Ухвала суду № 137380452, 12.06.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/9746/24

Провадження № 2-з/635/19/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року Харківській районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Старишко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бондаренка В.В. про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуває з 2024 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Роганської селищної військової адміністрації, третя особа Садівниче товариство «Птахівник», про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання права власності.

11.06.2026 р. представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Бондаренком В.В. подано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту та зборони іншим особам вчиняти дії що предмету спору, саме користуватися спірним майном, передавати його у користування іншим особам на садовий будинок, розташований на земельній ділянці № НОМЕР_1 в садовому товаристві «Птахівник» на території Пономаренківської сільської ради народних депутатів Харківського району Харківської області.

В обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову зазначив, що на даний час спірним будинком, без будь-яких правових підстав, користується син померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , який має ключі від будинку і до зазначеного будинку не допускає ні позивачку по справі ОСОБА_1 ні представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 . В будинку проживають невідомі особи, а ОСОБА_4 зазначив, що він одноособово прийме (чи прийняв) спадщину після смерті матері ОСОБА_6 у тому числі і спірний житловий будинок. Зазначена обставина змушує звернутися до суду з заявою про забезпечення позову, оскільки станом на сьогоднішній день юридично будинок належить померлому ОСОБА_7 . Нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частину зазначеного будинку у зв`язку з наявністю двох документів про право власності на спірний будинок, один з яких - це рішення суду, відповідно до якого ОСОБА_8 належить 1/2 частина зазначеного спірного житлового будинку, другий - свідоцтво про право власності, згідно якого ОСОБА_8 зазначений житловий будинок належить в цілому. Вважає, що за відсутності спадкової справи спадкоємці ОСОБА_6 не позбавлені права звернутися до нотаріуса та отримати відповідне свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок в цілому та розпорядитися ним на власний розсуд, що унеможливить або ускладнить виконання рішення суду в разі задоволення позову ОСОБА_1 ..

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно частини 1 статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи, що відповідає вимогам статті 153 ЦПК України.

Враховуючи, що розгляд заяви про забезпечення позову відбувався у відсутність сторін, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановлені фактичні обставини, застосовані норми права та мотиви суду

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має право звернутися до суду.

Стаття 150 ЦПК України визначає види забезпечення позову. Так, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин ; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову для нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності має здійснюватись судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідами заборони вчиняти певні діїї.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам. Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлених обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення. Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Відповідний вид забезпечення позову повинен стосуватися предмета спору.

Так, спір між сторонами виник з приводу спадкового майна. Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник зазначив, що для ефективного захисту прав позивача, співмірним та обгрунтованим заходом забезпечення позову є накладення арешту на нерухоме майно та заборона користування ним.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову та наслідком у формі потенційної загрози невиконанню рішення суду.

Разом з тим, заява не містить відомостей про вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження спірного майна, а також обставин, які б свідчили про виникнення в подальшому труднощів при виконання рішення суду.

Суд зазначає, що відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Отже, якщо нотаріусу стало відомо про відкриття судового провадження або накладення арешту, він повинен зупинити вчинення нотаріальної дії, зокрема, видачу свідоцтва про право на спадщину.

Ураховуючи предмет позову, судом встановлена відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у даній справі, а відтак підстав для забезпечення позову не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 149-153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Бондаренка В.В. про забезпечення позову.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 15.06.2026 р.

Суддя О.М. Якішина