Ухвала суду № 137376243, 11.06.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10118/24

Провадження № 1-кп/752/954/26

УХВАЛА

11 червня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Голосіївського районного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023000000000407 від 22 травня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п. 6, п. 11 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_7 ,

встановив:

Голосіївським районним судом міста Києва здійснюється судовий розгляд вищевказаного кримінального провадження.

Захисник ОСОБА_7 звернувся з клопотанням про передачу на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_5 вилучений 10 серпня 2023 року під час обшуку транспортний засіб марки «Land Rover Evoque» VIN - НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу та ключі від нього, мотивуючи тим що тим, що утримання правоохоронними органами транспортного засобу є безпідставним, арешт на нього накладався не з метою обмеження права користування, а для забезпечення його подальшого можливого вилучення за рішенням суду. Подальше утримання автомобіля, яке триває більше двох років, є безпідставним, а його повернення власнику на відповідальне зберігання до остаточного вирішення питання про його долю є обґрунтованим.

Обвинувачений підтримав клопотання.

Прокурор заперечив проти задоволення клопотання, мотивуючи тим, що вказаний автомобіль може бути предметом конфіскації як виду покарання за результатами судового розгляду.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення клопотання захисника, виходячи з наступного.

Зі змісту клопотання захисника вбачається, що він фактично ставить питання про скасування арешту належного обвинуваченому автомобіля в частині заборони користуватись ним.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи ; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до ст. 173 КПК України При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

При вирішенні питання про арешт майна має враховуватись розумність та співмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваних, обвинувачених та третіх осіб.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини обмеження у володінні майном повинно бути законним. Вимога щодо законності вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципів верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою яку прагнуть досягти.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 ставиться в провину вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 15 п. 6, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України, санкцією якого передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.

З матеріалів справи вбачається, що під час проведення 10 серпня 2023 року у місті Жмеринка невідкладного обшуку належного ОСОБА_5 автомобіля марки «Land Rover Evoque» д.н.з. НОМЕР_2 , було вилучено вказаний автомобіль, свідоцтво про реєстрацію та ключі від нього.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 серпня 2023 року з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання на належний ОСОБА_5 автомобіль марки «Land Rover Evoque» д.н.з. НОМЕР_2 , накладено арешт.

На даний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду. Судом досліджено зібрані стороною обвинувачення під час досудового розслідування документи, допитано потерпілого. Триває допит свідків.

Відповідно до ст. 15 КК України замах на кримінальне правопорушення характеризується обов`язковою наявністю вини у формі прямого умислу.

З наданих прокурором та досліджених в судовому засіданні документів, на яких ґрунтується обвинувачення, вбачається, що під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій на запитання свідка яку ціль обвинувачений переслідує при замовленні посягання на потерпілого, обвинувачений відповідав, що хоче щоб потерпілому зламали кінцівки, при цьому він також розуміє, що реальні наслідки можуть бути непередбачуваними.

Вказані документи узгоджується з доводами сторони захисту про відсутність у обвинуваченого прямого умислу на вбивство потерпілого.

Ґрунтовних спростувань відповідної позиції прокурор не навів, доказів протилежного на даний час в розпорядження суду не надав.

Враховуючи що судом не закінчено допит всіх свідків, актуальною залишається можливість призначення за результатами судового розгляду конфіскації майна як виду покарання у випадку доведеності винуватості обвинуваченого в організації замаху на умисне вбивство, вчинене з корисливих мотивів на замовлення. З метою збереження майна, яке може бути предметом конфіскації, існує потреба в подальшому застосуванні арешту.

Разом із цим, тривале зберігання з 2023 року транспортного засобу без проведення періодичного технічного обслуговування не запобігає можливості його псування та, як наслідок, втрати ним вартості. Також в умовах воєнного стану, під час частих повітряних атак існує об`єктивна загроза влучання у транспортний засіб ворожих дронів, ракет, уламків від вибухів, що може призвести не лише до пошкодження, а й до повного знищення арештованого майна, що не сприятиме завданням кримінального провадження.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальний вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Переконливими є доводи сторони захисту про те, що тривале позбавлення обвинуваченого можливості користуватися належним йому транспортним засобом, в даному випадку, є неспівмірним з метою, яка переслідується у вигляді можливої конфіскації вказаного майна за результатами судового розгляду.

Враховуючи викладене, суд вважає, що скасування арешту в частині позбавлення обвинуваченого права користування транспортним засобом та передача його обвинуваченому на відповідальне зберігання з метою підтримання у належному технічному стані, з продовженням при цьому арешту в частині позбавлення права на відчуження та розпорядження, в даному випадку, в умовах воєнного стану, частих повітряних тривог, складності кримінального провадження та значного обсягу доказів, які підлягають дослідженню під час судового провадження, буде достатнім для забезпечення завдань арешту майна, а також збереже «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства в частині можливої конфіскації і вимогами захисту права обвинуваченого на мирне володіння своїм майном.

При прийнятті відповідного рішення суд також враховує практику ЄСПЛ, зокрема у справі «Тодоров та інші проти Болгарії», відповідно до якої конфіскація майна засуджених повинна бути пропорційною, при конфіскації має дотримувати баланс між правами засуджених та суспільним благом. Для цього слід установлювати зв`язок між майном, що має бути вилучене, та злочинною діяльністю або між вартістю майна і різницею між доходами та витратами особи.

Як убачається з матеріалів справи, для забезпечення можливої конфіскації майна, окрім транспортного засобу, арешт накладено на численні об`єкти нерухомості обвинуваченого. Тобто, з огляду на обсяг висунутого обвинувачення, вартість арештованого майна, яке належить обвинуваченому на праві власності, є достатньою для забезпечення суспільного блага у вигляді можливої конфіскації майна за результатами судового розгляду.

За таких обставин, клопотання захисника підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 17, 170, 173, 174, 331, 369-372, 376 КПК України, суд

постановив:

Клопотання захисника задовольнити.

Скасувати арешт в частині позбавлення права користування, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 серпня 2023 року на належний обвинуваченому ОСОБА_5 на праві власності автомобіль марки «Land Rover Evoque» VIN - НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 .

Передати вказаний автомобіль, свідоцтво про реєстрацію та ключі від нього обвинуваченому ОСОБА_5 на відповідальне зберігання з метою його збереження та підтримання у належному технічному стані, попередивши останнього про кримінальну відповідальність за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт.

Виконання ухвали про передачу майна на відповідальне зберігання покласти на прокурора.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3