Рішення № 137378374, 15.06.2026, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/5524/25

Номер провадження 2/504/2339/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026с-ще Доброслав

Доброславський районний суд Одеської області у складі:

головуючого-судді Сафарової А.Ф.

за участю секретаря судових засідань Антипової Л.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача адвоката Каплі Т.А.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача адвоката Журавель І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Доброслав цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Березівського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та стягнення сплачених аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Доброславського районного суду Одеської області з позовом за результатом якого після зміни його предмету в порядку статті 49 ЦПК України просить: припинити стягнення аліментів з нього, що стягуються на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2013 року по справі № 1515/4532/12 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей за виконавчим листом № 1515/4532/12, виданим 27.06.2025; виконавчий лист № 1515/4532/12, виданий 27.06.2025 року відкликати без подальшого виконання; звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2013 року по справі № 1515/4532/12, ВП № 8003343 в подальшому та від стягнення нарахованої заборгованості по аліментах по даному виконавчому провадженню з лютого 2019 року по день набрання рішенням законної сили; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачені аліменти за ВП № 8003343; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.02.2013 року по справі № 1515/4532/12 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задоволено частково. У зв`язку з тим, що син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав з батьком та перебував на його утриманні, за рішенням суду було стягнуто на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , в розмірі 1 / 4 частини усіх видів доходу, починаючи з 22 жовтня 2012 року, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

23.04.2013 року рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області по справі № 1515/4531/12 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, шлюб сторін було розірвано та після розірвання шлюбу доньку ОСОБА_3 залишено проживати з матір`ю.

Не дивлячись на наявність судового рішення про визначення місця проживання дитини, донька сторін декілька років проживала з батьком до вирішення матір`ю питань, пов`язаних з житлом.

У зв`язку з тим, що син сторін ОСОБА_6 Влас проживав з позивачем, а донька згодом почала проживати з матір`ю, позивач не пред`являв до колишньої дружини вимог про стягнення аліментів на утримання сина, а вона не зверталась з виконавчим листом до виконавчої служби про стягнення аліментів на утримання доньки.

З 2023 року, донька перейшла жити до нього в с. Курісове та знаходилася на його повному матеріальному утриманні, матір дитини матеріально дитині не допомагала.

З 2023 по 2025 роки дитина навчалася в ОЗО «Курісовськийй ліцей». На час розгляду справи дитина продовжує проживати з позивачем.

В квітні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа по цивільній справі № 1515/4532/12 та ухвалою суду від 17.04.2025 її заяву було задоволено, дублікат виконавчого листа видано.

26.01.2026 відповідачка звернулася до Березівського ВДВС у Березівському районі Одеської області. За результатом її звернення державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з нарахуванням заборгованості з лютого 2019 року по січень 2026 у розмірі 267 115, 75 грн.

У зв`язку з тим, що діти від шлюбу проживають з позивачем та знаходяться на його повному матеріальному забезпеченні, позивач звернувся до суду з позовом про захист своїх прав, оскільки вважає відсутніми підстави для стягнення з нього аліментів на користь відповідачки та нарахування заборгованості. За доводами сторони позивача стягнення аліментів має бути припиненим, а сплачені аліменти стягнуті з їх отримувача.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Сторона відповідача, повідомила про невизнання заявлених позовних вимог. Під час судового розгляду справи представник відповідача зазначила, що виходячи з розуміння положень законодавства, щодо права того з батьків вимагати виплату аліментів з ким мешкає дитина позовні вимоги можуть визнаватися законними, але з урахуванням того, що сторона позивача некоректно відобразила фактичні обставини, сторона відповідача просила суд приділити їм увагу. Донька сторін ОСОБА_7 дійсно проживає з батьком, але з 2023 року, дитина проживає з родиною батька проти волі її матері. Дитину відпустили на святкування дня народження її брата Власа, після якого ОСОБА_7 до матері не повернулася, їй вимкнули телефон, а через деякий час з дитиною відбулась трансформація, можливо це був вплив з боку членів родини батька. Сторона позивача просила врахувати, що дитина залишилась проживати у бабусі (матері батька), тобто вона позбавлена як турботи матері так і батька, оскільки у батька інша родина, він не проживає в с-щі Курісово, а мешкає в с-щі Доброслав. Представник відповідача просила врахувати, що матір дитини дбала про неї, матеріально її підтримувала, купувала їй коштовні речі, техніку, організовувала дозвілля та розваги, підстав для стягнення з відповідачки сум сплачених аліментів не має, кошти витрачались на дитину. Відповідач зазначила, що вона хоче спілкуватись з дитиною, піклуватись про неї, приділяти їй увагу, але наразі їй створюються перепони. Дитина відсторонилася від неї, вважає, що дитині подобається жити з бабусею, оскільки їй там все дозволяється, на даний час виховання доньки у неї викликає стурбованість.

12.06.2026 до суду надійшли письмові пояснення представника відповідача, за результатом яких сторона відповідача просила відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Березівський відділ державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в судове засідання не з`явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши представлені докази, кожен окремо та в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Позивач звернувся до суду з первинним позовом 30.12.2025 року та під час перебування справи в суді в порядку статті 49 ЦПК України скористався своїм правом на зміну предмету позову.

Сторона відповідача скористалась своїм правом на відзив та 13.02.2026 до суду надійшов відзив на первинний позов з долученими до нього доказами на обґрунтування процесуальної позиції. На поданий в порядку ст. 49 ЦПК України сторона відповідача правом на відзив не скористалась, суду були надані письмові пояснення.

З представлених сторонами доказів судом встановлено, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 23.04.2013 року розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Після розірванню шлюбу доньку сторін ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено проживати з матір`ю.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 20.02.2013 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 в розмірі 1 / 4 частини з усіх видів доходів починаючи з 22 жовтня 2012 року щомісячно до досягнення дитиною повноліття до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

17.04.2025 ухвалою Доброславського районного суду Одеської області (з урахуванням ухвали суду від 11.07.2025 про виправлення описки) задоволено заяву стягувача ОСОБА_8 про видачу дублікату виконавчого листа по справі № 1515/4532/12 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

26.01.2026 старшим державним виконавцем Березівського відділу ДВС у Березівському районі Одеської області Одеського МУМЮ Мазуром П.О. відкрито виконавче провадження ВП №80033433.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 09.02.2026 № 1112/10.1-39 розмір заборгованості за період лютий 2019 по січень 2026 становить 267 115, 75 грн.

Період розрахунку заборгованості обчислено з урахуванням постанови державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса від 29.03.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу. Згідно даної постанови стягувач ОСОБА_4 звернулася до відділу з письмовою заявою, в якій просила повернути виконавчий документ без виконання.

Згідно довідки Опорного закладу освіти «Курісовський ліцей Курісовської сільської ради» за вих. № 379 від 15.09.2025, ОСОБА_3 навчалась в «Курісоський ліцей» з 2023 по 2025 рік.

Згідно довідки про склад зареєстрованих та проживаючих у житловому приміщенні (будинку) від 17.09.2025 № 715, ОСОБА_3 зареєстрована за місцем реєстрації свого батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності зі ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України, передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є, зокрема, його визнання.

Згідно зі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Допитана у відповідності до ст. 232 ЦПК України в присутності представника Служби у справах дітей Курісівської сільської ради Одеського району Одеської області у якості свідка неповнолітня ОСОБА_3 суду показала, що проживала в селі Петрівка з мамою, бабусею та татом, потім батьки розлучилися. Після розлучення батьків вона проживала з бабусею по лінії матері, але без мами, так до 12 років. Мама запропонувала пожити разом, з нею вона прожила півтора роки, але їй не сподобалося тому вона повернулася назад. Так, до 14 років вона жила з мамою, а після того як поїхала на день народження брата до неї вже не повернулася. З цього часу вона проживає або з татом або з його мамою. Бабуся живе в ОСОБА_9 , тато живе в Доброславі, вона живе то там, то там. Живе так з березня 2023 року. В спілкуванні з мамою є певні складнощі, але коли вони жили разом мама її забезпечувала.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 суду показав, що він проживає батьком, після розлучення батьків, матір забрала сестру, але згодом стало відомо, що сестра жила з батьками матері. На його день народження в березні 2023 року запросили ОСОБА_7 в гості, після свята вона повідомила, що хоче залишитись, не хоче повертатися до матері. ЇЇ влаштували до школи, вона її закінчила. Зараз навчається в Одесі, проживає то у бабусі та у тата, іноді може залишатися у місті у сестри тата.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитинибатьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитинунайважливіший обов`язок матері і батька. Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У §54 рішення Європейського суду з прав людини від 07грудня 2006року №31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№2) від 27 листопада 1992року, № 250,ст.35-36,§ 90) і, дотримуючисьтакої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі статтями 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до п. 17 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Згідно із ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

З аналізу статей 267 - 271 СК України вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

З наведеного слідує, що факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь матері на її утримання є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів.

Відтак, з урахуванням предмета даного спору, однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживала дитина, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником та період починаючи з якого почалось таке проживання.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Судом встановлено, що донька сторін по справі ОСОБА_3 починаючи з березня 2023 року проживала з батьком та членами його родини, а не з матір`ю, на користь якої були стягнуті аліменти в даний період, тому згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Частиною 8 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Проживання та перебування неповнолітньої дитини разом з батьком позивачем у справі, є підставою для звільнення ОСОБА_1 від сплати аліментів та заборгованості за аліментами в період з березня 2023 по час набрання даним рішенням законної сили, оскільки факт не проживання дитини з отримувачем аліментів суд вважає доведеним.

Зважаючи на те, що неповнолітня дитина з березня 2023 року по даний час проживає з батьком та перебуває на його утриманні, існує обґрунтована необхідність звільнити позивача від сплати частини заборгованості за аліментами та зменшити розмір заборгованості по аліментам за період проживання з ним дитини.

Припинення (звільнення) стягнення аліментів здійснюється за загальними принципами стягнення аліментів, враховуючи, що аліменти є поточними місячними платежами для поточного забезпечення потреб дитини, з моменту набрання рішенням законної сили їх виплата має бути припинена.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо звільнення його від сплати заборгованості по аліментам підлягають частковому задоволенню, а саме за період починаючи з березня 2023 року.

Період нарахування аліментних платежів з лютого 2019 по березень 2023 року є часом перебування дитини разом з матір`ю, зазначений висновок суду представленими сторонами доказами не спростований.

Підстави для стягнення з відповідача сплачені аліменти судом не встановлено, оскільки жодних виплат проведено за цей час не було, що підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, станом на 09.02.2026, виконаного Березівським ВДВС у Березівському районі Одеської області Південного МУМЮ (м. Одеса) від 09.02.2026 № 1112/10.1-39.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду з позовом складаються зі сплати судового збору у розмірі 1211,50 грн., що підтверджується платіжною квитанцією.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У зв`язку зі зміною предмету позову стороною позивача здійснено доплату судового збору, загальна сума понесених витрат по його сплаті по справі становить 3209, 00 грн.

З урахуванням часткового задоволення заявлених позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі пропорційному частині задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення заявлених позовних вимог суд покладає 50% відсотків понесених позивачем процесуальних витрат на відповідача.

Керуючись ст. ст. 13, 81, 82, 247, 258, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.180-182, 192 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Березівського відділу державної виконавчої служби у Березівському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про припинення стягнення аліментів, звільнення від сплати аліментів та стягнення сплачених аліментів задовольнити частково.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 , що стягуються на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2013 року по справі № 1515/4532/12 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей за виконавчим листом № 1515/4532/12, виданим 27.06.2025.

Виконавчий лист № 1515/4532/12, виданий 27.06.2025 року відкликати без подальшого виконання.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 20 лютого 2013 року по справі № 1515/4532/12, ВП № 8003343 в подальшому та від стягнення нарахованої заборгованості по аліментах по даному виконавчому провадженню з березня 2023 року по день набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимогвідмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1604,50 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п.15 РозділуХІІІПерехідних положень ЦПК Українидо дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя : Сафарова А. Ф.