Рішення № 137381241, 15.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 рокуСправа №160/3553/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення 7157,06 грн. в якості відшкодування шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Військової частини НОМЕР_1 7 157,06 грн. в якості відшкодування шкоди заподіяної державі не належним виконанням обов`язків військової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що відповідачем військовослужбовцем не відшкодовано, закріплене за ним речове майно, втрачене внаслідок неналежного виконання ним обов`язків військової служби.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 року відкрито провадження у справі №160/3553/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не надав.

За правилами ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 15.06.2026 продовжено строк розгляду справи №160/3553/26 на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

За копією витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.02.2025 №52 солдат ОСОБА_1 , призначений наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №90-РС від 16 лютого 2025 року на посаду оператора-радіотелефоніста 1 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти Військової частини НОМЕР_1 , який прибув для подальшого проходження військової служби з військової частини НОМЕР_3 АДРЕСА_1 , з 20 лютого 2025 року зарахований в списки особового складу частини та на всі види забезпечення, на продовольче забезпечення з 21 лютого 2025 року і вважається таким, що з 20 лютого 2025 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до рапорту року начальника речової служби логістики тилу Військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2025 (вх №2801 від 03.06.2025) під час зарахування на речове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 було виявлено невідповідність речового майна зазначеного в речовому атестаті з фактичною наявністю.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 20.08.2025 №1917, за результатами службового розслідування. Наказано вважати, що оператор-радіотелефоніст першого розвідувального відділення першого розвідувального взводу розвідувальної роти Військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 самовільно залишив частину 20.06.2025 та відсутній на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 без поважної причини з 20.06.2025 по теперішній час.

Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 19.10.2025 №3774 призначено службове розслідування за фактом невідповідності речового майна зазначеного в речовому атестаті фактичній наявності майна у солдата ОСОБА_1 , колишнього оператора -радіотелефоніста 1 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти, який перебуває у розпорядженні командира Військової частини НОМЕР_1 , який був зарахований до списків Військової частини НОМЕР_1 та поставлений на речове забезпечення.

Під час проведення службового розслідування з акту приймання-передачі речового майна №101 від 24.02.2025 та речового атестату №094/451 від 04.04.2025 солдата ОСОБА_1 встановлено відсутність у вказаного військовослужбовця наступного речового майна: кашкет літній польовий - 1 штука, панама літня польова - 1 штука, шарф-труба літній 1 штука, труси - 2 штуки, білизна натільна демісезонна - 1 комплект, шкарпетки літні трекінгові - 5 пар, черевики з високими берцями літні - 1 пара, ремінь брючний 1 штука, сорочка бойова - 1 штука, сорочка поло - 1 штука, ремінь розвантажувальний тактичний захисний - 1 штука, чоботи гумові - 1 пара, мішок спальний Туреччина 1 штука, рюкзак бойовий індивідуальний - 1 штука, дощовик пончо - 1 штука.

Опитуваний у ході службового розслідування солдат ОСОБА_1 повідомив, що у липні 2024 року він самовільно залишив Військову частину НОМЕР_4 , де проходив військову службу. Всі його речі залишилися за місцем дислокації вказаної військової частини. Де вони тепер знаходяться йому невідомо.

Таким чином, вказане військове майно було втрачене внаслідок неналежного виконання солдатом ОСОБА_1 обов`язків визначених статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині збереження державного майна.

Відповідно до довідки-розрахунку №240 вартість шкоди, завданої державі внаслідок нестачі (псування, втрати) майна речової служби, яке рахується за солдатом ОСОБА_1 складає 7157,06 грн.

Вказані обставини зафіксовані в акті службового розслідування від 15.11.2025.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 15.11.2025 №2523 «Про результати службового розслідування за фактом невідповідності речового майна зазначеного у речовому атестаті фактичній наявності майна», наказано: вважати, що майно речової служби, закріплене за солдатом ОСОБА_1 було втрачене внаслідок неналежного виконання ним обов`язків військової служби, що визначені статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині збереження військового майна (п.1);

за втрату військового майна, відповідно до статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», притягнути солдата ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності у сумі 7157,06 грн. (п.2).

В матеріалах справи міститься лист-вимога Військової частини НОМЕР_1 від 07.12.2025 №1/1-1271 про відшкодування шкоди, адресований ОСОБА_1 , в якому запропоновано відповідно до ст. 10 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» в строк 7 днів добровільно відшкодувати завдану шкоду державі у сумі 7157,06 грн. на відповідний рахунок розпорядника коштів.

Відповідачем, завдана шкода в добровільному порядку не відшкодована, що стало підставою для подання позивачем позовної заяви.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу".

За нормами частини 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут).

Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до статті 5 Статуту внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту).

Відповідно до норм статей 26-24 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Правове врегулювання дисциплінарної відповідальності військовослужбовців здійснюється на підставі Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 551-XIV, яким затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі Дисциплінарний статут). Дисциплінарний статут визначає, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Згідно зі статтею 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

За нормами статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

Командири, які у разі виявлення ознак кримінального правопорушення не повідомили про це орган досудового розслідування, несуть відповідальність згідно із законом.

Зважаючи на наведені норми Дисциплінарного статуту суд зауважує, що дисциплінарне стягнення застосовується у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

Відповідно до положень статей 83-86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної відповідальності за ці правопорушення.

В свою чергу, підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 3 жовтня 2019 року № 160-IX (Закон № 160-IX).

Пунктом 4 ст. 1 Закону № 160-IX визначено, що матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 160-IX під прямою дійсною шкодою розуміються, зокрема, збитки, завдані військовій частині створенням нестачі військового майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків.

За частинами 1, 2 ст.3 Закону № 160 - IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

2. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Частиною 4 ст. 3 Закону № 160 - IX зазначено, що переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону № 160 - IX , особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.

Розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду ( ч. 1 ст. 7 Закону № 160 IX).

Частинами 6, 7 ст. 8 Закону № 160 IX встановлено, що за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Відповідно до частин 1, 2 ст.10 Закону № 160 IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

У спірних правовідносинах, висновком службового розслідування встановлений факт самовільного залишення відповідачем військової частини без поважних на те причин та без дозволу безпосереднього керівника.

Суд вважає, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки самовільно залишив військову служби, попередньо отримавши військове речове майно на загальну суму 7157,06 грн , яке не повернув військовій частині.

З пояснень, наданих відповідачем 15.06.2025 під час службового розслідування щодо нестачі речового майна, ОСОБА_1 вказав: «Претензій та заперечень щодо нарахування на мене відшкодування завданих збитків внаслідок надання недостовірної інформації з приводу отриманого мною майна не маю».

Відтак, у відповідача виник обов`язок відшкодувати вартість завданої позивачу матеріальної шкоди у вигляді нестачі майна , яке рахується за ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не заперечені відповідачем, а тому підлягають до задоволенню.

Позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн., що підтверджується к платіжною інструкцією №1300 від 06.03.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки такі витрати позивачем не понесені, суд не здійснює розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 238, 241, 243, 244-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) про стягнення 7157,06 грн. в якості відшкодування шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь держави в особі Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) 7 157 (сім тисяч сто п`ятдесят сім) грн. 06 грн. в якості відшкодування шкоди заподіяної державі не належним виконанням обов`язків військової служби.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона