Рішення № 137378974, 15.06.2026, Тарутинський районний суд Одеської області

Тарутинський районний суд Одеської області

_____________

Справа №514/678/25

Провадження по справі № 2/514/64/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року с-ще Бессарабське

Тарутинський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Тончевої Н.М.

при секретарі Аронєт Л.С.,

розглянувши в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Бессарабське цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останньої заборгованість за Договором кредитної лінії №00-9618307 від 08 лютого 2024 року в розмірі 40383 гривні 85 копійок, судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 7000 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що 08 лютого 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №00-9618307 від 08 лютого 2024 року, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 02324. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «МАКС КРЕДИТ» надало відповідачу кредит на поточні потреби на суму 6500 гривень за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки НОМЕР_1 ), на умовах строковості, зворотності, платності, тобто на 360 днів до 02 лютого 2025 року зі сплатою відсотків за користування кредитом, які нараховуються за ставкою 2.47 % в день в суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним. ТОВ «МАКС КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, що підтверджується інформаційною довідкою від 30 жовтня 2024 року про перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 грошових коштів в розмірі 6500 гривень 08 лютого 2024 року. 21 жовтня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу №21102024-МК/Ейс, у відповідності до умов якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» передає ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» приймає належні ТОВ «МАКС КРЕДИТ» права грошової вимоги в тому числі за Договором кредитної лінії №00-9618307 від 08 лютого 2024 року.

Враховуючи, що відповідач свого зобов`язання за кредитним договором не виконав та право вимоги за ними перейшло до позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Китаєва О.А. надала суду відзив на позовну заяву, в якому посилалась на наступне. 17 лютого 2026 року відповідачем позивачу надіслана пропозиція щодо врегулювання спору мирним шляхом, яка станом на день подання відзиву залишена без відповіді. З огляду на зазначене, у представника відповідача не було можливості раніше ознайомитися з позовом та не було достатнього часу для підготовки обґрунтованого відзиву у встановлені судом строки. У зв`язку з вище зазначеним, просить суд поновити строк для подачі відзиву на позовну заяву. Визнати, що відповідачем з поважних причин допущено пропущення строку для подачі відзиву на позовну заяву, оскільки відповідач намагалась врегулювати спір мирним шляхом. Крім того, у договорі щодо споживчого кредиту тілом кредиту є 6500 гривень, натомість у розрахунках боргу вже фігурує тіло кредиту - 7100 гривень. І одночасно у розрахунках до кредитного договору вказано що відповідачем здійснено оплату 04 березня 2024 року у розмірі 812 гривень 50 копійок та 29 березня 2024 року погашення кредиту у розмірі 4013 гривень. Крім того Законом заборонено за споживчі кредити стягувати комісію - однак у розрахунках вона фігурує у розмірі 650 гривень і є складовою з розрахунка заборгованості. Відповідач стверджує що той договір який наявний в додатках у позовній заяві не є тим договором з тими умовами з якими вона була ознайомлена, крім того у спірному кредитному договорі зовсім інші умови та терміни кредитування. Саме тому ставить під сумнів сам факт укладення між сторонами кредитного договору в електронному вигляді, підписання договору, фактичну видачу коштів кредитором боржнику та неналежного виконання ОСОБА_2 свого обов`язку з повернення кредитних коштів, а саме часткове виконання нею кредитного договору. На підставі викладеного, просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача Сахарова О.І. надала суду відповідь на відзив, в якому посилалась на наступне. Право на подання відзиву на позовну заяву може бути реалізовано відповідачем виключно у строк, встановлений судом для його подання, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії. 02 червня 2025 року ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області по вищезгаданій справі відкрито провадження та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву. Виходячи з викладеного, останнім днем, коли Відповідач має право пред`явити відзив на позов, є 17 червня 2025 року. Натомість відзив на позовну заяву стороною відповідача подано до суду лише 08 квітня 2026 року, тобто з пропуском встановленого судом строку. Клопотання про поновлення строку Відповідачем не заявлено, причини неможливості подати відзив на позовну заяву в строки не зазначені. Також зазначила, що відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Первісного Кредитора та ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику. Після цього добровільно без примусу чи тиску Відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на Сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту Кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані. Одноразовий персональний ідентифікатор № 02324 направлено Відповідачу 08 лютого 2024 року на номер мобільного телефону вказаний нею при укладанні договору + 380679195700, одноразовий персональний ідентифікатор №02324 введено Відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 08 лютого 2024 року о 14:32:58. Також, 08 лютого 2024 року ОСОБА_1 шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором № 26884 підписала Паспорт споживчого кредиту. Кредитний договір, Паспорт споживчого кредиту та Графік платежів підписані Відповідачем з використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що Договір укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідного договору недійсними. Договір про надання кредиту підписаний Відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. 08 лютого 2024 року первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № 5167-80ХХ-ХХХХ-9580, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняла пропозицію Кредитодавця. Первісний Кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується повідомленням від ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН». Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. Враховуючи повну цивільну дієздатність Відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам Відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести Суд в оману та небажання сплачувати заборгованість. Крім того , Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування та надання кредиту. Позивачем належно і достатньо доведений факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «ЕЙС». З урахуванням наведеного, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представником відповідача адвокатом Китаєвою О.А. надано суду письмові пояснення, в яких вона посилалась на наступне. 17 лютого 2026 року відповідачем позивачу надіслана пропозиція щодо врегулювання спору мирним шляхом, яка станом на день подання відзиву залишена без відповіді. З огляду на зазначене, у представника відповідача не було можливості раніше ознайомитися з позовом та не було достатнього часу для підготовки обґрунтованого відзиву у встановлені судом строки. У зв`язку з вище зазначеним, просить суд поновити строк для подачі відзиву на позовну заяву. Визнати, що відповідачем з поважних причин допущено пропущення строку для подачі відзиву на позовну заяву, оскільки відповідач намагалась врегулювати спір мирним шляхом. Крім того, у договорі щодо споживчого кредиту тілом кредиту є 6500 гривень, натомість у розрахунках боргу вже фігурує тіло кредиту - 7100 гривень. І одночасно у розрахунках до кредитного договору вказано що відповідачем здійснено оплату 04 березня 2024 року у розмірі 812 гривень 50 копійок та 29 березня 2024 року погашення кредиту у розмірі 4013 гривень. Крім того Законом заборонено за споживчі кредити стягувати комісію - однак у розрахунках вона фігурує у розмірі 650 гривень і є складовою з розрахунка заборгованості. Відповідач стверджує що той договір який наявний в додатках у позовній заяві не є тим договором з тими умовами з якими вона була ознайомлена, крім того у спірному кредитному договорі зовсім інші умови та терміни кредитування. Саме тому ставить під сумнів сам факт укладення між сторонами кредитного договору в електронному вигляді, підписання договору, фактичну видачу коштів кредитором боржнику та неналежного виконання ОСОБА_2 свого обов`язку з повернення кредитних коштів, а саме часткове виконання нею кредитного договору. На підставі викладеного, просила у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача Сахарова О.І. надала суду додаткові пояснення у справі, у яких посилалась на наступне. Відповідач ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію, а саме: шляхом введення у спеціальному полі під Акцептом, який містить усі істотні умови Договору, Одноразового ідентифікатору, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка могла стати активною лише після введення Одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор згенерований Товариством в Інформаційно телекомунікаційній системі та був надісланий Відповідачу в СМС повідомленні. Одноразовий персональний ідентифікатор №02324 направлено Відповідачу 08.02.2024 о 14:32:46 на номер мобільного телефону вказаний нею при укладанні договору + 380679195700, одноразовий персональний ідентифікатор № 02324 введено Відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 08.02.2024 о 14:32:58. Тож 08 лютого 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9618307 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Враховуючи повну цивільну дієздатність Відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам Відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести Суд в оману та небажання сплачувати заборгованість. 08 лютого 2024 року Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» на платіжну картку № НОМЕР_2 (далі - Платіжна картка), що, в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця. Первісний Кредитор виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Повідомленням від ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН». ОСОБА_1 не надала суду належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», а саме того, що відповідні кошти не зараховані на картковий рахунок позичальника, вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідачка не позбавлена можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. З урахуванням наведеного, просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вивчивши позицію сторін, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Так, ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 02 червня 2025 року учасникам справи було роз`яснено їхні процесуальні права та обов`язки, зокрема обов`язок подати відзив на позовну заяву у строк, визначений судом, відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України, а саме 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідач отримала 19 червня 2025 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу № 0610260207434.

Згідно з ч. 1 ст. 178 ЦПК України, відзив на позовну заяву подається протягом строку, встановленого судом, який не може перевищувати п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Таким чином, граничним строком подання відзиву було 04 липня 2025 року.

Водночас, відзив на позовну заяву подано представником відповідача 09 квітня 2026 року, тобто, після закінчення встановленого судом процесуального строку.

Також суд звертає увагу, що клопотання про поновлення строку подання відзиву до суду подано з зазначенням, що 17 лютого 2026 року відповідачем позивачу надіслана пропозиція щодо врегулювання спору мирним шляхом, яка станом на день подання відзиву залишена без відповіді, з огляду на зазначене, у представника відповідача не було можливості раніше ознайомитися з позовом та не було достатнього часу для підготовки обґрунтованого відзиву у встановлені судом строки.

Однак, поважними причинами пропуску строку для подання відзиву визнаються об`єктивні, непереборні обставини, що не залежали від волі учасника (тривала хвороба, військова служба, перебування за кордоном, збройна агресія, що фізично перешкоджала).

Тож, будь-яких обґрунтованих пояснень щодо причин пропуску процесуального строку відповідач та його представник не надали, доказів, які б свідчили про наявність поважних причин пропуску строку, матеріали справи не містять та ними також не додані.

Відповідно до положень ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням установленого законом або судом строку, а процесуальні дії, вчинені після спливу такого строку, залишаються без розгляду, якщо суд не визнає причини пропуску поважними.

Суд також зазначає, що дотримання процесуальних строків є складовою принципів змагальності сторін, рівності учасників процесу та правової визначеності, а їх недотримання без поважних причин не може бути усунуте за рахунок іншої сторони або суду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що поданий з пропуском установленого строку відзив на позовну заяву не підлягає врахуванню судом при вирішенні спору по суті, а справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

В судове засідання представник позивача не з`явився. В позовній заяві зазначив, що підтримує позовні вимоги позивача та просить розглянути справу за його відсутністю. Не заперечує щодо розгляду справи у заочному порядку.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, представник відповідача надала суду клопотання, в якому просила у задоволенні позову відмовити з урахуванням обставин, вказаних у відзиві та розглянути справу за їх відсутністю.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 08 лютого 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №00-9618307 від 08 лютого 2024 року, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 02324.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як видно із матеріалів справи, Договір кредитної лінії №00-9618307 від 08 лютого 2024 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «МАКС КРЕДИТ» надало відповідачу кредит на поточні потреби на суму 6500 гривень за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки НОМЕР_1 ), на умовах строковості, зворотності, платності, тобто на 360 днів до 02 лютого 2025 року зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 650 гривень та відсотків за користування кредитом, які нараховуються за ставкою 2.47 % в день в суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

ТОВ «МАКС КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, що підтверджується інформаційною довідкою від 30 жовтня 2024 року про перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_1 грошових коштів в розмірі 6500 гривень 08 лютого 2024 року.

Крім того, з листа АТ «Державний ощадний банк України» від 26 травня 2026 року №46/12-11/73774/2026/БТ вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на яку 09 лютого 2024 року було зараховано грошові кошти в розмірі 6500 гривень.

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного Кодексу України.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у випадку порушення зобов`язання наступають правові наслідки, установлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його підписання стають одинаково обов`язковими для виконання сторонами.

Як передбачено ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З вищенаведеного випливає, що сторони, підписавши договори встановили факт досягнення згоди між собою, щодо всіх істотних умов кредитного договору.

21 жовтня 2024 року між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу №21102024-МК/Ейс, у відповідності до умов якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» передає ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» приймає належні ТОВ «МАКС КРЕДИТ» права грошової вимоги в тому числі за Договором кредитної лінії №00-9618307 від 08 лютого 2024 року.

Згідно наданого розрахунку, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Договором кредитної лінії №00-9618307 від 08 лютого 2024 року складає 40383 гривні 85 копійок, в тому числі: заборгованість по кредиту 7150 гривень; заборгованість по процентам за користування кредитом 33233 гривні 85 копійок.

За положеннями статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ст.1077ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22), від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21 (провадження № 61-13123св23) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права».

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.

Заміна особи в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення) права вимоги є різновидом правонаступництва.

При цьому слід ураховувати, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.

Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справа № 758/2555/21.

Таким чином, у даній справі відбулась виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов`язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами, правовідносини за договором продовжують існувати з попереднім змістом.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за Договором кредитної лінії №00-9618307 від 08 лютого 2024 року.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за Кредитним договором Банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки, за частиною 2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.

Однак, із зазначеного розрахунку вбачається, що прострочена заборгованість за нарахованими відсотками перевищує тіло кредиту майже в п`ять разів.

Відповідно ст. ст. 11. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, а саме відповідно до Договору №00-9618307 від 08 лютого 2024 року передбачена відсоткова ставка в розмірі 2.47 % в день в суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року справа № 902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Тому, враховуючи викладене, а також з урахуванням судової практики Великої Палати Верховного Суду, суд не погоджується з твердженням позивача, що умови кредитного договору про реальну процентну ставку в розмірі 2.47 % в день в суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним, що призвело до нарахування процентів у розмірі 33233 гривні 85 копійок і перевищує тіло кредиту майже в п`ять разів, є справедливим, оскільки зазначене суперечить таким загальним засадам цивільного законодавства, яка справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

Тож, враховуючи, що зобов`язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідач була обізнана про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, суд вважає за необхідне стягнути з відповідач на користь позивача проценти у розмірі 7150 гривень, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності.

Таким чином, необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вищевказаним кредитним договором в загальному розмірі 14300 гривень, яка складається з: 7150 гривень тіло кредиту, 7150 гривень проценти.

Крім того, ч. 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 2422 гривні 40 копійок.

Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволено частково, відповідачем має бути відшкодовано судові витрати у розмірі 857 гривень 78 копійок пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на оплату правничої допомоги позивачем надано суду: Договір про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07 квітня 2025 року; Витяг з Акту приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правничої допомоги №07/04/25-02 від 07 квітня 2025 року.

За викладених вище обставин та приймаючи до уваги досліджені в судовому засіданні надані позивачем письмові докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, суд із врахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт, приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат, понесених останнім на оплату правничої допомоги в розмірі 7000 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, 610, 611, 623,625, 629, 638, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України; ст. ст. 12, 13, 81,89, 128, 141, 223, 264, 265, 268, 272, 280-283, 288, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, 02157, м. Київ, Харківське шосе, будинок №19, офіс 2005) загальну суму заборгованості за Договором кредитної лінії №00-9618307 від 08 лютого 2024 року в розмірі 14300 (чотирнадцять тисяч триста) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ 42986956, 02157, м. Київ, Харківське шосе, будинок №19, офіс 2005) суму судових витрат в розмірі 857 (вісімсот п`ятдесят сім) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок пропорційно розміру задоволених позовних вимог та витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» заборгованості за відсотками в розмірі 26083 гривні 85 копійок - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Тончева