Ухвала суду № 137379659, 12.06.2026, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 190/1291/26

Провадження №2/190/936/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м.П`ятихатки

Суддя П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області Кудрявцева Ю.В., дослідивши матеріали позовної заяви керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області Гутарова Дениса Олександровича в інтересах держави в особі Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди землі, -

встановила:

Керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області Гутаров Д.О. звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, в якому просить: внести зміни до пункту 9 договору оренди землі від 01.01.2015 (державна реєстрація права оренди земельної ділянки № 8967705 від 03.03.2015), яка розташована на території Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, загальна площа 0,8610 га, кадастровий номер 1224581200:05:003:0001, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, виклавши його у такій редакції: «9. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі (в національній валюті гривні). Орендна плата на рік становить 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Розмір орендної плати становить 1570214,05*10% = 157 021 грн. 41 коп. (сто п`ятдесят сім тисяч двадцять одна гривня 41 копійка) за всю площу орендованої земельної ділянки за рік, 13 085 грн. 12 коп. (тринадцять тисяч вісімдесят п`ять грн. 12 коп.) щомісяця.»

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026, матеріали вказаної позовної заяви передано у провадження судді Кудрявцевій Ю.В..

Дослідивши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі з таких підстав.

Так, Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Частиною 1 ст.18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Натомість, як слідує з п.1 ч.1 ст.20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених ч.2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, підпункти 5, 10, 14 пункту 1 цієї статті).

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18, від 25.02.2020 у справі № 916/385/19 та постановах Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 920/277/22, від 10.05.2023 у справі № 920/343/22, від 10.05.2023 у справі № 920/155/22.

Визначаючи юрисдикційність спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб`єктний склад учасників у цій справі.

Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 925/352/22.

Спір у цій справі виник із правочину - договору оренди земельної ділянки від 01.01.2015, для обслуговування виробничих будівель, укладеного між Грушеватською сільською радою, правонаступником якої є Саксаганська сільська рада та громадянином ОСОБА_1 .

У відповідності до інформації з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 1224581200:05:003:0001, площею 0,8610 га, відноситься до категорії земель: Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, вид цільового призначення: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.

За змістом статей 177 та 181 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі нерухомі (нерухоме майно, нерухомість), такі як земельні ділянки та об`єкти, розміщені на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни цільового призначення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 6.40) виснувала, що у спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

З матеріалів позовної заяви встановлено, що об`єктом договору оренди являється земельна ділянка, яка відноситься до категорії земель: Землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, вид цільового призначення: 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком.

Виходячи з цільового призначення земельної ділянки та умов договору оренди, земельна ділянка використовується ОСОБА_1 з метою здійснення господарської діяльності.

Аналізуючи характер спірних правовідносин сторін, ураховуючи природу договору оренди земельної ділянки, а також наявність між сторонами господарських відносин, суд дійшов висновку, що спір у цій справі є господарським і підлягає вирішенню за правилами ГПК України, оскільки він не має ознак цивільно-правового характеру та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

У силу положень ч.1 ст.4 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Однією з умов реалізації права особи на пред`явлення позову є дотримання юрисдикції.

Положеннями ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

У зв`язку із цим юрисдикція як умова реалізації права на пред`явлення позову тісно пов`язана з процесуальною правоздатністю та компетенцією суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заявлений позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з чим у відкритті провадження у справі слід відмовити.

Керуючись ст.ст.186, 260, 261, 353-355 ЦПК України, -

постановила:

У відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області Гутарова Дениса Олександровича в інтересах держави в особі Саксаганської сільської ради Кам`янського району Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди землі, відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів з дня її підписання безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ю.В.Кудрявцева