Рішення № 137375955, 15.06.2026, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1129/26

Провадження № 2-а/945/21/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Павленко І.В.,

за участі секретаря судового засідання Сербиної К.Ю.,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ільїна О.В.,

представника відповідача ГУНП в Миколаївській області Галицького С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

13 травня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Ільїна Олександра Валерійовича, через систему «Електронний суд», звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (з урахуванням адміністративного позову в новій редакції), в якій просив суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7127508 від 03 травня 2026 року, винесену інспектором ВРПП ВП № 5 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Максимчуком Михайлом Ігоровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 03 травня 2026 року інспектором СРПП ВП № 5 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Максимчуком Михайлом Ігоровичем було винесено постанову серії ЕНА № 7127508 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 гривень.

Зазначає, що відповідно до змісту вказаної постанови працівником поліції зроблено висновок про те, що 03.05.2026 року о 01 годині 19 хвилин у с. Іванівка, Миколаївського району, Миколаївської області по вул. Степовій, 39, ОСОБА_1 нібито керував транспортним засобом Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 та не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Разом із тим, ОСОБА_1 не погодився із вказаною постановою, у зв`язку із чим відмовився від її отримання безпосередньо на місці її винесення та складання.

Представник позивача стверджує, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, такою, що винесена за відсутності належних та допустимих доказів, із істотним порушенням вимог Конституції України, КУпАП, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про Національну поліцію», а також практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, адже на відеозаписі CNID7942, який здійснювався на відеореєстратор службового автомобіля працівників поліції та фіксував початок подій, приблизно о 01:19:34 зафіксовано світло фар транспортного засобу, який рухається назустріч службовому автомобілю поліції. У подальшому приблизно о 01:19:42 видно, як зазначений транспортний засіб звертає з проїжджої частини дороги на під`їзд до території приватного домоволодіння, а приблизно о 01:19:45 фіксується його зупинка, що підтверджується світлом стоп сигналів автомобіля. Разом із тим відеозапис, не містить належної фіксації особи водія транспортного засобу. Автомобіль зафіксований у темну пору доби, на значній відстані від службового автомобіля поліції та переважно з задньої частини, у зв`язку із чим встановити особу, яка перебувала за кермом під час руху транспортного засобу, неможливо. На відеозаписі не видно ані обличчя водія, ані особи, яка перебувала на водійському сидінні під час руху автомобіля, тобто відсутній момент, коли будь-яка особа виходить із транспортного засобу після його зупинки. Після зупинки транспортного засобу та в той час, коли службовий автомобіль поліції ще продовжує рух у напрямку місця події, на відеозаписі видно лише силует особи, яка стоїть біля водійських дверей автомобіля. При цьому, із самого відеозапису неможливо встановити, чи перебувала ця особа до цього саме на місці водія, чи вийшла вона саме з місця водія, а також чи не могла інша особа керувати транспортним засобом до моменту його зупинки. Особливе значення має те, що на відеозаписі відсутній момент руху транспортного засобу під керуванням саме ОСОБА_1 , відсутня фіксація перебування позивача за кермом або на місці водія під час руху автомобіля, не видно моменту зупинки транспортного засобу працівниками поліції як результату безпосереднього переслідування або зупинення саме водія, а також не зафіксовано моменту виходу ОСОБА_1 саме з місця водія. Крім того, між моментом, коли транспортний засіб звернув до території домоволодіння та фактично зупинився, і моментом, коли працівники поліції безпосередньо підійшли до автомобіля, наявний певний часовий проміжок, протягом якого безперервна відеофіксація особи водія фактично відсутня. Тож, представник позивача зазначає, що відеозапис не містить безперервного та послідовного фіксування усіх подій від моменту зупинки транспортного засобу до моменту підходу працівників поліції до автомобіля, зокрема не зафіксовано процесу відкриття дверей транспортного засобу та виходу конкретної особи саме з місця водія. На відеозаписі відсутній будь-який кадр, на якому можливо було б чітко ідентифікувати особу, яка виходить із-за керма автомобіля після його зупинки. Так само відеофіксація не містить безпосереднього підтвердження того, що саме ОСОБА_1 перебував на місці водія під час руху транспортного засобу або залишив місце водія після його зупинки. Фактично із зазначеного відеозапису можливо встановити лише одну обставину після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 перебуває біля автомобіля. Однак саме по собі перебування особи біля транспортного засобу після його зупинки не є доказом того, що така особа здійснювала керування транспортним засобом. Також на відеозаписі NGOO0697 у проміжку приблизно з 01:19:52 по 01:20:57 транспортний засіб Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 , уже перебуває у нерухомому стані біля узбіччя дороги та в`їзду до території домоволодіння. На вказаному відеозаписі зафіксовано лише подальші події після зупинки транспортного засобу, а саме перебування осіб біля автомобіля та спілкування працівників поліції з фізичними особами в тому числі ОСОБА_1 . При цьому, із самого початку відеозапису видно, що двері транспортного засобу зачинені. На відеозаписі відсутній момент відкриття дверей автомобіля, відсутній момент виходу будь-якої особи із салону транспортного засобу, у тому числі з місця водія, а також відсутня будь-яка фіксація того, хто саме перебував за кермом автомобіля до моменту його зупинки. Більше того, на відеозаписі не видно, щоб ОСОБА_1 сідав до транспортного засобу, перебував на місці водія чи виходив саме з місця водія. Фактично на момент початку відеофіксації ОСОБА_1 перебуває поза межами транспортного засобу біля автомобіля.

Таким чином, жоден із зазначених відеозаписів не дає можливості достовірно та безперервно встановити ланцюг подій, а тому зазначені відеозаписи не містять безпосередньої, чіткої та достатньої фіксації того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом, перебував на місці водія під час його руху або вийшов саме з місця водія після зупинки автомобіля, а тому самі по собі не можуть вважатися належними та достатніми доказами вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Крім відеозаписів CNID7942.MP4 та NGOO0697.MP4, які здійснювалися з відеореєстратора службового автомобіля працівників поліції, до матеріалів справи також долучено інші відеозаписи, здійснені за допомогою нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, які містять аудіофіксацію спілкування між працівниками поліції та ОСОБА_1 уже після фактичної зупинки транспортного засобу.

Так, на відеозаписі Z00Z100_00000020260503012923_0316 у проміжку приблизно з 01:31:06 по 01:31:30 зафіксовано розмову між ОСОБА_1 та працівником поліції, під час якої позивач заперечує факт керування транспортним засобом та ставить працівнику поліції питання: «Ти мене за рульом зловив?» (дослівно). У відповідь на це працівник поліції повідомляє: «Підходжу до вас, а ви вибігаєте із-за руля і біжите в клумбу» (дослівно). Разом із тим вказане твердження працівника поліції не підтверджується жодним із наданих до справи відеозаписів.

Жоден із указаних відеозаписів не містить моменту, коли позивач ОСОБА_1 перебуває за кермом транспортного засобу, перебуває на місці водія під час руху автомобіля, виходить саме з місця водія чи вибігає із транспортного засобу після його зупинки. Таким чином, висловлювання працівника поліції про те, що ОСОБА_1 нібито «вибігав із-за руля», не підтверджується жодним належним та об`єктивним доказом, а є виключно суб`єктивним припущенням працівника поліції, яке не знайшло свого підтвердження у матеріалах відеофіксації.

При цьому особливу увагу слід звернути на те, що вже з самого початку спілкування із працівниками поліції ОСОБА_1 заперечує факт керування транспортним засобом, а тому у працівників поліції був обов`язок належним чином зафіксувати та підтвердити факт керування транспортним засобом саме позивачем за допомогою належних та допустимих доказів. Однак жодного відеозапису, який би містив безпосередню фіксацію того, що саме ОСОБА_1 перебував на місці водія під час руху автомобіля або виходив саме з місця водія після його зупинки, матеріали справи не містять.

Таким чином, працівником поліції було винесено постанову серії ЕНА № 7127508 відносно ОСОБА_1 без належного встановлення та підтвердження того, що саме останній керував транспортним засобом у момент, зазначений в оскаржуваній постанові. Більше того, всупереч вимогам ст. 245, 251, 252 та 280 КУпАП, працівником поліції фактично не було здійснено повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, не перевірено заперечення ОСОБА_1 щодо факту керування транспортним засобом та не здобуто жодного належного і допустимого доказу, який би беззаперечно підтверджував, що саме позивач перебував на місці водія під час руху автомобіля. Незважаючи на це, в оскаржуваній постанові працівником поліції було зазначено як встановлений факт те, що ОСОБА_1 нібито керував транспортним засобом та не пред`явив посвідчення водія і реєстраційний документ на транспортний засіб, хоча такі обставини не підтверджуються жодним із наданих матеріалів справи та прямо спростовуються наявними відеозаписами. За таких обставин дії працівника поліції свідчать про формальний підхід до розгляду справи та фактичне прагнення притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відсутності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Отже, перед висуненням вимоги про пред`явлення документів працівник поліції повинен був мати не припущення, а належні фактичні підстави вважати, що ОСОБА_1 саме керував транспортним засобом. У матеріалах справи такі підстави відсутні. Відео фіксація не підтверджує перебування ОСОБА_1 на місці водія під час руху автомобіля, не фіксує його виходу з місця водія та не встановлює безперервного зв`язку між рухом автомобіля і особою позивача. За таких обставин вимога працівників поліції про пред`явлення ОСОБА_1 посвідчення водія та реєстраційного документа була похідною від недоведеного припущення про його статус водія. Якщо сам факт керування транспортним засобом конкретною особою не доведений, то й відсутні правові підстави стверджувати, що ця особа не виконала обов`язок водія щодо пред`явлення документів. З огляду на викладене, у цій справі відсутній належно встановлений юридичний факт, з яким закон пов`язує виникнення обов`язку пред`явити посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб. Відповідно, інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП є передчасним, необґрунтованим та таким, що не підтверджується належною доказовою базою.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 21 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків (а. с. 25-27).

26 травня 2026 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ільїн Олександр Валерійович, через систему «Електронний суд», подав заяву про усунення недоліків, а саме адміністративний позов у новій редакції з додатками, квитанцію про сплату судового збору у сумі 532,48 гривень (а. с. 29-43 зворот).

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 03 червня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а. с. 47-49).

10.06.2026 від відповідача Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник відповідача просить у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити у повному обсязі, обґрунтовуючи це тим, що 03.05.2026 року о 01 годині 19 хвилин в Миколаївській області в с. Іванівка, по вул. Степовій, 39, під час несення добового чергування інспектором СРПП ВП № 5 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Максимчуком М.I. було помічено транспортний засіб Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який в комендантську годину відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» був зупинений, а водієві було роз`яснено причину зупинки. На доданому відео з відеореєстратора видно, що даний транспортний засіб Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 під?їхав до будинку та припаркувався, а водій одразу після зупинки вийшов з авто, однак крім водія біля машини на відео більше нікого не фіксується, що також суперечить твердженням позивача, що докази адміністративного правопорушення не були покладені в основу оскаржуваної постанови. Після зупинки ОСОБА_1 , до нього одразу підійшли співробітники поліції. Після зупинки водій, яким після встановлення особи виявився позивач ОСОБА_1 , відмовився надавати на законну вимогу поліцейського посвідчення водія категорії «В» та свідоцтво про реєстрацію на т/з Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_3 для перевірки, чим порушив п. 2.1.а та п. 2.1.6 Правил дорожнього руху України та ч. 1 ст. 126 КУпАП України. Дані правопорушення були об?єднанні згідно ст. 36 КУпАП України. На доданому відео позивач відмовляється надавати посвідчення водія та стверджує, що він не був зупинений і не перебував в машині. В ході розгляду адміністративних правопорушень інспектором СРПП ВП № 5 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 було встановлено, що водієм транспортного засобу Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , керував ОСОБА_3 та винесена постанова серії ЕНА № 7127508 від 03.05.2026 року за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено на позивача стягнення у виді штрафу в сумі 425,00 гривень. Під час перевірки водія було виявлено, що ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного сп?яніння. Огляд на стан алкогольного сп?яніння проведено не було через відмову ОСОБА_3 на місці зупинки у встановленому законом порядку пройти перевірку за допомогою алкотесту «Драгер», або ж проїхати до найближчої медичної установи задля такої перевірки, тож ОСОБА_1 порушив ч. 1 ст. 130 КУпАП України, відносно якого складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП України.

Згідно записів з бодікамери ОСОБА_3 відмовився надавити документи, а саме посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Однак на записі з відеореєстратора видно, що саме ОСОБА_3 перебував біля дверей з водійської сторони і що саме до нього підійшли співробітники поліції і почали відеофіксацію на бодікамеру. Крім позивача біля машини більше не було помічено людей, а сам ОСОБА_3 намагався якомога швидше відійти від автомобіля, який було зупинено саме співробітниками поліції, що також підвтерджується наявним відеозаписом.

Щодо керування транспортним засобом Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 іншою особою, окрім ОСОБА_4 , останній доказів не надавав, тому співробітника поліції було вірно встановлено, що саме ОСОБА_1 в комендантську годину здійснив рух на т/з Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_4 , адже окрім нього біля даного автомобіля нікого не перебувало. І як встановлено з відео, поліцейські через 9 секунд після зупинки т/з Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 підходять до позивача, що унеможливлює достовірність факту керування даним транспортом іншою особою, оскільки видно як ОСОБА_5 відходить поспішаючи від автомобіля, але до нього одразу підходять співробітники поліції, а окрім Балтага біля автомобіля більше немає людей, що повністю спростовує позицію позивача. Таким чином, працівниками поліції, для підтримки порядку у період дії режиму воєнного стану було встановлено факт керування позивачем транспортним засобом та порушення ним п.п. 2.1.а та 2.1.6 ПДР України, а саме відмовився надавити посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_5 . Після встановлення факту правопорушень вчинених позивачем, працівники поліції мали достатньо підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. У зв`язку з цим, вважає, що позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення є необгрунтованим (а. с. 58-67).

11.06.2026 від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Ільїна О.В. надійшла відповідь на відзив, де зазначено, що попри те, що зйомка технічно ведеться безперервно і відображає певний проміжок часу, вона жодним чином не фіксує та не підтверджує самого факту керування автомобілем з боку ОСОБА_1 . ОСОБА_1 чітко і послідовно заперечує факт керування транспортним засобом. За наявності таких суттєвих заперечень з боку громадянина, інспектор мав процесуальний обов`язок спростувати їх не власними припущеннями, а реальними технічними доказами або допитом присутніх на місці події свідків, чого зроблено не було. Наявні в матеріалах справи відеозаписи як зі службового реєстратора патрульного авто, так і з нагрудних боді-камер поліцейських, у своїй сукупності беззаперечно підтверджують виключно статичний факт перебування ОСОБА_1 на вулиці поруч із транспортним засобом і жодним чином не фіксують його в динаміці як водія. З цього процесуального стану речей випливає єдиний логічний висновок: оскільки ОСОБА_1 безпосередньо не здійснював технічних дій з керування автомобілем і не перебував за його кермом, він об`єктивно не мав законного обов`язку надавати для перевірки посвідчення водія та реєстраційні документи. Відповідач у тексті свого відзиву займає категоричну позицію та намагається переконати суд у тому, що під час виявлення правопорушення, зупинки транспортного засобу Daewoo Lanos та безпосереднього оформлення матеріалів на місці події були присутні виключно працівники поліції та Позивач ОСОБА_1 . При ретельному аналізі аудіо- та відеорядів, долучених Позивачем до матеріалів справи, чітко й недвозначно зафіксовано наявність інших цивільних осіб у безпосередній близості до автомобіля та правоохоронців. Зокрема, на відеозаписах нагрудних боді-камер поліцейських чітко зафіксовано присутність як мінімум двох жінок, які перебувають безпосередньо поруч із транспортним засобом, ведуть активну, тривалу розмову з працівниками поліції, надають свої усні пояснення інспектору СРПП старшого лейтенанту поліції ОСОБА_6 та відкрито висловлюють зауваження щодо очевидно протиправних і неузгоджених дій працівників поліції. Відповідно до пункту 3 розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376, при виявленні правопорушення та за наявності свідків до протоколу (або матеріалів справи) обов`язково долучаються їх письмові пояснення, які підписуються свідками. Поліцейський зобов`язаний належним чином зафіксувати відомості про таких осіб. Повністю проігнорувавши цю імперативну вимогу власної Інструкції, інспектор ОСОБА_6 діяв всупереч встановленому порядку, що свідчить про істотний процесуальний дефект сформованого ним матеріалу.

Представник позивача адвокат Ільїн О.В. у судовому засіданні надав пояснення по суті спору аналогічні письмовим заявам, що містяться з матеріалах справи. Додатково акцентував увагу, що позивачу не було роз`яснено його права, зокрема право на захист, що відеозапис, досліджений у судовому засіданні підтверджує, що ОСОБА_1 безпосередньо не здійснював технічних дій з керування автомобілем і не перебував за його кермом, він об`єктивно не мав законного обов`язку надавати для перевірки посвідчення водія та реєстраційні документи, про що весь час наголошував працівникам поліції.

Представник відповідача ГУНП в Миколаївській області Галицький С.О., надав пояснення, аналогічні тим, що містяться у відзиві. Підтвердив у судовому засіданні, що матеріали справи, а саме відеозапис не містить доказів того, що позивачу було роз`яснено його права, зокрема право на захист, але це формальність. Щодо факту правопорушення вважав його повністю доведеним, зокрема відеозаписами, дослідженими у судовому засіданні на яких видно силует чоловічої фігури, яка стоїть біля транспортного засобу, рух якого перед цим було зафіксовано на відео реєстратор. Також представник відповідача висловив припущення, що вказана справа ініційована позивачем задля уникнення відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, матеріали за якою передані до суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд вважає, що адміністративний позов, поданий представником позивача через систему «Електронний суд», підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7127508 від 03.05.2026 року суд встановив, що інспектором СРПП ВП № 5 (м. Миколаїв) Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області старшим лейтенантом поліції Максимчуком М.Г. було визнано позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень за те, що далі мовою оригіналу: «03.05.2026 01:19:00|C. IBAHIBRA, ВУЛИЦЯ СТЕПОВА 39|Гр. ОСОБА_1 керував т/з DAEW0O Lanos H/з ВЕ2835AО та не надав посвідчення водія категорії «В» та свідоцтво про реєстрацію на даний тз для перевірки, чим порушив п.п. 2.1.а ПДР України (ч. 1 ст. 126 КУПАП), п.п. 2.1.б. ПДР України (ч. 1 ст. 126 КУПАП). Об`єднано згідно ч. 2 ст. 36 КУПАП. /чим порушив п. 2.1.6. ПДР - керування Т3 особою, без реєстраційних документів на ТЗ» (а. с. 39).

Відповідно до копії рапорту інспектора СРПП відділення поліції № 5 Миколаївського РУП ГУНПА в Миколаївській області лейтенанта поліції Кравця О., адресованого начальнику цього відділення Строку О. вбачається, що останній 03.05.2026 року о 08:00 заступив на добове чергування наряду ГРПП, і ним було зафіксованого на нагрудну БК номер 3 порушення ПДР за ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з чим винесено постанову серії ЕНА номер 7127508 (а. с. 39 зворот). При досліджені вказаного документу було з`ясовано, що він містить логічну помилку щодо дати початку добового чергування.

Також безпосередньо у судовому засіданні судом досліджено долучений до позовної заяви диск, що розміщений на а/с 42 (файли, що знаходяться на диску, розміщеному на а/с 16 дублюються з тими, що розміщені на дослідженому відеодиску). Останній містить файли такого змісту:

1 файл з назвою «CNID7942» з відеореєстратора патрульного автомобіля, що триває 1 хвилину, зокрема, початок відеозапису 03.05.2026 01:18:52, кінець 03.05.2026 01:19:52, на якому зафіксовано, що поліцейський, який керує транспортним засобом патрульної поліції здійснює рух по проїжджій частині села, доїжджає до синіх воріт, розвертається, вмикає маячки синього та червоного кольорів і починає рухатись в протилежному напрямі; згодом, на відео видніється відблиск автомобіля, що рухається назустріч, а пізніше і припаркований біля воріт автомобіль. При перегляді відео в повільному режимі, покадрово, видно, що з боку водія, біля припаркованого автомобіля стоїть людина. Ідентифікувати людину не можливо. Моменту зупинки автомобіля та водія не зафіксовано;

2 файл під назвою «NGOO0697» також з відеореєстратора патрульного автомобіля, що триває 1 хвилину, зокрема, початок відеозапису 03.05.2026 01:19:52, кінець 03.05.2026 01:20:52, з якого вбачається, що поліцейський зупинив рух т/з, з правої сторони авто вийшли 2 працівники поліції і підійшли до т/з, що був припаркований, згодом до поліцейських підійшов 3 їх співробітник;

3 файл має назву «Z00Z100_00000020260503012923_0316», початок 03.05.2026 01:29:21, кінець 03.05.2026 01:34:21, на якому зафіксовано, як позивач ОСОБА_1 відмовляється пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки не керував т/з, з його слів «Ви мене не зупиняли. Я їхав? Я стояв, я не був за кермом, машина стоїть біля двору», однак поліцейський повідомляє йому, що відносно нього буде складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

4 файл з назвою «Z00Z100_00000020260503013423_0317», початок 03.05.2026 01:34:22, кінець 03.05.2026 01:35:27, на якому зафіксовано розмову поліцейського з ОСОБА_1 , щодо того, що позивач був зупинений за порушення комендантської години, при цьому, ОСОБА_1 говорить, що його не зупиняли, адже авто стояло на місці, повідомляв поліцейському, щоб він показав доказ зупинки; поліцейський стверджував, що позивач рухався їм на зустріч, а потім випригнув із-за руля і побіг у клумбу, щоб уникнути відповідальності; запитав, чи буде ОСОБА_1 надавати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію, на що отримав відмову, та повідомив, що за таке порушення, згідно п.п. 2.1.а. та 2.1.б., відносно позивача буде складено постанова за ч. 1 ст. 126 КУпАП (сума штрафу 425 гривень) за відмову надавати документи на т/з та посвідчення водія відповідної категорії;

5 файл, що має назву «Z00Z100_00000020260503013728_0322», початок 03.05.2026 01:37:27, кінець 03.05.2026 01:42:27, з бодікамери поліцейського, що перебуває у поліцейському автомобілі, де працівник поліції стверджує, що «він» був п`яний, ну не п`яний, а з явними ознаками алкогольного сп`яніння; на відео також зафіксовано розмову з невідомою жінкою (Віолетою), яка повідомляє, що у «нього» дитина інвалід, ми після 10 виїхали, щоб розслабитися, просила поліцейського якось домовитись по людськи; він ніде не працює, доглядає за дитиною; його не можна позбавляти прав, так, випив трошки;

6 файл під назвою «Z00Z100_00000020260503014228_0323», початок 03.05.2026 01:42:27, кінець 03.05.2026 01:47:27, відповідно до якого ОСОБА_1 повідомляє, що він не згоден;

7 файл «Z00Z100_00000020260503014728_0324», початок 03.05.2026 01:47:27, кінець 03.05.2026 01:48:56, на якому зафіксовано розмову з жінкою, яка просить поліцейського не позбавляти «його» прав керування, адже у них дитина з інвалідністю, яка потребує догляду та щотижневого відвідування лікарні; говорить, що вони виїхали вперше за два місяця відпочити;

8 файл під назвою «Z00Z100_00000020260503015314_0325», початок 03.05.2026 01:53:12, кінець 03.05.2026 01:55:19, з якого вбачається, що поліцейським повідомлено про складання постанови за ч. 1 ст. 126 КУпАП та протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на що ОСОБА_1 повідомив, що авто стояло.

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Частиною 9 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія.

Згідно з пунктом 2.1. «а» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно з пунктом 2.1. «б» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).

За приписами п. 2.4 «а» ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону України «Про дорожній рух». Так, за приписами статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 10.09.2019 у справі №537/2324/17, від 16.08.2019 у справі №524/126/17.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною 1 ст. 126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Суб`єктом адміністративних правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, може бути лише особа, яка керує транспортним засобом.

Об`єктивна сторона правопорушення за ч. 1 ст. 126 КУпАП полягає, зокрема, у керуванні транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб.

Тобто, для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, що позивач керував транспортним засобом та не мав при собі або не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Із змісту ст. 247 КУпАП вбачається, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Статтею 251 КУпАП обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, що притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису тощо.

З доводів, зазначених позивачем у позовній заяві, він категорично заперечує факт керування ним транспортним засобом, вказуючи на відсутність його вини.

Надаючи оцінку відеозаписам, які долучено до позовної заяви, суд зазначає, що такі не містить доказів факту руху автомобіля, його зупинки працівниками поліції, а також факту керування позивачем транспортним засобом 03 травня 2026 року, за обставин зазначених в оскаржуваній постанові.

Слід також зазначити, що на відеозапису чутно, що під час складення протоколу присутні інші особи, хоча у відзиві відповідач стверджує, що інших осіб поруч з позивачем не було. В судовому засіданні він пояснив, що мав на увазі, що таких осіб не видно на відеозапису.

Суд не може визнати зазначений відеозапис беззаперечним доказом, який спростовує пояснення позивача та поза розумним сумнівом доводить факт керування останнім транспортним засобом та рух останнього в момент часу, коли він був виявлений працівниками поліції.

Суд звертає уваги на висновки Верховного Суду у межах справи № 177/525/17, викладені у постанові від 08.07.2020, згідно яких навіть факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Аналогічні висновки зроблено ВС в постанові від 15.05.2019 у справі № 537/2088/17.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Беручи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач не надав суду жодних належних, достатніх та достовірних доказів вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, тобто не довів законність постанови про накладання адміністративного стягнення.

Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні жодні належні та достовірні докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд дійшов до висновку, що постанова підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 532,48 грн.

Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 532,48 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 19, 72-77, 246, 250, 255, 262, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора СРПП ВП № 5 Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області старшого лейтенанта поліції Максимчука Михайла Ігоровича від 03 травня 2026 року серії ЕНА № 7127508 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 425,00 гривень, а провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 40108735) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) в рахунок відшкодування сплаченого судового збору грошові кошти в розмірі 532,48 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 15 червня 2026 року.

Суддя І.В. Павленко