду заяви про виключення з військового обліку, у зв`язку з наявністю судимості.

01 жовтня 2024 року представником позивача засобами поштового зв`язку з описом вкладення було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , адвокатський запит за вих. №30/09 від 30.09.2024 року з питання розгляду листа від 14.05.2024 року.

05 жовтня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 листом №78/4/12054 надав представнику позивача копію відповіді на заяву позивача від 14.05.2024 року (вх. №5057 від 18.05.2024 року).

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 №6/8123 від 19.07.2024 року повідомлено про те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року, який набрав чинності 18 травня 2024 року, викладено у новій редакції статтю 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до положень частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасi. За результатами розгляду повідомлено, що на теперішній час відсутні підстави для виключення позивача з військового обліку як особу, що засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або с особливо тяжкого злочину. Також у вищевказаному листі зазначено про необхідність дотримання та виконання Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також законодавства в галузі оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

15 жовтня 2024 року представником позивача засобами поштового зв`язку з описом вкладення було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 скаргу на відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з військового обліку ОСОБА_1

23 жовтня 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_6 листом №160/1/4061 повідомив про те, що 18 травня 2024 року набрав чинності Закон України №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який кардинально змінив правила військового обліку та підстави для зняття або виключення з військового обліку. В тому числі, змінилися умови мобілізації для осіб, які раніше були засуджені до позбавлення волі за тяжкою або особливо тяжкою статтею. До 18 травня 2024 року стаття 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачала, що особи, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину мали право на виключення з військового обліку. Після виключення з обліку такі особи набували статусу невійськовозобов`язаного та не підлягали призову на військову службу по мобілізації. Відповідно до ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» в новій редакції, засудження до позбавлення волі за тяжкою або особливо тяжкою статтею вже не є підставою для виключення з військового обліку. Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 16.05.2024 №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин. Крім того зазначають, що у Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили. Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону України №2232-ХІІ було виключено норму про виключення з військового обліку осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. З часу набрання чинності змін до вказаного Закону України він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у виключенні з військового обліку на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції до 18.05.2024 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України від 21.10.93 № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII).

У статті 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять «мобілізація» та «особливий період», відповідно до яких:

мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій

За частинами 1, 2 ст. 4 Закону № 3543-XII (тут і надалі в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Частиною п`ятою статті 4 Закону № 3543-XII регламентовано, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Відповідно до статті 2 Закону № 3543-XII, правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України № 2232-XII від 25.03.92 "Про військовий обов`язок і військову службу" (із змінами) (далі - Закон № 2232-XII.)

Згідно зі статтею 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-XII, від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частина дев`ята статті 1 Закону № 2232-XII визначає такі категорії громадяни України щодо військового обов`язку: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-XII, початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону № 2232-XII, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом № 3543-XII.

Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до частини третьої вищезазначеної статті під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

Також, частина шоста статті 22 Закону №3543-XII встановлює, що громадянам, які перебувають на військовому обліку, з моменту оголошення мобілізації забороняється зміна місця проживання без дозволу посадової особи, визначеної у частині третій цієї статті.

Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції до 18.05.2024 року та на час направлення заяви позивачем), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Як свідчать матеріали справи, 15 травня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку з описом вкладення направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 14.05.2024 року про виключення з військового обліку, у зв`язку з наявністю судимості за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Тобто, підстави для виключення позивача з військового обліку обумовлені тим, що його раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

11.04.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон №3633-ІХ).

Так, вищевказаним Законом № 3633-ІХ внесені зміни до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та ч.6 ст. 37 викладено в новій редакції, а саме, зазначено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку".

Матеріалами справи підтверджується, що заява позивача про виключення з військового обліку, у зв`язку з наявністю судимості була зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2 18.05.2024 року за вх. №5057, що підтверджується копією заяви позивача від 14.05.2024 року з штампом про реєстрацію.

Отже, станом на момент подання заяви про виключення позивача з військового обліку від 18.05.2024 року, частина 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу не містила такої підстави для виключення з військового обліку, як попереднє засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Окрім того, згідно пункту 4 розділу «Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

- особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

З огляду на наведені вище положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку №560, з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже, з набранням чинності змін до Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка набула статусу військовозобов`язаного, відтак, підстави для виключення позивача з військового обліку як раніше засудженого до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину у розумінні приписів частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) відсутні.

Також, матеріалами справи підтверджується відсутність будь-яких доказів щодо наявності у відповідача інформації про те, що позивач не підлягав призову на військову службу.

Щодо доводів представника позивача про відсутність норм чинного законодавства, які стосуються обов`язку військовозобов`язаного особисто з`явитися до ТЦК та СП для виключення з військового обліку, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок №1487) (в редакції від 18.05.2024 року, на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (п.3 Порядку №1487).

Відповідно до п.20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. Військово-обліковими документами є для військовозобов`язаних - є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного.

Згідно п.22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону №2232-ХІІ.

Пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ встановлено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Таким чином, для виключення з військового обліку військовозобов`язаних, які раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину законодавцем не вимагається реальне відбуття покарання.

Згідно п.29 Порядку №1487 у разі виключення призовників, військовозобов`язаних та резервістів з персонально-первинного військового обліку виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у картках первинного обліку ставляться відповідні відмітки.

Взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пункті 15 цього Порядку). При цьому взяття на військовий облік, зняття або виключення з нього здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України та військово-облікових документів, визначених у пункті 20 цього Порядку (п.81 Порядку №1487).

Отже, виключення з військового обліку військовозобов`язаного передбачає проставлення відповідної відмітки у військово-обліковому документі (військовому квитку або тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного), для здійснення чого Порядком №1487 передбачена обов`язкова особиста присутність військовозобов`язаного у ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Суд зазначає, що звернення до ІНФОРМАЦІЯ_7 із заявою, до якої долучено копію військового квитка - не є особистим прибуттям військовозобов`язаного в розумінні Порядку №1487.

В свою чергу, суд зазначає, що Кабінетом Міністрів України 30.12.2022 року прийнято постанову №1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (в редакції, як до 18.05.2024 року так і після зазначеної дати), положення якої поширюються на спірні правовідносини, в тому числі пункт 81 щодо обов`язкової особистої присутності військовозобов`язаного для виключення з військового обліку (для проставлення відмітки у військово-обліковому документі).

Суд зауважує, що положення пункту 81 Порядку №1487, про відсутність обов`язкової особистої присутності військовозобов`язаного було доповнено згідно із постановою КМУ №675 від 07.06.2024 року «Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 і від 16 травня 2024 р. № 560», тобто станом на момент виникнення спірних правовідносин (18.05.2024 року), діяла попередня редакція пункту 81 Порядку №1487, яка передбачала обов`язковість особистої присутності військовозобов`язаного при прийнятті або виключенні з військового обліку.

Законодавством встановлено, що виключення військовозобов`язаного з військового обліку повинне відбуватися у спосіб визначений відповідним порядком, що вимагає від особи здійснити відповідні встановлені законодавством дії.

Отже, враховуючи вищевикладене та проаналізувавши норми чинного законодавства (в тому числі на момент виникнення спірних правовідносин), а також оскільки станом на момент подання заяви про виключення позивача з військового обліку від 14.05.2024, яка зареєстрована відповідачем 18.05.2024 за вх. №5057, частина 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не містила такої підстави для виключення з військового обліку, як попереднє засудження особи до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також, зважаючи на те, що станом на момент звернення позивача до відповідача із заявою про виключення з військового обліку останній повинен був особисту прибути до ІНФОРМАЦІЯ_7 з відповідними військово-обліковими документами для проставлення відмітки про виключення з військового обліку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Ухвалюючи дане судове рішення, суд керується ст. 246 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході розгляду відповідачем було наведено належними доказами правомірність дій щодо не виключення позивача з військового обліку, у зв`язку із чим, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева