Рішення № 137376361, 15.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/3569/26

провадження № 2/753/6953/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі

головуючої судді Шаповалової К.В.,

за участю секретаря судових засідань Давидюк В.О.

представника відповідача-2 ОСОБА_1

представника відповідача-3 Руденка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Володар-Роз», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, завданого внаслідок ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2026 року ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», ТОВ «Фірма «Володар-Роз», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, завданого внаслідок ДТП.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 753/3569/26 між суддями від 20 лютого 2026 року матеріали позову передано в провадження судді Шаповалової К.В.

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року позов було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

09 березня 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 12 жовтня 2023 року о 12 год. 30 хв. в Київській обл., с. Погреби, по вул. Київський шлях, 19, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz 950» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «KIA Sportage» д.н.з. НОМЕР_2 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 та знаходився під її керуванням, який рухався попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, відтак позивачу було завдано матеріальної шкоди. Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2024 року у справі № 361/9211/23 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого трапилась зазначена дорожньо-транспортна подія, визнано ОСОБА_3 . Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було залишено без задоволення, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2024 року без змін. Цивільно-правова відповідальність винної особи на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №213823344 виданого ПрАТ "СК "ПЗУ Україна". Позивач звернулася до вказаної страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування. За результатами розгляду вказаної заяви страховиком було здійснено виплату у розмірі 126 573,95 грн. З метою визначення дійсного розміру заподіяного збитку, позивач замовила огляд пошкодженого транспортного засобу «KIA Sportage» д.н.з. НОМЕР_2 , у оцінювача ФОП ОСОБА_4 . На підставі огляду було складено звіт про визначення вартості матеріального збитку автомобіля «KIA Sportage» д.н.з. НОМЕР_2 №1883. Так, у відповідності до звіту про визначення вартості матеріального збитку автомобіля «KIA Sportage» д.н.з НОМЕР_2 №1883, вартість матеріального збитку (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) склала 205 486,64 грн. Натомість, ліміт відповідальності ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" за полісом №213823344 складає 160 000,00 грн. А відтак, з ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" на користь позивача підлягає стягненню несплачена частина страхового відшкодування у розмірі 33 426,05 грн: 160 000,00 грн. (належний розмір страхового відшкодування) - 126 573,95 грн. (сплачене страхове відшкодування). Так, згідно звіту про визначення вартості матеріального збитку автомобіля №1883, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «KIA Sportage» д.н.з НОМЕР_2 склала 368 556,42 грн. Таким чином, із ТОВ "Фірма "Володар-Роз" (роботодавець ОСОБА_3 ) та ОСОБА_3 на користь позивача підлягає стягненню різниця між розміром заподіяної шкоди і належним страховим відшкодуванням: 368 556,42 грн. (розмір збитку, заподіяного позивачеві - вартість відновлювального ремонту ТЗ) - 160 000,00 грн. (належне страхове відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням зносу) = 208 556,42 грн. (різниця між розміром шкоди і страховим відшкодуванням). Окрім того, позивач просить суд стягнути із відповідача-2 та відповідача-3 моральну шкода, завдану протиправними діями винної особи, внаслідок яких було пошкоджено транспортний засіб позивача, яку вона оцінює у розмірі 10 000,00 грн.

Окрім того, ухвалою суду від 10 березня 2026 року позов було залишено без руху у зв`язку з несплатою позивачем судового збору за подання позову до суду.

13 березня 2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої представником позивача було долучено докази сплати судового збору.

Ухвалою суду від 16 березня 2026 року справу було прийнято до провадження судді Шаповалової К.В. та призначено до розгляду у судове засідання на 21 квітня 2026 року на 14 год. 30 хв.

01 квітня 2026 року до суду від представника відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з наступних підстав. Представник відповідача зазначає, що між ТОВ «Фірма «Володар-Роз»та ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», було укладено 2 договори: договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № ЕР-213823344) та договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів. Згідно умов зазначених договорів, відповідальність ТОВ «Фірма «Володар-Роз»за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, відшкодовується в межах страхової суми у розмірі 160 000,00 грн за полісом № ЕР-213823344 та додатково на 300 000,00 грн за договором DCVN.11526070. При цьому, позивач у позовній заяві взагалі не надає інформації чи враховувався додатковий ліміт відшкодування у розмірі 300 000,00 грн. при покритті збитків позивача, що сплачувались ПрАТ «СК «ПЗУ Україна». Окрім того, позивач у позовній заяві вказує, що з ТОВ «Фірма «Володар-Роз» на користь позивача підлягає стягненню різниця між розміром заподіяної шкоди і належним страховим відшкодуванням: 368 556,42 грн. - 160 000,00 грн. = 208 556,42 грн. Проте, такий розрахунок позивача є безпідставним, оскільки відповідальність ТОВ «Фірма «Володар-Роз»застрахована в межах суми 460 000,00 грн. з урахуванням умов укладених між ТОВ «Фірма «Володар-Роз»та ПрАТ «СК «ПЗУ Україна». У зв`язку з викладеним вище, та з урахуванням методики розрахунку заявлених позивачем до стягнення збитків, наявний ліміт страхового відшкодування покриває збитки позивача в повному обсязі. Також представник відповідача звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу понесення ним витрат на здійснення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу. Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, то представник відповідача вважає дану вимогу необґрунтованою та безпідставною, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що з вини відповідача вона зазнала якихось страждань чи негативних наслідків. Також представник відповідача зауважує, що заявлена позивачем сума витрат на правову допомогу є завищеною, необґрунтованою та неспівмірною із обсягом виконаної адвокатом роботи.

02 квітня 2026 року до суду від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він повідомив, що страховиком переглянуто раніше прийняте рішення, та вирішено виплатити позивачу страхове відшкодування, відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку автомобіля «KIA Sportage» д.н.з. НОМЕР_2 №1883 від 24.01.2024, наданого позивачем. Згідно до звіту вартість матеріального збитку становить 205 486,64 грн. Натомість, ліміт відповідальності ПрАТ «СК «ПЗУ Україна»згідно Полісу №EP.213823344 за шкоду, заподіяну майну становить 160 000, 00 грн. Позивачем при розрахунку матеріального збитку не враховано франшизу, яка становить за Полісом № EP.213823344 - 2600,00 грн. А тому, страхове відшкодування, яке підлягає виплаті позивачу становить: 30 826,05 грн. (160000-2600-126 573,95) де, 2600 грн - франшиза; 126573,95 грн - страхове відшкодування, яке було виплачене позивачу 13.11.2023. На підставі вищезазначеного представник відповідача наголошує, що страховик виконав свої зобов`язання за Полісом № EP.213823344 виплативши потерпілому ОСОБА_2 страхове відшкодування, яке дорівнює вартості матеріального збитку. Оскільки ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» добровільно було сплачено страхове відшкодування в повному обсязі, представник відповідача зазначає, що предмет спору відсутній та на підставі вище зазначеного просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог заявлених до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» в повному обсязі.

21 квітня 2026 року до суду від представника відповідача-3 надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що відповідач ОСОБА_3 з 14 березня 2022 року є найманим працівником ТОВ «Фірма Володар-Роз», про що свідчить наказ по особовому складу від 14.03.2022 року за № 79-к. У відповідності до наказу 14.03.2022 року за № 79-к ОСОБА_3 , з 15 березня 2022 року прийнятий на роботу на посаду водія автотранспортних засобів (сміттєвоз), за основним місцем роботи з оплатою праці за тарифною ставкою згідно штатного розпису. Згідно з наказом від 27 жовтня 2025 року, № 188-к по особовому складу, ОСОБА_3 , водія автотранспортних засобів, 27 жовтня 2025 року звільнено з займаної посади за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України. Таким чином, ОСОБА_3 , станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 12 жовтня 2023 року, перебував в трудових відносинах з ТОВ «Фірма «Володар - Роз» та виконував службові обов`язки. За загальним правилом, шкоду, що завдано працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків, відшкодовує юридична чи фізична особа, з якою цей працівник перебував у трудових відносинах. Враховуючи зазначені вище обставини, ОСОБА_3 не є належним відповідачем у даній цивільній справі. Щодо позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Володар-Роз», то представник відповідача-3 зазначив, що станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, а саме 12 жовтня 2023 року, цивільно-правова відповідальність на забезпечений транспортний засіб «MercedesBenz 950» д.н.з. НОМЕР_1 застраховано у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», що підтверджується договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № ЕР-213823344), строком дії з 29.03.2023 по 28.03.2024 року включно, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну становить 160 000,00 грн. Крім того, цивільну відповідальність ТОВ «Фірма «Володар-роз» додатково забезпечено на підставі договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс DCVN.11526070), у відповідності до якого, під покриття зазначеного договору підпадають водії, що мають право керувати застрахованим транспортним засобом - без обмежень (п.3 Договору). Пунктом четвертим Договору DCVN.11526070 визначено застрахований транспортний засіб, а саме «Mercedes-Benz 950» р/н НОМЕР_1 . Згідно з пунктом п`ятим договору визначено, що страховий ризик - заподіяння страхувальником (водієм) прямої матеріальної шкоди життю, здоров`ю та/або майну третіх осіб, що знаходяться поза межами забезпеченого транспортного засобу, внаслідок ДТП. Ліміт відповідальності сторонами договору DCVN.11526070 визначено в сумі 300 000,00 гривень. Враховуючи зазначені вище обставини, цивільно-правова відповідальність ТОВ «Фірма «Володар-роз» за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, станом на 12 жовтня 2023 року забезпечено на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс № ЕР-213823344) з лімітом відповідальності у розмірі 160 000,00 гривень та договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів (Поліс DCVN.11526070) з лімітом відповідальності у розмірі 300 000,00 гривень, що сукупно/сумарно складає 460 000,00 гривень, та в свою чергу покриває пряму матеріальну шкоду завдану її працівником при виконанні своїх трудових обов`язків, розрахованих позивачем на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку автомобіля № 1883, у відповідності до якого, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «KIA Sportage» р/н НОМЕР_2 склала 368 556,42 гривні. Таким чином, єдиним належним відповідачем у даній цивільній справі 753/3569/26 представник відповідача вважає ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна». Окрім того, представник відповідача зазначив, що витрати, які відповідач ОСОБА_3 поніс у зв`язку із розглядом справи складають 14250,00 грн, та просить суд вирішити питання щодо їх розподілу за результатами розгляд справи.

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року було задоволено клопотання представника відповідача-2 та витребувано від ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»: докази звернення ОСОБА_2 до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» за страховим відшкодуванням за наслідком ДТП, що сталася 12 жовтня 2023 року за участі автомобіля «KIA Sportage» д.н.з. НОМЕР_2 , що належитьОСОБА_2 та автомобіля «Mercedes-Benz 950» д.н.з. НОМЕР_1 , що належитьТОВ «Фірма «Володар-Роз», який був під керуванням ОСОБА_3 ; докази здійснення виплат ПрАТ «СК «ПЗУ Українана користь ОСОБА_2 за наслідками ДТП, що сталося 12 жовтня 2023 року за участі автомобілів KIA Sportage» д.н.з. НОМЕР_2 , що належитьОСОБА_2 , та автомобіля «Mercedes-Benz 950» д.н.з. НОМЕР_1 , що належитьТОВ «Фірма «Володар-Роз», який був під керуванням ОСОБА_3 . Судове засідання у справі було відкладено на 01 червня 2026 року на 11:00 год.

29 квітня 2026року до суду від ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», на виконання вимог вищезгаданої ухвали надійшла копія повідомлення про ДТП та заява про страхове відшкодування, а також копії платіжних інструкцій на суму 126 573,95 грн (платіж від 13 листопада 2023 року) та 30 826,05 грн (платіж від 26 березня 2026 року).

У судове засідання призначене на 01 червня 2026 року з`явилися представник відповідача-2 та відповідач-3 (у режимі відеоконференцзв`язку), інші учасники справи справ до суду не з`явилися. Судом було вирішено проводити розгляд справи за відсутності нез`явившихся сторін, проти чого не заперечували представники відповідачів. Представники відповідачів заперечували щодо задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов та письмових поясненнях.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, вивчивши доводи позивача, викладені у письмових заявах, заперечення відповідачів, викладені у відзивах на позов та надані ними у судових засіданнях, суд дійшов до наступного висновку.

12 жовтня 2023 року о 12 год. 30 хв. в Київській обл., с. Погреби, по вул. Київський шлях, 19, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем «Mercedes-Benz 950» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «KIA Sportage» д.н.з. НОМЕР_2 , що на праві приватної власності належить ОСОБА_2 та знаходився під її керуванням, який рухався попереду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2024 року у справі № 361/9211/23 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, внаслідок якого трапилась зазначена дорожньо-транспортна подія, визнано ОСОБА_3 .

Постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 було залишено без задоволення, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 жовтня 2024 року без змін.

У відповідності з частини четвертої, шостої статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоду було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Таким чином, вина ОСОБА_3 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України встановлено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлений обов`язок власників транспортних засобів застрахувати свою відповідальність.

В силу статті 5 зазначеного вище Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mercedes-Benz 950» д.н.з. НОМЕР_1 на момент настання ДТП була застрахована відповідно до полісу ОСЦПВВНТЗ №213823344 виданого ПрАТ "СК "ПЗУ Україна".

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із пунктом 34.1 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з положенням пункту 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до вимог пункту 36.4. статті 36 зазначеного вище Закону, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування).

Власником автомобіля «KIA Sportage» д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 було повідомлено ПрАТ "СК "ПЗУ Україна". Про настання страхового випадку та здійснення страхового відшкодування.

Згідно звіту №1883, складеного ФОП « ОСОБА_4 » про визначення вартості матеріального збитку автомобіля «KIA Sportage» д.н.з НОМЕР_2 , ринкова вартість автомобіля складає 515 774,25 грн; вартість відновлювального ремонту із урахуванням фізичного зносу складає 205 486, 64 грн; вартість ремонту автомобіля склала 368 556,42 грн.

13 листопада 2023 року страхова компанія ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 126 573, 95 грн на рахунок ОСОБА_2 .

Окрім того, в ході розгляду справи страховиком було прийнято рішення про виплату позивачу страхового відшкодування в межах ліміту згідно Полісу №EP.213823344 (160000,00 грн) із врахуванням франшизи 2600,00 грн, а відтак, 26 березня 2026 року ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" здійснило доплату страхового відшкодування у розмірі 30 826,05 грн на рахунок ОСОБА_2 .

Таким чином ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" відшкодувало потерпілій у ДТП стороні страхове відшкодування у загальному розмірі 157 400,00 грн, що є лімітом відшкодування страховика згідно Полісу №EP.213823344, за виключенням розміру франшизи (2600,00 грн).

Відтак, відповідачем ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" було добровільно виконані позовні вимоги позивача щодо сплати страхового відшкодування в межах встановленого полісом страхового ліміту, а тому вимоги позивача до страхової компанії не підлягають до задоволення.

Верховний Суд у постанові від 4 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Відтак, звертаючись із позовними вимогами до винуватця ДТП ОСОБА_3 таТОВ "Фірма "Володар-Роз" (роботодавець Ющенка М.А.) представник позивача зазначає, що з них на користь позивача підлягає стягненню різниця між розміром заподіяної шкоди і належним страховим відшкодуванням у розмірі 208 556,42 грн. (368 556,42 грн. (розмір збитку, заподіяного позивачеві - вартість відновлювального ремонту ТЗ) - 160 000,00 грн. (належне страхове відшкодування у розмірі вартості відновлювального ремонту ТЗ з урахуванням зносу) .

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з пунктом 2.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2.4 зазначеної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Згідно з пунктом 2.3 Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану колісного транспортного засобу унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості колісного транспортного засобу, що виникає в процесі його експлуатації.

Тому при визначені розміру страхового відшкодування страховик зобов`язаний врахувати коефіцієнт фізичного зносу, у зв`язку із чим страховик обмежений щодо виплати розміру страхового відшкодування, зокрема, вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У даному випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої незважаючи на те, що збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Аналогічні висновки, викладеного Верховним судом у постановах від 14.02.2018 у справі №754/1114/15-ц, від 13.06.2019у справі №370/2787/18, від 30.10.2019 у справі №753/4696/16-ц, від 21.02.2020 у справі №755/5374/18, та від 22.04.2020 у справі №756/2632/17.

Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, позивач правомірно звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами, оскільки у нього виникло право на відшкодування шкоди, а саме різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Разом з тим, вбачається, що відповідач ОСОБА_3 з 14 березня 2022 року є найманим працівником ТОВ «Фірма Володар-Роз», про що свідчить копія наказу по особовому складу від 14.03.2022 року за № 79-к.

У відповідності до наказу 14.03.2022 року за № 79-к ОСОБА_3 , з 15 березня 2022 року прийнятий на роботу на посаду водія автотранспортних засобів (сміттєвоз), за основним місцем роботи з оплатою праці за тарифною ставкою згідно штатного розпису.

Згідно з наказом від 27 жовтня 2025 року, № 188-к по особовому складу, ОСОБА_3 , водія автотранспортних засобів, 27 жовтня 2025 року звільнено з займаної посади за власним бажанням згідно статті 38 КЗпП України.

Таким чином, ОСОБА_3 , станом на дату дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 12 жовтня 2023 року перебував в трудових відносинах з ТОВ «Фірма «Володар-Роз» та виконував службові обов`язки.

Представник ТОВ «Фірма «Володар-Роз» у судовому засіданні підтвердив той факт, що станом на дату ДТП ОСОБА_3 дійсно здійснював свої посадові обов`язки як водій вантажного транспортного засобу (сміттєвоза) «Mercedes-Benz 950» д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України вбачається, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Аналогічна правова позиція викладена у пунктах 28, 29 постанови Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 914/820/17.

У відповідності до вимог п. 4 постанови пленуму Верховного суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об`єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.).

Відтак, належним відповідачем у цій справі є саме ТОВ "Фірма "Володар-Роз" - юридична особа, у трудових відносинах із якою перебував винуватець ДТП ОСОБА_3 на момент вчинення ним ДТП.

У відзиві на позовну заяву представника відповідача ТОВ "Фірма "Володар-Роз" зазначав про те, що страхове відшкодування має бути покрите повністю страховиком ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі укладеного між ними договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів договором № DCVN.11526070, сума відшкодування за яких складає 300 000,00 грн.

Судом встановлено, що 24 березня 2023 року між ПрАТ СК "ПЗУ" Україна та ТОВ "Фірма "Володар роз" було укладено договір добровільного смтрахування цивільної відповідальності власників наземних транспорних засобів.

Відповідно до умов вказаного договору страховим ризиком є заподіяння страхувальником (водієм) прямої матеріальної шкоди життю, здоров`ю та/або майну третьої особи, що знаходиться поза межами забезпеченого ТЗ, внаслідок ДТП, ліміт відповідальності страховика становить 300 000 грн.

Порядок виплати коштів та порядок взаємовідносин сторін за цим договором регулюється ЗУ "Про страхування".

Відповідно до статті 91 ЗУ "Про страхування" страхувальник за договором страхування зобов`язаний, зокрема, інформувати страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку, у порядку та строки, визначені договором страхування.

Страховик за договором страхування зобов`язаний у разі настання страхового випадку відшкодувати витрати, понесені страхувальником для запобігання настанню страхового випадку та зменшення наслідків страхового випадку, якщо це передбачено умовами договору страхування (стаття 92 ЗУ "Про страхування).

Частиною шостою статті 94 вказаного закону визначено, що страхові виплати здійснюються у порядку, визначеному страховим продуктом та договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.

Відповідно до статті 102 ЗУ "Про страхування" договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України. Обов`язок підтвердження факту настання події, яка може бути визнана страховим випадком за договором страхування, покладається на страхувальника або іншу особу, визначену договором страхування.

Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства.

Отже, за договором добровільного страхування, враховуючи норми ЗУ "Про страхування" визначено взаємовідносини саме між страховиком та страхувальником, тобто страхове відшкодування, у разі визнання події страховим випадком, здійснюється не на користь третьої особи (потерпілої сторони), а на користь страхувальника.

В той же час суд зазначає, що відповідачами суду не було надано повного тексту вказаного договору, а також у відзиві не було заначено та процитовано пункти договору, які визначають порядок виплати страхового відшкодування шкоди, завданої майну третіх осіб з вини страхувальника (водія), що позбавляє суд можливості встановити особу, яка має сплачувати кошти безпосередньо протерпілій у ДТП від дій страхувальника (водія) особі.

Крім того, представником відповідача ТОВ "Фірма "Володар роз" не надано суду доказів того, що після настання страхового випадку (ДТП), він у межах укладеного із страховою компанією договору, звертався до страховика із заявою-повідомленням про настання страхового випадку та виплати страхового відшкодування на підставі укладеного договору добровільного страхування, або ж подавав заяву та просив страховика здійснити виплату на користь потерпілої особи.

Таким чином, суд зазначає, що враховуючи зазначені вище обставини, потерпілий (позивач) правомірно звернувся до суду із вимогами про стягнення суми відшкодування, яка становить різницю між розміром завданої шкоди та здійсненою страховою виплатою за страховим полісом, саме до винної у ДТП особи, в цьому випадку до роботодавця.

Відповідач ТОВ "Фірма "Володар Роз" не позбавлений права після здійснення відшкодування завданої шкоди на користь позивача, звернутись із відповідною заявою до свого страховика в межах договору добровільного страхування на отримання відповідного відшкодування в межах ліміту відповідальності.

Судом встановлено, що відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 1883 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «KIA Sportage» д.н.з НОМЕР_2 становить 368556,42 грн. Страховою компанією на користь позивача було здійснено виплату страхового відкшодуваня у загальному розмірі 157400 грн, а отже різниця між вказаними сумами, що підлягає до стягнення з відповідача ТОВ "Фірма "Володар Роз" як роботодавця особи, винної в ДТП, становить 211156,42 грн.

В той же час, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідачів різниці у розмірі 208556,42 грн, а оскільки за приписами ЦПК України суд розглядає позовні вимоги в межах заявлених позивачем позовних вимог та не має права виходити за їх межі, суд дійшов висновку, що з відповідача ТОВ "Фірма "Володар Роз" підлягає до стягнення на користь позивача саме сума у розмірі 208556,42 грн.

Щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Позивач зазначає, що пошкодження автомобіля завдало їй душевних страждань та негативно вплинуло на її моральний стан.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Разом з тим, як вже зазначалося, відповідно до ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року № 761/14285/16 «участь у ДТП, пошкодження власного майна безумовно негативно вплинуло на моральний стан позивача та призвело до душевних страждань».

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням наведених положень норм чинного законодавства та встановлених судом обставин, суд вважає, що позивачу дійсно завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях у зв`язку зі пошкодженням транспортного засобу, і грошовий вираз такої шкоди має бути стягнутий з відповідача, як особи що несе відповідальність за завдання шкоди винуватцем ДТП.

Отже, враховуючи обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди, зважаючи на те, що дорожньо-транспортна пригода як подія сама по собі та пошкодження майна завдає душевних страждань власнику такого майна, суд доходить висновку, що вимога позивача про відшкодування відповідачем моральної шкоди підлягає частковому задоволенню та стягненню із відповідача ТОВ «Фірма «Володар-Роз» у відшкодування моральної шкоди підлягає 5000 грн.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Докази згідно положень статей 77-80 ЦПК України мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням вищевказаного, з огляду на те, що відповідачем ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" після відкриття провадження у справі було здійснено часткову доплату коштів зі сплати страхового відшкодування, а відтак страхове відшкодування сплачено у межах визначеного полісом страхового ліміту за винятком суми франшизи, враховуючи, що на момент ДТП відповідач ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Фірма "Володар Роз" та виконував трудові функції, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача ТОВ "Фірма Володар Роз" майнової шкоди у розмірі 208556,42 грн та моральної шкоди у розмірі 5000 грн.

При цьому судом відмовляється у задоволенні позовних вимог позивача до ОСОБА_3 та ПрАТ СК "ПЗУ Україна" з підстав, викладених в мотивувальній частині рішення суду.

Крім того, позивачем у позовній заяві заявлена вимога про стягнення з відповідачів судових витрат, з яких, зокрема, витрати на правову допомогу в розмірі 15000,00 грн.

У відзиві на позовну заяву представники відповідачів ТОВ «Фірма «Володар-Роз» та ОСОБА_3 заперечували щодо стягнення витрат, зазначаючи про їх неспімірність.

Суд зауважує, що представником позивача у позові наголошувалося на тому, що докази на підтвердження понесених стороною витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судом за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. Відтак, представник позивача, долучаючи до позову лише ордер про надання правничої допомоги та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, зазначив, що інші відповідні докази будуть подані окремо.

Зважаючи на викладене, суд наразі не розглядає питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, понесених позивачем.

Разом з тим, представником відповідача Ющенка М.А. у поясненнях на позов зазначалося, що останній у зв`язку із розглядом справи поніс витрати на правову допомогу у розмірі 14250,00 грн та просить суд вирішити питання щодо їх розподілу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом встановлено, що 25 березня 2026 року між ОСОБА_3 та адвокатським об`єднанням «Ро Лекс» в особі адвоката Руденка Д.В. було укладено договір про надання правової допомоги № 25/03-2026, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу, здійснювати представництво інтересів клієнта, захищати його права, свободи і законні інтереси в обсязі та на умовах, встановлених договором, а клієнт зобов`язується оплатити гонорар, визначений даним договором та додатковими угодами до нього.

Відповідно до положень додаткової угоди до вищезгаданого договору, за надання адвокатським об`єднанням правової допомоги, а саме - представництво інтересів клієнта у Дарницькому районному суді м. Києва та Київському апеляційному суді в межах розгляду цивільної справи № 753/3569/26 за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», ТОВ «Фірма «Володар-Роз», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, завданого внаслідок ДТП, клієнт зобов`язується: сплатити адвокатському об`єднанню гонорар за виконану роботу у розрахунку 1500,00 грн за одну годину роботи, наданих клієнту юридичних послуг, 2500,00 грн за одне судове засідання в незалежності від його тривалості та порядку проведення.

Гонорар клієнт сплачує не пізніше 5 днів з дня набрання законної сили рішенням суду за вказаною вище цивільною справою.

Відповідно до попереднього розрахунку наданих послуг, адвокатське об`єднання надано ОСОБА_5 правничу допомогу на суму 14 250,00 грн, з яких: ознайомлення із матеріалами справи 3500,00 грн, надання усної юридичної консультації - 750,00 грн, підготовка та направлення пояснень у справі 7500,00 грн, участь у судових засіданнях - 2500,00 грн.

Отже, представником відповідача надано суду докази понесених відповідачем ОСОБА_5 витрат на правову допомогу.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правничу допомогу.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, та зважаючи на те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог відносно відповідача ОСОБА_5 , а відтак, понесені ним витрати на правничу допомогу мають бути покладені на позивача, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, зважаючи на відсутність заперечень представника позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, суд дійшов до висновку про те, що судові витрати, понесені відповідачем ОСОБА_5 мають бути покладені на позивача, та зважаючи на їх співмірність із розглядом справи, суд визначає їх у розмірі 5000,00 грн.

Окрім того, на підставі положень статті 141 ЦПК України суд визначає, що з відповідача ТОВ «Фірма «Володар-Роз», на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1708,45 грн пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 83, 84, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Володар-Роз», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування, завданого внаслідок ДТП- задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Володар-Роз» на користь ОСОБА_2 суму несплаченого страхового відшкодування у розмірі 208 556,42 грн; моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн; та судовий збір у розмірі 1708,45 грн.

У задоволенні позовних вимог щодо відповідачів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати понесені відповідачем на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», ЄДРПОУ 20782312, місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40.

Відповідач 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Володар-Роз», ЄДРПОУ 21701113, місцезнаходження: м. Київ, вул. Зрошувальна, 15.

Відповідач 3: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2

Суддя К.В. Шаповалова