Ухвала суду № 137376222, 14.01.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7084/25

Провадження № 1-кс/752/323/26

У Х В А Л А

Іменем України

14 січня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника власника майна ОСОБА_4 , у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві, розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ "Інвест компанії 2025" про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42023100000000596, відомості щодо якого 05.12.2023 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 361 КК України, про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

До слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ТОВ "Інвест компанії 2025" про скасування арешту майна, в якому він просить скасувати арешт з нежитлових приміщень загальною площею 88,3 кв.м., в тому числі 1-поверх - 43,4 кв.м., напівпідвал 44,9 кв.м. по вул. Джона Маккейна, 9 у м. Києві, ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ 01.3053321.5041530.20240206.40.7198.19, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3144727380000, що на праві власності належить ТОВ «Інвест компанії 2025» (код ЄДРПОУ 45791546), який був накладений на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва по справі 752/7084/25 (провадження № 1-кс/752/7305/25) від 29 серпня 2025 року.

В обґрунтування клопотання зазначено, що у провадженні СУ ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесене до ЄРДР за №42023100000000596 від 05 грудня 2023 року, за ознаками кримінального правоплорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 361 КК України. Процесуальне керівництво у кримінальном упровадженні здійснюється Київською міською прокуратурою. 27 серпня 2025 року прокурор відділу Київсьокї міської прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Голосіївської районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, а саме: на нежитлові приміщення загальною площею 88,3 кв.м., у тому числі 1-поверх - 43,4 кв.м., напівпідвал 44,9 кв.м. по вул. Джона Маккейна, 9 у м. Києві, ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ 01.3053321.5041530.20240206.40.7198.19, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3144727380000, що на праві власності належить ТОВ «Інвест компанії 2025» (код ЄДРПОУ 45791546), шляхом заборони розпорядження та відчуження. 29.08.2015 року за результатами розгляду клопотання про накладення арешту, слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_6 постановила ухвалу про повне задоволення клопотання та наклала арешт на майно,

шляхом заборони відчуження та розпорядження, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 88,3 кв.м., у тому числі 1-поверх - 43,4 кв.м., напівпідвал 44,9 кв.м. по вул. Джона Маккейна, 9 в м. Києві, ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ 01.3053321.5041530.20240206.40.7198.19, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3144727380000, що на праві власності належить ТОВ «Інвест компанії 2025» (код ЄДРПОУ 45791546). Адвокат вважає, що на тепер відсутні підстави, які б виправдовували подальше існування заходів забезпечення у кримінальному провадження у вигляді арешту майна. Вказує про те, що наведені ним обставини, дають підстави для скасування раніше накладеного арешту.

Представник власника майна в судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, просив відмовити.

Перевіривши матеріали клопотання про скасування арешту майна, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29.08.2025 року було накладено в рамках кримінального провадження №42023100000000596, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.12.2023р., арешт на нежитлові приміщення загальною площею 88,3 кв.м., у тому числі 1-поверх - 43,4 кв.м., напівпідвал 44,9 кв.м. по вул. Джона Маккейна, 9 у м. Києві, ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ 01.3053321.5041530.20240206.40.7198.19, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3144727380000, що на праві власності належить ТОВ «Інвест компанії 2025» (код ЄДРПОУ 45791546).

У силу п. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно до п. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Відповідно до положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Підставою арешту майна є наявність ухвали слідчого судді чи суду за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину. Арешт майна можливий також у випадках, коли санкцією статті Кримінального кодексу України, що інкримінується підозрюваному, обвинуваченому, передбачається застосування конфіскації, до підозрюваної, обвинуваченої особи заявлено цивільний позов у кримінальному провадженні. Арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб з урахуванням частини другої цієї статті.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші в будь-якій валюті готівкою або в безготівковій формі, в тому числі, кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У силу положень ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках, зокрема, надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність належних підстав для арешту майна; доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти російської федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти російської федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання в тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (справа «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності в розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона інша сторона, у випадку незгоди з даним клопотанням, зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Викладені обставини свідчать, про те, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Також слідчим суддею встановлено, що ТОВ "Інвест компанії 2025" не є учасником кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023100000000596 від 05.12.2023р. Службовим особам ТОВ «Інвест компанії 2025» не повідомлолися про підозру у кримінальному провадженні.

Таким чином, потреба в подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт, накладений на вище зазначені нежитлові приміщення відпала, у зв`язку з чим накладений арешт, підлягає скасуванню в порядку ст. 174 КПК України.

За таких підстав, клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 174, 309, 372, 376 КПК України, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання задовольнити.

2. Скасувати арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року у справі №752/7084/25 (провадження № 1-кс/752/7305/25), а саме з нежитлових приміщень загальною площею 88,3 кв.м., у тому числі 1-поверх - 43,4 кв.м., напівпідвал 44,9 кв.м. по вул. Джона Маккейна, 9 в м. Києві, ідентифікатор об`єкта в ЄДЕССБ 01.3053321.5041530.20240206.40.7198.19, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3144727380000, що на праві власності належить ТОВ «Інвест компанії 2025» (код ЄДРПОУ 45791546).

3. Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_7