Рішення № 137380377, 04.06.2026, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/207/26

Провадження № 2/630/294/26

З АО Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

представника позивача Зацаринної О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Люботин Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом Служби у справах дітей Південної міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Південна міська рада Харківського району Харківської області, як орган опіки та піклування, про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому з врахуванням уточнень від 04.06.2026 просив:

- відібрати у ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- передати дитину для вирішення питання про його влаштування органу опіки та піклування Південної міської ради;

- стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на одну дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви і до повноліття дитини.

На обгрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і є одинокою матір`ю. З листопада 2025 року і по теперішній час малолітній ОСОБА_2 перебуває на обліку Служби у справах дітей Південної міської ради, як дитина, що опинилась у складних життєвих обставинах. ССД було встановлено, шо сім`я мешкає в одноповерховому однокімнатному будинку за адресою АДРЕСА_1 . В будинку дуже брудно, в кімнаті розкиданий мотлох, не створено місце для навчання та відпочинку для дитини, холодно. Не має готової їжі та запасів продуктів харчування. Умови для виховання та розвитку дитини не створенні. В будинку проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - співмешканець матері та малолітній ОСОБА_2 . Мати пояснила що 13.11.2025 року її син пішов з дома о 12 годині дня до свого друга, поки вона міцно спала. Коли дитина не повернулась ввечері, ОСОБА_3 викликав викликав поліцію. Вночі працівники поліції розшукали дитину та запросили до відділу поліції мати для дачі пояснень. Після цього матері було запропоновано доставити дитину в лікарню, для його обстеження, зважаючи на сліди побиття дитини. Однак мати відмовилась, посилаючись на втому. За результатами оцінювання потреб з`ясовано, що складні життєві обставини наявні, основними ознаками та чинниками, що спричиняють складні життєві обставини є невиконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків. Одночасно, 14.11.2025 року мати звернулась до служби у справах дітей Південної міської ради із заявою про влаштування її сина до сім`ї патронатного вихователя у зв`язку зі складними життєвими обставинами. На даний час мати продовжує проживати в с. Буди разом із кривдником дитини. План соціального супроводу не виконує. Ставлення матері малолітнього до виконання своїх батьківських обов`язків та безпеки дитини не змінилось. Умови для навчання, відпочинку та розвитку дитини не створенні. Жінка не цікавиться життям сина. Окрім того, питання щодо зміни місця проживання окремо від кривдника, для забезпечення безпеки скривдженої дитини, матір`ю не розглядається взагалі. Крім того, після влаштування дитини до сім`ї патронатного вихователя мати не здійснила жодних дій, щодо забезпечення безпеки дитині, зміни способу життя, не цікавилась життям хлопчика чи його станом.

Ухвалою від 12 березня 2026 року було відкрито провадження у справі і її розгляд призначено у загальному порядку.

Ухвалою від 08 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та її розгляд призначено у відкритому судовому засіданні.

Відповідачка у підготовчі засідання та у судові засідання не з`явилася. Про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином - шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації та фактичного мешкання. Відзиву на позовну заяв або клопотань від відповідачки судом не отримано.

Представник позивача просила провести заочний розгляд справи.

Таким чином, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі та пояснила, що дитина була вилучена з небезпечних для її життя і здоров`я умов, і на даний час мати дитини не хоче змінювати спосіб життя та повертати дитину.

Представник третьої особи подала заяву про розгляд справи у їх відстуності.

Свідок ОСОБА_4 вказала, що працювала на посаді спеціаліста ССД Південної міської ради. 14.11.2025 вона, після того, як малолітнього ОСОБА_2 поліція виявила із травмою ока, яку йому завдав співмешканець матері, приїхала за місцем мешкання матері у с. Буди. ОСОБА_1 мала ознаки сильного алкогольного сп`яніння, нічого не знала про те, що син увечері не повернувся додому, і не схотіла забирати сина із лікарні. У подальшому, після влаштування сина до патронатної родини, ОСОБА_1 не намагалася відвідати сина та навіть не дзвонила йому за телефоном. Помешкання ОСОБА_1 та її співмешканця у с.Буди неодноразово оглядалося. Там мотлох, антисанітарні умови, немає їжі, та відстунє місце для життя дитини: нема ліжка, столу. У при обстеженні помешкання у лютому 2026 року зі слів ОСОБА_5 та її співмешканця, у будинку ледь не сталася пожежа, коли внаслідок куріння в хаті загорівся диван. На даний час хлопець виховується у патронатній сім`ї і у нього підвищився рівень навчання.

Суд, вислухавши представника позивача та свідка, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, встановив, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Виходячи із змісту ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом на підставі досліджених доказів встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відомості про батька ОСОБА_2 у актовому записі про народження записані відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.

14.11.2025 органом поліції та закладом охорони здоров`я складено сумісний акт про те, що із с. Буди до КНП Харківської обласної ради «Обласної дитячої клінічної лікарні» був доставлений малолітній ОСОБА_2 .

Працівниками ССД ПМР 14.11.2025 здійснено вихід за місцем фактичного мешкання ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 - у помешканні співмешканця ОСОБА_1 . ОСОБА_3 , з метою обстеження умов проживання дитини та встановлено що умови для виховання та розвитку дитини не створені, санітарно-гігієнічні норми неналежні, брудно і холодно, постільна білизна відсутня їжі та запасу продуктів немає.

ОСОБА_1 надала 14.11.2025 письмові пояснення працівникам ССД ПМР про те, що з приводу зникнення її дитини вона нічого не знає, оскільки весь день спала. Поліцію з приводу неповернення сина викликав її співмешканець. Забрати дитину з лікарні вона не буде, бо втомилася.

Із письмових пояснень сусідки ОСОБА_6 , що мешкає АДРЕСА_2 , наданих 14.11.2025, стало відомо, що 13.11.2025 р. близько 13-30 її син прийшов до неї на роботу разом із малолітнім ОСОБА_2 , в якого вона помітила гематому в ділянці ока. Хлопець пояснив, що його вдарив головою співмешканець його матері ОСОБА_3 в обличчя. Зі слів ОСОБА_7 мати була присутня під час бійки але не намагалась захистити його. Діти були дуже налякані і ОСОБА_8 залишила хлопця у себе вдома.

Працівниками ССД ПМР 14.11.2025 здійснено вихід за місцем реєстрації ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_3 , з метою обстеження умов проживання дитини та встановлено що умови для виховання та розвитку дитини є достатніми, але стосунки у родині напружені через зловживання ОСОБА_1 алкогольними напоями.

20.11.2025 наказом Служби у справах дітей Південної міської ради малолітнього ОСОБА_2 було взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

ССД ПМР 20.11.2025 склало висновок оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1 , де встановило наявність у дитини ОСОБА_2 психологічної травми, стан здоров`я дитини незадовільний, мати нездатна забезпечувати потреби дитини.

Малолітній ОСОБА_2 , 2013 р.н. перебував у стаціонарі з діагнозом контузія, гематома повік правого ока.

Вироком Харківського районного суду Харківської області від 12.01.2026 ОСОБА_3 був визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України за фактом заподіяння малолітньому сину своєї співмешканки ОСОБА_2 , 2013 р.н. тілесних ушкоджень, серед яких удар в ділянку правого ока на грунті раптово виниклих неприязних відносин.

На підставі договору про патронат над дитиною від 27.11.2025, а також Наказу №87 ССД Кегичівської селищної ради від 20.11.2025 та рішення Виконавчого комітету Кегичівської селищної ради №1840 від 27.11.2025, малолтінього ОСОБА_2 , 2013 р.н. було влаштовано у патронатну сім`ю ОСОБА_9 .

ОСОБА_1 зверталася 14.11.2025 із заявою до ССД Південної міської ради про влаштування її сина ОСОБА_2 до патронатної родини у зв`язку із складними життєвими умовами.

Згідно відповіді Центру надання соціальних послуг Південної міської ради від 09.01.2026, ОСОБА_1 отримує послуги соціального супроводу з 24.11.2025, а також її сина було вилучено із сім`ї у зв`язку із ухиленням матері від виконання батьківських обов`язків. ОСОБА_1 план соц.супроводу не виконує. Фактично мешкає із співмешканцем ОСОБА_10 за його адресою АДРЕСА_1 . За місцем мешкання, під час візиту працівників центру, ОСОБА_1 не вийшла, контактів уникає.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини Південної міської ради від 30.01.2026 було вирішено рекомендувати органу опіки та піклування відібрати малолітнього ОСОБА_2 , 2013 р.н. від матері ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав. Під час засідання комісії встановлено, що 14.11.2025 було обстежено місце мешкання матері і дитини за адресою смт Буди, вул Захисників України, 8 та з`ясовано, що 13.11.2025 малолітній ОСОБА_2 пішов гуляти і не повернувся, після чого співмешканець матері викликав поліцію. Дитина була знайдена і гематомою ока і з`ясувалося, що травму наніс співмешканець дитини. Мати подала заяву про влаштування сина до патронатної родини і жодного разу не відвідала дитину, не спілкувалася з нею. На засідання комісії мати дитини не з`явилася.

За характеристикою ОСОБА_2 , 2013 р.н. за місцем його навчання: Люботинська гімназія №1, дитина навчається у 6-Б класі, навчається посередньої, хоча має здібності до навчання. Мати вихованню та навчанню сина не приділяє достатньо уваги, дзвінки вчителів ігнорує, на батьківські збори не з`являється.

Рішенням Виконавчого комітету Південної міської ради №117 від 07.04.2026 затверджено висновок органу опіки та піклування про доцільність відібрання малолітнього ОСОБА_2 від матері ОСОБА_1 . Даний висновок мотивовано тим, що дитина з 21.11.2025 перебуває у патронатній сім`ї. Мати дитини продовжує проживати із кривдником дитини, умов для проживання дитини не створила, план соціального супроводу не виконує. Наразі вбачається небезпека для життя та здоров`я дитини у разі повернення її до матері. Мати свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Співмешканець ОСОБА_1 - ОСОБА_3 згідно до повідомлення КУ «Центр надання соціальних послуг Роганської селищної ради» від 13.04.2026, ухиляється від проходження колекційної програми для кривдників, порушує режим тверезості та виявляє високий ступінь ризику домашнього насильства внаслідок важкої травми ПТСР та алкогольної залежності.

Відповідно до частини першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини, держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини та ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, турбуватися про його здоров`я , фізичний, моральний та духовний розвиток.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно із частиною першої статті 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Частиною четвертою статті 155 СК України України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно п. 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ч.1 ст. 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Згідно ч.4 зазначеної статті, при задоволенні позову про відібрання від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Пунктами 2-5 частини 1 ст.164 СК України встановлено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у як найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у як найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (справа "Мамчур проти України", № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

З огляду на викладене суд зазначає, що основними підставами для відібрання дитини від батьків серед іншого є випадки, що охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків (безвідповідальне ставлення до дитини та невжиття заходів щодо забезпечення лікування дитини у зв`язку із її тяжким станом здоров`я), а й із їх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Наявні у справі докази свідчать, що відповідачка тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов`язків стосовно свого малолітнього сина. Відповідачка взагалі не піклується освітою дитини та не переймається щодо здоров`я дитини. Не має бажання контактувати із дитиною, за час перебування сина у патронатній родині з листопада 2025 року.

Органами соціального захисту проводилися заходи для реабілітації та допомоги відповідачці, яка разом із сином опинилася у складних життєвих обставинах, але це не дало результатів.

Наявні у справі докази свідчать про те, що відповідачка веде антисоціальний спосіб життя і не чинить активних дій для зміни цієї обставини, як для себе, так і для свого малолітнього сина.

Так, відповідачка мешкає із співмешканцем за його місцем проживання в умовах, які унеможливлюють нормальне проживання, зростання та навчання дитини. Співмешканець матері вчинив насильницькі дії щодо дитини, травмувавши ОСОБА_2 око.

З пояснень свідка слідує, що відповідачка та її співмешканець зловживають алкоголем, не працюють та ведуть антисоціальний спосіб життя. У помешканні брудно та багато сміття, немає спальних місць, а у лютому 2025 року згорів диван внаслідок куріння у будинку. Відповідачка не бажає виїжджати від співмешканця і змінювати свій спосіб життя.

Як встановлено судом, відповідачка не піклується про здоров`я, моральний, фізичний, духовний розвиток свого малолітнього сина, не цікавиться його навчанням та підготовкою до самостійного життя, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, участі в його достатньому утриманні та вихованні не приймає, як цього вимагає ст. 150 СК України, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Співмешканець відповідачки ОСОБА_3 , з яким вона продовжує проживати разом, виявляє реальний ризик продовження вчинення домашнього насильства внаслідок воєнної травми та зловживання алкоголем.

Повернення дитини до матері, яка продовжує мешкати разом із співмешканцем ОСОБА_3 ставить у небезпеку не тільки нормальний розвиток та навчання дитини, але також створює загрозу життю та здоров`ю малолітнього ОСОБА_2 .

За цих обставин, втручання у сімейне життя відповідачки та її малолітнього сина є пропорційним до негативних умов, у яких перебуває малолітня дитина. Залишення дитини разом із позивачкою вочевидь може призвести до тяжких наслідків у виді серйозного погіршення здоров`я дитини, реальної загрози її життю і здоров`ю, а також неможливості нормального розвитку і дорослішання та здобуття освіти малолітньої дитини.

А тому, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити та відібрати дитину, не позбавляючи відповідачку батьківських прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 181, ст.182, ст.183 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, або у твердій грошовій сумі.

Враховуючи вище викладене, суд, враховуючи що відповідачка не працює, не має постійних джерел доходу, вважає, що слід стягнути з відповідачки аліменти на утримання її малолітнього сина у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) щомісяця, на користь малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття.

На підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір за дві позовні вимоги - про відібрання дитини та про стягнення аліментів, слід стягнути з відповідачки на користь державти.

На підставі викладеного, керуючись ст. 164-167, ч.1 ст.170, 180,182 СК України, ст.8, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України, суд,

ухвалив :

Позов Служби у справах дітей Південної міської ради Харківського району Харківської області до ОСОБА_1 , третя особа: Південна міська рада Харківського району Харківської області, як орган опіки та піклування, про відібрання дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.

Відібрати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у матері ОСОБА_1 без позбавлення її батьківських прав.

Передати малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для вирішення питання подальшого влаштування до сімейних форм виховання органу опіки та піклування Південної міської ради Харківського району Харківської області.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована: АДРЕСА_3 , фактично мешкає АДРЕСА_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку) щомісяця, на користь малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована: АДРЕСА_3 , фактично мешкає АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Сторони: позивач Служби у справах дітей Південної міської ради, 62461 Харківська область Харківський район м. Південне, вул. Гагаріна, буд. 82,

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована: АДРЕСА_3 , фактично мешкає АДРЕСА_1 ,

Третя особа: Південна міська рада Харківського району, як орган опіки та піклування (62461 Харківська область Харківський район м. Південне, вул. Космічна, буд. 82.

Суддя І.М. Сухоруков