Ухвала суду № 137378531, 15.06.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/3799/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року с-ще. Овідіополь

Суддя Овідіопольського районного суду Одеської області Спічак В.О., розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Споживчий кредит» (ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження 01032, місто Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А), про визнання кредитного договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 адвокат Баранова О.Л. звернулася до суду з вказаним позовом до ТОВ «Споживчий кредит» (ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження 01032, місто Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А), відповідно до якого просить визнати недійсним кредитний договір № 21.05.2025-100002419 від 21 травня 2025 року, нібито укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр», як такий, що укладений без вільного волевиявлення Позивача, з порушенням вимог ст. 203, 215 ЦК України, та визнати відсутніми будь-які зобов`язання у ОСОБА_1 перед ТОВ «Споживчий кредит», що виникають із зазначеного кредитного договору.

Представник позивача у позовній заяві зазначає, що позов подано з метою захисту прав Позивача ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг, у зв`язку з чим позивач звільняється від сплати судового збору відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позов поданий до Овідіопольського районного суду Одеської області за правилами альтернативної підсудності, з посиланням на належність спору до категорії справ про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.5 ст.28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання споживача або місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Разом з тим, згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію;6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 23 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.

Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке саме право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Проте, в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог з посиланням на положення Закон України «Про захист прав споживачів», а в позовній заяві йдеться не про обставини, які передували застосуванню положень вказаного Закону.

Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Позивач у пред`явленій позовній заяві не посилається на обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке право споживача порушене.

Проаналізувавши зміст позовної заяви, додані до неї матеріали та наведені позивачем доводи, суд приходить до висновку, що дія Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на спірні правовідносини. Як убачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача за отриманням банківських послуг, не укладав з ним відповідного договору та не здійснював добровільної оплати за користування такими послугами. За таких обставин спір, який виник між сторонами, не стосується порушення прав позивача, як споживача у розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», а є цивільно-правовим спором, що пов`язаний із визнанням правочину недійсним.

Таким чином, підстави вважати, що пред`явлений позивачем позов поданий в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», відсутні.

За загальним правилом підсудності (частина 2 статті 27 ЦПК України), позови до юридичних осіб пред`являються до суду за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Водночас процесуальним законом передбачено випадки альтернативної підсудності. Зокрема, згідно з частиною 5 статті 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Враховуючи, що відсутні підстави вважати, що пред`явлений позов поданий в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», справа підлягає передачі за підсудністю за загальними правилами.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Цивільного процесуального кодексу України позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Натомість адреса місцезнаходження відповідача - 01032, місто Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А (за ЄДРПОУ 37356833).

Згідно з ч. 9ст. 187 цього Кодексу якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно з ч. 3ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження.

Враховуючи вищенаведене, оскільки підстав для застосування ст. 28 ЦПК України із доданих до справи документів не встановлено, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 27 ЦПК України справу необхідно передати на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва за підсудністю, після закінчення строків передбачених ч. 3ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст.31,187,258,352-354 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Споживчий кредит» (ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження 01032, місто Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А), про визнання кредитного договору недійсним, - передати за територіальною підсудністю на розгляд до Шевченківського районного суду міста Києва.

Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала складена та підписана суддею 15 червня 2026 року.

Суддя Спічак В.О.