Рішення № 137377998, 02.06.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/5857/25

Провадження № 2/496/1338/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Кабанової К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Рудаченко А.О. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №187061, виданий 17.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості в розмірі 20 945 грн. та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору та на правову допомогу у розмірі 8000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С. від 04.02.2022 року відкрито виконавче провадження №68511303 з примусового виконання виконавчого напису №187061, виданого 17.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості в розмірі 20 945 грн. Зі змісту оскаржуваного напису стало відомо, що він вчинений на підставі кредитного Договору №4702539, нібито укладеного 07.03.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 . З метою примусового виконання вимог виконавчого документа приватним виконавцем Щербаковим Ю.С. до боржника ОСОБА_1 було застосовано заходи примусового виконання, зокрема, постановою від 11.07.2024 року накладено арешт на належні боржнику грошові кошти, що містяться на відкритих у банківських установах рахунках, а постановою від 05.06.2024 року звернено стягнення на заробітну плату позивача. Позивач вважає оскаржуваний виконавчий напис таким, що вчинений з порушенням чинного законодавства.

Як вбачається з оскаржуваного виконавчого напису його було вчинено, зокрема, на підставі пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172. Зазначена постанова була прийнята на виконання вимог статті 87 Закону України від 02.09.1993 року №3425-ХІІ «Про нотаріат». Очевидно, що оскаржуваний виконавчий напис виконано на документі, який відповідач безпідставно вважає кредитним договором згідно з розділом, внесеним до переліку Постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/20084/14 від 20.03.2015 року постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, в частині розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» визнано незаконною та нечинною, зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Велика Палата Верховного Суду підтвердила законність постанови Окружного адміністративного суду міста Києва №826/20084/14 від 20.03.2015 року, залишивши її в законній силі своєю постановою від 20.06.2018 року. Отже, оскаржуваний виконавчий напис здійснено на підставі нормативного акту, що визнаваний нечинним, поточна редакція переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, не передбачає можливість здійснення виконавчих написів на кредитних договорах.

ОСОБА_1 повідомлення/вимогу ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про сплату заборгованості за кредитним договором № 4702539 від 07.03.2021 року в розмірі 20 945 грн не отримував. Неотримання позивачем вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо нього або оспорити вимоги стягувача. Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису. Враховуючи наведені вище обставини заборгованість, вказана в оскаржуваному виконавчому написі, не є безспірною. Оскаржуваний виконавчий напис було вчинено на кредитному договорі №4702539, нібито укладеному 07.03.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та ОСОБА_1 . Однак в дійсності вказаний кредитний договір ОСОБА_1 не підписував, про його існування позивачу до відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем нічого не було відомо, жодних грошових коштів від ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» не отримував. За таких обставин, у ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» не могло виникнути право вимоги за вказаним кредитним договором, а у приватного нотаріуса повноваження на вчинення на договорі виконавчого напису. Отже, вимоги відповідача про сплату ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №4702539 від 07.03.2021 року є безпідставними та необґрунтованими, такими, що порушують законні інтереси позивача. У зв`язку з викладеним, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Шпичак К.М. через систему «Електронний суд» надіслала клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просила суд відмовити ОСОБА_1 у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу та відмовити ОСОБА_1 у задоволені позову в повному обсязі.

В обґрунтування клопотання зазначено, що відповідач категорично не погоджується з доводами позивача та заперечує проти заявлений позовних вимог в повному обсязі. Відповідач вважає, необґрунтованою вимогу позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 8 000 грн. Зазначені позивачем витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Предмет позову у справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складення великої кількості процесуальних документів, витрачання значного часу на вивчення обставин справи. Відповідач повністю заперечує та просить суд відмовити у відшкодуванні витрат на правову допомогу позивачу, так як сума та вид виконаної роботи є неспівмірними та не відповідають критерію розумності та дійсної вартості наданих послуг. Час витрачений на підготовку позовної заяви є невиправданим, та явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт, так як проведення дій по даній справі не вимагає значного обсягу юридичної і технічної роботи, так само як сума на проведення консультації та підготовку заперечень/заяв/клопотань є явно неспівмірною з часом затраченим на таку роботу.

Адвокат Рудаченко А.О. в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надіслав клопотання, в якому зазначив, що з метою отримання допомоги щодо ведення справи ОСОБА_1 з адвокатом Рудаченком А.О. було укладено договір про надання юридичних послуг № 20/08/25-Н від 20.08.2025 року. Умовами зазначеного договору (п. 3.1.) передбачено, що вартість послуг, котра має бути виплачена замовником виконавцю за надання передбачених договором послуг становить 8000 грн. незалежно від кількості годин, витрачених на її надання. В орієнтовному розрахунку суми судових витрат по даній справі, що наведений у тексті позовної заяви, відповідач повідомив суд про те, що у зв`язку із розглядом даної справи він очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000 грн. Крім того, у позовній заяві позивачем в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України заявлено намір подати докази понесення судових витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду. 13.11.2025 року між замовником та виконавцем було складено акт приймання передачі наданих послуг, відповідно до якого відповідачем було прийнято надані адвокатом послуги, пов`язані із розглядом справи № 496/5857/25, на загальну суму 8 000 грн. Наданий акт приймання-передачі наданих послуг від 13.11.2025 року відповідає вимогам законодавства, він містить детальний перелік виконаних адвокатом робіт, а їх вартість визначена відповідно до погоджених договором про надання юридичних послуг умов. Станом на 13.11.2025 року позивачем ще не було сплачено на користь адвоката Рудаченка А.О. вартості правової допомоги, наданої згідно умов договору про надання юридичних послуг №20/08/24-Н від 20.08.2025 року, оскільки відповідно до п.3.4. договору термін сплати відповідної суми станом на 13.11.2025 року ще не настав. Однак, незважаючи на викладене, відповідно до змісту пункту 1 частини 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Приймаючи до уваги, що матеріалами справи повністю підтверджено факт понесення позивачем по справі судових витрат на оплату послуг адвоката в сумі 8 000 грн, ОСОБА_1 подав до суду докази понесення відповідних судових витрат та просить суд стягнути із відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу адвоката в сумі 8000 грн.

Позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача - Рудаченко А.О. через систему «Електронний суд» надіслав заяву, в якій просив справу розглянути відсутності сторони позивача, позов підтримав.

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - Шпичак К.М. у судове засідання не з`явилася, у поданому клопотанні просила справу розглянути за її відсутності.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко ЄМ. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Ю.С. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Судом, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 17.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №187061, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №4702539 від 07.03.2021 року у розмірі 20945 грн.

04.02.2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю.С. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68511303 з виконання вищевказаного виконавчого напису №187061.

05.06.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю.С. в рамках виконавчого провадження №68511303 було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2

11.07.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю.С. в рамках виконавчого провадження №68511303 було винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_2 .

Виконавче провадження №68511303 відкрито, що підтверджується інформацією з АСВП станом на 20.08.2025 року.

Згідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

У виконавчому написі №187061 від 17.06.2021 року зазначено, що він здійснений на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за №1172 (далі - Перелік).

Згідно ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, у якому Главою 16 передбачено порядок вчинення виконавчих написів (далі - Порядок).

Згідно з п. 1.1 глави 16 розділу ІІ цього Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Пунктом 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. (ст. 88 Закону України «Про нотаріат).

Згідно п. 3.1-3.4. Глави 16 розділу ІІ Порядку, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» №2 від 31.01.1992 року, при вирішенні спорів пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності - не минув цей строк.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі №826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 №23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 №92.

Постановою Великої Палати Верховного Суду № 826/20084/14 від 20.06.2018 року у задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року відмовлено.

У п.83 постанови від 21.09.2021 року по справі №910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду зробила наступний висновок: «Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову №662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса».

Тобто, на день вчинення виконавчого напису, редакція переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Пунктом 3.5 Глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 05.07.2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачам документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічні твердження висловлені також Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 27.03.2019 року у справі №137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19), від 02.07.2019 року у справі №916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) та у постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 01.04.2020 року у справі №201/15282/16-ц (провадження № 61-40796св18).

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Разом з цим, нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не було з`ясовано чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

У п.10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Пунктом 2.3. глави 16 розділу ІІ Порядку визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Виходячи з вимог законодавства, виконавчий напис може бути виданий лише за умови, що нотаріусу надано всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості та за наявності доказів належного направлення та отримання боржником письмової вимоги про усунення порушень.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 було отримано вимогу про повернення всієї суми кредитної заборгованості, у зв`язку з чим, він був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості.

Ненадання доказів щодо повідомлення боржника унеможливлюють вчинення виконавчого напису, оскільки неотримання ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило його можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги стягувача.

Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Аналогічні висновки щодо необхідності повідомлення боржника про усунення порушень викладені у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 року у справі №357/12818/17.

Тобто, не встановлено, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мала безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги той факт, що відсутнє підтвердження отримання ОСОБА_1 повідомлення про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення виконавчого напису.

Отже, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не виконав вимоги, передбачені Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій та Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, Верховний Суд (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 року у справі №910/13233/17), розглядаючи позовну заяву про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню зазначив наступне: «Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 року у справі №757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

В матеріалах справи відсутні докази, що нотаріусу для вчинення спірного виконавчого напису було надано оригінал нотаріально посвідченого договору, а тому суд вважає, що з врахуванням встановлених обставин, наявні правові підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису та подання стягувачем неналежних документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Отже, суд, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з квитанцій від 02.09.2025 року, від 07.09.2025 за подання даного позову до суду та заяви про забезпечення позову позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1816,80 грн., а тому на підставі ч.2 ст. 141 ЦПК України, вказані судові витрати підлягають стягненню з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 .

Щодо вимоги представника позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн., суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

У відповідності до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - Закон), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч.1 ст. 1 Закону).

За приписами ч.3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 30 Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховний суд у постанові від 06.05.2026 року по справі №916/4768/24 зазначив, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження надання правничої допомоги (договору надання правничої допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу представником позивача надано до суду: договір про надання юридичних послуг №20/08-25-К від 20.08.2025 року, укладений між адвокатом Рудаченко А.О. та ОСОБА_1 ; акт приймання-передачі наданих послуг від 13.11.2025 року, відповідно до якого, вартість наданих адвокатських послуг в рамках даної справи становить 8000 грн.

Пунктом 3.1. договору про надання юридичних послуг №20/08-25-К від 20.08.2025 року передбачено, що вартість послуг, що має бути виплачена замовником виконавцю за надання передбачених договором послуг становить 8000 грн. незалежно від кількості годин, витрачених на її надання.

Оплата винагороди виконавцю здійснюється протягом 10 робочих днів з моменту підписання замовником акту приймання-передачі наданих послуг, якщо інше не встановлено домовленістю сторін (п.3.4. договору про надання юридичних послуг №20/08-25-К від 20.08.2025 року).

Акт приймання-передачі наданих послуг між адвокатом Рудаченко А.О. та ОСОБА_1 підписано 13.11.2025 року, проте, представником позивача не надано до суду платіжне доручення з відміткою банку, касовий чек або інший документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках цієї справи на суму 8000 грн.

Таким чином, судові витрати на правову допомогу у розмірі 8000 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами, тому позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» витрат на правову допомогу у розмірі 8000 грн. задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем від 17.06.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за №187061 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»(код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) заборгованості за кредитним договором №4702539 від 07.03.2021 року у розмірі 20945 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»(код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1816,80 грн.

В іншій частині позовну заяву - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції.

Суддя М.Л. Пасечник