Постанова № 137378884, 20.05.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/8329/26

Номер провадження 3/523/1974/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м.Одеса

Суддя Пересипського районного суду міста Одеси Шурупов В.В., за участю секретаря судового засідання Ловигіна О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду об`єднані матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП, відповідно,

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді від 20.05.2026 року, матеріали справ про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.173-2, ч.2 ст.173-8 КУпАП, відповідно, об`єднані в порядку ст.36 цього ж Кодексу в одне провадження.

Відповідно з наданими до суду матеріалами справи, 19.04.2026 року о 21:53 годині, ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме виражався нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою у присутності малолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Разом із тим, 20.04.2026 року о 03:25 годині, ОСОБА_1 не виконав вимоги термінового заборонного припису серії АА №211999 від того ж дня, а саме зобов`язання залишити місце проживання, заборону на вхід та перебування в місці мешкання (перебування) постраждалої особи, заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою терміном на 10 діб, оскільки знаходився за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де перебувала потерпіла ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складення 20.04.2026 року стосовно нього протоколів про адміністративне правопорушення та про розгляд справи 20.05.2026 року о 10:00 годині в Пересипському районному суді м.Одеси, що засвідчено підписом останнього у одному з протоколів, а також належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи повісткою (а.с.8), в зазначене судове засідання не з`явився, про поважність причин неявки до суду не повідомив, з будь-якими заявами чи клопотаннями, в тому числі й про відкладення розгляду справи, до суду не звертався.

Внаслідок означених обставин неявки ОСОБА_1 до суду, а також ураховуючи відсутність у ст.268 КУпАП законодавчо встановлених приписів щодо обов`язкової участі особи, яка притягається до відповідальності за ст.ст.173-2, 173-8 означеного Кодексу, суддя вважає, що в межах розгляду конкретної адміністративної справи, були створені достатні умови для реалізації права особи на доступ до правосуддя та приймаючи до уваги те, що вказана особа, будучи обізнаним про розгляд справи в суді, в судове засідання не з`явився, станом такого розгляду не цікавився, з будь-якими заявами чи клопотаннями до суду не звертався, суд оцінює таку поведінку вказаної особи, як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді першої інстанції та спроби затягування такого розгляду, що у свою чергу сприймається як намагання ухилитись від відповідальності за вчинене та має ознаки зловживання зазначеною особою своїми правами, а подальше відкладення судового розгляду справи є недоцільним і несумісним із завданнями Кодексу України про адміністративні правопорушення, призведе до порушення визначених цим Кодексом строків та до невиправданого витрачання бюджетних коштів під час складного для держави періоду часу - воєнного стану.

Наведене узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасникам справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.

Завданнями Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Європейським судом з прав людини у рішенні 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

Враховуючи принцип судочинства, який закріплений в практиці Європейського суду з прав людини та яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, враховуючи те, що ОСОБА_1 був обізнаним про розгляд справи в суді, при цьому в разі неможливості особисто брати участь в судових засіданнях не забезпечив присутність свого захисника та своїм правом на подачу до суду письмових пояснень чи заперечень по справі не скористався, суддя, з огляду на вимоги ч.1 ст.268 КУпАП, вирішив розглянути справу за відсутності цієї особи та на підставі наданих до суду матеріалів.

Перевіривши матеріали справи за протоколом серії ГП №314994, суддею встановлено, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, повністю доказана та підтверджується дослідженими матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП №314994 від 20.04.2026 року, в якому наведені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП (а.с.1);

- терміновим заборонним приписом серії АА №211999 від 20.04.2026 року стосовно кривдника ОСОБА_1 (а.с.2).

- формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 від 19.04.2026 року (а.с.3);

- заявою потерпілої ОСОБА_2 від 19.04.2026 року, в яких викладені обставини вчинення того дня ОСОБА_1 відносно вказаної потерпілої домашнього насильства (а.с.4);

- копією постанови Пересипського районного суду м.Одеси від 19.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.173-2 КУпАП, що свідчить про наявність в його діях повторності за ст.173-2 цього Кодексу протягом року (а.с.5).

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (п.3 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Частиною 3 ст.173-2 КУпАП визначено, що адміністративна відповідальність за цією нормою закону настає за повторне протягом року вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення особою будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, за що особу вже було піддано адміністративному стягненню, що тягне за собою накладення штрафу від шістдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від трьох до п`ятнадцяти діб.

В силу положень ст.ст.33 КУпАП, приймаючи до уваги характер та обставини правопорушення, ступінь вини та особу ОСОБА_1 , а також зважаючи на відсутність в матеріалах справи відомостей щодо працевлаштування останнього чи наявності у нього інших легальних джерел доходів (що унеможливлює призначення стягнення у вигляді штрафу), суддя доходить висновку про те, що з метою виправлення й попередження нових правопорушень до вказаної особи доцільне застосування адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт.

З огляду на ст.30-1 КУпАП, громадські роботи полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування, а згідно з ч.ч.2, 3 цієї ж норми закону, громадські роботи відбуваються не більш як чотири години на день та такий вид стягнення не призначається особам з інвалідністю першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам старше 55 років та чоловікам старше 60 років.

При цьому, суддя при обранні виду адміністративного стягнення у розглядуваному випадку виходить з того, що наявні в розпорядженні суду матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містять відомостей щодо законодавчо встановленої заборони призначення вказаній особі адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт.

Статтею 321-1 КУпАП та п.1.1. «Порядку виконання адміністративних стягнень у вигляді громадських робіт, виправних робіт та суспільно корисних робіт», затвердженого наказом Міністерства юстиції України №474/5 від 19.03.2013 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.03.2013 року за №457/22989, визначено, що виконання постанови суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт покладається на уповноважений орган з питань пробації.

Разом із тим, з огляду на вимоги ст.39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» чи Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».

Згідно ч.6 ст.28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.

Суб`єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, які організовують та забезпечують проходження кривдниками таких програм (ст.28 ч.1, 2 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Таким чином, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, з метою припинення вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства в подальшому, зміни його насильницької поведінки, формування нової неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках зі своїми рідними та близькими, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, суддя вважає за необхідне одночасно вирішити питання про направлення вказаної особи, в порядку ст. 39-1 КУпАП на проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі неявки для проходження програми для кривдників або ухилення від проходження програми без поважних причин суб`єкти, відповідальні за виконання програм для кривдників, надають протягом трьох робочих днів письмове повідомлення про це уповноваженому підрозділу органів Національної поліції України для вжиття заходів. За умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, передбачена кримінальна відповідальність ст.390-1 КК України, а притягнення кривдника до відповідальності за не проходження програми для кривдників не звільняє його від обов`язку пройти таку програму.

Наряду з викладеним, за протоколом серії ГП №314604 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.173-8 КУпАП, суддя доходить наступних висновків.

За ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

В обґрунтування провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.173-8 КУпАП, УПП в Одеській області надало до суду матеріали, які містять:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ГП №314604 від 20.04.2026 року, складений за ч.2 ст.173-8 КУпАП (а.с.12);

- терміновий заборонний припис серії АА №211999 від 20.04.2026 року (а.с.13).

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Основного Закону та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Положеннями частини 2 статті251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Обов`язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 2 ст.173-8 КУпАП регламентовано, що адміністративна відповідальність настає за невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, що тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Таким чином, об`єктивна сторона означеного адміністративного правопорушення полягає у невиконанні особою, стосовно якої винесено терміновий заборонний припис, встановлених ним заборон або обов`язків, зокрема непокиданні місця спільного проживання з постраждалою особою, поверненні до нього всупереч припису, здійсненні контактів із постраждалою особою чи іншому порушенні визначених приписом обмежень; правопорушення є формальним і вважається закінченим з моменту невиконання вимог припису незалежно від настання будь-яких наслідків.

Відсутність будь-якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП №314604, 20.04.2026 року о 03:25 годині, ОСОБА_1 не виконав вимоги термінового заборонного припису серії АА №211999, а саме зобов`язання залишити місце проживання, заборону на вхід та перебування в місці мешкання (перебування) постраждалої особи, заборону в будь-який спосіб контактувати з постраждалою терміном на 10 діб, знаходився за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де перебувала потерпіла ОСОБА_2 .

Крім того, до протоколу про адміністративне правопорушення додаються оригінали або належним чином засвідчені копії (фотокопії) документів, що підтверджують вчинення адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.

Наданий УПП в Одеській області терміновий заборонний припис серії АА №211999 від 20.04.2026 року підтверджує факт винесення щодо ОСОБА_1 відповідного припису та встановлення визначених ним обмежень, однак не містить відомостей про конкретні дії чи бездіяльність особи, які б свідчили про невиконання такого припису.

Таким чином, зазначені документи підтверджують факт складення адміністративних матеріалів та існування термінового заборонного припису відносно ОСОБА_1 , проте самі по собі не доводять належними та допустимими доказами факт його невиконання останнім.

Верховний Суд у справі №489/4827/16-а (постанова від 15.04.2020 року) зробив остаточний висновок, що протокол не може вважатись об`єктивним доказом порушення, не може слугувати доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки поліцейський у спірних правовідносинах виступає в якості суб`єкта владних повноважень, який зацікавлений у розгляді справи.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З огляду на ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди використовують практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так, за висновками Європейського суду з прав людини, викладених, зокрема, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.09.2011 року) та у справі «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2018 року), Суд неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України».

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст. 62 Конституції України.

Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Наведені обставини за своєю сукупністю обумовлюють висновок судді про те, що матеріалами розглянутої справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 КУпАП, наявність події правопорушення не доведена належними та допустимими доказами, внаслідок чого провадження у справі про притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності в цій частині, - підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 цього ж Кодексу.

Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст.1, 23, 33, 36, 39-1, 173-2, 173-8, 247, 251-252, 256, 268, 276-280, 283 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.173-2 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді 40 годин громадських робіт.

Відповідно до ст.321-1 КУпАП, виконання постанови та відбуття ОСОБА_1 накладеного адміністративного стягнення у вигляді громадських робіт, - покласти на Пересипський районний відділ філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.

В порядку ст.39-1 КУпАП, направити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Центру соціальних Служб Одеської міської ради (м.Одеса, вул.Іцхака Рабіна 7) для проходження програми для кривдників, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», строком на 3 (три) місяці.

Згідно з п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665,60 гривень на користь держави в особі Державної судової адміністрації України, код ЄДРПОУ 26255795 (00020, м.Київ, вул.Липська 18/5).

На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-8 цього Кодексу, за протоколом серії ГП №314604, - закрити, у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

Копію постанови направити для виконання ОСОБА_1 , спрямувати до Пересипського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області та до Центру соціальних Служб Одеської міської ради (адреса електронної пошти: css@dpsp.omr.gov.ua), для виконання в межах їх відповідних повноважень, а для відома направити до УПП в Одеській області та надати іншим заінтересованим особам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя: В.В. Шурупов