Ухвала суду № 137376936, 19.02.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10470/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2026 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42026000000000070 від 19.01.2026,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу першого управління Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42026000000000070 від 19.01.2026.

Обгрунтовуючи клопотання, слідчий зазначає, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026000000000070 від 19.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Проведеним досудовим розслідуванням установлено, що наказом генерального директора АТ «УКРАЇНСЬКА ОБОРОННА ПРОМИСЛОВІСТЬ» від 16.04.2025 № 84-К виконання обов`язків директора Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «КВАНТ», код ЄДРПОУ 14308138 покладено з 16.04.2025 на ОСОБА_4 .

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 18, п. 1 примітки до ст. 364 КК України, ОСОБА_4 , виконуючи обов`язки директора ДП «НДІ «КВАНТ», є службовою особою.

Здійснюючи свої повноваження як керівник державного підприємства, ОСОБА_4 , будучи службовою особою, вирішила використати службове становище для прохання та одержання неправомірної вигоди у великому розмірі за пособництва свого знайомого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На початку січня 2026 року більш точна дата не встановлена, у виконувача обов`язків ДП «НДІ «КВАНТ» ОСОБА_4 виник злочинний умисел на прохання та одержання неправомірної вигоди у великому розмірі за працевлаштування осіб на підпорядковане їй підприємство з подальшим бронюванням працевлаштованих військовозобов`язаних від мобілізації.

Так, на виконання злочинного умислу, за невстановлених досудовим слідством обставин ОСОБА_4 залучила в якості пособника до прохання та одержання неправомірної вигоди свого знайомого - директора ДП «Науково-технологічний центр «Патон-Вірменія» Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України ОСОБА_5 , якому довела свій намір одержувати через нього неправомірну вигоду у великому розмірі в сумі від 12 до 16 тис. доларів США від громадян України призовного віку за працевлаштування на підпорядковане їй підприємство та бронювання від мобілізації, при цьому частину неправомірної вигоди в сумі 10 тис. доларів США зацікавлені особи будуть надавати ОСОБА_5 , а частину ОСОБА_4 . Надалі грошові кошти отримані в якості неправомірної вигоди будуть розподілятись між ними ОСОБА_4 і ОСОБА_5 .

В січні 2026 року, більш точна дата не встановлена, ОСОБА_5 , маючи умисел на пособництво в проханні та одержанні неправомірної вигоди у великому розмірі, реалізовуючи спільний з ОСОБА_4 злочинний умисел, повідомив своєму знайомому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про можливість забезпечити бронювання від мобілізації для громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом працевлаштування його в ДП «НДІ «КВАНТ» за надання йому грошових коштів в сумі 10 000 доларів США.

Після згоди ОСОБА_6 на передачу грошових коштів, ОСОБА_5 надав контактний телефон виконувача обов`язків директора ДП «НДІ «КВАНТ» ОСОБА_4 та зазначив, що для виконання процедури оформлення ОСОБА_7 на роботу ОСОБА_6 треба зателефонувати ОСОБА_4 і остання призначить час і місце зустрічі.

Далі ОСОБА_6 подзвонив ОСОБА_4 і повідомив, що він телефонує від ОСОБА_5 з приводу бронювання, на що остання призначила зустріч за місцем своєї роботи 15.01.2026.

Діючи згідно вказівок ОСОБА_4 , ОСОБА_6 15.01.2026 прибув в приміщення ДП «НДІ «Квант» за адресою: м. Київ, вул. Івана Федорова, 4. Під час зустрічі, ОСОБА_4 здійснила прохання неправомірної вигоди і повідомила, що зможе здійснити працевлаштування ОСОБА_7 з бронюванням за передачу особисто їй неправомірної вигоди в сумі від 4 000 до 6 000 доларів США. При цьому ОСОБА_4 , підтвердила про свою обізнаність в необхідності передачі 10 000 доларів США за працевлаштування з бронюванням ОСОБА_5 , та сума від 4 000 до 6 000 доларів США є додатковою, її треба передати особисто ОСОБА_4 , на що ОСОБА_6 погодився і узгодив дату прибуття для працевлаштування ОСОБА_7 .

Таким чином, загальна сума неправомірної вигоди, згідно прохання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 склала від 14 000 до 16 000 доларів США (згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 15.01.2026 становило від 603 730 грн 40 коп. до 689 977 грн. 06 коп.), що є великим розміром.

Надалі, того ж дня, 15.01.2026 ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел зустрівся з ОСОБА_6 в м. Києві та підтвердив початок процесу працевлаштування ОСОБА_7 в ДП «НДІ «КВАНТ» для подальшого бронювання.

Усвідомивши злочинність наміру та незаконність дій ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з метою припинення злочинної діяльності й притягнення винних осіб до відповідальності, звернувся до правоохоронних органів та дав згоду на проведення заходів, спрямованих на викриття їх протиправних дій.

29.01.2026 ОСОБА_6 і ОСОБА_7 згідно попередньої домовленості прибули на територію ДП «НДІ «КВАНТ» за адресою: м. Київ, вул. Івана Федорова, 4. Під час зустрічі ОСОБА_4 доручила керівнику відділу кадрів підгодовувати документи для працевлаштування ОСОБА_7 та під час спілкування з ОСОБА_6 повідомила, що враховуючи невелику кількість замовлень на продукцію від Міністерства оборони України зараз вона не зможе забезпечити безстрокове бронювання ОСОБА_7 , а може здійснити йому бронювання лише на два місяці, тобто лютий і березень 2026 року. Враховуючи цю обставину ОСОБА_4 повідомила, що сума частини неправомірної вигоди, яку необхідно передати особисто їй зменшується до 2 000 доларів США, на що ОСОБА_6 погодився. Грошові кошти необхідно буде передати після того, як відомості про бронювання відобразяться у ОСОБА_7 в застосунку «Резерв+».

31.01.2026 ОСОБА_6 зустрівся з ОСОБА_5 за місцем проживання останнього, за адресою: АДРЕСА_1 . Під час зустрічі ОСОБА_5 продовжуючи здійснювати пособництво ОСОБА_4 в проханні та одержанні неправомірної вигоди нагадав про необхідність надання неправомірної вигоди в сумі 10 тис. доларів США або еквівалент в національній валюті України в сумі 420 тис. грн, які необхідно надати після бронювання ОСОБА_7 .

06.02.2026 ОСОБА_4 під час телефонної розмови з ОСОБА_6 підтвердила, що працевлаштованому на підприємство ОСОБА_7 буде здійснено бронювання на 2 місяці та конспіруючи злочинну діяльність вказала, що подальше спілкування з цього приводу бажає продовжити під час особистої зустрічі.

09.02.2026 діючи згідно вказівок ОСОБА_4 , ОСОБА_6 приблизно о 13 годині прибув в приміщення ДП «НДІ «Квант» за адресою: м. Київ, вул. Івана Федорова, 4. Під час зустрічі ОСОБА_4 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел підтвердила про вжиття нею заходів для бронювання під час мобілізації ОСОБА_7 і підтвердила, що вона очікує надання їй грошових коштів після здійснення бронювання ОСОБА_7 .

Надалі, в цей же день приблизно о 14 годині ОСОБА_4 подзвонила ОСОБА_6 та повідомила, що ОСОБА_7 заброньовано.

12.02.2026 приблизно о 12 год ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди у великому розмірі, знаходячись в приміщенні ДП «НДІ КВАНТ» за адресою: м. Київ, вул. Івана Федорова, 4 одержала від ОСОБА_6 , який діяв під контролем правоохоронних органів з метою викриття злочину, грошові кошти в сумі 2000 доларів США (згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 12.02.2026 становило 86 063 грн 06 коп.) в якості частини неправомірної вигоди за працевлаштування на підпорядковане їй підприємство та бронювання від мобілізації ОСОБА_7 , в інтересах якого діяв ОСОБА_6 .

Надалі, цього ж дня ОСОБА_5 , продовжуючи здійснювати пособництво ОСОБА_4 в одержанні неправомірної вигоди в загальній сумі 12 000 доларів США (згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 12.02.2026 становило 516 381 грн 06 коп грн), знаходячись на АЗС «KLO», яка розташована у с. Жовтневе, Київської області на 91 км траси Київ-Харків, одержав від ОСОБА_6 , який діяв під контролем правоохоронних органів з метою викриття злочину, грошові кошти в сумі 10 000 доларів США (згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 12.02.2026 становило 430 318 грн) в якості останньої частини неправомірної вигоди за працевлаштування на підпорядковане ОСОБА_4 підприємство ДП «НДІ «Квант» та бронювання від мобілізації ОСОБА_7 .

Прокурор вказує, що в ході досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні отримано відомості, що особи, причетні до вчинення кримінального правопорушення, з метою уникнення кримінальної відповідальності, за місцем свого проживання, здійснення службової діяльності, а також у належних ним їм транспортних засобах мають намір знищити документацію, яка стосується ОСОБА_8 , а також мобільні телефони, на яких міститься переписка з останнім.

У зв`язку із зазначеним, 12.02.2026 у період часу з 13 год. 52 хв. прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, затримано: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час здійснення затримання ОСОБА_5 на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України проведено його особистий обшук, за результатами якого було вилучено: мобільний телефон марки «Iphone 7» ІМЕІ НОМЕР_1 та сім-картка з абонентським номером НОМЕР_2 .

13.02.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Постановою прокурора від 13.12.2026 вказані речі визнано речовими доказами та приєднано до кримінального провадження.

Посилаючись на вказані обставини, прокурор вказує, що матеріали кримінального провадження свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що вилучені у ОСОБА_5 речі були знаряддям вчинення злочину та зберегли на собі його сліди, а тому як самостійно, так і в сукупності з іншими доказами сприятимуть всебічному та повному дослідженню всіх обставин кримінального провадження, досягненню його мети.

Відтак, прокурор просить слідчого суддю з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні № 42026000000000070 від 19.01.2026 накласти арешт на майно, вилучене 12.02.2026 під час затримання ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон марки «Iphone 7» ІМЕІ НОМЕР_1 , сім-картка з абонентським номером НОМЕР_2 .

Прокурор подав заяву про розгляд клопотання без його участі, вимоги клопотання підтримав.

Представник власника майна, власник в судове засідання не з`явились, будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не направили.

З урахуванням скорочених строків розгляду клопотання про накладення арешту, положень ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя визнав за можливе здійснити розгляд справи у відсутність осіб, що не з`явилися.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42026000000000070 від 19.01.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

В рамках вказаного провадження під час здійснення затримання ОСОБА_5 на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України проведено його особистий обшук, за результатами якого було вилучено: мобільний телефон марки «Iphone 7» ІМЕІ НОМЕР_1 та сім-картку з абонентським номером НОМЕР_2 /а.м. 160-165/.

13.02.2026 постановою прокурора у кримінальному провадженні вилучене майно в ході обшуку було визнано речовим доказом /а.м.166-171/.

У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 168 КПК України тимчасово вилучити майно може кожен, хто законно затримав особу в порядку, передбаченому статтями 207, 208, 298-2 цього Кодексу. Кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов`язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов`язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику.

Абзацем 1 ч. 5 ст. 171 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Згідно протоколу обшуку, обшук було проведено 12.02.2026 з 16:25 по 22:54 год.

З клопотанням про арешт майна прокурор звернувся до суду засобами поштового зв`язку 13.02.2026.

Вказане свідчить про дотримання прокурором строку на звернення до суду з даним клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завдання арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Підстави для накладення арешту на майно з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч. 2 ст. 170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.

Аналіз вище зазначених норм закону вказує, що у разі розгляду клопотання слідчого або прокурора про арешт майна, слідчий суддя повинен перевірити доводи поданого клопотання щодо наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження у відповідності до мети, яку зазначає слідчий чи прокурор у своєму клопотанні.

При цьому, визначення мети арешту, яка передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, та обґрунтування її наявності, є обов`язковою.

Відповідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

З врахуванням зазначеного, слідчий суддя прийшов до висновку про доведеність матеріалами клопотання, що вилучене майно містить інформацію, що має доказове значення у даному провадженні, оскільки є всі підстави вважати, що в телефоні підозрюваного міститься інформація щодо з`єднань, а також листування із іншими фігурантами провадження (тобто вказаний телефон використовувався при вчиненні розслідуваного злочину).

Таким чином, з врахуванням обґрунтувань сторони обвинувачення та враховуючи обставини кримінального правопорушення, яке розслідуються органом досудового розслідування, слідчий суддя прийшов до висновку, що є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).

На думку слідчого судді, накладення арешту в даному випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, враховуючи високий ступінь суспільної небезпеки розслідуваного кримінального правопорушення, його специфіку і тяжкість.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що пов`язані із накладенням арешту обмеження є виправданими, співмірними із завданнями кримінального провадження та пропорційними меті, з якою такі обмеження застосовуються.

Враховуючи вище викладені обставини, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення вимог клопотання, оскільки даний арешт є забезпеченням досягнення завдань кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт у кримінальному провадженні № 42026000000000070 від 19.01.2026 на майно, вилучене 12.02.2026 під час затримання ОСОБА_5 , а саме на: мобільний телефон марки «Iphone 7» ІМЕІ НОМЕР_1 та сім-картку з абонентським номером НОМЕР_2 .

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1