Ухвала суду № 137378074, 15.06.2026, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/338/24

Провадження № 1-кп/499/19/26

У Х В А Л А

Іменем України

15 червня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , у режимі відеоконференцзв`язку захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42024162260000004 від 16.01.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Білка Іванівського району Одеської області, громадянки України, яка обіймає посаду начальника відділу освіти, молоді та спорту Іванівської селищної ради Одеської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , має вищу освіту, раніше не судимої,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді у судді Іванівського районного суду Одеської області ОСОБА_1 перебуває вищезазначений обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42024162260000004 від 16.01.2024 року.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що 18 вересня 2022 року ОСОБА_4 , під час перебування у службовому кабінеті відділу освіти, молоді та спорту Іванівської селищної ради Одеської області, за адресою: Одеська область Березівський район смт. Іванівка вул. Центральна, 93 а, являючись службовою особою та розпорядником бюджетних коштів, неналежно виконуючи свої службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, у порушення п. 6 ч. 1 ст. 7, п.п. 7 ч. 5 ст. 22, п. 3 ч. 1, 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» прийняла рішення про проведення тендерної закупівлі з використанням онлайн-платформи електронної системи публічних закупівель «Prozorro» за ідентифікатором UA-2022-09-12-004297-a щодо придбання відділом освіти, молоді та спорту Іванівської селищної ради Одеської області 73 тонн твердого палива - код ДК 021:2015-09110000-3 - «Тверде паливо» «Деревні пелети» та визначила очікувану вартість 1 021 825, 00 гривень, що складало 13 997, 60 гривень за тонну, при ринковій вартості предмету закупівлі 11 125,00 гривень за тонну.

28 вересня 2022 року ОСОБА_4 під час перебуванням у своєму службовому кабінеті здійснено процедуру відкриття тендерних пропозицій ФОП ОСОБА_6 та ТОВ «Топоблпаливо», останню з яких відхилено з причин невідповідності кваліфікаційним критеріям тендерної пропозиції «Тендерній документації для процедури - відкриті торги з предмету закупівлі: код ДК 021:2015-09110000-3 - «Тверде паливо» «Деревні пелети», затвердженої протоколом рішення № 126 від 12.09.2022.

Вчинення ОСОБА_4 службової недбалості, що виявилось у незабезпеченні ефективного та раціонального використання бюджетних коштів в частині визначення завищеної вартості предмета закупівлі, а також усупереч обов`язку відміни замовником торгів, з причин відхилення всіх тендерних пропозицій, 12.10.2022 року відділом освіти, молоді та спорту Іванівської селищної ради Одеської області в особі ОСОБА_4 укладено договір про поставку № 95 від 12.10.2022 з визначенням ціни договору 1 021 000, 00 гривень, що склало 13 990,00 гривень за тонну деревних пелетів.

Укладення ОСОБА_4 по завищеній вартості Договору про поставку № 95 від 12.10.2022 призвело до перерахування ФОП ОСОБА_6 бюджетних грошових коштів по їх оплаті в сумі 1 021 000 гривень, в той час коли ринкова вартість 73 тонн деревних пелетів становила 812 125, 00 гривень.

Відтак, неналежне виконання начальником відділу освіти, молоді та спорту Іванівської селищної ради Одеської області ОСОБА_4 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них заподіяло істотну шкоду охоронюваним державним інтересам у вигляді спричинення шкоди бюджету Відділу освіти, молоді та спорту Іванівської селищної ради Одеської області в особі Іванівської селищної ради Одеської області на суму 208 875,00 гривень.

Діяння ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 1 ст. 367 КК України неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним державним інтересам.

15.06.2026 року через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшло клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , від 15.06.2026 року про звільнення від кримінальної відповідальності, у якому просить звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.367 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі ст.49 КК України та закрити провадження у справі.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_5 клопотання підтримав та просив задовольнити.

Обвинувачена клопотання захисника підтримала, надала пояснення, відповідно до яких вказала, що будь-якого тиску на неї не здійснюється, розуміє, що дана підстава для закриття кримінального провадження не є реабілітуючою та вона може продовжувати судовий розгляд, водночас надала згоду на закриття кримінального провадження, відзначивши, що свою провину не визнає, однак не бажає продовжувати судовий розгляд.

Прокурор не заперечив проти клопотання захисника, вказавши, що дійсно минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Представник потерпілого Іванівської селищної ради Одеської області надіслав на адресу суду заяву, у якій вказав, що не заперечує проти звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд доходить висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню з огляду на таке.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 1 ст. 367 КК України, яке карається штрафом від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

У відповідності до приписів ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 367 КК України, є нетяжким злочином.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років

Зі змісту пред`явленого обвинувачення вбачається, що безпосередньо дії, які інкримінуються ОСОБА_4 як злочинні, були нею вчинені з 18.09.2022 року по 12.10.2022 року включно, тобто майже чотири роки тому.

Відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.284 КПК України та ч.1 ст.285 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Аналізуючи практику Верховного Суду України (постанова №559/182/19 від 29.09.2022 року), звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України є безумовним, оскільки приводом для нього є саме закінчення передбачених законом України про кримінальну відповідальність строків, наданих державі для доведення вини особи у вчиненні кримінального правопорушення та притягнення її до кримінальної відповідальності у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку.

До того ж, відповідно до позиції Третьої судової палати ККС ВС, наведеної у постанові від 13.01.2025 року (справа № 758/8848/19), особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності незалежно, зокрема від наявності чи відсутності факту примирення з потерпілим, відшкодування шкоди, щирого каяття тощо, тобто, по суті, від особи взагалі не вимагається визнання своєї винуватості шляхом здійснення будь-яких активних дій. Також при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі положень ст.49 КК України від суду не вимагається встановлення факту, що певне правопорушення мало місце, чи факту вчинення конкретною особою певного кримінального правопорушення. Специфіка інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності саме й полягає в тому, що за наявності визначених у законі умов особа звільняється від такої відповідальності, а кримінальне провадження закривається, раніше від тієї стадії, коли вказані факти можуть та/чи мають бути належним чином встановлені, доведені, підтверджені.

Обвинувачена особисто надала свою згоду на закриття кримінального провадження щодо неї у зв`язку із закінченням строків давності шляхом подання до суду її захисником відповідної заяви та її підтриманням у судовому засіданні.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про ухилення ОСОБА_4 від слідства та суду після вчинення нею зазначеного кримінального правопорушення або про скоєння нею нових кримінальних правопорушень. Не відзначали на дані обставини й сторони судового провадження.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність усіх правових підстав для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття провадження у справі.

Водночас, суд зазначає, що невизнання вини обвинуваченою не є підставою для відмови у задоволенні даного клопотання, оскільки за змістом статей 284-288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Отже, наявність таких умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до положень ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її підозри або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих приписів закону визнання винуватості є правом, а не обов`язком підозрюваного, обвинуваченого, а отже невизнання вказаними особами своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ними свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом інститут звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує такого звільнення з визнанням ними своєї вини у вчиненні злочину.

Відтак, невизнання підозрюваним, обвинуваченим вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності їхньої згоди на звільнення від кримінальної відповідальності у передбачених законом випадках, за умови роз`яснення їм судом суті підозри чи обвинувачення, підстав звільнення від кримінальної відповідальності та права заперечувати проти закриття кримінального провадження не є правовою підставою для відмови в задоволенні клопотання сторони кримінального провадження про таке звільнення.

Щодо цивільного позову.

Відповідно до ст. 129 КПК України рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

Верховний Суд у Постанові від 24.05.2018 (справа № 531/2332/14-к) зазначив, що відповідно до вимог ч.4 ст.286 КПК України, якщо сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. У разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п.1 ч.2 ст.284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду.

Тож, суд приходить до висновку, що цивільний позов у вказаному кримінальному провадженні слід залишити без розгляду з роз`ясненням цивільному позивачу його права на звернення до суду із аналогічним позовом в порядку цивільного судочинства.

Така позиція узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 червня 2022 року у справі №204/2626/21 (провадження №51-5123км21).

Щодо процесуальних витрат.

Пунктом 3 ч.1 ст.118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Так, процесуальні витрати виникають та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.

Відповідно до положень частин 1, 2 ст.122 КПК витрати, пов`язані із залученням, зокрема, експерта, несе сторона кримінального провадження, яка його залучила, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Залучення стороною обвинувачення спеціалістів, експертів спеціалізованих державних установ, проведення експертизи (обстежень і досліджень) за дорученням слідчого судді або суду здійснюються за рахунок коштів, що за цільовим призначенням виділяються таким експертним установам із Державного бюджету України.

Згідно з ч. 2 ст.124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

За змістом наведеної норми КПК процесуальні витрати сторони обвинувачення на проведення експертиз у певному кримінальному провадженні здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України без окремого судового рішення, а їх покладення на обвинуваченого здійснюється лише у разі ухвалення обвинувального вироку за умови належного документального підтвердження.

Питання щодо процесуальних витрат суд вирішує у вироку суду або ухвалою (ч.1 ст.126 КПК).

Якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, то процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту (Постанова ОП ККС ВС від 12.09.2022 у справі № 203/241/17).

Така ж правова позиція відображена у постанові Верховного суду від 16 липня 2025 року у справі №712/1678/18, провадження № 51-391 км 25.

Оскільки у цьому кримінальному провадженні суд дійшов висновку про закриття кримінального провадження, ініціатором проведення експертиз був орган досудового розслідування, а в подальшому сторона обвинувачення, то процесуальні витрати на проведення експертиз не можуть бути стягнуті з обвинуваченої та повинні бути віднесені на рахунок держави.

Питання про речові докази суд вирішує у порядку ст. 100 КПК України.

За приписами ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Керуючись ст.ст. 284-286, 369-372 КПК України, 49 КК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , від 15.06.2026 року про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 367 КК України задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження №42024162260000004 від 16.01.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, закрити у зв`язку зі звільненням обвинуваченої від кримінальної відповідальності.

Процесуальні витрати на проведення: судової товарознавчої експертизи № СЕ-19/116-24/817-ТВ від 10.02.2024 року у розмірі 3786 грн 40 коп.; судової товарознавчої експертизи №3501-34-25 від 30.03.2026 року у розмірі 13 401 грн 00 коп. віднести на рахунок держави.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Березівського районного суду Одеської області від 22.03.2024 року у справі № 494/122/24 (провадження № 1-кс/494/160/24) на майно, що перебуває у власності ОСОБА_4 : 1/1 частку земельної ділянки, загальною площею 2 га, з кадастровим номером 5121881200:02:001:0381.

Цивільний позов керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_7 , який діє в інтересах держави в особі Іванівської селищної ради Одеської області та відділу освіти, молоді та спорту Іванівської селищної ради Одеської області до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням залишити без розгляду.

Роз`яснити сторонам, що особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СуддяОСОБА_8