Рішення № 137380942, 15.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 червня 2026 р. Справа № 120/14455/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-БІОГРАН" до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-БІОГРАН" до Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає на протиправність дій Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті щодо застосування адміністративно-господарських штрафів в сумі 102 000 грн. У зв`язку з чим, просить скасувати постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів № ОПШ 000946 від 25.09.2025 та № ОПШ 000947 від 25.09.2025.

Разом з позовною заявою до суду подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 15.10.2025 відмовлено у забезпеченні позовної заяви.

Ухвалою від 17.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в порядку, встановленому ст. 262 КАС України. Цією ж ухвалою встановлено строки для подання заяв по суті.

31.10.2025 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки проведення перевірки здійснювалось згідно вимог Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року, а оскаржувані постанови прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

06.11.2025 позивачем подано відповідь на відзив, в якій він наводить свої аргументи на спростування доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

17.11.2025 відповідачем подано додаткові пояснення у справі, якими він підтримує позицію викладену у відзиві.

Позивач 21.11.2025 подав до суду відповідь на додаткові пояснення відповідача.

12.12.2025 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 12.12.2025 забезпечено адміністративний позов у справі № 120/14455/25.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, суд встановив наступне.

ТОВ «СП-БІОГРАН» є підприємством, яке надає послуги з транспортних перевезень як самостійно згідно з договорами перевезень, а також у вигляді надання субпідрядних послуг іншим автомобільним перевізникам.

ТОВ «СП-БІОГРАН» співпрацювало на підставі разових заявок з ТОВ «Єлогіст».

Згідно направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 25.07.2025 № ОНР 000012 з 28.07.2025 до 03.08.2025 працівниками Укратрансбезпеки здійснювалася перевірка транспортних засобів за додержанням законодавства про автомобільний транспорт згідно ПКМУ від 08.11.2006 №1567.

28.07.2025 старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області на а/д О/02/03/01 Вінниця - Гнівань Тиврів складено акти проведення рейдової перевірки № ОАР 000307 та № ОАР 000241, акти про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № ОАВ 000060 та № ОАВ 000051 та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

Зі змісту акту вбачається, що під час перевірки виявлено порушення положень абз. 17 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні подільного вантажу, відповідальність за що передбачена абз.17 ч.1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Водії з актами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28.07.2025 року були ознайомлені, пояснення надали.

Справа розглядалась за участю директора ТОВ «СП-Біогран» 25.09.2025.

За результатами розгляду справи посадовою особою відповідача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 000946 від 25.09.2025 та № ОПШ 000947 від 25.09.2025 року відповідно до абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 51000,00 грн кожна.

Не погодившись з правомірністю прийнятих постанов про накладення адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Положенням про Державну службі України з безпеки на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади. Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб`єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах. Для виконання перевезень небезпечних вантажів автомобільний перевізник повинен одержати відповідну ліцензію.

Вимогами статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

забезпечувати безпеку дорожнього руху.

Закон України «Про автомобільний транспорт» регламентує також загальні положення щодо перевезення пасажирів (глава 7 цього Закону), загальні положення щодо перевезення вантажів (глава 8 цього Закону), положення про міжнародні перевезення пасажирів і вантажів (розділ ІV цього Закону).

Розділом V Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено відповідальність перевізників за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідальність на підставі ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" при перевезенні вантажу покладається на перевізника.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14 жовтня1997 року, визначено:

Перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні визначають, що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах.

Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що позивач є належним автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, оскільки такі доводи не підтверджені належними та допустимими доказами та суперечать змісту первинних документів перевезення.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України №2344-III автомобільним перевізником є суб`єкт господарювання, який на договірних умовах надає послугу з перевезення вантажу та приймає на себе обов`язок доставки вантажу одержувачу.

Таким чином, визначальним критерієм для встановлення статусу автомобільного перевізника є не фактичне виконання окремих технічних дій, а саме договірне прийняття обов`язку здійснити перевезення та ідентифікація у первинних документах перевезення.

Суд враховує, що відповідно до умов договору №145 від 18.07.2024, укладеного між ТОВ «Єлогіст» та замовником перевезення, саме ТОВ «Єлогіст» визначено автомобільним перевізником, який прийняв на себе обов`язок організації та виконання перевезення вантажу, несе відповідальність перед клієнтом та має право залучати третіх осіб для виконання окремих рейсів, залишаючись при цьому відповідальним за результати перевезення. Зазначене прямо передбачено пунктом 9.1 договору, згідно з яким перевізник має право залучати інших осіб до виконання своїх обов`язків без зміни власного статусу перевізника у договірних правовідносинах.

Таким чином, залучення іншого суб`єкта господарювання до фактичного виконання перевезення не змінює правової природи правовідносин та не трансформує такого суб`єкта у автомобільного перевізника у розумінні Закону №2344-III.

Важливе значення у справі мають товарно-транспортні накладні, які відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, є основним первинним документом, що містить відомості про автомобільного перевізника, вантаж, маршрут та умови перевезення. Саме ці документи були пред`явлені водіями під час здійснення контролю та були покладені в основу складання акту перевірки.

У зазначених товарно-транспортних накладних як автомобільний перевізник прямо визначено ТОВ «Єлогіст» (код ЄДРПОУ 45149289), тоді як позивач у справі не зазначений як перевізник і не набував такого статусу у первинних документах перевезення. Вказані обставини узгоджуються також із змістом акта перевірки, у якому перевізником визначено саме ТОВ «Єлогіст».

Зміст правопорушення та вину позивача відповідач фактично обґрунтовує лише тими відомостями, які надало у своїх поясненнях ТОВ «ЄЛОГІСТ», хоча, як встановлено вище, вони не є повними для можливості однозначного висновку.

За таких обставин суд доходить висновку, що саме ТОВ «Єлогіст» є належним автомобільним перевізником у спірних правовідносинах, тоді як позивач здійснював лише фактичне виконання окремого етапу перевезення як залучений виконавець (субпідрядник), що не змінює його правового статусу та не створює для нього обов`язків і відповідальності перевізника у розумінні Закону №2344-III.

Відповідач, натомість, дійшов протилежного висновку, посилаючись зокрема на ра фактично підмінивши поняття «фактичного виконавця перевезення» поняттям «автомобільного перевізника», що не ґрунтується на нормах матеріального права та суперечить усталеній судовій практиці. Такий підхід є юридично помилковим, оскільки ігнорує договірну природу транспортних правовідносин та первинне значення товарно-транспортної накладної як єдиного належного документа ідентифікації перевізника.

Таким чином, позивач в спірних правовідносинах не є автомобільним перевізником у розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт" і не може нести відповідальність, передбачену частиною 1статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена частиною першої статті 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. Автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

У постановах від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20, від 02 червня 2023 у справі №640/39442/21, Верховний Суд підкреслював, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону №2344-III).

Верховний Суд констатує, що положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовуються виключно до автомобільного перевізника і не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалась у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії.

З огляду на зазначене, посадові особи Укртрансбезпеки повинні забезпечити відповідні вимоги Закону України «Про автомобільний транспорт» про те, що понести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен дійсний автомобільний перевізник, тобто особа, яка в момент перевірки здійснювала автомобільне перевезення, при цьому була зобов`язана дотримуватись вимог указаного Закону і, серед іншого, забезпечити водія (та/або іншу уповноважену особу, присутню при перевірці) відповідною документацією, яка є необхідною для повното та всебічного встановлення усіх обставин, які були предметом перевірки.

Аналогічний підхід неодноразово висловлений Верховним Судом, зокрема у постановах від 30.09.2025 у справі №440/5385/24, від 27.03.2025 у справі №420/6854/23, від 20.03.2025 у справі №380/13118/23, від 13.03.2025 у справі №420/9048/23, від 24.01.2025 у справі №520/11723/23, від 14.11.2024 у справі №440/8156/23, від 10.10.2024 у справах №440/17818/21 та №420/15732/22, а також у низці інших рішень, в яких сформовано сталу правову позицію про те, що відповідальність у сфері автомобільних перевезень може бути покладена виключно на належного автомобільного перевізника, визначеного договором та первинними документами перевезення.

Суд погоджується з доводами Укртрансбезпеки про те, що автомобільний перевізник має використовувати транспортний засіб для перевезення вантажу на законних підставах. Проте автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а не власник/користувач транспортного засобу.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що втручання державних органів у майнові права суб`єктів господарювання повинно бути «законним, передбачуваним та пропорційним», а також ґрунтуватися на достатньо чіткій правовій підставі, яка дозволяє особі передбачити наслідки своїх дій. Зокрема, у справі OKeeffe v. Ireland (2014) підкреслив, що втручання держави у майнові права (у тому числі через штрафні санкції) повинно ґрунтуватися на чітких, передбачуваних та доведених підставах, чого у цій справі не дотримано.

У даному випадку притягнення позивача до відповідальності за відсутності у нього статусу автомобільного перевізника не відповідає критерію правової визначеності та порушує принцип легітимних очікувань.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду належними та допустимими засобами доказування, що спірна постанова є правомірною, тому позов належить задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на наведені норми, враховуючи задоволення заявленого позову на користь позивача підлягає стягненню сплачена сума судового збору у розмірі 3028 грн.

Відповідачем у справі є Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (територіальний орган Укртрансбезпеки), який в силу норм Кодексу адміністративного судочинства України наділений статусом суб`єкта владних повноважень, однак не є юридичною особою, що виключає можливість стягнення з Відділу сплаченого позивачем судового збору.

Отже, у зв`язку з задоволенням позову, судові витрати позивача зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарських штрафів від 25.09.2025 №ОПШ 000946 та від 25.09.2025 №ОПШ 000947.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП-БІОГРАН" за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті сплачений судовий збір у сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СП-БІОГРАН" (вул. Леоніда Каденюка, буд. 22, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400, ЄДРПОУ 36833868)

Відповідач: Відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. В. Порика, 29, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 39816845)

Рішення суду сформовано: 15.06.2026.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна