Ухвала суду № 137375000, 11.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/20421/26

Провадження № 1-кс/127/7826/26

У Х В А Л А

Іменем України

11 червня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання: ОСОБА_2

за участю:

прокурора: ОСОБА_3 ,

підозрюваного: ОСОБА_4 , його захисника: адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Російської Федерації, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області підполковник юстиції ОСОБА_6 11.06.2026 звернулась до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом УСБУ у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024020000000208 від 16.10.2026, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

В межах даного кримінального провадження 10.06.2026 громадянину України ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, який карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років та відноситься до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що підозрюваний може:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) з огляду на усвідомлення ОСОБА_4 тяжкості пред`явленого обвинувачення та можливих правових наслідків, а також те, що чоловіки призовного віку, які мають підстави побоюватися кримінального переслідування, можуть вдаватися до переховування від слідчих органів.

2) продовжувати протиправну діяльність (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) враховуючи систематичний характер злочинної діяльності (організація схеми фіктивного отримання групи інвалідності із залученням кількох медичних працівників), а також наявні службові зв`язки підозрюваного у закладі охорони здоров`я, що забезпечують йому можливість продовження аналогічної протиправної діяльності;

3) незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України) з огляду на те, що більшість свідків у цьому провадженні є медичними працівниками КНП «Гайсинська ЦРЛ», де підозрюваний тривалий час обіймає посаду лікаря-психіатра та члена постійно діючої районної ВЛК, що надає йому фактичні важелі впливу на зазначених осіб.

З огляду на викладене, на думку сторони обвинувачення жоден з більш м`яких запобіжних заходів, передбачених пунктами 14 ч. 1 ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Враховуючи викладене, слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували, щодо поданого клопотання та просили як альтернативний запобіжний захід визначити заставу.

Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №22024020000000208, заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з часиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що слідчим відділом УСБУ у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024020000000208 від 16.10.2026, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , лікар-психіатр КНП «Гайсинська ЦРЛ Гайсинської міської ради», член постійно діючої районної військово-лікарської комісії м. Гайсин, у період з жовтня 2025 року по березень 2026 року, перебуваючи на території м. Гайсин Вінницької області, діючи умисно, достовірно усвідомлюючи, що Російська Федерація здійснює широкомасштабну збройну агресію проти України та що в Україні оголошено воєнний стан і загальну мобілізацію, організував та реалізував злочинну схему незаконного отримання групи інвалідності своєму сину ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , військовозобов`язаному, як підстави для отримання останньому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, чим перешкодив виконанню ОСОБА_8 конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.

Реалізуючи зазначений злочинний умисел, ОСОБА_4 використав свої службові зв`язки та особистий вплив серед лікарів КНП «Гайсинська ЦРЛ Гайсинської міської ради», з якими перебував у дружніх відносинах, та організував послідовне проходження сином фіктивних медичних обстежень і отримання офіційних медичних документів, що містили завідомо неправдиві відомості про стан здоров`я ОСОБА_8 .

Так, ОСОБА_4 , вчиняючи зазначені злочинні дії 20.01.2026 особисто координував отримання сином підпису та печатки завідувача неврологічного відділення КНП «Гайсинська ЦРЛ» ОСОБА_9 на медичній виписці стосовно ОСОБА_8 . Перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 безпосередньо за своєї участі організував усну домовленість з ОСОБА_9 про постановку необхідних підпису та печатки на медичній документації сина, після чого документ було залишено медичному персоналу неврологічного відділення для оформлення.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, 27.01.2026 напередодні проходження ОСОБА_8 електронейроміографії надав синові детальні інструкції щодо медичної термінології, яку необхідно використовувати під час обстеження з метою отримання заздалегідь визначеного діагностичного висновку, зокрема: «сенсорно-моторне порушення», «порушення або проводимість чутливості і рухів», наголошуючи на необхідності відображення цих формулювань у медичному висновку. При цьому ОСОБА_8 підтвердив, що лікар-невролог КНП «Гайсинська ЦРЛ» ОСОБА_10 вже надавав йому аналогічні вказівки, що свідчить про попередню узгодженість дій між ОСОБА_4 та ОСОБА_10 щодо змісту медичного висновку.

Того ж дня, 27.01.2026 ОСОБА_4 , після повернення сина з обстеження отримав інформацію про результати електронейроміографії, визнав їх такими, що відповідають заздалегідь визначеній меті, та визначив подальший план дій: проходження військово-лікарської комісії та збір решти необхідних медичних документів.

В подальшому, 04.02.2026 ОСОБА_4 , особисто зустрівся з лікарем-неврологом КНП «Гайсинська ЦРЛ» ОСОБА_10 та узгодив з ним подальший порядок дій щодо формування медичної документації сина для подачі на розгляд експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір ОСОБА_4 , 16.02.2026 організував видачу направлення лікарем КНП «Гайсинська ЦРЛ» ОСОБА_11 та отримання консультативного висновку лікаря-травматолога КНП «Гайсинська ЦРЛ» ОСОБА_12 для ОСОБА_8 за діагнозами «коксартроз» та «гонартроз», які вносились до медичної документації сина як підстави для встановлення групи інвалідності. Зазначений висновок не відповідав дійсному стану здоров`я ОСОБА_8 , оскільки був складений без наявності відповідних клінічних підстав.

На другий день, 17.02.2026 ОСОБА_4 координував передачу повного пакету сформованих медичних документів ОСОБА_8 лікарю-неврологу ОСОБА_10 для внесення до електронної системи охорони здоров`я та подачі на розгляд експертної команди. Одночасно висловив намір особисто звернутися до заступника директора експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ОСОБА_13 з метою прискорення розгляду документів ОСОБА_8 та забезпечення прийняття необхідного рішення.

Внаслідок організованих ОСОБА_4 дій, 05.03.2026 рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 116/26/397/Р ОСОБА_8 встановлено ІІІ групу інвалідності з основним діагнозом G54.4 «Ураження попереково-крижових корінців, не класифіковані в інших рубриках», що не відповідав дійсному стану здоров`я останнього та був визначений на підставі завідомо неправдивих медичних документів, складених за організацією ОСОБА_4 . Зазначене рішення прийнято з урахуванням висновків лікарів-виконавців, зміст яких був заздалегідь узгоджений ОСОБА_4 .

На підставі зазначеного рішення 05.03.2026 ОСОБА_8 подав до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за категорією «Особи з інвалідністю або тимчасово непридатні до служби за ВЛК на 612 місяців» відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», чим фактично уникнув виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.

Враховуючи вищевказане, ОСОБА_4 , використовуючи зв`язки та особистий вплив серед лікарів КНП «Гайсинська ЦРЛ Гайсинської міської ради» і членів експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, в умовах воєнного стану та загальної мобілізації організував незаконне отримання сином групи інвалідності, що призвело до надання ОСОБА_8 відстрочки від призову на військову службу та перешкодило законній діяльності Збройних Сил України щодо комплектування особовим складом в особливий період.

10 червня 2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішенні у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).

Проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з ЄДРД за №22024020000000208 від 16.10.2026; матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій; протоколу обшуку від 10.06.2026; повідомлення про підозру від 10.06.2026; інших матеріалів кримінального провадження у їх сукупності; пояснень підозрюваного наданих в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, обґрунтована.

Відповідно до частини шостої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто виключно тримання під вартою.

В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_4 має зареєстроване та постійне місце проживання, одружений, раніше не судимий, вину у вчиненні кримінальних правопорушень повністю визнає та щиро кається.

В той же час, органом досудового розслідування ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Таким чином, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки в умовах сьогодення, а саме те, що злочин вчинено під час правового режиму воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, суд, аналізуючи положення ч. 6 ст. 176 КК України, під час розгляду клопотання, дійшов висновку, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших осіб у даному кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Суд також враховує вік та стан здоров`я підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

При вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, а тому дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Вирішуючи питання можливості визначення підозрюваному застави та її розмір слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених названим Кодексом.

В той же час, абзацом 8 частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Як зазначено вище, відповідно до частини шостої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто виключно тримання під вартою.

Конституційний суд України у рішенні від 19.06.2024 по справі № 3-111/2023(207/23, 315/23) зазначив, що виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Таким чином, вирішення питання про визначення підозрюваному застави або ж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відноситься до повноважень слідчого судді, який приймає відповідне рішення за наслідками розгляду клопотання та встановлення наявності чи відсутності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України.

Відповідно до статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Отже, враховуючи обставини вчиненого кримінальних правопорушень та особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення підозрюваному ОСОБА_4 застави, як альтернативного запобіжного заходу.

Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу підозрюваного, зокрема його матеріальний стан, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави з урахуванням вимог статті 182 КПК України, а саме сорок розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 133 120,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 400 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Затримати підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в залі суду, відразу після проголошення даної ухвали слідчого судді.

Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до 09 серпня 2025 року (час рахувати відповідно до протоколу затримання).

Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 09 серпня 2025 року.

Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133 120,00 грн. (сто тридцять три тисячі сто двадцять гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов`язки:

- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утриматись від спілкування з особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків покладених судом, у разі внесення застави, визначити на час дії ухвали суду.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Організацію затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та складання протоколу затримання покласти на старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Вінницькій області підполковника юстиції ОСОБА_6 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя