Ухвала суду № 137377083, 21.05.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/20843/25

Провадження

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сизоненко Світлани Віталіївни про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 758/20483/25,-

В С Т А Н О В И В :

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Сизоненко Світлана Віталіївна звернулася до суду із заявою, в якій просить ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат у цивільній справі № 758/20483/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Ухвалою суду від 08.05.2026 заяву призначено до судового розгляду.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши подану заяву та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Таким чином, нормами цивільно-процесуального законодавства передбачено можливість ухвалення додаткового рішення у разі ухвалення судом рішення за результатами судового розгляду справи.

У провадженні суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

31.03.2026 за результатами судового розгляду судом постановлено ухвалу про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення.

Водночас, як визначено частиною шостою ст. 142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

З викладеного вбачається, що у разі закриття провадження у справі відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, відповідач повинен підтвердити наявність витрат, які він поніс у зв`язку із поданням позову до нього та подальшим закриттям провадженням у справі, а також довести необґрунтованість дій позивача, пов`язаних із розглядом справи.

Цивільний процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти зловживання позивачем своїми процесуальними правами, що стало підставою закриття провадження у справі.

Обов`язком сторін у цивільному процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, відповідно до положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, останньому необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.

Вирішуючи спір у подібних правовідносинах, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 29.03.2023 у справі №712/15541/18, зазначив, що позивач, звернувшись до суду з позовом, створив відповідачу умови, які викликали необхідність укладення ним договору про надання правничої допомоги, витрачання власного часу та коштів, подання відзиву, пояснень, заперечень, клопотань про призначення судової експертизи; подальше залишення позову без розгляду у зв`язку з повторною неявкою позивача після розгляду справи судом протягом тривалого строку розгляду справи свідчить, що позивач вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, чим порушив охоронюваний законодавством баланс між сторонами спору, який має на меті забезпечення збереження майнових прав та інтересів сторони, яка потерпає від фінансових збитків, при цьому забезпечуючи право на стягнення судових витрат з позивача на користь відповідача у передбачуваних законом випадках та у разі настання певних умов.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Як встановлено судом, у даній справі позивачем було заявлено позовні вимоги про:

1) визнання відповідачів ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, яким є квартира за адресою АДРЕСА_1 ;

2) зобов`язання Подільської районної в місті Києві державної адміністрації зняти відповідачів з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка, зокрема, вказувала на те, що вона є власником вказаної квартири, а реєстрація у ній відповідачів порушує її законні права та інтереси.

Разом із цим, як було встановлено судом, на дату звернення позивача із вказаним позовом до суду як відповідачка ОСОБА_1 , так і відповідачка ОСОБА_3 не були зареєстровані за адресою, щодо якої заявлено позовні вимоги, а саме: АДРЕСА_1 .

Вказані обставини судом були встановлені, зокрема, із витягів з Реєстру територіальної громади та відповідей з Єдиного державного демографічного реєстру.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що позивачка (яка вважала себе власником квартири та пред`явила відповідні позовні вимоги) не могла не знати про те, що на момент подання нею позову до суду відповідачі не були зареєстровані у її квартирі, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність предмета спору та наявність у зв`язку з цим підстав для закриття провадження.

Ураховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими доводи представника відповідача-1 про те, що такі дії позивачки мають ознаки недобросовісності, оскільки були спрямовані нею на безпідставне втягування відповідача-1 у судовий процес, внаслідок чого останньою було понесено витрати на професійну правничу допомогу.

Отже, оскільки даний спір виник внаслідок недобросовісних та необґрунтованих дій позивачки, яка ініціювала судовий розгляд за завідомої відсутності предмета спору та не набувши статусу власника майна на момент звернення до суду, понесені відповідачем-1 судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу, згідно з частиною 5 статті 142 ЦПК України мають бути покладені на позивачку в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву представником ОСОБА_1 (відповідача-1) було заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, які вона понесла та очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

З метою захисту та представництва інтересів у даній справі відповідач-1 в рамках укладеного договору про надання правової (правничої) допомоги звернулася за правовою допомогою до Адвокатського об`єднання «Астрон».

02.08.2021 між ОСОБА_1 та АО «АСТРОН» було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги та адвокатських послуг № 109-АО/21-Ф, відповідно до якого, з врахуванням внесених змін до нього додатковою угодою № 3 від 01.08.2024, адвокатське об`єднання зобов`язалося надавати клієнту правничу допомогу, консультаційні та правові послуги з метою захисту його інтересів у даній справі, а також у будь-яких інших судових справах (цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних) та справах про адміністративні правопорушення, що виникли або можуть виникнути за участю клієнта.

За умовами п. 2.1 договору № 109-АО/21-Ф послуги надаються клієнту шляхом: усного та письмового консультування з правових питань; складання та підписання необхідних процесуальних документів: заяв, скарг, клопотань, запитів, претензій, позовних заяв, зустрічного позову, заперечень на позов (апеляційну, касаційну скаргу), апеляційних та касаційних скарг; особистої участі та представництва адвокатом клієнта на досудовому слідстві, в судових інстанціях, у виконавчому провадженні та вчиненні інших процесуальних дій на підстав виданого адвокатським об`єднанням ордеру.

Відповідно до п. 2.2 договору № 109-АО/21-Ф клієнт здійснює оплату послуг на підставі додаткової угоди, що є додатком до даного договору, у встановлені угодою строки та розмірі, а якщо вид (предмет) надання послуги не зазначені в угоді на підставі рахунку-фактури, виданого об`єднанням на адресу клієнта, в якому визначається вартість послуг, наданих клієнту.

01.08.2024 між виконавцем та клієнтом було укладено додаткову угоду № 3 до договору № 109-АО/21-Ф від 01.08.2024, якою сторони продовжили строк дії договору №109-АО/21-Ф від 02.08.2021 до 31.12.2027.

13.02.2026 між виконавцем та клієнтом було укладено додаткову угоду № 4 до договору № 109-АО/21-Ф від 02.08.2021, за умовами якої адвокатське об`єднання зобов`язалося надати клієнту адвокатські послуги в Подільському районному суді міста Києва по справі № 758/20843/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 4 гонорар за надання послуг по супроводженню справи, вказаній в п.1 угоди, в суді першої інстанції, а саме: підготовка та подання відзиву на позовну заяву, інших заяв по суті та заяв з процесуальних питань обчислюється у фіксованому розмірі, розмір якого становить 6 000,00 грн.

Гонорар за надання послуг по представництву інтересів клієнта в судових засіданнях в суді першої інстанції становить фіксований розмір - 4 000,00 грн. за одне судове засідання ( п.3 додаткової угоди №4).

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

З огляду на вищевикладене, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності вчинення відповідних дій адвокатом, значимості таких дій у справі, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача-1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 133, 142, 247, 257-261, 353-355 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О. О. Ковбасюк