Вирок № 137380726, 15.06.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/10844/20

Провадження № 1-кп/727/3/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м.Чернівців у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 ,

обвинувачених: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

захисників обвинувачених адвокатів: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м.Чернівці, кримінальне провадження № 120202060040001497 від 21.08.2020 року за обвинуваченням: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зарожани Хотинського району Чернівецької області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, освіта повна вища, одруженого, маючого двох неповнолітніх дітей, працюючого оператором АЗС «Укр- Петроль», раніше не судимого, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Чернівці, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, освіта базова загальна середня, не одруженого, не працюючого, утриманців не маючого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, групою осіб заподіяли ОСОБА_12 тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент його заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, за наступних обставин.

20.08.2020 року ОСОБА_9 після розпивання спиртних напоїв за місцем свого проживання: АДРЕСА_2 , на грунті неприязних стосунків, близько 22 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , наніс кулаками рук удари ОСОБА_12 в область голови та обличчя, після чого, не припиняючи таких своїх протиправних дій, обвинувачений відтягнув потерпілого за межі території цього господарства до грунтової дороги, де продовжив наносити йому удари руками та ногами по голові та різним частинам тіла, під час чого : в період часу з 22 год 30хв. до 23.00 год. до нього приєднався ОСОБА_8 та обвинувачені, діючи умисно , групою осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечних характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у виді тяжких тілесних ушкоджень і свідомо припускаючи їх настання, при цьому не передбачаючи настання смерті потерпілого, завдали ОСОБА_12 численні удари руками та ногами в голову та по тулубу, поки він не втратив свідомість, спричинивши йому згідно з висновком експертизи КМУ « Обласного бюро судово медичної експертизи №090 наступні тілесні ушкодження:

- синець по нижньому краю правої орбітальної ділянки з переходом на нижню повіку, синець на лобі зліва, садна: на задній поверхні правого ліктьового згину; на задній поверхні лівого ліктьового згину; на зовнішній поверхні правого колінного згину; групу саден на лівій лопатковій ділянці, які відносяться до легкого ступеня важкості та не мають прямого причинно наслідкового зв`язку із фактом настання смерті потерпілого;

- синець на потиличній ділянці волосистої поверхні голови дещо зліва; крововиливи в м`які тканини з боку внутрішньої їх поверхні в потиличній ділянці дещо зліва; субдуральні крововиливи на лобно- тім`яних ділянках; епідуральний крововилив на потиличній ділянці дещо зліва; субарахноїдальні крововиливи: на конвекситальній поверхні потиличної ділянки головного мозку більше зліва з поширенням під оболочки мозочка; на базальних ділянках головного мозку та в ділянках полюсів лобних та скроневих ділянок з переходом на конвекситальну поверхню правої лобно-тім`яної ділянки; забій речовини головного мозку по конвекситальній поверхні потиличної ділянки лівої гемісфери зліва; вогневищеві забої речовини головного мозку, які за ознакою «небезпека для життя» є тяжкими тілесними ушкодженнями та перебувають у прямому причинно наслідковому зв`язку із фактом смерті ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що настала внаслідок набряку та набухання головного мозку, якими ускладнилася закрита внутрішньо-черепна травма з розвитком підоболонкових крововиливів та забоєм речовини головного мозку.

У судовому засіданні ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, стверджуючи, що він заподіяв потерпілому лише легкі тілесні ушкодження. Суду показав наступне.

З ОСОБА_12 він не спілкувався, оскільки той пив та вживав наркотичні речовини, а тому поводився неадекватно, конфліктував із сусідами. ОСОБА_8 також з потерпілим відносин не мав. За два дні до подій, які розглядаються, потерпілий стукав у двері його будинку та, тримаючи в руках ніж, погрожував розправою з його сім`єю, в зв`язку із чим ним було подано заяву до поліції.

Увечері 20.08.2020 року, після святкування його дня народження, на якому він випив приблизно один стакан вина, ОСОБА_8 рідний брат його дружини пішов спати, а він, провівши гостей, пішов закривати ворота та в цей час побачив ОСОБА_12 , який, будучи сильно п`яним, з погрозами та нецензурною лайкою йшов прямо на нього, на його зауваження не реагував, а, навпаки, засунувши руку в кишеню та сказавши при цьому «я тобі покажу», кинувся на нього, на що він, зрозумівши,що той тримає у руці ніж та намагаючись його вибити, відштовхнув потерпілого, вдаривши його 2-3 рази кулаком та долонею , але не по голові, а в область грудної клітини, після чого пішов додому. ОСОБА_12 від цих його ударів не падав, продовжував стояти, проте, вийшовши на вулицю через деякий час покурити, він побачив, що потерпілий лежить на землі та нецензурно лається. Після цього він знову повернувся додому відпочивати, проте невдовзі приїхали працівники поліцію та затримали його та ОСОБА_8 . Свої покази під час слідчого експерименту він не підтримує та звертає увагу суду на те, що така слідча дія була проведена без участі його захисника.

Після отримання судом висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи обвинувачений ОСОБА_9 свої показання змінив, пояснивши, що він дійсно наніс ОСОБА_12 не менше трьох ударів по голові, від останнього з яких той впав на землю, а тому визнає свою винуватість у необережному вбивстві потерпілого. Обвинувачений ОСОБА_8 суду показав, що 20.08.2020 року він алкоголь не вживав та рано ( приблизно о 21-00 год.) пішов відпочивати на другий поверх будинку, недовго подивився телевізор та ліг спати, проте через деякий час його розбудила сестра ОСОБА_13 , яка є дружиною ОСОБА_9 , або їх діти. Спустившись униз, він побачив працівників поліції, які наказали йому їхати з ними. Вже потім ОСОБА_9 розповів йому, що в той вечір він зустрів на дорозі ОСОБА_12 та кілька разів його вдарив. Потерпілий ОСОБА_12 був його двоюрідним братом, проте будь-яких відносин він з ним не підтримував, конфліктів не мав, гроші у нього не позичав, на місці злочину не був, жодних тілесних ушкоджень потерпілому не заподіював.

Допитана судом потерпіла ОСОБА_6 суду показала, що її син - ОСОБА_12 вів нормальний спосіб життя, працював, а також отримував пенсію. Вона знає про те, що у нього багато років був конфлікт з ОСОБА_8 , а також їй відомо, що обвинувачені разом його неодноразово били та забирали гроші, вибили йому зуби, останній раз він був ними побитий 18.08.2020 року. 20.08.2020 року ввечері вони з чоловіком вже лягли спати, але приблизно о 22- 22-30 год. до них прийшов друг ОСОБА_14 на прізвище « ОСОБА_15 », який повідомив, що ОСОБА_16 лежить побитий на дорозі та його треба забрати. Прийшовши на місце події, вони побачили сина на узбіччі дороги, який лежав увесь в крові та без свідомості. Під головою у нього була подушка та підстелена ковдра, територія навколо добре освітлювалася вуличним ліхтарем. Також там були ОСОБА_17 та її син ОСОБА_18 , які розповіли їм, що ОСОБА_16 прийшов до них та, оскільки її співмешканця - Кожукаря вдома не було, сказав, що буде його чекати. За їх словами ОСОБА_9 , побачивши ОСОБА_12 , перестрибнув через паркан, та, почавши його бити, витяг на дорогу і там продовжив заподіювати удари. Згодом до нього долучився ОСОБА_8 і далі вони вже вдвох били ОСОБА_14 , удари наносили йому по голові та по тулубу. Дружина ОСОБА_9 ОСОБА_19 намагалася їх зупинити, кричала, що вони так можуть вбити ОСОБА_14 і сісти за це, проте до неї ніхто з обвинувачених не прислухався та побиття не припинив. Надалі сина забрала машина швидкої допомоги до лікарні, вона поїхала з ним, а чоловік залишився та потім розповів їй, як ОСОБА_13 казала, що він нічого не доведе, а ОСОБА_14 нібито переїхала машина. ОСОБА_9 був у лікарні, спочатку визнавав, що він дійсно бив ОСОБА_14 , але стверджував, що вбити його не хотів, просто був сильно п`яним. Потім ОСОБА_17 та ОСОБА_18 розповідали їй про те, що до них приходив ОСОБА_8 та питав, скільки коштів необхідно заплатити, щоб вони проти нього не свідчили, а також про те, що ОСОБА_17 погрожували вбивством за покази проти ОСОБА_9 .

Потерпіла вважає, що обвинувачені так побили її сина через те, що ОСОБА_8 заборгував ОСОБА_14 гроші, які раніше у нього позичив, проте повертати їх відмовлявся, а син постійно від нього це вимагав та нагадував, у зв`язку із чим між ним та обвинуваченими склалися неприязні стосунки, а також виникали конфлікти.

Свій цивільний позов потерпіла ОСОБА_20 підтримала та просила повністю задовольнити із зазначених у ньому підстав.

Свідок ОСОБА_17 суду показала, що отерпілий ОСОБА_12 прийшов до них додому 20.02.2020 року приблизно о 22-25 год. Після того, як вона повідомила йому, що її співмешканець ОСОБА_21 наразі на роботі, зателефонував останньому та сказав, що почекає його, щоб потім разом випити, також вона бачила, що у потерпілого була з собою пляшка та ніж в кишені. У цей час з`явився ОСОБА_9 , витяг ОСОБА_14 за футболку з їх двору з двору та зі словами «я ж тобі казав не ходити сюди» почав його кидати на землю та бити потерпілого ногами по всьому тілу, а потім, коли той вже впав та лежав, сів на нього зверху та почав наносити йому численні удари кулаками в обличчя. Жінка ОСОБА_9 намагалася його забрати, кричала, що той може вбити ОСОБА_14 , але ОСОБА_22 відштовхнув її та продовжив побиття. Через деякий час там з`явився ОСОБА_8 , який кілька разів торкнувся потерпілого ногою та перевернув його, ніби перевіряючи, чи той живий, тобто вона не бачила, щоб він саме бив ОСОБА_14 , хоча допускає при цьому, що могла відволіктися, оскільки виходила в іншу кімнату. Взагалі, за спливом часу, вона не може пригадати чи бив потерпілого ОСОБА_8 . Обвинувачені пішли, коли ОСОБА_16 вже зовсім перестав рухатися, проте невдовзі повернулися, подивилися на нього та знову пішли до свого будинку. Після цього вони з сином вийшли на вулицю, підійшли до ОСОБА_14 та помітили, що у нього кров на обличчі, вибиті зуби та синці на тілі. Надалі про те, що сталося була повідомлена матір потерпілого та викликана швидка допомога та поліція. Через деякий час до неї навідувався ОСОБА_8 та пропонував гроші за неправдиві свідчення.

Свідок також повідомила суду, що вона та її син ОСОБА_18 спостерігали за побиттям ОСОБА_12 з вікна свого будинку, з відстані приблизно у 11-12 кроків, видимість була добра, бо ліхтар освітлював усю територію навколо, рослинність біля двору їм в цьому не заважала, вони добре все бачили, події відбувались протягом приблизно 30 хвилин. На слідчому експерименті вонапоказала та повідомила про обставини, які бачила на власні очі, будь-який тиск на неї при цьому не здійснювався.

Свідок ОСОБА_18 суду показав, що після того, як вони з мамою ( ОСОБА_17 ) 20.08.2020 року не пустили до себе ОСОБА_12 , до нього вийшов ОСОБА_23 , який після їх нетривалої розмови почав його бити спочатку вдарив в обличчя кулаком, від чого той присів, а потім витяг його, тримаючи за футболку, на дорогу і вже там продовжив наносити удари лежачому потерпілому ногами по животу та по голові , невдовзі до ОСОБА_9 приєднався ОСОБА_8 , і далі вони били ОСОБА_14 , який лежав на землі, вже вдвох, потерпілий їм жодного опору не чинив, він тільки чув як той промовляв: «Ну вбий мене, вбий». Обидва були помітно п`яні, по їх рухам було видно, що і ОСОБА_9 , і ОСОБА_24 б`ють лежачого ОСОБА_12 руками та ногами по всьому тілу, в різні частини. Він та мама добре бачили все, що відбувалось, з вікна їх будинку, бо вулиця добре освітлювалась ліхтарем, зокрема він від вікна не відходив взагалі. На сьогодні вже точно не пам`ятає подробиць, як то кількості ударів, заподіяних обвинуваченими потерпілому та тривалості його побиття, проте повідомляв їх у ході слідчого експерименту під час проведення досудового розслідування, тоді розповів все детально та показав і повністю підтримує ці покази. Свідок також показав, що обвинувачені залишили потерпілого лежати на дорозі, але через деякий час приходили подивитися чи той живий, а потім знову пішли додому. Після цього він побіг назустріч ОСОБА_25 і ОСОБА_26 , які йшли з роботи, та розповів їм, що ОСОБА_27 дуже побили. Разом вони переклали потерпілого з дороги на узбіччя, а через деякий час прийшла матір ОСОБА_14 , викликали поліцію та швидку допомогу.

Свідок ОСОБА_26 суду пояснив, що ввечері 20.08.2020 року він повертався з роботи разом з ОСОБА_28 . Приблизно о 22-30 год. останньому зателефонував ОСОБА_29 , який спитав чи скоро вони будуть, а через деякий час їм назустріч прибіг хлопчик - ОСОБА_30 та повідомив, що ОСОБА_14 дуже сильно побили. Коли вони побачили потерпілого, той був без свідомості, але ще живий, дихав уривчасто, крові на ньому свідок не бачив. ОСОБА_18 та ОСОБА_17 розповіли їм про те, що вони бачили, як ОСОБА_14 побили ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .. Потім покликали батьків потерпілого та викликали швидку допомогу. Також, ОСОБА_26 показав суду, що ділянка, на якій знайшли ОСОБА_14 , освітлювалась вуличним ліхтарем, який світить прямо на дорогу, та добре проглядалася з будинку, в якому на той час мешкали ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , оскільки вся рослинність на цьому місці була скошена, а тому кущі та дерева в цьому не заважали.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_31 суду показав, що він працює лікарем швидкої медичної допомоги. В кінці серпня 2020 року їх бригада була викликана на вулицю Шубранецьку в м. Чернівці. Прибувши на місце, вони побачили потерпілого, який лежав на спині та перебував у край важкому стані сильно побитий та без свідомості. Які саме ушкодження в нього були, він вже не пам`ятає, але бачив кров на обличчі, гематоми, а також по зовнішніх ознаках явно було помітно, що ОСОБА_32 спричинено черепно-мозкову травму, його одразу ж переклали в машину і повезли в лікарню на вул. Фастівську. Присутні на місці люди розповіли їм , що потерпілого побили. Не може точно сказати, чи було там вуличне освітлювання, але вони просили в оточуючих ліхтар та вмикали фари в автомобілі, щоб ще краще було видно територію навколо.

Свідок ОСОБА_33 суду показав, що, працюючи фельдшером, він також був разом ОСОБА_34 присутнім у бригаді швидкої допомоги, що прибула на виклик до ОСОБА_12 , та бачив, що потерпілий лежав на спині, був сильно побитий, без свідомості, мав множинні синці на обличчі, набряки та синюшність. Його терміново відвезли до лікарні і там через деякий час потерпілий помер. Пам`ятає також, що вулиця, на якій його знайшли, була освітлена ліхтарем.

Допитаний судом свідок ОСОБА_35 , який був водієм автомобілю швидкої допомоги, суду пояснив, що не пам`ятає жодних обставин подій, які є предметом розгляду в цьому кримінальному провадженні, та будь-яких показань з цього приводу надати не може.

Інші свідки сторони обвинувачення судом не допитувалися в зв`язку із відмовою прокурора, потерпілої та її представника від їх допиту.

Свідок ОСОБА_36 , допитаний судом за клопотанням сторони захисту,суду показав, що ОСОБА_37 є чоловіком троюрідної сестри його дружини, він знає його тільки з позитивної сторони, а 20.08.2020 року був разом з іншими гостями на святкуванні його дня народження. Додому вони поїхали приблизно о 22-00 год. ОСОБА_8 , як сказала йому жінка, ще раніше пішов спати. Проводжав їх разом із своєю дружиною ОСОБА_9 . Він також пам`ятає, що на подвір`ї та біля воріт не було світла, але, коли останні відчинили, бачив на вулиці якогось чоловіка. Що надалі там відбувалося, він не знає, оскільки вони з дружиною поїхали додому .

На підтвердження винуватості ОСОБА_9 та ОСОБА_8 в судовому засіданні стороною обвинувачення також було надано, а судом безпосередньо досліджено наступні письмові докази:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про реєстрацію кримінального провадження № 12020260040001497 від 21.08.2020 року за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , за ознаками злочину, передбаченого ч. 1ст. 121 КК України (т.1 а.с.1);

- рапорт інспектора СД Шевченківського ВП ЧВП ГУНП в Чернівецькій області про надходження 20.08.2020 року інформації про те, що за адресою АДРЕСА_2 ОСОБА_6 виявила побитим , без свідомості , свого сина ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 , якого швидка допомога забрала до лікарні (т.1 а. с. 8);

- протокол огляду місця події від 21.08.2020 року, згідно з яким об`єктом огляду є прилегла проїзна частина, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , а саме між будинком №7 та № 2. На прилеглій території наявний кам`яний стовп з позначками 10.07, р-750, 630. Біля стовпа відмічається пом`ята трава, на якій будь-які сліди відсутні (т.1 а.с.9);

- довідку , складену у/о СКП Шевченківського ВП Чернівецького відділу поліції ГУ НП України від 21.08.2020 року про те, що до чергової частини Шевченківського ВП надійшло повідомлення про те, що по вул Шубранецькій сталася бійка. Виїздом на місце події було встановлено, що гр. ОСОБА_12 на вул. Шубранецькій нанесли тілесні ушкодження. Оглянуто прилеглу територію. Опитано лікарів , які діагностували в ОСОБА_38 травматичний субдуральний крововилив; стан коми; дихання за допомогою ШВЛ (т.1 а.с.11);

- протокол огляду місця події від 21.08.2020, згідно якого: об`єктом огляду є речі гр. ОСОБА_12 , 1985 р.н., а саме: шорти, футболка, светр, труси, кросівки та носки, які виявлені та вилучені в приміщенні ЛШМД за адресою: м. Чернівці, вул. Фастівська, 20 (т.1 а.с.14);

- протокол добровільної видачі від 21.08.2020, згідно з яким ОСОБА_39 добровільно видала наступні речі: футболку білого кольору та чорним надписом на англійській мові «PHILIPP P PLEIN», розмір футболки XL; 2) шорти сірого кольору з надписом білого кольору «ADIDAS» (т.1 а.с.15);

- рапорт старшого інспектора батальйону УПП в Чернівецькій області від 18.08.2020, згідно з яким 18.08.2020 року, близько 16:24 год. за адресою: АДРЕСА_2 було встановлено, що ОСОБА_12 , який проживає на тій же вулиці в буд. №4, після словесних погроз та погроз фізичною розправою зламав паркан заявнику ОСОБА_9 (т.1 а.с.19);

- заяву ОСОБА_9 від 18.08.2020, згідно з якою останній просить вжити заходи до ОСОБА_12 , який систематично погрожує йому та його сім`ї фізичною розправою, а також зламав їх огорожу, заподіявши матеріальні збитки на суму 500-700 грн. (т.1 а.с.20);

- рапорт слідчого СВ ЧВП ГУНП в Чернівецькій області від 24.08.2020, відповідно до якого 24.08.2020 року приблизно о 18год. в реанімаційному відділенні ЛШМД за адресою: м. Чернівці, вул. Фастівська, 2 помер ОСОБА_12 (а.с.38);

- протокол огляду місця події від 24.08.2020, згідно з яким оглянуто приміщення реанімації ЛШМД де перебувало тіло ОСОБА_12 . В ході огляду нічого не вилучалось ( т.1 а.с.39);

- висновок експерта №741 від 21.08.2020, згідно з яким у громадянина ОСОБА_12 наявні наступні тілесні ушкодження: садна на верхній брові біля внутрішнього її краю; на слизовій оболонці верхньої губи по внутрішній її поверхні по центру; по попередньо-зовнішній поверхні правого колінного згину; по зовнішній поверхні правого ліктьового згину, які є легкими тілесними ушкодженнями, а також - субдуральні гематоми правої гемісфери головного мозку з компресійно-дислокаційним ефектом ліворуч; лівої гемісфери, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя. Всі вищевказані тілесні ушкодження виникли в результаті не менше як п`ятиразової травмуючої дії твердих тупих предметів, по строках та обставинах можуть відповідати вказаному в фабулі постанови (т.1 а.с.44-45);

- лікарське свідоцтво про смерть №684 від 25.08.2020, відповідно до якого ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в реанімаційному відділенні ЛШМД, причина смерті закрита внутрішньо-черепна травма. Хвороба, що призвела до смерті: а) набряк та набухання головного мозку; б) закрита внутрішньо-черепна травма з забоєм речовини головного мозку; г) напад з застосуванням фізичної сили з метою вбивства чи нанесення ушкодження (т.1 а.с.46);

- висновок експерта № 613 від 25.08.2020-29.09.2020 року, , згідно з яким при судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_12 , 1987р.н. виявлено наступні тілесні ушкодження:

ОСОБА_40 по нижньому краю правої орбітальної ділянки з переходом на нижню повіку, Синець на лобі зліва. Садна: -на задній поверхні правого ліктьового згину; на задній поверхні лівого ліктьового згину; -на зовнішній поверхні правого колінного згину; - група саден на лівій лопатковій ділянці. Забійна рана на рівні нижньої губи по лівому краю.

Дані тілесні ушкодження виникли 21.08.2020 року від дії тупих твердих предметів або від ударів об такі, є легкими тілесними ушкодженнями та в прямому причинному зв`язку з фактом настання смерті ОСОБА_12 не перебувають.

ОСОБА_41 на потиличній ділянці волосистої поверхні голови дещо зліва. Крововиливи в м`які тканини з боку внутрішньої їх поверхні в потиличній ділянці дещо зліва. Субдуральні крововиливи на лобно-тім`яних ділянках. Епідуральний крововилив на потиличній ділянці дещо зліва. Субарахноїдальні крововиливи розташовані: на конвекситальній поверхні потиличної ділянки головного мозку більше зліва з поширенням під оболонки мозжечка; головного мозку та в ділянках полюсів лобних та скроневих ділянок з переходом на конвекситальну поверхню правої лобно-тім`яної ділянки. Забій речовини - на базальних ділянках головного мозку конвекситальній поверхні потиличної ділянки лівої гемосфери зліва. Вогнищеві забої речовини головного мозку на основі та полюсах лобних та скроневих ділянок головного мозку.

Дані тілесні ушкодження виникли одномоментно за короткий проміжок часу, від дії тупого твердого предмету, або від удару об такий, цілком можливо для некоординованого, безперешкодного падіння людини на площині навзнак (обличчям доверху), з послідуючим співударянням потиличною поверхнею голови з твердою «необмеженою» поверхнею та виступаючими предметами, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя в момент їх виникнення та перебувають у прямому причинному зв`язку з фактом настання смерті.

Кваліфікування вищеперерахованих тілесних ушкоджень окремо за ступенем важкості не є ні можливим ні доцільним з огляду на те, що всі вони утворилися внаслідок одного травматичного процесу.

При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа гр. ОСОБА_12 , 1987р., етиловий спирт не виявлений.

Смерть ОСОБА_12 , 1987р.н. настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , o 18 год.20 хв. від набряку та набухання речовини головного мозку, що розвинувся як наслідок наявної при житті закритої внутрішньочерепної травми з розвитком під оболонкових крововиливів та забоєм речовини головного мозку.

Кров від трупа, належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В.

При судово-медичній експертизі трупа гр. ОСОБА_12 , 1987р.н., ознак переміщення тіла після настання смерті не виявлено (окрім транспортування останнього з місця виявлення в приміщення моргу) ( т.1 а.с.48-52);

- постанову про визнання ОСОБА_6 потерпілою у кримінальному провадженні (а.с.54);

- заяву ОСОБА_42 , адресовану Начальнику Шевченківського ВП, в якій він повідомляє про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 часто били його сина ОСОБА_12 та відбирали пенсію. Після побиття 19.08.2020 року син в лікарні помер ( т.1 а.с.62);

- копії медичної документації ОСОБА_12 щодо його лікування в ЛШМД (т.1 а.с.66,68-100);

- висновок судової імунологічної експертизи №1232, згідно з яким кров ОСОБА_12 належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В; на футболці та чоловічих шортах плям, схожих на кров не знайдено ( т.1 а.с.106-107);

- квитанцію № 4825 від 21.09.2020 про здачу в камеру схову речових доказів футболки білого кольору з чорним надписом на англійській мові «PHILIPP P PLEIN», розмір футболки XL; шортів сірого кольору з надписом білого кольору «ADIDAS» (т.1 а.с.109);

- постанову про визнання речовими доказами від 21.09.2020 року футболки білого кольору з чорним надписом на англійській мові «PHILIPP P PLEIN», розмір футболки XL; шортів сірого кольору з надписом білого кольору «ADIDAS»( т.1 а.с.110);

- висновок судової імунологічної експертизи №1233, згідно підсумків якого кров ОСОБА_12 належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В. В плямах бурого кольору на чоловічій спортивній кофті ( об`єкти № 1-6), чоловічій футболці (об`єкти № 7-11), чоловічих шортах (об`єкти №12-15), чоловічій шкарпетці( №1 ) ( об`єкт №16) знайдено кров людини. При серологічному дослідженні в плямах крові на чоловічій спортивній кофті ( об`єкти №1-6), чоловічій шкарпетці (№1) об`єкт №16 встановлена група крові О з ізогемаглютинінами анти А та анти В, а на чоловічій футболці(об`єкти 7-11) чоловічих шортах( об`єкти № 12-15) виявлено антиген Н, що не виключає походження крові від особи з групою крові О , в даному випадку від ОСОБА_12 . На чоловічій шкарпетці ( умовно названій №2) чоловічих трусах та парі чоловічих кросівок плям, схожих на кров не знайдено( т.1 а.с.113-117 );

- квитанцію № 4824 від 21.09.2020 про здачу в камеру схову речових доказів: шортів, футболки, светра, трусів, носків та кросівок з нашаруванням бурого кольору ( т.1 а.с.118);

- постанову про визнання речовими доказами від 21.09.2020 року шортів, футболки, светра, трусів, носків та кросівок з нашаруванням бурого кольору (т. 1 а.с.119);

- висновок комісійної СМЕ № 090 від 19.10.2020 року, відповідно до якого ОСОБА_12 з 21.08.2020 року по 24.08.2020 року перебував на стаціонарному лікуванні ОКНП «Чернівецька лікарня швидкої медичної допомоги». Діагноз: травматичний субдуральний крововилив. Забій головного мозку важкого ступеня. Травматичний набряк головного мозку важкого ступеня. Травматичний набряк головного мозку. Травматичний САК. Алкогольна інтоксикація. Згідно наданої медичної карти стаціонарного хворого №8819 смерть ОСОБА_12 настала о 17.40 год. 24.08.2020 року.

При проведенні первинної судово - медичної експертизи гр. ОСОБА_12 встановлено, що причиною його смерті стали набряк та набухання головного мозку, якими ускладнилася закрита внутрішньочерепна травма з розвитком підоболонкових крововиливів та забоєм речовини головного мозку. При проведенні первинної судовомедичної експертизи трупа ОСОБА_12 було виявлено наступні тілесні ушкодження:

- ОСОБА_40 по нижньому краю правої орбітальної ділянки з переходом на нижню повіку. Синець на лобі зліва. Садна: - на задній поверхні правового ліктьового згину; на задній поверхні правого ліктьового згину; на задній поверхні лівого ліктьового згину; - на зовнішній поверхні правого колінного згину; - група саден на лівій лопатковій ділянці.

Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів або від ударів об такі, відносяться до тілесних ушкоджень легкого ступеню важкості та не мають прямого причинно наслідкового зв`язку із фактом настання смерті.

- ОСОБА_41 на потиличній ділянці волосистої поверхні голови дещо зліва. Крововиливи в м`які тканини з боку внутрішньої їх поверхні в потиличній ділянці дещо зліва. Субдуральні крововиливи на лобнотім`яних ділянках. Епідуральний крововилив на потиличній ділянці дещо зліва. Субарахноїдальні крововиливи: на конвекситальній поверхні потиличної ділянки головного мозку більше зліва з поширенням під оболонки мозочка; - на базальних ділянках головного мозку та в ділянках полюсів лобних та скроневих ділянок з переходом на конвекситальну поверхню правої лобно-тім`яної ділянки. Забій речовини головного мозку по конвекситальній поверхні потиличної ділянки лівої гемісфери зліва. Вогневищеві забої речовини головного мозку на основі та полюсах лобних та скроневих ділянок головного мозку.

Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмету або від ударів об такий, за ознакою «небезпека для життя» відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у причинно наслідковому зв`язку із фактом настання смерті.

Кваліфікування кожного з вищеперерахованих тілесних ушкоджень окремо за ступенем важкості не є ні можливим, ні доцільним, оскільки всі вони виникли внаслідок травматичного процесу.

При проведенні дійсної експертизи комісією експертів не отримано даних, які б могли бути підставою для визначення характерологічних особливостей слідоутворюючих частин травмуючих агентів, внаслідок дії яких виникли ушкодження та тілі гр. ОСОБА_12 , крім того, що це могли бути тупі тверді предмети.

Приймаючи до уваги характерологічні особливості тілесних ушкоджень, виявлених на тілі гр. ОСОБА_12 , комісія експертів прийшла до висновку, що вони виникли за відносно короткий проміжок часу, одне услід за іншим, можливо у термін, вказаний у фабулі постанови про призначення дійсної експертизи тобто 20.08.2020 року.

Зважаючи на характер та локалізацію тілесних ушкоджень на тілі трупа гр. ОСОБА_12 , комісія вважає малоймовірним можливість здійснення ним самостійних, цілеспрямованих дій після отримання ним тілесних ушкоджень, які у подальшому стали причиною його смерті.

Комісія експертів не знаходить суттєвих суперечностей чи невідповідностей при проведенні аналітичного порівняння даних, які стосуються механізму порівняння даних, які стосуються механізму утворення тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_12 , отриманих при проведенні дійсної експертизи, із даними, на які вказала свідок ОСОБА_17 при проведенні слідчого експерименту 18.09.2020 року. Водночас комісія експертів вважає малоймовірною можливість виникнення усіх тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_12 за обставин, на які вказав ОСОБА_9 у своїх показах від 21.08.2020 року.

За даними первинної судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_12 та первинної судовомедичної експертизи трупа гр. ОСОБА_12 , комісія експертів приходить до висновку, що тілесні ушкодження гр. ОСОБА_12 могли утворитися внаслідок не менше як семи травмуючих дій твердих тупих предметів, у тому числі можливо, і від ударів частинами тіла людини руками та взутими ногами.

Зважаючи на характер та локалізацію тілесних ушкоджень на тілі гр. ОСОБА_12 , комісія вважає, що взаємне розташування тіл потерпілого та нападника під час отримання першим тілесних ушкоджень могло неодноразово змінюватися.

При проведенні первинної судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_12 та первинної судовомедичної експертизи його трупа гр. ОСОБА_12 , на його тілі не було виявлено тілесних ушкоджень, які б могли бути віднесені до таких могли бути отримані «при наданні йому першочергової медичної допомоги та при проведенні подальших реанімаційних заходів в ході лікування».

Приймаючи до уваги характер та локалізацію тілесних ушкоджень на тілі гр. ОСОБА_12 , комісія експертів не виключає можливості виникнення окремих тілесних ушкоджень (вказані в п.А дійсної експертизи) за умови падіння з положення стоячи на тверду рівну поверхню із наступним співударянням із нею або із виступаючими над її рівнем твердими тупими предметами, однак виключається можливість виникнення ушкоджень, вказаних у п.4Б дійсних підсумків, за вищезгаданих умов.

Зважаючи на масивність черепно-мозкової травми, яка стала причиною смерті гр. ОСОБА_12 , комісія експертів приходить до висновку щодо малоймовірності виживання підекспертного, навіть у разі негайного надання йому невідкладної спеціалізованої медичної допомоги (т.1 а.с.125-135).

- протокол проведення слідчого експерименту за участю малолітнього свідка ОСОБА_18 від 17.09.2020 року та додаток до нього у вигляді відеозапису на диску, відтворений та переглянутий в ході судового слідства, в яких зафіксовано, що ОСОБА_18 продемонстрував на макеті механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_12 та розповів при цьому, що він, оскільки територія була освітлена вуличним ліхтарем, добре бачив побиття потерпілого з вікна свого будинку, зокрема як ОСОБА_9 , почувши, що ОСОБА_12 кличе ОСОБА_43 випити з ним, переліз через паркан до них у двір та,вдаривши потерпілого кулаком в обличчя, пригнув до землі та за «виворіт» потягнув з їх двору на дорогу, де повалив обличчям вниз та продовжував бити, а саме: вдарив ОСОБА_12 5-7 разів ногою в живіт, а, коли той вже лежав на землі, 2-3 рази ногою зверху по голові. У цей час до нього приєднався ОСОБА_8 , який також двічі вдарив потерпілого ногою по голові - знизу в обличчя, а потім кілька разів ногами по спині. До них підходила жінка ОСОБА_44 , яка просила лишити потерпілого, проте ОСОБА_22 її відштовхнув та наказав йти до хати. Разом обвинувачені продовжували бити потерпілого приблизно протягом 30-40 хвилин, потім перевернули його на спину та залишили, але після цього ще кілька разів підходили та перевіряли в нього пульс, і чи він живий(т.1 а.с.146-148);

- протокол проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_17 від 25.08.2020 року та додаток до нього у вигляді відеозапису на диску, також відтворений та переглянутий в ході судового слідства, з яких вбачається, що ОСОБА_17 на пропозицію слідчого на макеті продемонструвала механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_12 , а також повідомила, що ОСОБА_9 вдарив потерпілого в обличчя, схопив за футболку та почав тягнути з двору, надалі під ліхтарем спочатку бив потерпілого, який при цьому кричав: «вбий вже мене за правду», в обличчя та продовжував наносити такі удари, коли той вже впав, сівши на нього зверху, потім підвівся та став бити потерпілого ногами по тулубу. В цей час до нього підійшов ОСОБА_8 та, спитавши: «тобі допомогти?», почав також бити ОСОБА_12 ногами. Таке побиття продовжувалось приблизно годину. Вона бачила все з вікна будинку, кущі біля паркану їй в цьому не заважали, оскільки мали «просвіти», через які все добре проглядалось. Після побиття вона бачила, що на обличчі потерпілого «не було жодного живого місця» та «не було зубів» (т.1 а.с.149-151);

- протокол проведення додаткового слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_17 від 18.09.2020 року та додаток до нього у вигляді відеозапису на диску, який також було відтворено та переглянуто в ході судового слідства та з яких вбачається, що цей додатковий слідчий експеримент проводився в наближених умовах і часу обставин, які відбулися 20.08.2020 року за адресою: м. Чернівці вул. Шубранецька, 2. ОСОБА_17 при цьому надала пояснення, аналогічні наданим нею в ході проведення слідчого експерименту 25.08.2020 року. Також уточнила, що вона не бачила першого удару потерпілого ОСОБА_9 , але бачила, як останній узяв ОСОБА_12 за зашийок та потягнув його на дорогу, де почав бити. Під час побиття ОСОБА_9 примовляв: «Я ж тобі казав, щоб ти тут не з`являвся». Коли потерпілий був вже на землі, став коліном йому на груди, бив по обличчю, голові, потім по тулубу, руками та ногами, а ОСОБА_8 , підійшовши, також почав бити ОСОБА_12 ногами, при цьому кричав «я тебе вб`ю». Діану дружину ОСОБА_9 , яка намагалася зупинити бійку, ОСОБА_22 відштовхнув та побиття продовжувалось. Потім вони кинули потерпілого на дорогу, але 2-3 рази повертались до нього та перевіряли пульс. Коли прийшли її чоловік із батьком, вони переклали ОСОБА_14 з дороги на узбіччя (т.1 а.с.152-154);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_18 від 05.11.2020 року разом із довідкою від 05.11.2020 року, згідно з якими він впізнав особу, яка нанесла тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_12 , а саме вказав на фото №3, на якому було зображено ОСОБА_8 (т.1 а.с.174-175);

- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_18 від 05.11.2020 разом із довідкою від 05.11.2020, згідно з якими він впізнав особу, яка нанесла тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_12 , а саме вказав на фото №1, на якому було зображено ОСОБА_9 (т.1 а.с.176-177);

- протокол проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_9 від 21.08.2020 року та додаток до нього у вигляді відеозапису, який відтворено та переглянуто в ході судового слідства, та з яких вбачається, що ОСОБА_9 під час його проведення пояснив наступне. Увечері 20.08.2020 року ОСОБА_12 , побачивши його, почав нецензурно лаятися, висловлювати образи, розмахувати руками та хапати за футболку, а тому, у відповідь на такі дії, він вдарив потерпілого 3-4 рази кулаком в обличчя, від чого той упав на коліна, схопивши при цьому його за ногу, після чого він вдарив ОСОБА_12 по спині, та, звільнившись таким чином від нього, пішов додому, потерпілий же залишився лежати на дорозі, у цьому положенні він його не бив (т.1 а.с.185-187,244).

З метою роз`яснення висновків експертиз, проведених у кримінальному провадженні: № 613 від 24.08.2020 року (т.1 а.к.п.48), № 090 від 19.10.2020 року (т.1 а.к.п.125-135), №741 від 21.08.2020 (т.1 а.к.п.44-52), судом були також допитані експерти, які брали участь в їх проведенні.

Експерт ОСОБА_45 , будучи допитаним у ході судового слідства, підтримав свій висновок № 613 від 24.08.2020 року та суду пояснив, що за результатами розтину трупа ОСОБА_12 він дійшов висновку про те, що тілесні ушкодження у потерпілого виникли від дії тупих твердих предметів, внаслідок одного травматичного процесу: як від ударів так і внаслідок співударяння від падіння.Локалізація саден і синців на ліктьових ділянках, свідчить про динаміку на місці події, тобто могли виникнути внаслідок динамічного положення особи до нападника чи твердих предметів. Тілесні ушкодження, внаслідок яких настала смерть ОСОБА_12 , на його думку, виходячи з масивності та розміру виявлено в нього крововиливу, вірогідніше за все потерпілий міг отримати в результаті його падіння з вертикального положення стоячи та удару потиличною ділянкою голови о тверду поверхню.

Експерт ОСОБА_46 суду пояснив, що він був доповідачем у складі експертів при проведенні комісійної судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_12 , за наслідками якої складено висновок № 090 від 19.10.2020 року (.1 а.к.п.125-135), який він повністю підтримує, оскільки тілесні ушкодження голови потерпілого, від яких настала його смерть (п.4 б підсумків цього дослідження), не могли виникнути внаслідок падіння ОСОБА_12 з подальшим співударянням об твердий предмет або виступаючу поверхню, а виникли від ударів, оскільки при вільному падінні людини з положення стоячи утворюються інші, більш масивні ушкодження ніж ті, які були виявлені у потерпілого. Виходячи ж з характеру та локалізації, даних обстежень та розтину трупу, наявні у потерпілого тілесні ушкодження які описані в п.4-б підсумків, досліджені та пов`язані з настанням смерті, були спричинені ОСОБА_12 внаслідок не менш як семи травмуючих дій твердих, тупих предметів, можливо, внаслідок множинних ударів руками та ногами. Також експерт вказав, що комісія прийшла саме до такого висновку, співставивши характеристики самих тілесних ушкоджень в ділянці голови, наявних у потерпілого, починаючи з синця і закінчуючи пошкодження оболонки речовини мозку, процес лікування і дані, виявлені під час розтину трупа потерпілого, при цьому пояснив, що не обов`язково одній травмуючій дії може відповідати тільки один удар. Натомість, виявлені у ОСОБА_12 синці та садна на ліктях , лопаткових ділянках та ногах могли утворитися і від падіння потерпілого.

Допитана судом експерт ОСОБА_47 також підтримала висновок № 090 від 19.10.2020 року комісійної судово-медичної експертизи, яка проводилась за її участю, пояснивши при цьому, що всі вказані у п.4 б її підсумків тілесні ушкодження, які перебувають у причинному зв`язку із фактом смерті потерпілого, були наявні у нього в одній локації - голові, але на різних рівнях, виникли, навіть за наявністю одного тільки помітного зовнішньо пошкодження,не менш як від семи травмуючих дій твердих, тупих предметів, тобто від ударів, а не від падіння, оскільки при падінні потерпілого тілесні ушкодження голови в нього були б значно масивніші. Разом з цим, ушкодження, зазначені у п. а цього висновку, могли виникнути у ОСОБА_12 і від його падіння на тверду поверхню.

Експерт ОСОБА_48 під час її допиту в суді підтримала свій висновок №741 від 21.08.2020 (т.1 а.к.п.44-52). Суду пояснила, що особисто оглядала потерпілого ОСОБА_12 . У нього був наявний крововилив під твердою мозковою оболонкою, під всією правою підкулею - субдуральна гематома у вигляді рідкої крові та згортків крові в кількості до 100 мл зі зміщенням структури мозку ліворуч. Вона не може стверджувати чи отримав потерпілий такі ушкодження від удару або від падіння, може тільки сказати, що вони виникли внаслідок однієї травмуючої дії, проте, щоб їх отримати, потерпілий повинен був або впасти не менш як п`ять разів, або йому нанесли не менш як п`ять ударів.

Також, за результатами повторної комісійної судово-медичної ескпертизи № 31-11-2025 від 03.12.-15.12.2025 року, призначеної ухвалою суду від 18.12.2024 року за клопотанням сторони захисту та проведеної експертами Державної спеціалізованої установи « Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» (т.11 а.к.п. 95-112) суду в ході розгляду кримінального провадження надані наступні висновки.

Після вивчення, аналізу та синтезу даних наданої документації, в тому числі враховуючи дані, які викладені в «Аналізуюче-синтезуючій частині», експертна комісія прийшла до наступних підсумків:

1. Саме до 23 -40 год. 20.08.2020 року ОСОБА_49 отримав черепно-мозкову травму у вигляді:

а) синця в потиличній ділянці волосистої поверхні голови дещо зліва (неправильно-прямокутної форми, з незначною припухлістю no центру розміром 5,2?3,5 см), крововиливу в м?які тканини волосяної частини голови з боку внутрішньої їх поверхні в потиличній ділянці дещо зліва (розміром 7,6?4,5 см, з розчавленням тканини по центру та просякненням до 0,5 см), найбільш вірогідно - перелом потиличної кістки, епідурального крововиливу (крововилив над твердою мозковою оболонкою) в потиличній ділянці дещо зліва (об?ємом до 5 мл), крововиливу в речовину головного мозку випуклої поверхні лівої потиличної частки із субарахноїдальним крововиливом (крововилив під м?яку/павутинну мозкову оболонку) в даній анатомічній ділянці;

б) крововиливи в речовину основи і полюсів лобних та скроневих ділянок головного мозку, більше справа, випуклої поверхні правої лобно-тім?яної ділянки головного мозку, із субарахноїдальним крововиливом (крововилив під м?яку/павутинну мозкову оболонку) та ерозивними ушкодженнями м?якої (павутинної) мозкової оболонки даних ділянок, і, як наслідок цього, субдуральної гематоми (крововиливу під тверду мозкову оболонку) справа.

Характер складових даної черепно-мозкової травми, їх локалізація, в тому числі взаємне між собою розташування, дозволяють вважати те, що дана черепно-мозкова травма утворились за єдиним можливим - імпресійно-інерційним (ударно-протиударним механізмом: від однократної дії тупого предмету з необмеженою поверхнею контакту за механізмом удару (об тупий предмет) - в тому числі, і внаслідок падіння потерпілого (з вертикального чи близького до нього положення) на площину з контактом лівою потиличною ділянкою.

Крім того, до 23 40 год. 20.08.2020 року ОСОБА_50 також отримав:

в) синець в лобній ділянці зліва (неправильно-прямокутної форми, з чіткими нерівними краями, розташований в косо-вертикальному напрямку, розміром 3,3х1,4 см), можливо - з наявністю на його тлі садна на брові біля внутрішнього її краю (лінійної форми, горизонтально орієнтоване, розміром 1,5х0,1 см): характер даних ушкоджень, їх локалізація та розміри, дозволяють стверджувати про те, що вони утворились від дії, можливо і одноразової, тупого предмету з обмеженою поверхнею контакту (на кшталт кисті людини, що зібрана в кулак) за механізмом удару-тертя;

г) синець по нижньому краю правої орбітальної ділянки з переходом на нижню повіку ока чіткими нерівними краями, розміром 4,4?3,8 см): характер даного ушкодження, його локалізація та розміри, дозволяють стверджувати про те, що воно утворилось від дії, можливо і одноразової, тупого предмету з обмеженою поверхнею контакту (на кшталт кисті людини, що зібрана в кулак) за механізмом удару;

д) садно на слизовій оболонці верхньої губи в центральній її частині (неправильно-овальної форми, розміром 1,5х1,0 см), садно/поверхнева рана на нижній губі зліва (з переходом на її слизову, розміром 1, 0,3 см): характер даних ушкоджень, їх розміри та локалізація, в тому числі взаємне між собою розташування, дозволяють припустити те, що вони могли утворитись від дії, можливо і одноразової, тупого предмету з обмеженою поверхнею контакту (на кшталт кисті людини, що зібрана в кулак) за механізмом удару-тертя;

е) два садна на зовнішній поверхні ділянки правого колінного суглобу (округлої форми, діаметром 1,1 см та 1,2 см), садно на задній поверхні ділянки правого ліктьового суглобу (неправильно-овальної форми, розміром 2,7х2,2 см), садно на задній поверхні ділянки лівого ліктьового суглобу (розміром 2,4х1,8 см), чисельні садна в лівій лопатковій ділянці (неправильно-прямокутної та лінійної форм, у вигляді подряпин, на загальній ділянці розміром 12,4?17,5 см): характер даних ушкоджень, їх локалізація та розміри дозволяють стверджувати про те, що вони утворились від дії тупого предмету за механізмом тертя, зокрема, можливо, як внаслідок падіння потерпілого (з вертикального чи близького до нього положення) на площину (в тому числі, із контактом лівою потиличною ділянкою), так і внаслідок переміщення тіла потерпілого по площині з контактуванням відповідними ділянками.

Смерть ОСОБА_51 настала від черепно-мозкової травми (складові якої наведені вище у підпунктах а) і б), перебіг якої супроводжувався стисненням головного мозку з розвитком набряку речовини головного мозку. Тобто, між отриманням ОСОБА_52 даної черепно-мозкової травми та настанням його смерті вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Між отриманням ОСОБА_53 інших тілесних ушкоджень та настанням його смерті прямого причинно-наслідкового зв?язку не вбачається.

Враховуючи викладений механізм утворення черепно-мозкової травми у ОСОБА_51 - падіння потерпілого (з вертикального чи близького до нього положення) на площину, з урахуванням локалізації та характеру інших тілесних ушкоджень, не можна виключити те, що зазначеному падінню передувало надання тілу ОСОБА_12 прискорення шляхом травматичної дії (удару тупого предмету з обмеженою поверхнею контакту, на кшталт кисті людини, що зібрана в кулак) в обличчя потерпілого (з утворенням відповідних ушкоджень: або перелічених вище у підпункті в), або зазначено вище в підпункті г)).

Судово-медичних експертних даних для встановлення послідовності утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_51 немає (щодо експертного встановлення положення потерпілого при отриманні кожного із спричинених тілесних ушкоджень).

Тілесні ушкодження, які отримав ОСОБА_50 20.08.2020 року, мають ознаки:

?? черепно-мозкової травми (складові якої наведені вище у підпунктах а) і б)), - ТЯЖКОГО тілесного ушкодження (за критерієм «небезпека для життя»);

?? кожне, із перелічених вище у підпунктах в), г), д), е), - ЛЕГКОГО тілесного ушкодження (за критерієм «тривалість розладу здоров?я»).

Окремо слід зазначити про те, що лікарями Чернівецької лікарні швидкої медичної допомоги, була створена додаткова умова для негативного перебігу черепно-мозкової травми у ОСОБА_51 шляхом проведення необхідного оперативного втручання в недостатньому обсязі (дивись пункт VII «Аналізуюче-синтезуючої частини») - дефект в наданні медичної допомоги (дія, яка показана, але виконана не правильно). Проте, враховуючи об?єм та характер «внутрішньо-черепних» складових черепно-мозкової травми, в даному випадку немає підстав для експертного визначення про наявність причинно-наслідкового зв?язку між даним дефектом та настанням смерті ОСОБА_51

2 ( 7). Як вже було зазначено в 1-ому пункті даних Підсумків, садна на кінцівках та в лівій лопатковій ділянці у ОСОБА_54 могли утворитись внаслідок переміщення тіла потерпілого по площині з контактуванням відповідними ділянками. Для експертного твердження про саме такий спосіб утворення даних тілесних ушкоджень необхідна наявність такого об?єкту експертного дослідження як «одяг та взуття Какарази I,I», в якій він був одягнений під час отримання тілесних ушкоджень.

Приймаючи до уваги об?єм та характер складових черепно-мозкової травми, можна вважати, що після її отримання ОСОБА_50 був позбавлений можливості «самостійно пересуватись або вільно рухатись»,

3 ( 8 і 9). Співставляючи встановлений механізм утворення черепно-мозкової травми у ОСОБА_51 з даними, які демонстрували (!!!) (не розповідали) свідки ОСОБА_17 і ОСОБА_18 та обвинувачений ОСОБА_55 під час проведення з ними слідчих експериментів щодо способу нанесення тілесних ушкоджень, можна висловитись про те, що дана черепно-мозкова травма могла утворитись у ОСОБА_56 :

- внаслідок дій ОСОБА_57 : удари кистю правої руки, що зібрана в кулак, в

положення на площину - удар об тупий предмет з необмеженою поверхнею контакту

(слідчий експеримент за участю ОСОБА_58 );

- внаслідок «першої» дії ОСОБА_9 : удар кистю правої руки, що зібрана в кулак, в обличчя ОСОБА_51 , після чого могло відбутись контактувания потиличною ділянкою об стіну будинку - удар об тупий предмет з необмеженою поверхнею контакту (слідчий експеримент за участю ОСОБА_18 ).

У ході судового слідства експерт ОСОБА_59 , який брав участь у проведенні повторної комісійної судово-медичної ескпертизи її висновки підтримав, пояснивши, що, на думку комісії, тяжке тілесне ушкодження, що стало причиною смерті потерпілого не могло виникнути від ударів, оскільки в цьому б випадку обов`язково мав місце перелом кісток черепу, а могло бути ним отримано в результаті падіння ОСОБА_12 з вертикального положення або від удару його об стіну головою.

Всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний наданий доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суд дійшов до висновку, що, не зважаючи на її невизнання обвинуваченими, винуватість ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, доведена повністю.

Зокрема, суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.121 КК України, характеризується прямим або непрямим умислом. При цьому ставлення винного до смерті потерпілого є необережним.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КК України непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільне небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільне небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Інтелектуальний момент непрямого умислу полягає в усвідомленні особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та передбаченні його суспільно небезпечних наслідків.

Непрямий умисел повністю збігається з прямим умислом за такою ознакою інтелектуального моменту, як усвідомлення. Однак інша ознака - передбачення суспільне небезпечних наслідків значно відрізняється від подібної ознаки прямого умислу. Відповідно до закону при прямому умислі винний передбачає наслідки як можливий або неминучий результат свого суспільно небезпечного діяння, а при непрямому умислі він передбачає лише можливість настання таких наслідків.

Основна відмінність прямого і непрямого умислу полягає у їх вольовому моменті. Якщо при прямому умислі він характеризується бажанням настання суспільно небезпечних наслідків, то при непрямому - свідомим припущенням їх настання. В останньому випадку воля особи посідає не активну, а пасивну щодо наслідків позицію, оскільки наслідки є побічним результатом злочинної дії (бездіяльності) винного.

Однією із кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ч.2 с.121 КК України, є вчинення кримінального правопорушення групою осіб, що є в свою чергу нормативним закріпленням співучасті.

Відповідно до ст. 26 КК України співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб`єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Вчинення злочину об`єднаними зусиллями двох чи більше осіб за співучасті завжди свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого, оскільки співучасть полегшує вчинення злочину або його приховування.

Вчинення тяжкого тілесного ушкодження групою осіб визнається кваліфікованим видом.

У ч. 2 ст. 121 йдеться про групу осіб, утворену без попередньої змови.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 КК України злочин визнається таким, що вчинений групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою.

Наявність у діях обвинувачених складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується показаннями свідків, як прямими очевидців ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , так і непрямими показами потерпілої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_26 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , експертів ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , протоколами слідчих експериментів та їх відеозаписів, відтвореними та переглянутими судом у ході судового слідства, протоколами пред`явлення особи свідку ОСОБА_18 для впізнання, висновками проведених у справі судово-медичних експертиз № 741 від 21.08.2020 та № 090 від 19.10.2020 року.

На переконання суду ці письмові докази та показання свідків узгоджуються між собою отримані в порядку, визначеному КПК України, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення, є достатніми для встановлення дійсних обставин справи та в повній мірі доводять факт спричинення обвинуваченими ОСОБА_65 та ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть останнього.

Так, з показів у судовому засіданні свідка ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які були безпосередніми очевидцями нанесення обвинуваченими тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_12 , вбачається, що 20.08.2020 року ОСОБА_9 почав чинити активні дії по відношенню до потерпілого та першим наніс йому удари, а ОСОБА_8 приєднався до побиття потерпілого, останній при розгортанні цих подій жодних таких дій щодо обвинувачених не вчиняв, що спростовує доводи ОСОБА_9 у його показах про те, що ОСОБА_12 почав йти на нього з нецензурною лайкою та, тримаючи в руках ніж, а тому він вдарив його, щоб відштовхнути.

При цьому, судом встановлено, що в обвинувачених був умисел на нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, виходячи з наступних встановлених в ході судового провадження обставин

Потерпіла ОСОБА_6 повідомила суду про побиття та тривалі неприязні стосунки її сина ОСОБА_12 з обвинуваченими, зокрема з приводу небажання ОСОБА_8 повертати йому борг. Факт наявності конфлікту між ним та потерпілим раніше підтвердив також у своїх показах суду ОСОБА_9 , пояснивши, що 18.08.2020 року звертався з цього приводу до правоохоронних органів.

Свідок ОСОБА_17 в своїх показах суду повідомила, що ОСОБА_9 почав бити потерпілого зі словами: «я ж тобі казав не ходити сюди», у ході проведення за її участю слідчих експериментів розповіла, що під час його побиття ОСОБА_9 потерпілий промовляв: «вбий вже мене за правду», а ОСОБА_8 приєднався до побиття ОСОБА_14 , попередньо звернувшись до ОСОБА_9 зі словами «тобі допомогти?», а в процесі кричав потерпілому: «я тебе вб`ю».

Зазначене свідчить про виникнення особистої неприязні в обвинувачених по відношенню до ОСОБА_12 .

В ході судового розгляду шляхом допиту свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 та дослідженням відеозаписів слідчих експериментів за їх участю також було встановлено, що обвинувачені разом били потерпілого у різні частини тіла, в тому числі по голові .

Так, з протоколів слідчих експериментів від 25.08.2020 року та від 18.09.2020 року вбачається, що в ході проведення цих слідчих дій ОСОБА_17 детально, з демонстрацією на місці скоєного злочину, вказуючи на локалізацію та механізм заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , показала, як саме обвинувачені протягом 30-40 хвилин (до години) наносили останньому удари: руками та ногами знизу та зверху в обличчя та по голові, а також по всьому тілу, після яких потерпілий перестав рухатися . При цьому свідок розповіла, що розпочав бійку ОСОБА_23 , ОСОБА_66 до нього приєднався через деякий час, він також почав бити потерпілого ногами, дружина ОСОБА_9 ОСОБА_19 намагалася їх зупинити, проте ОСОБА_22 її відштовхнув та наказав не втручатися, після чого спільне побиття обвинуваченими потерпілого продовжилось.

Свідок ОСОБА_18 , як під час надання показань в ході досудового слідства, в тому числі і під час проведення з ним слідчого експерименту 17.09.2020 року, так і під час допиту його в суді стверджував, що у побитті потерпілого ОСОБА_12 брали участь обидва обвинувачені.Зокрема в ході судового слідства свідок показав, що по їх рухам було видно, що і ОСОБА_9 та ОСОБА_8 б`ють ОСОБА_12 руками та ногами по різним частинам тіла, в тому числі і по голові, а під час проведення слідчого експерименту з ним розповідав, що спочатку потерпілого бив тільки ОСОБА_9 , але потім до нього приєднався ОСОБА_8 , який також бив потерпілого ногами по голові та по спині.

Крім того, свідок ОСОБА_18 в ході судового слідства суду пояснив, що він на даний час не пам`ятає всіх деталей події злочину, очевидцем якої був, проте повністю підтримує свої показання в ході проведення з ним слідчого експерименту .

При цьому, як свідок ОСОБА_17 , так і свідок ОСОБА_67 , в ході їх допиту в судовому засіданні стверджували, що добре бачили побиття потерпілого та в цьому їм не заважали ані темна пора доби, ані кущі та дерева, оскільки рослинність достатньо проглядалась, а територія освітлювалась, що спростовує протилежні доводи сторони захисту .

У судовому засіданні ОСОБА_17 частково змінила свої показання, стверджуючи, що вона не бачила, щоб ОСОБА_8 також бив потерпілого.

Отже, показання цього свідка частково не узгоджуються з її показаннями під час проведення слідчих експериментів.

Проте, зміна в судовому засіданні показань не є підставою для визнання протоколів слідчого експерименту недопустимим доказом, оскільки слідчий експеримент та показання є окремими процесуальними джерелами доказів

У даному випадку - під час проведення слідчого експерименту та додаткового слідчого експерименту ОСОБА_17 не лише розповідала про обставини вчинення злочину, а також прямо вказувала на ОСОБА_9 та на ОСОБА_68 як на осіб, які його скоїли, на місцевості відтворювала обстановку події, що відбулася, та дії обвинувачених.

Таким чином, суд визнає вищезазначені у вироку протоколи слідчих експериментів допустимими та належними доказами та покладає дані, що містяться саме в них, в основу вироку.

Водночас суд вважає показання свідка ОСОБА_17 достовірними в частині повідомлення нею фактичних обставин, що не суперечать показанням ОСОБА_18 та її показанням під час проведення слідчих експериментів , та саме в цій частині такі покази в судовому засіданні бере до уваги як належні та допустимі докази, якими підтверджується винуватість обвинувачених у скоєнні ними інкримінованого кримінального правопорушення.

Правдивість цих показань також підтверджується свідченнями ОСОБА_69 , потерпілої ОСОБА_6 , які також можуть бути використані як доказ факту чи обставин, як це передбачено положеннями ст. 84, 85, 97 КПК України, які під час їх допиту в судовому засіданні показали, що ОСОБА_18 та ОСОБА_17 безпосередньо після події злочину розповіли їм про те, що вони особисто бачили, як ОСОБА_14 вдвох побили ОСОБА_9 та ОСОБА_8 .

При цьому та обставина, що свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не змогли в деталях пригадати всі обставини злочину в судовому засіданні не спростовує факт його вчинення обвинуваченими, адже така подія мала місце у 2020 році, тобто минув тривалий час і розбіжності в їх показаннях можуть бути зумовлені звичайними властивостями пам`яті людини забувати деталі та подробиці.

Крім того, під час допиту вказаних свідків не було встановлено жодних відомостей про їх спонукання з боку правоохоронних органів до надання показань чи їх зацікавленості в наданні викривальних показань стосовно обвинувачених чи неприязних стосунків з ними.

З метою перевірки алібі обвинуваченого ОСОБА_8 судом за клопотанням сторони захисту було допитано свідка ОСОБА_36 , з показань якого вбачається, що про те, що ОСОБА_8 пішов спати йому стало відомо зі слів дружини, з будинку ОСОБА_9 вони поїхали ще до того, як сталося побиття потерпілого. Отже, такі покази неможливо врахувати як доказ непричетності обвинуваченого ОСОБА_8 до вчинення злочину, в зв`язку із чим суд їх оцінює критично, з урахуванням також того факту, що свідок перебуває з обвинуваченими у дружніх відносинах, а тому безсумнівно бажає їм допомогти , тобто є зацікавленою особою.

На підтвердження непричетності ОСОБА_8 до злочину стороною захисту також було заявлено клопотання про допит ще кількох свідків, яке суд задовольнив. Однак під час судового провадження явку цих свідків, крім свідка ОСОБА_70 , всупереч вимогам ч.2 ст. 327 КПК України, забезпечено не було, хоча суд неодноразово відкладав судові засідання для їх виклику, а також надсилав їм судові повістки. Після неодноразової неявки свідків та незабезпечення стороною захисту їх участі в судовому засідання, обвинувачені та їх захисники не заперечували проти продовження судового розгляду без допиту цих свідків.

Необґрунтованими є і доводи сторони захисту в частині не допустимості проведених органом досудового розслідування слідчих експериментів із свідками ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , а також показань останніх з тих підстав, що вони нібито не могли бачити всіх обставин події злочину, оскільки в цьому заважала рослинність навколо їх двору, а слідчі експерименти з ними проводилися не в тих умовах , коли ці події мали місце, виходячи з наступного.

Провести слідчі експерименти на підставі ухвал суду в порядку ст.333 КПК України про задоволення відповідних клопотань сторони захисту з метою перевірки вищезазначених обставин не виявилося можливим з об`єктивних причин: в зв`язку із відсутністю згоди власника будинку, проте їх не проведення не свідчить про недопустимість таких слідчих дій в ході досудового розслідування, оскільки фактичні обставини кримінального правопорушення можуть бути встановлені або перевірені в суді будь-яким іншим шляхом, окрім надання судового доручення органу досудового розслідування щодо проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченого та потерпілого.

Положення ст. 240 КПК не передбачає обов`язку відтворити всі умови, які існували на час події, а вимагає лише моделювання умов, наближених до тих, що існували на момент події і є важливими для мети експерименту, що було і зроблено під час проведення експериментів у даному кримінальному провадженні.

Зазначені протоколи слідчих експериментів зі свіками ОСОБА_17 та ОСОБА_18 на досудовому розслідуванні складені у відповідності до вимог ст. 104 КПК України, учасниками цих слідчих дій будь-яких зауважень щодо їх проведення не заявлено, а тому, вказані письмові докази є допустимими в розумінні ст. ст. 86, 87 КПК України.

Крім того,як показали свідки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 під час їх допитів судом, вони спостерігали за побиттям потерпілого з вікна свого будинку, добре все бачили, оскільки рослинність проглядалась і будь-яких перешкод у видимості їм не створювала, крім того територія, на якій це відбувалась, освітлювалась вуличним ліхтарем, що дозволяло їм вільно сприймати всі обставини. Підстави не довіряти таким показанням свідків у суду відсутні, будь-якої їх зацікавленості в результатах розгляду кримінального провадження, неприязних стосунків з обвинуваченими та причин їх обмовляти не встановлено.

Отже, за наслідками судового розгляду кримінального провадження суд дійшов до переконання про неспроможність доводів сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_8 до злочину, внаслідок вчинення якого настала смерть потерпілого, та доведеність факту того, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 виникло спонтанне, ситуативне об`єднання зусиль для досягнення загального злочинного результату в процесі його вчинення. Діючи як співвиконавці, ОСОБА_9 було розпочато виконання об`єктивної сторони злочину, а ОСОБА_8 долучився до злочину, вчинення якого ОСОБА_9 вже розпочалося, але ще не закінчилося.

Враховуючи зазначене, невизнання ОСОБА_8 винуватості суд розцінює як його спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за скоєне.

Щодо доводів сторони захисту про необхідність перекваліфікації дій Чорного на ч.1 ст.119 КК України суд виходить з наступного.

Правова природа кваліфікації злочинів пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення та доказування у визначений кримінальним процесуальним законом спосіб двох важливих обставин: 1) факту вчинення суб`єктом злочину суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту поведінки у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

Розмежування умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК ), і вбивства, вчиненого через необережність (ч. 1 ст. 119 КК), здійснюється як за об`єктивною, так і за суб`єктивною сторонами цих злочинів.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів.

З об`єктивної сторони цей злочин характеризується суспільно небезпечними, протиправними діями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров`я потерпілого у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинно-наслідковому зв`язку між собою.

Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується умислом щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (прямим/непрямим) і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого. За таких обставин суб`єкт злочину усвідомлює можливість настання кінцевого наслідку (смерть потерпілого) у результаті заподіяних тілесних ушкоджень.

На відміну від цього вбивство з необережності може бути вчинене лише при необережній формі вини, яка виступає у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Необережність є формою вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків.

Версія сторони захисту про вбивство потерпілого ОСОБА_12 обвинуваченим ОСОБА_9 з необережності грунтується на його визнанні винуватості у вчиненні цього кримінального правопорушення, висновку судово-медичної експертизи №613 від 25.08.2020-29.09.2020 року та висновках повторної комісійної судово-медичної ескпертизи № 31-11-2025 від 03.12.-15.12.2025 року

У свою чергу суд зазначає, що висновок експерта не має переваг перед іншими доказами.

Положеннями ст. 94 КПК встановлено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, доказування тих чи інших обставин злочину, як правило, ґрунтується не на одному чи кількох прямих доказах, а на сукупності всіх, у тому числі непрямих, доказів. Саме з урахуванням такого аналізу та оцінки всіх доказів і робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно із цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою (див., наприклад, рішення Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 728/578/19, від 26 травня 2023 року у справі № 737/641/17, від 15 квітня 2024 року у справі № 587/102/18).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 613 від 25.08.2020-29.09.2020 року тяжкі тілесні ушкодження у ОСОБА_12 виникли одномоментно, за короткий проміжок часу, від дії тупого твердого предмету або від удару об такий, цілком можливо для некоординованого, прямого, безперешкодного падіння людини на площині навзнак (обличчям доверху), з послідуючим співударянням потиличною поверхнею голови з твердою «необмеженою» поверхнею та виступаючими предметами.

З висновків повторної комісійної судово-медичної ескпертизи № 31-11-2025 від 03.12.-15.12.2025 року вбачається, що черепно-мозкова травма, наслідком якої є смерть потерпілого, могла утворитись у ОСОБА_56 :

- внаслідок дій ОСОБА_57 : удари кистю правої руки, що зібрана в кулак, вположення на площину - удар об тупий предмет з необмеженою поверхнею контакту (слідчий експеримент за участю ОСОБА_58 );

- внаслідок «першої» дії ОСОБА_9 : удар кистю правої руки, що зібрана в кулак, в обличчя ОСОБА_51 , після чого могло відбутись контактування потиличною ділянкою об стіну будинку - удар об тупий предмет з необмеженою поверхнею контакту (слідчий експеримент за участю ОСОБА_18 ).

Разом з тим, таких фактичних обставин, які б підтверджували вищезазначені експертні висновки, судом в ході розгляду кримінального провадження об`єктивно не встановлено, також вони суперечать та спростовуються іншими дослідженими доказами в їх сукупності, які є належними та допустимими.

Так, жоден з учасників кримінального провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_9 , у ході судового слідства не зазначали про падіння потерпілого ОСОБА_12 з послідуючим ударом головою об тверду поверхню.

Зокрема, як показав суду ОСОБА_9 під час його допиту в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 від його ударів та в його присутності не падав та не ударявся о стіну.Такої ж позиції притримувався обвинувачений і під час проведення з ним слідчого експерименту під час досудового розслідування.

І тільки після отримання судом висновку повторної комісійної експертизи, обвинувачений почав стверджував, що ОСОБА_12 після нанесення ним останнього удару впав горілиць на землю, вдарившись головою, а тому він визнає, що вчинив його вбивство з необережності.

За таких обставин до такої позиції обвинуваченого суд ставиться критично та розцінює її як захисну та зумовлену бажанням отримати мінімальне покарання за вчинення злочину.

З показань свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , висновків судових експертиз № 741 від 21.08.2020 та № 090 від 19.10.2020 року, покладених судом в основу вироку, вбачається, що ОСОБА_9 та ОСОБА_71 численними ударами заподіяні тілесні ушкодження потерпілому, під час побиття останнього положення його тіла неодноразово змінювалося.

При цьому суд також зважає на те, що на час проведення повторної комісійної експертизи патматеріал з трупа гр. ОСОБА_72 та гістологічні препарати, а також результати КТ комп`ютерної томографії його головного мозку були відсутні та експертами не досліджувалися. Зокрема, як зазначено у п.VІІІ аналізуючи-синтезуючої частини цього висновку, відсутність в розпорядженні експертної комісії такого об?єкту експертного дослідження як «цифровий носій результатів комп?ютерної томографії голови ОСОБА_51 від 21.08.2020 року», позбавляє експертну комісію повністю об?єктивізувати наявність, характер та локалізацію складових його черепно-мозкової травми, і, відповідно, в стверджувальній формі висловитись про механізм її утворення.

Таким чином, експерти самі підтверджують та вказують на небезсумнівність своїх висновків.

Крім того, як слідує з висновків цієї повторної комісійної експертизи, в їх основу покладено слідчий експеримент за участю ОСОБА_58 , проте з перегляду відповідного відеозапису вбачається, що обвинувачений під час його проведення стверджував, що він вдарив ОСОБА_12 в обличчя 3-4 рази, після останнього удару потерпілий впав на коліна, схопившись при цьому його за ногу, а тому він вдарив його ще раз по спині, щоб звільнитись. Отже, про падіння потерпілого як з вертикального положення так і взагалі обвинувачений під час цієї слідчої дії не повідомляв, а тому не зрозумілими є протилежні твердження експертів.

У ході судового розгляду під час надання показань ОСОБА_9 також наполегливо заперечував факт падіння потерпілого від його ударів, стверджуючи, що він лише відштовхнув останнього, вдаривши його 2-3 рази по тулубу кулаком та долонею, після чого той продовжував перебувати у вертикальному положенні, а він пішов додому.

З фрагменту відповідного відеозапису з 04: 39 хв. по 05:38, на який посилаються експерти, вбачається, що свідок ОСОБА_18 на слідчому експерименті не повідомляв про обставини ударяння потерпілого о стіну від удару ОСОБА_9 , натомість, свідок розповів та показав, як ОСОБА_9 спочатку вдарив потерпілого кулаком в обличчя, потім пригнув його до землі та потягнув з їх двору на дорогу, де повалив обличчям вниз та продовжував бити підошвою взутої правої стопи по задній потиличній ділянці голови та по тулубу при положенні тіла обличчям донизу, а також, як ОСОБА_8 двічі наніс ОСОБА_12 удари кулаком правої руки у праву бічну частини голови/обличчя та підошвою взутої правої стопи по тулубу також при положенні тіла потерпілого горизонтально, обличчям донизу. Надалі на 06:45-06:55 хв. цього відеозапису ОСОБА_18 продемонстрував зміну ОСОБА_9 та ОСОБА_8 положення тіла ОСОБА_12 з горизонтального, обличчям донизу на горизонтальне, обличчям догори.

З відеозапису слідчих експериментів з ОСОБА_17 також вбачається, що потерпілий під час побиття його обвинуваченими перебував як у лежачому положенні обличчям донизу, так і в лежачому положенні обличчям догори.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_17 також суду показала, що потерпілий спочатку хитався від ударів Чорного, а потім ніби присів, а вже потім впав на землю, після чого його побиття обвинуваченим продовжувалось спочатку одноосібно, а потім разом із ОСОБА_8 .

Вищезазначене, на думку суду, виключає отримання потерпілим ОСОБА_12 смертельних тілесних ушкоджень лише при його падінні на землю, а також виключає таке падіння потерпілого взагалі з висоти його власного зросту.

Також висновки повторної комісійної експертизи є, на думку суду, неповними, оскільки експертами взагалі не взято до уваги покази та відтворення подій ОСОБА_17 під час слідчого експерименту щодо способу нанесення обвинуваченими тілесних ушкоджень потерпілому, хоча його відеозапис та пояснення останньої ними досліджувалися. Крім того, фактично цей висновок в частині слідчого експерименту з ОСОБА_18 базується лише на свідченнях останнього щодо нанесення Чорним першого удару ОСОБА_12 без урахування його подальших показів та демонстрації механізму заподіяння обвинуваченими тілесних ушкоджень потерпілому. Також цей свідок не надавав показів про те, що від першого удару ОСОБА_9 потерпілий вдарився головою о стіну, а пояснював, що ОСОБА_9 витяг його «за шиворіт» з двору і продовжував бити вже на дорозі, надалі до нього приєднався ОСОБА_73 , по їх рухам було також зрозуміло, що вони б`ють його «по всьому тілу».

Слід також зазначити, що експерт ОСОБА_59 , який брав участь у проведенні повторної комісійної судово-медичної експертизи та допитувався судом в ході судового слідства щодо його роз`яснення зауважив, що її висновки є тільки припущеннями в зв`язку із відсутністю у комісії результатів комп`ютерно-томографічного дослідження, які на даний час не збереглися. Суд також звертає увагу на те, що під час судового засідання цей експерт стверджував, що комісія дійшла висновку про отримання потерпілим смертельної травми в результаті падіння, оскільки у ОСОБА_12 не було виявлено переломів у ділянці голови, що було б обов`язково наявним у випадку її отримання від його побиття, проте такі твердження суперечать «Аналізуюче-синтезуючій частині» висновку № 31-11-2025 від 03.12.-15.12.2025, відповідно до якої експертна комісія прийшла до висновку про наявність з великою вірогідністю у потерпілого такого тілесного ушкодження як перелом потиличної кістки.

За наведених обставин суд не може прийняти висновки повторної комісійної експертизи як беззаперечні та конкретні, оскільки вони мають характер припущень, у своїй логічності і взаємозв`язку не узгоджуються з іншими дослідженими доказами по справі у їх сукупності, які є належними та допустимими, а тому не можуть вважатися достатнім доказом невинуватості обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Натомість, зіставивши показання свідків щодо обставин подій з об`єктивними медичними даними, суд дійшов переконання, що з огляду на обсяг, характер та механізм утворення виявлених у ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 заподіяли їх умисно, ударами потерпілого в голову.

Зокрема, за змістом показань свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 побиття ОСОБА_12 , коли він лежав на землі, тривало.

Очевидець подій свідок ОСОБА_18 теж підтвердив суду той факт, що лежачого потерпілого били ногами по всьому тілу обидва обвинувачені . Те, що ОСОБА_12 по голові бив ногами ОСОБА_9 , коли той вже впав на землю, зазначала в показаннях і свідок ОСОБА_17 . Водночас, як убачається зі свідчень останньої, вона не впевнена, що потерпілого не бив ОСОБА_8 , оскільки під час події на деякий час виходила з кімнати, через вікно якої спостерігала за побиттям, внаслідок чого обвинувачені та потерпілий опинилися поза її полем зору. Крім того, суд вважає визначальними та більш достовірними її свідчення, надані під час проведення слідчих експериментів на досудовому розслідуванні, в ході яких вона послідовно розповіла про те, що обидва обвинувачені били потерпілого по голові та відтворила всі події цього злочину

Посилання обвинуваченого ОСОБА_9 на те, що він завдав потерпілому лише декілька ударів кулаком, а обвинувачений ОСОБА_8 взагалі його не бив суд до уваги не бере, оскільки обставини заподіяння ОСОБА_12 численних ударів обвинуваченими підтверджуються як показаннями свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_74 , так і відомостями, що містяться в протоколах та відеозаписах слідчих експериментів за участю цих свідків , які розповідали про множинні та хаотичні удари, що завдавалися потерпілому в голову після його падіння на землю і ОСОБА_65 , і ОСОБА_8 , показували місця та послідовність таких ударів та як це відбувалося.

Наведене підтверджується і висновками судово-медичної експертизи № 741 від 21.08.2020 та комісійної судово-медичної експертизи № 090 від 19.10.2020 року, які в цілому не суперечать приписам статей 101-102 КПК. їх роз`ясненнями експертами в ході розгляду кримінального провадження, з яких вбачається, що при побитті потерпілого мало місце заподіяння йому обвинуваченими множинних ударів у різні частини тіла, у тому числі по голові та кожен наступний удар по його голові ускладнювався наявністю попереднього, при цьому удари накладалися один на один, тому ці ушкодження можуть бути оцінені лише в комплексі.

При цьому з висновку проведеної у справі комісійної експертизи № 090, який в судовому засіданні підтвердили експерти ОСОБА_47 та ОСОБА_46 , а також експерт ОСОБА_75 (висновок № 741), вбачається, що її проведено з урахуванням всіх медичних, у тому числі лабораторних, досліджень потерпілого та його трупу, з урахуванням даних комп`ютерної томографії головного мозку та гістології, конкретно і чітко зазначено про механізм утворення тілесних ушкоджень у потерпілого та причини його смерті, в основу якого покладено безпосередній розтин потерпілого, що свідчить про найбільшу вагомість цього доказу у даному кримінальному провадженні.

Про силу ударів та відповідно тяжкість заподіяних ушкоджень також вказує факт втрати потерпілим свідомості.

Вищевказане у сукупності свідчить про значну динаміку подій, які розгортались, та фактичну неможливість розмежувати дії ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , оскільки вони обидва наносили удари потерпілому ОСОБА_12 по голові. При цьому суд враховує і той факт, що в обвинувачених була реальна можливість уникнути подальшої бійки, однак вони цього не зробили, натомість наносили удари потерпілому ногами в ділянку голови, коли останній перебував у лежачому положенні, не міг вчиняти певні активні дії та не становив для них ніякої загрози, а також їх подальшу поведінку після вчинення злочину - залишення без надання медичної допомоги потерпілого в непритомному стані.

Таким чином наявні у матеріалах справи докази в повній мірі підтверджують, що обвинувачені на ґрунті особистих неприязних стосунків завдали ОСОБА_12 численних ударів руками та ногами в голову та по тулубу і в результаті таких їх спільних дій ОСОБА_12 було заподіяно різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження : синці та садна, які є легкими, а також тяжкі у вигляді закритої внутрішньої черепної з розвитком підоболонкових крововиливів та забоєм речовини головного мозку, ускладненням яких стали набряк та набухання головного мозку потерпілого, від яких останній помер ІНФОРМАЦІЯ_3 о 17-40 год.

Завдаючи такі удари потерпілому у швидкісній послідовності один за одним у різні частини тіла, у тому числі в життєво важливий орган - голову, обвинувачені діяли умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та можливість спричинення шкоди здоров`ю потерпілого у вигляді тяжких тілесних ушкоджень, а до настання його смерті від таких ушкоджень ставилися необережно.

У такій ситуації, ураховуючи установлений факт заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень групою осіб, юридична оцінка діяння не залежить від того, хто саме зі співучасників безпосередньо заподіяв потерпілому найбільш травмуючого удару.

Враховуючи те, що їх дії були спільні, узгоджені, удари ними наносились з достатньо великою силою, суд вважає, що обвинувачені в однаковій мірі винні у спричиненні ОСОБА_12 тілесних ушкоджень із настанням його смерті.

Такі висновки суду узгоджується із п. 3 Постановою пленуму Верховного суду України №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи».

Отже, проаналізувавши всі надані докази, за встановлених фактичних обставин кримінального провадження суд дійшов до висновку про доведеність вини ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення поза розумним сумнівом.

Дії обвинувачених ОСОБА_9 та ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 121 КК як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого, вчинене групою осіб,.

При призначенні покарання обвинуваченим суд виходить з наступного.

Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності й даним про особу винного.

Визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Отже, призначаючи обвинуваченим покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення (злочину), яке є тяжким (відповідно до кваліфікації за статтею 12 КК України), характер та спосіб його вчинення, непоправні наслідки, які настали в результаті скоєння кримінального правопорушення смерть людини, суспільну небезпеку цього злочину, думку прокурора щодо призначення ОСОБА_9 та ОСОБА_8 покарання у вигляді восьми років позбавлення волі, а також думку потерпілої ОСОБА_6 , яка просила суд суворо покарати обвинувачених.

Крім того, суд враховує відомості про особу винних.

Так, ОСОБА_9 вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є осудним, працює, має дружину та двох неповнолітніх дітей, тобто сталі соціальні зв`язки, позитивно характеризується за місцем роботи, на відшкодування шкоди перерахував потерпілій ОСОБА_6 08.01.2024 року 20 000 грн.

Обвинувачений ОСОБА_8 також є осудним, раніше не судимий, не має сім`ї, не працює, перебував на обліку в Чернівецькому обласному наркологічному диспансері упродовж 2016-2019 років та неодноразово лікувався внаслідок зловживання алкоголем з синдромом залежності , негативних характеристик не має.

Також суд звертає увагу на поведінку обвинувачених, які після нанесення потерпілому тілесних ушкоджень не вживали заходів щодо надання йому допомоги, не викликали швидку медичну допомогу, а залишили місце події, заподіяну злочином шкоду в повному обсязі не відшкодували. У ході судового розгляду ОСОБА_8 свою вину повністю не визнав не розкаявся у скоєному, не висловив жалю щодо вчиненого, не попросив вибачення у потерпілої.

Обвинувачений ОСОБА_9 також фактично не визнав своєї вини у скоєнні інкримінованого йому порушення, частково відшкодував потерпілій шкоду, свої вибачення висловив їй лише під час надання йому останнього слова, що не може бути розцінено як щире каяття у скоєному, яке на думку суду в даному провадженні взагалі відсутнє.

При цьому визнання вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, не може бути обставиною, що пом`якшує покарання, оскільки винуватість ОСОБА_9 підтверджується у вчиненні саме злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.Крім того, протягом усього строку досудового розслідування, а також з початку судового розгляду обвинувачений не визнавав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, а визнав її за ч.1 ст. 119 КК України лише під час закінчення судового розгляду, під тиском зібраних доказів, що, на думку суду, пов`язано із його бажанням отримати мінімальне покарання, а не є щирим каяттям.

При цьому суд також не вбачає підстав для визнання пом`якшуючою обставиною часткове відшкодування ОСОБА_9 потерпілій заподіяної їй шкоди оскільки таке відшкодування, при встановлених судом обставинах мало місце один раз на суму 20 000 грн., при цьому майже 6 років триває судовий розгляд кримінального провадження , проте обвинувачений відшкодував добровільно лише вказану суму, яка становить менше ніж половину від заподіяної ОСОБА_6 майнової шкоди.

Таким чином, обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченим відповідно до ст. ст. 66,67 КК України, судом не встановлено.

Виходячи з зазначеного, суд дійшов висновку, що у відповідності до вимог КК та передбачених ним санкцій виправлення обвинувачених можливе лише в умовах їх ізоляції від суспільства. У зв`язку з цим, виходячи з принципів соціальної доцільності та співмірності відповідальності вчиненому злочину, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України, у виді восьми років позбавлення волі, що при зазначеному вище є в повній мірі справедливим, необхідним та достатнім для їх виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також, у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, відповідатиме завданням, загальним засадам призначення покарання та його меті та не є надто суворим чи м`яким.

Підстав , які б давали можливість застосувати до обвинувачених положення ст. 69 КК України, а також ст.75 КК України судом не встановлено.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8 був затриманий 10.11.2020 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Чернівців від 10.11.2020 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; ОСОБА_9 був узятий під варту на підставі вироку Шевченківського районного суду від 06.10.2022 року.

Ухвалою колегії суддів Чернівецького апеляційного суду від 01.07.2025 року обвинуваченим визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб щодо кожного, що становить 242 240 грн. та в разі її внесення покладено на ОСОБА_9 та ОСОБА_8 наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі населеного пункту, в якому вони зареєстровані, проживають чи перебувають без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Обвинувачені були звільнені з-під варти в зв`язку із внесенням за них застави 03.07.2025 року .

Отже, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування ним покарання попереднє ув`язнення з розрахунку день за день з 10.11.2020 року по 03.07.2025 року, а ОСОБА_9 у строк відбування ним покарання слід зарахувати його попереднє ув`язнення з розрахунку день за день з 06.10.2022 року по 03.07.2025 року .

Запобіжний захід обвинуваченим у виді застави, а також покладення на них обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, термін дії яких останній раз було продовжено ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19.05.2026 року ще на 2 місяці, тобто до 19.07.2026 року включно, слід залишити без змін до набрання вироком законної сили, як такий, що забезпечать їх належну процесуальну поведінку.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 , заявлений до початку судового розгляду кримінального провадження про солідарне стягнення з обвинувачених майнової шкоди в сумі 54 007 грн. та моральної шкоди в сумі 500000 грн., завданої злочином,суд виходить з наступного.

За змістом позовної заяви ОСОБА_6 просить стягнути солідарно з обвинувачених на її користь матеріальну шкоду в сумі 54 007 грн., які були витрачені в зв`язку із лікуванням ОСОБА_12 , на його поховання та спорудження надгробного пам`ятника, а також моральну шкоду в сумі 500 000 грн., яка полягає у душевних та фізичних стражданнях, погіршенні здоров`я, вимушених змінах у житті внаслідок смерті найближчої людини - її сина.

У судовому засіданні потерпіла та її представник цивільний позов повністю підтримали та просили повністю задовольнити із вказаних у ньому підстав, додатково зазначивши на обґрунтування моральної шкоди про те, що внаслідок злочинних дій обвинувачених потерпіла втратила не тільки сина, але й чоловіка, який невдовзі після його смерті також помер, не переживши таку втрату.

Обвинувачений ОСОБА_8 вимоги цивільного позову повністю не визнав, обвинувачений ОСОБА_9 позов визнав частково, посилаючись на те, що відшкодував потерпілій заподіяну їй шкоду в сумі 20 000 грн.

Відповідно до ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підлягають доказуванню.

У відповідності до ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з приписами ч. ч. 5, 7 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно зі ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Крім цього, згідно ст.1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Статтею 1201 ЦК України визначено, що особа , яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Завдана потерпілій ОСОБА_6 майнова шкода в сукупному розмірі 54 007 грн. гривень підтверджена розрахунковими документами про оплату потерпілою ритуальних послуг та виготовлення пам`ятника, а тому вимоги її позову в цій частині є належним чином обгрунтованими.

Таким чином, оскільки в судовому засіданні доведено факт вчинення ОСОБА_76 злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, суд вважає, що з обвинувачених на користь потерпілої на відшкодування майнової шкоди слід стягнути солідарно 34 007 грн. (з урахуванням сплачених ОСОБА_9 20 000 грн.)

Крім того, відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При цьому, за змістом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

Пунктом 31 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 02.07.2004р. «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» роз`яснено судам, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за позовом потерпілого суди повинні керуватися відповідними положеннями Цивільного кодексу України та роз`ясненнями, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з подальшими змінами визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 13.03.95 р. з подальшими змінами роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Стосовно доведеності та обґрунтованості позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд враховує, що протиправними діями обвинувачених потерпілій була безумовно спричинена моральна шкода, яка полягає у втраті близької людини, сина ОСОБА_12 , 1987 року народження, внаслідок чого потерпіла пережила величезні душевні страждання, які супроводжують та будуть супроводжувати все її подальше життя. В результаті смерті сина ОСОБА_6 знаходиться у постійному психологічному стресі, пов`язаному із пережитими обставинами, та продовжуватиме нести тягар втрати рідної людини, яка загинула в молодому віці. Фактично значно погіршилось її життя, його спосіб повністю змінився, та за жодних обставин попередній уклад життя потерпілої вже не повернеться, оскільки її втрата є непоправною.

За таких обставин, виходячи з принципів розумності та справедливості, а також, враховуючи характер, обсяг та тяжкість фізичних і душевних страждань завданих потерпілій суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позову про стягнення моральної шкоду повністю, у розмірі 500 000 грн.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню.

Арешт на майно обвинувачених у даному кримінальному провадженні не накладався.

Процесуальні витрати необхідно стягнути з обвинувачених на підставі ст.124 КПК України, питання щодо речових доказів - вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368 - 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 121 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили у вигляді застави, а також - покладення на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну залишити незмінними.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з моменту його фактичного затримання після звернення вироку до виконання .

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк призначеного судом покарання ОСОБА_9 за даним вироком зарахувати строк його попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 06.10.2022 року по 03.07.2025 року .

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 121 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у виді 8 ( восьми) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили у вигляді застави, а також - покладення на нього обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну залишити незмінними.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту його фактичного затримання після звернення вироку до виконання .

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в строк призначеного судом покарання ОСОБА_8 за даним вироком зарахувати строк його попереднього ув`язнення із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з 10.11.2020 року по 03.07.2025 року.

Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні № 120202060040001497 від 21.08.2020 року повторної судово-медичної комісійної експертизи у розмірі 16 367 грн., тобто по 8 183,50 грн. з кожного (т.11, ак.п.112).

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_8 та з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_6 34 007 грн. на відшкодування майнової шкоди та 500 000 ( п`ятсот тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Речові докази:

- футболку білого кольору з надписом чорного кольору на англійській мові «PHILIPP P PLEIN», розміром XL та шорти сірого кольору з білим надписом «ADIDAS» (т.1 а.к.п.110) - повернути засудженому ОСОБА_9

- шорти, футболку, светр, труси, носки та кросівки (т.1 а.к.п.119 ) знищити.

Вирок може бути оскаржений у порядку, передбаченому КПК України, до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а іншим учасникам судового провадження роз`яснити, що вони мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1