Рішення № 137379025, 08.06.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3104/26

(2/199/4011/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

08.06.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Мацак А.О., за участі представників сторін Повалій О.В., Гаврихіва В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з позовною заявою про відшкодування завданої моральної шкоди, в якій просять суд стягнути з відповідача на користь позивача в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодження здоров`я внаслідок професійного захворювання суму грошових коштів у розмірі 245 000,00 грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що він протягом тривалого часу, а саме з 03 грудня 2021 року по 19 березня 2024 року працював на різних посадах у Товаристві з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська». 19 березня 2024 року позивача звільнено з роботи у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я, п. 2 ст. 40 КЗпП України.

За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічні професійні захворювання.

П. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 21 лютого 2024 року, затвердженого Начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці 22.02.2024 року (копія додається), встановлено наявність у позивача професійних захворювань:

1. Пневмоконіоз (s/t; 1/1), ускладнений хронічним бронхітом ІІ стадія, фаза загострення, ЛН ІІ ст. (другого).

2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ІІІ ст. (помірний) зниження слуху за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 захворювання професійні, встановлені вперше.

Згідно зі змістом п. 17 вищевказаного акту, професійне захворювання виникло за таких обставин:

Хронічне професійне захворювання у ОСОБА_1 виникло в зв`язку з тривалим періодом роботи на підприємствах вугільної галузі України, в умовах впливу факторів виробничого середовища та трудового процесу, що перевищували гранично допустимі концентрації та норми, зокрема, у ТДВ «Шахта «Білозерська» у якості: помічника начальника дільниці 02 місяці 04 дні; начальника дільниці 01 рік 11 місяців 22 дні.

Враховуючи недосконалість технологічного процесу, у т.ч. на підприємстві відповідача (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, та генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), незабезпеченістю засобами індивідуального захисту від шуму, використання не в повному обсязі протипилових заходів (гідропилопридушення застосовувалось не на усіх ланках технологічного процесу, обмивання гірничих виробок проводилось з порушенням планових термінів через недостатню забезпеченість пилозмочуючими добавками) ОСОБА_1 працював в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий, з неповною забезпеченістю засобами індивідуального захисту.

Згідно з п. 18 зазначеного акту, причинами виникнення професійного захворювання є:

ТДВ «Шахта «Білозерська» (помічник начальника дільниці 02 місяці 05 днів):

- пил переважно фіброгенної дії, мг/м3 вуглецю пил: викопне вугілля і вуглецевопородний пил з вмістом вільного діоксиду кремнію до 5% (4,0 %): фактичне

значення 62,6 мг/м3, при нормативному 10 мг/м3;

- виробничий шум: фактичне значення 87 дБА, при нормативному значенні 80 дБА;

ТДВ «Шахта «Білозерська» (начальник дільниці 01 рік 11 місяців 22 дні):

- пил переважно фіброгенної дії, мг/м3 вуглецю пилу: копалини вугілля і вуглепородні пили з вмістом вільного діоксиду кремнію до 5% (3,6%): фактичне значення 65,4 мг/м3, при нормативному значенні 10 мг/м3;

- виробничий шум: фактичне значення 92 дБА, при нормативному значенні 80 дБА.

Згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 29 лютого 2024 року серії 12 ААА № 146547, позивачу первинно безтерміново визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яких: 40% пневмоконіоз, 20% приглухуватість. Згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 29 лютого 2024 року серії 12 ААГ № 774362, позивачу первинно безтерміново встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням, протипоказана важка фізична праця, підземні та шкідливі умови виробництва.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 47, що містить висновок лікарсько-експертної комісії від 17.01.2024р. № 3/42.

Так, позивач має скарги на задишку при незначному фізичному навантаженні, ходьбі 20-30 м, при розмові, іноді у спокої, загальну слабкість, втому, кашель з мокротинням, особливо у ранковий час, біль у грудній клітці після кашлю, пітливість, підвищення АТ, шум та дзвін у вухах, зниження слуху.

У зв`язку з вказаними хронічними професійними захворюваннями порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості повноцінно реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, зумовлений специфікою встановлених позивачу професійних захворювань, та особливості такого лікування позбавляють позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. Внаслідок отримання хронічних професійних захворювань, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначається на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища призвели до суттєвої зміни звичного укладу життя позивача та не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічних професійних захворювань.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16 березня 2026 року відкрито провадження по даній справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечув. Надав до суду пояснення на позовну заяву, аналогічні викладеним у відзиві на позов, в якому проти позову заперечував в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що відсутні протиправні діяння та вина відповідача у заподіянні позивачеві моральної шкоди, оскільки розвиток професійних захворювань у ОСОБА_1 відбувся до працевлаштування до відповідача з огляду на невеликий фактичний час роботи у позивача. На думку представника відповідача, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту завдання йому моральної шкоди.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03 грудня 2021 року по 19 березня 2024 року працював на різних посадах у Товаристві з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська». 19 березня 2024 року позивача звільнено з роботи у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров`я, п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до п. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 21 лютого 2024 року, затвердженого Начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці 22.02.2024 року, встановлено наявність у позивача професійних захворювань, які виникли у т.ч. у зв`язку з роботою позивача в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, а саме:

1. Пневмоконіоз (s/t; 1/1), ускладнений хронічним бронхітом ІІ стадія, фаза загострення, ЛН ІІ ст. (другого).

2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ІІІ ст. (помірний) зниження слуху за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 захворювання професійні, встановлені вперше.

У п.п. 17 та 18 акту форми П-4 визначено обставини виникнення професійних захворювань та причини їх виникнення відповідно. Зокрема, було встановлено у т.ч. вплив на позивача факторів виробничого середовища та трудового процесу, що перевищували гранично допустимі концентрації та норми під час його роботи у ТДВ «Шахта «Білозерська» у якості помічника начальника дільниці (02 місяці 04 дні) та начальника дільниці (01 рік 11 місяців 22 дні); недосконалість технологічного процесу, незабезпеченість засобами індивідуального захисту, виконання не в повному обсязі протипилових заходів. Встановлено перевищення на підприємстві відповідача норм дії шкідливих факторів на працівника, а саме:

у ТДВ «Шахта «Білозерська» (помічник начальника дільниці 02 місяці 05 днів):

- пил переважно фіброгенної дії, мг/м3 вуглецю пил: викопне вугілля і вуглецевопородний пил з вмістом вільного діоксиду кремнію до 5% (4,0 %): фактичне значення 62,6 мг/м3, при нормативному 10 мг/м3;

- виробничий шум: фактичне значення 87 дБА, при нормативному значенні 80 дБА;

у ТДВ «Шахта «Білозерська» (начальник дільниці 01 рік 11 місяців 22 дні):

- пил переважно фіброгенної дії, мг/м3 вуглецю пилу: копалини вугілля і вуглепородні пили з вмістом вільного діоксиду кремнію до 5% (3,6%): фактичне значення 65,4 мг/м3, при нормативному значенні 10 мг/м3;

- виробничий шум: фактичне значення 92 дБА, при нормативному значенні 80 дБА.

З вищенаведеного вбачається, що на підприємстві відповідача було перевищено, зокрема, вміст у повітрі робочої зони пилу переважно фіброгенної дії у 6 разів, що не могло не чинити негативного впливу на здоров`я позивача.

Актом форми П-4 встановлено належність захворювань позивача до професійних, тобто встановлений причинно-наслідковий зв`язок між захворюваннями і впливом негативних факторів, яким піддавався позивач під час виконання трудових обов`язків.

Згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 29 лютого 2024 року серії 12 ААА № 146547, позивачу первинно безтерміново визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яких: 40% пневмоконіоз, 20% приглухуватість. Згідно з довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 29 лютого 2024 року серії 12 ААГ № 774362, позивачу первинно безтерміново встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням, протипоказана важка фізична праця, підземні та шкідливі умови виробництва.

Внаслідок набутих професійних захворювань, позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, а саме на задишку при незначному фізичному навантаженні, ходьбі 20-30 м, при розмові, іноді у спокої, загальну слабкість, втому, кашель з відділ. мокротинням, особливо у ранковий час, біль у грудній клітці після кашлю, пітливість, підвищення АТ, шум та дзвін у вухах, зниження слуху.

На підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, подано належні та допустимі письмові докази: копію акту розслідування професійного захворювання, копії довідок МСЕК, копію виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 47, що містить висновок лікарсько-експертної комісії від 17.01.2024р. № 3/42.

Ст. 3 Конституції України передбачає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155, від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону праці», умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Ст. 153 Кодексу законів про працю України встановлює, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Відповідно до частини третьої ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова) роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У пункті 13 Постанови роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

З огляду на положення ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

За ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України, до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов`язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо- геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров`я, їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).

Згідно зі ст. 38 Гірничого закону України, до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).

Як встановлено судом, позивач, виконуючи трудові обов`язки в тому числі на підприємстві відповідача, які характеризуються високим ступенем шкідливості та небезпечними умовами праці, отримав хронічне професійне захворювання, внаслідок чого втратив 60% професійної працездатності.

Також суд зауважує, що відсутність прямого причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує особливий характер і тяжкість отриманих позивачем захворювань, ступінь втрати ним на 60% професійної працездатності, тривалість розладу його здоров`я, невиліковність, потреба в тривалому лікуванні та реабілітації, а також загальний час роботи позивача у вугільній галузі України ф фактичний час роботи у відповідача .

Враховуючи наведене, об`єктивно оцінюючи всі обставини справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 40000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Щодо заперечень представника відповідача, суд враховує те, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, суд частково відхиляє заперечення відповідача, обмежуючись обґрунтуванням прийнятого рішення, приймаючи до уваги доводи представника відповідача про фактичний час роботи позивача у відповідача..

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 12,13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська» про відшкодування моральної шкодизадовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»(Донецька область, м. Добропілля м. Білозерське, вул. Строїтельна,17) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 40000 (сорок тисяч) гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта «Білозерська»(Донецька область, м. Добропілля м. Білозерське, вул. Строїтельна,17) на користь держави 1211 гривень 20 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне рішення складено 15 червня 2026 року.

Суддя: Руденко В.В.