Рішення № 137379415, 15.05.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/12829/25

Номер провадження2/205/602/26

Справа № 205/12829/25

Провадження № 2/205/602/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Федотової В.М.,

при секретарі Волошенко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Новокодацького районного суду міста Дніпра з позовною заявою, в якій просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок садибного типу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А-1, літнього душу В, вбиральні Г, споруд, мостіння № 1-7, І, загальною площею 126,3 кв.м., житловою площею 55,0 кв.м., допоміжною площею 71,3 кв.м. та включає в себе: цокольний поверх: 1-кухня, загальною та допоміжною площею 20,6 кв.м., 2-їдальня, загальною та житловою площею 20,5 кв.м., 3-приміщення, загальною та допоміжною площею 21,6 кв.м. (всього по цокольному поверху житлового будинку літ. А-1 загальна проща 62,7 кв.м., житлова 20,5 кв.м., допоміжна 42,2 кв.м.); І поверх - 4 - коридор, загальною та допоміжною площею 13,2 кв.м., 5-коридор, загальною та допоміжною площею 11,9 кв.м., 6-житлова, загальною та житловою площею 4,7 кв.м., 7-комора, загальною та допоміжною площею 4,0 кв.м., 8-житлова, загальною та житловою площею 22,1 кв.м., 9-житлова, загальною та житловою площею 7,7 кв.м. (всього по першому поверху житлового будинку літ. А-1 загальна площа 63,6 кв.м., житлова 34,5 кв.м., допоміжна 29,1 кв.м.).

В обгрунтування заявлених вимог зазначив наступне. Рішенням виконкому Ленінської районної ради депутатів трудящих від 08.05.1956р №846 було дозволено відведення земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 587кв.м. На підставі рішення виконкому райради Управлінням головного архітектора м. Дніпропетровська 25.05.1956 був складений акт про відведення земельної ділянки та 08.06.1956 видана довідка про землекористування, відповідно до якої ділянка, що розташована в кварталі АДРЕСА_3 знаходиться в користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . В подальшому відбулось перейменування сел. Чкалова в м. Дніпропетровську на Діївку-2 в м. Дніпро, а АДРЕСА_2 перейменована у АДРЕСА_1 . Відповідно до справи №18341 по вул. Лютневій (мовою оригіналу «Февральская») АДРЕСА_4 , основна інвентаризація була проведена 30.04.1979, та домоволодіння складалось з житлового будинку А-1, сараю-Б, вбиральні -В, огорожі №1-3- власниками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Згідно зведено оціночного акту по домоволодінню А-1 в цілому загальна площа становила 123,8 кв.м, житлова 38,4 кв.м. Домоволодіння знаходилось на земельній ділянці загальною площею 466 кв.м, під будівлею 101кв.м, що підтверджується схематичним планом від 17.04.1979. Новий технічний паспорт був виготовлений вже 26.02.2025. Згідно відмітки в технічному паспорті, самочинних будівель не має, житловий будинок літюА-1, загальною площею 126,3 кв.м, житловою площею 55,0 кв.м, літній душ літ. В, вбиральня літ. Г побудовано до 05.08.1992року. Батьками позивача є : ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження, актовий запис №2745 від 26.07.1973. Мати позивача, ОСОБА_6 є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 03.11.1953р., виданого ЗАГСом Ленінського району м. Дніпропетровська. 30.04.1993р. мати позивача зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , та змінила прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ». Батько позивача ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті матері, представник позивача за довіреністю- ОСОБА_10 , звернулась до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 . Державним нотаріусом Хилько Л.А. була заведена спадкова справа. 08.05.2022 державним нотаріусом Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А. складено постанову про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_2 на нерухоме майно домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для відмови нотаріус зазначила відсутність правовстановлюючих документів на житловий будинок. Також, нотаріус зазначила, що згідно листа КП «ДМБТІ» ДМР №2927 від 20.03.2025 технічна інвентаризація та державна реєстрація права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 не проводилась і у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості щодо зазначеного домоволодіння. Позивач вважає, що право власності на зазначений об`єкт нерухомості у його матері виник на підставі Закону України від 01.07.2004р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», постанови КМУ від 05.08.1992 №449, норм ЦК України, які діяли на час побудови . У зв`язку з неможливістю реалізувати свої спадкові права позивач вимушений був звернутись до суду з зазначеним позовом.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 29 серпня 2025р. позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано час на усунення недоліків.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 11 вересня 2025року по справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та розпочато підготовче судове засідання . Також, ухвалою суду було витребувано у Третьої дніпровської державної нотаріальної контори копію спадкової справи.

29 вересня 2025р. від представника відповідача Дніпровської міської ради до суду надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача заперечував проти задоволення позову у зв`язку з недоведеністю.

15 жовтня 2025року представник позивача-адвокат Алпенідзе К.Т. надала суду відповідь на відзив, в якій зазначила наступне. Представник позивача зазначила, що представник ДМР помилково посилається на вимоги Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки житловий будинок садибного типу по АДРЕСА_1 побудований до 05.08.1992р, тобто до прийняття зазначеного Закону. Інвентаризація житлового будинку за цією адресою була проведена КП «ДМБТІ» 30.04.1979, про що зазначено в оціночному акті, складеному КП «ДМБТІ». Відповідно до п.41 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127(в редакції на дату прийняття), документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської(присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна. Отже, законодавство, чинне на час будівництва житлового будинку, не пов`язувало виникнення права власності на садові будинки з надвірними будівлями та спорудами з державною реєстрацією такого права, і документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна й містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт , виготовлений за результатом технічної інвентаризації. Згідно довідки з КП «ДМБТІ» - інвентаризація будинку була проведена в 1979році, за наслідками якої було складено технічний паспорт, який і засвідчує право власності та прийняття будинку в експлуатацію. Вказані докази є належними та допустимими , які підтверджують набуття матер`ю позивача- ОСОБА_11 права власності на об`єкт нерухомості, проте остання за життя не отримала правовстановлюючого документу, але це не може бути перешкодою для набуття позивачем права власності в порядку спадкування після смерті матері. Щодо різниці в нумерації будинку, яка в оціночному акті зазначена як будинок АДРЕСА_1 , замість будинку АДРЕСА_1 - зазначила наступне. На обкладинці справи КП «ДМБТІ» адреса зазначена АДРЕСА_1 . Згідно копії паспорту матері позивача остання мала прописку з 25.05.1982р. за адресою: АДРЕСА_1 . Домова книга має відмітки про реєстрацію матері позивача по АДРЕСА_1 . У плані газопроводу, який складений 31.05.2007 ВАТ «Дніпрогаз» на замовлення ОСОБА_2 , адреса зазначена « АДРЕСА_1 », квитанції про оплату комунальних послуг в різні часи містять аналогічну нумерацію будинку та назву вулиці. У зв`язку з чим , представник позивача вважає, що в оціночному акті допущено описку.

17 жовтня 2025 року до суду надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_2 з Третьої дніпровської державної нотаріальної контори.

Ухвалою суду від 29 листопада 2025року підготовче судове засідання закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 25 лютого 2026року з КП «ДМБТІ» було витребувано матеріали інвентаризаційної справи на домоволодіння АДРЕСА_1 .

В судове засідання позивач та його представник адвокат Алпенідзе К.Т. надали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали в повному обсязі , та просили їх задовільнити.

Представник відповідача ДМР- Недосвітна С.В. в письмовій заяві просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_12 з підстав зазначених в відзиві на позовну заяву.

У зв`язку з наявністю письмових заяв від сторін про розгляд справи без їх участі, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявною в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлені такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Згідно акту відведення земельної ділянки від 25 травня 1956року- рішенням виконкому Ленінської районної ради депутатів трудящих від 08.05.1956р №846 було дозволено відведення земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 587кв.м.(а.с.7)

Складено план земельної ділянки в АДРЕСА_2 (а.с.8)

08.06.1956 Управлінням головного архітектора м. Дніпропетровська видана довідка про землекористування, відповідно до якої ділянка, що розташована в кварталі АДРЕСА_3 знаходиться в користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В даній довідці міститься інформація, що 05.10.1960 видана домова книга(а.с.9)

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1 , ОСОБА_13 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в м.Дніпропетровськ, батьками вказані: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.27)

Згідно свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Дніпропетровськ, батьками вказані : ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.26)

Відповідно до справи №18341 по вул. Лютневій (мовою оригіналу «Февральская») АДРЕСА_4 , основна інвентаризація була проведена 30.04.1979, та домоволодіння складалось з житлового будинку А-1, сараю-Б, вбиральні -В, огорожі №1-3- власниками зазначені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Згідно зведено оціночного акту по домоволодінню А-1 в цілому загальна площа становила 123,8 кв.м, житлова 38,4 кв.м. Домоволодіння знаходилось на земельній ділянці загальною площею 466 кв.м, під будівлею 101кв.м, що підтверджується схематичним планом від 17.04.1979.(а.с.10-15)

Згідно архівної довідки , виданої Державним архівом Дніпропетровської області Дніпропетровської ОДА від 03.12.2025 №К-3188/0/217-25- рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради депутатів трудящих від 25.12.1956 №1512 «Об упорядочении наименований улиц и нумерации домов в городе» вулиця «Левобережная» була перейменована на АДРЕСА_5 .

Згідно архівного витягу рішення виконавчого комітету Ленінської районного Ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 02.04.1982 №481 «О выдачи домовых книг гражданам» - ОСОБА_14 було видано домову книгу на домоволодіння по АДРЕСА_1

25.05.1982року була видана домова книга для прописки громадян ,які проживають в будинку АДРЕСА_1 (а.с.34-39)на ім`я ОСОБА_6 .

Стороною позивача також були надані копії платіжних повідомлень на сплату податку на землю та будівлю на ім`я ОСОБА_6 , за адресою : АДРЕСА_1 (а.с.40-49)

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу -30.04.1993 Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського МУЮ у Дніпропетровській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , після реєстрації шлюбу прізвище « ОСОБА_8 » було змінено на « ОСОБА_9 » (а.с.28)

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.29)

Матеріали спадкової справи містять копію паспорта ОСОБА_2 з відміткою про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 з 25травня 1982року.

Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 в с. Семенівка, Кам`янського району, Криничанської ТГ, Дніпропетровської області (а.с.30)

24 лютого 2025року , представник за довіреністю ОСОБА_10 , звернулась від імені ОСОБА_1 до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини та видачи свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2

08 травня 2025 державний нотаріус Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А. своєю постановою відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на домоволодіння АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомості(а.с.31)

26.02.2025 на замовлення позивача ОСОБА_1 був виготовлений новий технічний паспорт на домоволодіння (а.с.16)

Судом встановлено, що ОСОБА_2 була донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яким за життя було надано дозвіл на відведення земельної ділянки під індивідуальне житлове будівництво по АДРЕСА_2 . В подальшому вулиця була перейменована на АДРЕСА_1 . Батьками позивача, за життя , на земельній ділянці відведеній під індивідуальне житлове будівництво , було побудовано будинок до 05.08.1992.

Відповідно до ч.1 ст.1216, ст.1217 ЦК України - спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1218 ЦК України - до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.379 ЦК України - житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, а держава не втручається у здійснення власником права власності.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, на підставі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності із ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 41 Конституцією України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року №449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно ст. 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до вимог п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Таким чином, судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що житловий будинок садибного типу був побудований батьками позивача до 05.08.1992року, зазначене підтверджується довідкою з КП «ДМБТІ» де вказано, що інвентаризація будинку була проведена в 1979році, за наслідками якої було складено технічний паспорт. В подальшому, за заявою матері позивача ОСОБА_14 у 1982році було видано домову книгу.

Зазначені об`єктивні данні вказують на те, що об`єкт нерухомості існував, мав технічні характеристики, КП «ДМБТІ» було проведено інвентаризацію та виготовлено технічний паспорт . В оціночному акті справи №18341 КП «ДМБТІ» зазначено власника домоволодіння ОСОБА_15 . Суд погоджується з твердженнями представника позивача, що всі документи додані до позовної заяви, а також до відповіді на відзив, свідчать про те, що мати позивача побудувала, була власницею, була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1

Враховуючи обставини справи, те, що позивач на теперішній час позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права на об`єкт нерухомості, який був побудований до 05 серпня 1992року та отримати правовстановлюючий документ на належне йому в порядку спадкування за законом нерухоме майно, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судовці витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 12 510грн. покласти на позивача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.3, 4, 16, 317- 321, 328, 392, 1216-1218 ЦК України, ст. ст.10, 81, 89, 258, 259, 265, 268ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Дніпровської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_5 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок садибного типу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А-1, літнього душу В, вбиральні Г, споруд, мостіння № 1-7, І, загальною площею 126,3 кв.м., житловою площею 55,0 кв.м., допоміжною площею 71,3 кв.м. та включає в себе: цокольний поверх: 1-кухня, загальною та допоміжною площею 20,6 кв.м., 2-їдальня, загальною та житловою площею 20,5 кв.м., 3-приміщення, загальною та допоміжною площею 21,6 кв.м. (всього по цокольному поверху житлового будинку літ. А-1 загальна проща 62,7 кв.м., житлова 20,5 кв.м., допоміжна 42,2 кв.м.); І поверх - 4 - коридор, загальною та допоміжною площею 13,2 кв.м., 5-коридор, загальною та допоміжною площею 11,9 кв.м., 6-житлова, загальною та житловою площею 4,7 кв.м., 7-комора, загальною та допоміжною площею 4,0 кв.м., 8-житлова, загальною та житловою площею 22,1 кв.м., 9-житлова, загальною та житловою площею 7,7 кв.м. (всього по першому поверху житлового будинку літ. А-1 загальна проща 63,6 кв.м., житлова 34,5 кв.м., допоміжна 29,1 кв.м.).

Судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 12 510 грн. покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач Територіальна громада в особі Дніпровської міської ради», ЄДРПОУ: 26510514, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75.

Суддя: Федотова В.М.