Рішення № 137380899, 15.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

15 червня 2026 р. Справа № 120/2345/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ІНФОРМАЦІЯ_1 з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що станом на дату звернення до суду за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 63440,51 грн. на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання у вищому військовому навчальному закладі.

Ухвалою від 07.03.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ст. 262 КАС України) без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений строк відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позову. Обґрунтовуючи поданий відзив відповідач вказує, що контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти від 31.07.2024 року підписано з порушенням вимог Цивільного кодексу України, оскільки останній відповідач підписала у віці 17 років. Також відповідач стверджує, що не була ознайомлена зі змістом укладеного контракту, оскільки станом на день його підписання не отримала другий примірник та в подальшому на неодноразові звернення їй не було його надано. Крім того відповідач зазначила, що причиною дострокового розірвання відповідного контракту слугувала відсутність медичного забезпечення та аморальна поведінка відносно неї зі сторони курсанта контрактної служби.

У поданому відзиві відповідач наголошує, на тому, що стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, заявлених у межах даного позову ІНФОРМАЦІЯ_1, є неправомірним, оскільки належним позивачем у справі є Міністерство оборони України, а не навчальний заклад. Крім того зазначає, що у зв`язку із наявністю у її батька статусу учасника бойових дій вона користується пільгам, передбаченими Постановою Кабінету України від 23.11.2016 року №975 "Про надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти".

З огляду на викладене вважає, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні.

08.04.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив.

18.04.2025 року відповідачем подано клопотання, у якому остання просить відмовити у поновлені строку для подання відповіді на відзив.

Ухвалою від 15.06.2026 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ІНФОРМАЦІЯ_1 у поновленні строку для подання відповіді на відзив. Крім того цією ж ухвалою повернено без розгляду відповідь на відзив на позовну заяву подану представником ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив, що 31 липня 2024 року між Міністерством оборони України в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 бригадного генерала ОСОБА_2 та рекрутом ОСОБА_1 укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового підрозділу закладу вищої освіти.

10 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася із рапортом про її відрахування через небажання продовжувати навчання.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21 січня 2025 року №21 згідно рапорту від 10 січня 2025 року та протоколу засідання вченої ради від 20 січня 2025 року №1 у відповідності до підпункту 3.2 та 3.8 Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.1997 року № 490 солдата ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів "через небажання продовжувати навчання", відповідно до пункту 36 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, з 22 січня 2025 року припинено чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу достроково, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

Згідно з розрахунком від 21січня 2025 року №216, складеним ІНФОРМАЦІЯ_1, фактичні витрати, пов`язані з утриманням курсанта ОСОБА_1 складають 63440 (шістдесят три тисячі чотириста сорок) грн. 59 коп.

Листом від 08 лютого 2025 року №176/176/11/954/227/пс, було запропоновано ОСОБА_1 протягом 10 днів з моменту отримання вказаного листа добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у ІНФОРМАЦІЯ_1 під час навчання у сумі 63 440,51 грн.

Разом з тим добровільного відшкодування коштів позивач не здійснила, що стало підставою для звернення до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» навчальні заклади включені до загальної структури Міністерства внутрішніх справ України.

Спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби (навчання) у вищих військових навчальних закладах врегульовані нормами Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон України №2232-XII).

Частиною 6 ст. 2 Закону №2232-XII встановлено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти;

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону №2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського та офіцерського складу проводиться у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів.

Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону №2232-XII з громадянами України - курсантами закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами п`ятим, восьмим і дев`ятим частини другої статті 23 цього Закону.

Частиною 10 ст. 25 Закону №2232-XII встановлено, що курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Відповідно пункту 3.2 Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.1997 №490 (яка була ) курсант (слухач) може бути відрахований з вищого військового навчального закладу через небажання продовжувати навчання (для курсантів перших курсів).

Підставою для відрахування курсанта (слухача) через небажання продовжувати навчання є його рапорт, поданий у встановленому порядку (п. 3.8. Інструкції).

Матеріали справи свідчать, що 10 січня 2025 року відповідачем на ім`я начальника курсу подано рапорт, у якому вона просить відрахувати її з числа курсантів через небажання продовжувати навчання (а. с. 7).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21 січня 2025 року №21 згідно рапорту від 10.01.2025 року та протоколу засідання вченої ради від 20.01.2025 року №1 у відповідності до підпункту 3.2 та 3.8 Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України затвердженої наказом Міністра оборони України від 24.12.1997 року № 490 солдата ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів "через небажання продовжувати навчання", відповідно до пункту 36 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, з 22 січня 2025 року припинено чинність дії контракту про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу достроково, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.

При цьому, відповідно до укладеного контракту від 31 липня 2024 року відповідач взяла на себе зобов`язання:

- проходити військову службу (навчання) у ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом строку Контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулюють порядок проходження військової служби;

- мати позитивні результати навчання, наполегливо оволодівати знаннями, необхідними для майбутньої військової служби на посаді офіцера;

- сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів, свої службові обов`язки, добре володіти довіреною військовою технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом;

- продовжувати подальше проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського складу або офіцерського складу протягом не менше п`яти років після закінчення навчання;

- відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках визначених частиною 10 статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу";

- подавати про себе та членів своєї сім`ї інформацію, необхідну для подальшого проходження військової служби та соціального захисту.

Крім того, укладеним контрактом також передбачено, що курсант добровільно бере на себе зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, у разі дострокового розірвання контракту через систематичне невиконання умов контракту, або невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану).

Однак, відповідач в добровільному порядку зазначені витрати не відшкодувала.

Також, у межах даної справи відповідач заперечує, свій обов`язок щодо їх відшкодування.

Так відповідач у відзиві зазначає, що на момент підписання контракту вона не досягла повноліття.

З даного приводу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону №2232-XII установлення правових відносин між курсантами, яким не виповнилося 18 років, і державою здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України. Порядок проходження ними військової служби (навчання) встановлюється положеннями про проходження військової служби громадянами України та іншими нормативно-правовими актами України.

Таким чином, у разі коли особа є неповнолітньою, установлення правових відносин здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

За нормами ст. 34 Цивільного кодексу України повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Частинами 1, 3 ст. 35 ЦК України встановлені також випадки коли повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка не досягла 18 років, а саме повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана матір`ю або батьком дитини, або яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.

Частиною 1 ст. 222 ЦК України передбачено, що правочин який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому ст. 221 цього Кодексу.

Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з яким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач до повноліття виявила бажання щодо вступу на навчання до ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку з чим між позивачем в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідачем було укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти від 31 липня 2024 року, зміст якого передбачав наявність положень про відшкодування витрат, пов`язаних з у триманням у вищому військовому навчальному закладі у разі дострокового припинення навчання.

Питання щодо чинності контракту батьками не порушувалося, а тому суд дійшов висновку, що батьки відповідача були обізнані з фактом вчинення правочину і схвалили даний правочин. Жодних доказів, заяв чи клопотань щодо незгоди з укладенням контракту батьками не заявлено впродовж місячного терміну.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ст. 33 Цивільного кодексу України неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону.

Крім того, суд зазначає, що підпис ОСОБА_1 в реквізитах контракту свідчить про те, що вона ознайомилася і погодилася з його умовами.

Також, суд відхиляє твердження відповідача, про те що остання не отримала другий примірник контракту та, як наслідок, не була ознайомлена з його змістом, оскільки у матеріалах справи міститься копія спірного контракту (а.с. 13-14) у пункті 8.1 якого міститься підпис відповідача, яким ОСОБА_1 підтвердила отримання другого примірника контракту.

Щодо твердження відповідача про відсутність медичного забезпечення та аморальну поведінку відносно неї зі сторони курсанта контрактної служби суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача зі скаргами на аморальну поведінку до керівництва навчального закладу чи правоохоронних органів.

Щодо незгоди відповідача з розміром речового забезпечення суд зазначає наступне.

Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 №964 (далі - Порядок №964).

Згідно з пунктом 3 Порядку №964 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів та відповідно до Порядку розрахунку витрат, який установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

Відповідно до пп. 2.1 п. 2 Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 №419/831/240/605/537/219/534 (далі - Порядок розрахунку витрат), відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у ВНЗ, а саме витрат на: грошове забезпечення; продовольче забезпечення; речове забезпечення; медичне забезпечення; перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та назад; оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.

Згідно з пунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.4, 2.1.6 Порядку розрахунку витрат витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.

Витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов`язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування, які провадяться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби.

Витратами на медичне забезпечення є витрати, пов`язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.

До спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.

Зміст викладених положень законодавства свідчить, що у разі укладення контракту про проходження військової служби між вищим військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу та курсантом, на останнього покладаються відповідні обов`язки передбачені чинним законодавством України і контрактом.

Таким чином, у разі дострокового розірвання контракту, через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу, курсант зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі.

Відповідно до п.1 Контракту від 31.07.2024 року відповідач ознайомилася із законами та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють порядок проходження військової служби (навчання), і добровільно бере на себе зобов`язання, зокрема, відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та за умов, передбачених у розділі 3 цього Контракту.

Судом встановлено, що відповідача відраховано з числа курсантів через небажання продовжувати навчання, вона була обізнана про обов`язок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням в навчальному закладі у разі дострокового розірвання контракту, та з розміром суми, яка підлягає відшкодуванню.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не закінчила навчання в ІНФОРМАЦІЯ_1, остання зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням протягом періоду навчання.

При цьому суд підкреслює, що кошти, які підлягають стягненню, не є вартістю навчання (освіти), а є вартістю утримання у навчальному закладі та підлягають стягненню.

Відповідно до загального розрахунку коштів на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням курсанта ОСОБА_1 №216 від 21.01.2025 року фактичні витрати, пов`язані з утриманням складають 63440,51 грн, з них:

1. про грошовому забезпеченню -17791,77 грн;

2. по продовольчому забезпеченню - 18475,90 грн;

3. по речовому забезпеченню - 20877,82 грн;

4. по медичному забезпеченню - 262,43 грн,

5. по перевезенню до місця щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотньому напрямку - 0 грн;

6. по оплаті комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв -6032,59 грн.

Суд звертає увагу, що доказів оскарження встановленої позивачем суми до відшкодування позивачем не надано.

Також суд критично оцінює заперечення відповідача щодо розрахунку грошового забезпечення, оскільки остання ознайомлена з ним, про що свідчить її підпис, та жодних зайважень чи заперечень на момент ознайомлення не висловила.

Таким чином, сума заборгованості відповідачем не сплачена та складає 63440,51 грн.

Доказів того, що відповідач відшкодувала витрати, пов`язані з її утриманням під час навчання у вищому навчальному закладі в добровільному порядку до суду не надала.

Стосовно посилань відповідача щодо неналежного позивача суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.

Проте на виконання пункту 3 Порядку №964 був виданий спільний наказ Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16 липня 2007 року №419/831/240/605/537/219/534, яким затверджений Порядок розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, відповідно до якого у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу вищого навчального закладу. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу вищого навчального закладу. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач вищого навчального закладу. Відшкодовані за утримання курсантів у вищому навчальному закладі кошти враховуються у кошторисних показниках спеціального фонду відповідних центральних органів виконавчої влади як власні надходження вищого навчального закладу та витрати на утримання курсантів.

До того ж, відповідно до приписів Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170, право укладання від імені Міністерства оборони України контракту про навчання делегується керівнику військового навчального закладу.

Суд наголошує, що Міністерство оборони України є уповноваженим органом, який здійснює функції держави у спірних відносинах, а університет є бюджетною установою та утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України. Витрати, які відшкодовані за утримання у вищому навчальному закладі, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок Університету виключно на утримання курсантів.

Між Міністерством оборони України саме в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідачем був укладений контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України, відповідно до якого відповідач зобов`язувався, серед іншого, сумлінно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів та добровільно відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому військовому закладі, в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість.

Отже, саме між позивачем і ОСОБА_1 виникли спірні правовідносини через невиконання останньою умов зазначеного контракту, а тому у ІНФОРМАЦІЯ_1 Міністерства Оборони України є право звернутися до суду з позовом до відповідача про стягнення витрат за її утримання у навчальному закладі.

До аналогічних висновків, в контексті цього питання, дійшов Верховний Суд в постановах від 19 листопада 2020 року в справі №560/1341/19, від 24 лютого 2021 року в справі №420/4661/19.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що саме ІНФОРМАЦІЯ_1 є належним позивачем у даній справ.

Що стосується тверджень відповідача про наявність пільги, передбаченої постановою КМУ "Про надання державної цільової підтримки деяким категоріям громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти", суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 вказаної вище постанови держава дійсно надає державну цільову підтримку для здобуття освіти у державних та комунальних навчальних закладах дітям осіб, визнаних учасниками бойових дій відповідно. Однак, у межах даної справи відповідач не здобувала освіту у державному чи комунальному навчальному закладі.

У даному випадку слід зазначити, що здобуття освіти у державних чи комунальних навчальних закладах регулюється законодавством про освіту, натомість у межах спірних правовідносин проходження навчання у військових навчальних закладах має статус військової служби, тому воно регламентується спеціальним військовим законодавством.

Крім того, суд звертає увагу на те, що кошти, які просить стягнути позивач, не є вартістю навчання (освіти), а є вартістю утримання у навчальному закладі.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості із відшкодування витрат, пов`язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 63440,51 грн відповідно до вимог статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, згідно з частиною другою статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи викладене, судові витрати позивача - суб`єкта владних повноважень по сплаті судового збору відшкодуванню або примусовому стягненню із відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 63440 (шістдесят три тисячі чотириста сорок) гривень 51 копійку.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_2)

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Повний текст рішення складено 15.06.2026.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна