Рішення № 137380249, 15.06.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/5442/25

Провадження № 2/639/264/26

РІШЕННЯ

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Новобаварський районний суд міста Харкова

в складі: головуючого - судді Труханович В.В.

за участю секретаря - Бірюк А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Гурешидзе О.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварського районного суду міста Харкова цивільну справу № 639/5442/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ :

28 липня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа служба у справах дітей по Новобаварському району Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини, відповідно до якої позивач просив суд визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із батьком, ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 30 квітня 2024 року.

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання шлюбу сторони стали проживати окремо, майже не спілкуються. Син залишився проживати разом із батьком в квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка обладнана всім необхідним для проживання дитини. Вихованням дитини, його розвитком, матеріальним забезпеченням займається виключно позивач.

Мати не проживає разом з дитиною з 09.03.2024 року. З цього часу вона майже і не спілкується з сином. З будь-якими позовами щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення місця проживання дитини тощо відповідач ОСОБА_2 до суду не зверталася.

Крім того, позивач зазначає про те, що ОСОБА_2 притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 130 КупАП, за ч.1 ст. 173-2 КупАП.

Позивач зазначає, що враховуючи те, що на даний час дитина ОСОБА_4 проживає разом із батьком, за місцем проживання дитини створені всі належні умови для його гармонійного розвитку, тому є всі підстави для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Новобаварськогорайонного суду міста Харкова від 19 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа Служба у справах дітей по Новобаварському району Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Новобаварськогорайонного суду міста Харкова від 03 вересня 2025 року замінено неналежну третю особу у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа Служба у справах дітей по Новобаварському району Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини у справах дітей по Новобаварському району Харківської міської ради на належну третю особу Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради.

22 грудня 2025 року від представника 3-тьої особи надійшли пояснення відповідно до яких підтримали позовні вимоги батька дитини, вважають, що батьком створені всі умови для проживання та всебічного розвитку сина. Надали відповідний висновок щодо розв`язання спору між батьками. Справу просили розглянути у їх відсутність.

Ухвалою суду від 20 січня 2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі №639/5442/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини. Призначено справу до судового розгляду в судове засідання. Задоволено клопотання позивача про допит свідка ОСОБА_5 .

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Гурешидзе О.В., яка діє на підставі ордеру, в судовому засіданні позов підтримали, дали пояснення про обставини, які викладені вище, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Відповідач по справі ОСОБА_2 в судове засідання неодноразово не з`являлася, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином, надавала суду заяви з проханням слухання справи перенести, при цьому будь-яких доказів на підтвердження поважності причини неявки до суду не надавала. Отже, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася без поважних причин. Відзив на позовну заяву до суду також не подала. У зв`язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечувала і позивач по справі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, допитавши свідка, дослідивши надані сторонами та долучені до матеріалів справи докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч. 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Жовтневого районного суду від 30 квітня 2024 року. ( а.с. 10)

ІНФОРМАЦІЯ_2 у подружжя народився син, ОСОБА_3 , батьками якого є: батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 . ( а.с. 8)

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , малолітній ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . ( а.с. 5, 9)

ОСОБА_6 є громадянкою російської федерації, має посвідку на постійне проживання в Україні. ( а.с. 6)

Позивач в судовому засіданні пояснив, що після розірвання шлюбу він залишився проживати разом з сином, повністю займається вихованням дитини, його розвитком, оздоровленням, навчанням, матеріальним забезпеченням. Мати хлопчика будь-якої участі у вихованні сина не приймає. Останній раз вона бачилася з сином в грудні 2025 року. Також позивач зазначив, що відповідачка неодноразова вчиняла сварки у присутності дитини, у зв`язку з чим він звертався з заявою до служби у справах дітей. Крім того, відповідач притягалася до адміністративної та кримінальної відповідальності. Позивач вважає, що вирішення питання щодо визначення місця проживання сина повністю буде відповідати інтересам дитини.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 150 СК України передбачений обов`язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статті 141, 150, 153, 155 СК України зазначають, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об`єктом статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов`язань, існують позитивні зобов`язання, пов`язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов`язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).

Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.

Враховуючи вимоги статті 51 Конституції України, статей 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, статті 7 СК України, а також положення прецедентної практики Європейського суду з прав людини, при вирішенні справи, зокрема, про визначення місця проживання дитини встановлення обставин, які, на думку суду, забезпечують найкращі інтереси дитини та зазначення указаних обставин у відповідному рішенні є обов`язком суду.

Так, судом було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається ПЛ «Харківський колегіум» Харківської області, відвідує секцію у спортивному клубі «Чемпіон».

Як вбачається з довідки, виданої ПЛ «Харківський колегіум» Харківської області №382 від 28.08.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається у даному закладі. Під час навчання батько учня, ОСОБА_1 , приймає активну участь у житті свого сина: відвідує заклад, цікавиться успіхами у навчанні, поведінкою, емоційним станом, спілкується з класним керівником, вчасно сплачує навчання у закладі. Дитина забезпечена усім необхідним. Мати дитини, ОСОБА_2 , не приймає участь у шкільному житті свого сина, не спілкується з вчителями, заклад не відвідує. ( а.с. 41)

Згідно характеристики Спортивного клубу «Чемпіон», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на протязі 2024-2025 року навчався в даному спортивному клубі. На протязі зазначеного періоду ОСОБА_7 відвідував постійно тренування у супроводі батька, ОСОБА_1 . Батько цікавиться успіхами та досягненнями сина, буває присутній на тренуваннях. (а.с. 40)

В судовому засіданні батько дитини, ОСОБА_1 пояснив, що самостійно займається виховання дитини, цікавиться його успіхами, організовує досуг і відпочинок.

На підтвердження цього надав суду світлини зі свято Першого дзвоника, Дня народження дитини ОСОБА_3 ( а.с. 42-44; 71-77)

Відповідно до відповіді, наданої адміністрацією КНП «Харківська міська дитяча клінічна лікарня № 31» ХМР, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває під наглядом в даному закладі з народження. Під час звернення в медичний заклад для огляду дитини її супроводжують батько, ОСОБА_1 та бабуся, ОСОБА_8 . Під час візиту лікаря до дитини за місцем її проживання дитина знаходилась разом із татом і бабусею. Мати дитини не зверталась до лікарі-педіатра і не цікавилась станом здоров`я дитини. ( а.с. 69-70)

Опитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що вона є лікарем-педіатром, з якою укладена декларація щодо лікування дитини ОСОБА_3 . Свідок підтвердила, що дитина проживає разом з батьком, який повністю займається дитиною, в разі хвороби, виконує всі рекомендації лікаря. Також свідок пояснила, що у вихованні дитини ОСОБА_9 допомагає його мати, бабуся хлопчика. Мати ОСОБА_10 останні три роки не бачить, життям та здоров`ям сина вона не цікавиться.

В матеріалах справи міститься Висновок Департаменту служб у справах дітей Виконавчого комітету Харківської міської ради від 22.12.2025 № 445 про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначено, що Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради як представник органу опіки та піклування вважає доцільним визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком, ОСОБА_1 .

Вищевказаним висновком встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , зареєстрований разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де створені умови для проживання, навчання та всебічного розвитку дитини. Мати дитини, ОСОБА_2 , з березня 2024 року за адресою реєстрації не мешкає.

Батько дитини, ОСОБА_1 , є пенсіонером, отримує пенсію по інвалідності. На диспансерних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Малолітній ОСОБА_4 надав свої пояснення, в яких зазначив, що мешкає із батьком бо хоче, тому що мама п`є, лається. Мама не спілкується з ним, не цікавиться його життям.

Мати дитини, ОСОБА_2 , надала свої письмові пояснення, в яких зазначила, що їй відомо про розгляд судом справи щодо визначення місця проживання дитини. Мати не заперечує щодо визначення місця проживання із батьком, але має право на спілкування та зустрічі з сином, так як це суперечить моральним і законним нормам правової держави. ( а.с. 108)

При вирішення даного спору судом беруться до уваги дані, які характеризують батьків малолітнього ОСОБА_4 , їх спосіб життя.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався до служби у справах дітей по Новобаварському району м. Харкова зі скаргою щодо поведінки мати дитини, ОСОБА_2 . З відповіді служби у справах дітей по Новобаварському району від 08.07.2024 №06-22/1046/24 вбачається, що при розгляді звернення ОСОБА_1 , мати дитини, ОСОБА_2 , була запрошена до ССД по Новобаварському району для співбесіди, надання пояснень по суті питань, викладених у зверненні, та проведення відповідної профілактичної роботи. Під час бесіди ОСОБА_2 зауважила, що за місцем своєї реєстрації АДРЕСА_1 , вона не проживає з 09.03.2024, у зв`язку з чим, заперечує факт сварок у присутності дитини. Стосовно твердження щодо неналежного виконання батьківських обов`язків, пояснила, що батько перешкоджає їй у спілкуванні з сином. В останні раз бачила дитину 25.05.2024. Має намір вирішувати питання щодо визначення місця проживання дитини в судовому порядку. ( а.с. 21)

Згідно постанови Жовтневого районного суду м. Харкова від 23.05.2024 ОСОБА_6 була притягнута до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП та на неї накладено штраф за скоєння домашнього насильства 11.03.2024 стосовно свого чоловіка ОСОБА_1 ( а.с. 12)

Крім того, як вбачається з постанови Московського районного суду м. Харкова від 04.09.2024 ОСОБА_2 притягувалася до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП та неї було накладено стягнення у вигляді штрафу. ( а.с. 13-15)

Як вбачається з ухвали Шевченківського районного суду м. Харкова та обвинувального акту відносно ОСОБА_11 на розгляді в суді знаходиться кримінальне провадження у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України. ( а.с. 125-130)

Отже, такі факти, на думку суду, негативно характеризують поведінку матері, у тому числі, у сімейно-побутовій сфері.

Така поведінка матері містить ризикові та агресивні епізоди (адмінштраф за домашнє насильство, керування у стані сп`яніння; наявне кримінальне провадження), що об`єктивно знижує довіру до її здатності забезпечити безпечне середовище для дитини без додаткових умов.

Крім того, суд зазначає, що хоча мати і заявляє інтерес до участі у вихованні дитини та намір врегулювати питання законним шляхом, однак для вирішення даного питання у встановленому законом порядку не зверталася.

Щодо даних, характеризуючи батька дитини, то судом встановлено, що він є інвалідом третьої групи безстроково. Згідно військово-облікового документу, роздрукованого з електронного порталу «Резерв+» має відстрочку у зв`язку з групою інвалідності внаслідок загального захворювання безстроково.

Такі дані про батька свідчать про те, що вирішення питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини разом з ним, не свідчить про його намір уникнути мобілізації, а свідчить про реальний намір захистити права дитини.

Суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що малолітня дитина сторін постійно проживає з батьком, останній приділяє більше уваги вихованню дитини й більш відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, дитина перебуває на повному утриманні та вихованні батька, та врахувавши, що відповідач в судове засідання не з`явилась, відзив на позовну заяву не надала, приходить до висновку про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком, ОСОБА_1 , що забезпечить якнайкращі інтереси дитини.

Враховуючи вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини підлягає задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати стягуються з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, ч.4 ст. 223, 265, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 180, 181, 182, 183, 184 Сімейного Кодексу України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-тя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн. ( одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 26489104, місцезнаходження: м. Харків, вул. Чернишевського, 55.

Повний текст рішення складено 15 червня 2026 року.

Суддя В. В. Труханович