Рішення № 137374750, 08.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/40132/25

Провадження № 2/127/9627/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 102001828 від 13.12.2022 року в сумі 19384,94 грн, а також суму сплаченого судового збору 2 422,40 грн. та 8000 грн. витрат на правову допомогу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що 13.12.2022 року між фізичною особою-позичальником ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» було укладено Договір про споживчий кредит № 102001828, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 6000 грн із зобов`язанням сплачувати проценти та інші платежі згідно з умовами договору.

Позивач надав суду докази належного виконання первісним кредитором своїх зобов`язань, зокрема: платіжні доручення про перерахування коштів на банківську карту відповідача та графік сплати кредитних коштів (Додаток №1).

Відповідно до умов Кредитного договору, укладеного в електронній формі, відповідач здійснив електронне підписання договору за допомогою одноразового ідентифікатора, що підтверджується довідкою про ідентифікацію. Таким чином, укладення кредитного договору відповідає вимогам ст. 1112 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. 1112 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 3.2.6 Кредитного договору первісний кредитор мав право передавати свої права за договором третім особам. 27.07.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 102-МЛ/Т, за яким Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право вимоги за Кредитним договором № 102001828 від 13.12.2022 .

Позивач надав суду витяг з реєстру боржників, який містить дані виключно про відповідача, оскільки повний реєстр містить персональні дані інших осіб, поширення яких обмежується Законом України «Про захист персональних даних».

Сума заборгованості відповідача на момент подання позову становила 19384,94 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4450 грн; прострочена заборгованість за відсотками 14514,94 грн; прострочена заборгованість за комісією 420 грн.

Позивачем проведено заходи щодо врегулювання спору до подання позову, зокрема направлено претензію про погашення заборгованості № 22908809/307 від 04.12.2025, однак спір вирішено не було.

Докази, подані позивачем, включають: копії Кредитного договору з додатками, платіжні доручення, довідку про ідентифікацію відповідача, Договір відступлення прав вимоги № 104-МЛ/Т, витяг з реєстру боржників та розрахунок заборгованості.

Позивач обґрунтовує свої вимоги положеннями Цивільного кодексу України (ст. 1054, 514, 610, 626, 627, 629), Закону України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», «Про електронні документи та електронний документообіг», а також положеннями Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо банківської таємниці.

Враховуючи вищевикладене позивач змушений звернутися до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 16.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача просив розглядати справи у його відсутність, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому частково не погодилася з заявленими позовними вимогами.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначила, що розмір заборгованості, заявлений позивачем до стягнення, є таким, що суттєво перевищує суму фактично отриманих кредитних коштів. Відповідач вказала, що кредитні правовідносини виникли у грудні 2022 року, у період складної економічної ситуації в державі, зумовленої повномасштабною збройною агресією, у зв`язку з чим нараховані проценти, комісії та інші платежі є, на її думку, непропорційними та мають ознаки надмірного фінансового навантаження.

Крім того, відповідач послалася на свій скрутний матеріальний та соціальний стан. Зазначила, що самостійно виховує малолітню дитину, перебуває на пізньому строку вагітності, що потребує додаткових витрат на медичне забезпечення та підготовку до пологів. Також відповідач вказала на відсутність стабільного офіційного доходу, зазначивши, що наявні надходження є нерегулярними та мають характер матеріальної допомоги від третіх осіб, яка використовується виключно на забезпечення базових життєвих потреб.

З урахуванням викладеного відповідач просила суд застосувати положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та зменшити розмір нарахованих процентів, штрафних санкцій і пені як таких, що є неспівмірними з наслідками порушення зобов`язання та її майновим станом.

Відповідач також просила визначити розмір заборгованості до стягнення з урахуванням принципів справедливості, добросовісності та розумності, а розгляд справи провести за її відсутності на підставі наявних у матеріалах справи документів та поданого відзиву.

На підставі п.п.1-2 ч.3 ст.223 ЦПК України суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності позивача та відповідача.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч.2 с.247 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення, а датою ухвалення такого рішення є дата складення повного тексту судового рішення.

Аналогічний підхід щодо застосування зазначених норм процесуального права викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11, в якій зроблено висновок, що у випадку ухвалення рішення за відсутності учасників справи моментом його ухвалення є саме дата складення повного тексту судового рішення, а не дата судового засідання.

Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 259 ЦПК України, у випадку якщо у судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складається протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи. Однак у даному випадку, з огляду на неявку всіх учасників справи, суд дійшов висновку про необхідність складення повного тексту рішення без його проголошення у порядку, передбаченому статтею 268 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 526, 527, 530, 536, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або тож кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.

Судом встановлено, що 13.12.2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено Договір про споживчий кредит № 102001828.

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 договору позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п. 1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати всі інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно п.п. 1.2 п. 1 договору сума кредиту складає 6000 грн. 00 коп.

Кредит надається строком на 105 днів з 13.12.2022 року до 28.03.2023.

Пільговий період з відсотковою ставкою 1,05 % за кожен день користування та поточний період 90 днів зі відсотковою ставкою 3% за кожен день користування.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений кредитний договір №102001828 у формі електронного документа відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідач отримав кредитні кошти, що підтверджується довідкою про переказ та витягом із системи ТОВ «Мілоан», а також не заперечується відповідачем.

Крім того, на виконання ухвали суду про витребування доказів АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надало суду витребувані документи та інформацію, з яких вбачається, що банківська картка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 ..

Крім того, банком підтверджено факт успішного здійснення транзакції та зарахування грошових коштів у сумі 6 000 грн на вказану банківську картку у період з 13.12.2022 по 18.12.2022.

Також АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надало виписку про рух коштів по картковому рахунку, з якої вбачається факт зарахування на рахунок відповідача кредитних коштів у вищевказаному розмірі.

Отже, надані банком документи підтверджують факт належності платіжної картки відповідачу та факт отримання останньою грошових коштів за кредитним договором.

Таким чином, позивачем доведений факт укладення кредитного договору на умовах, визначених у ньому, між ТОВ «Мілоан» та відповідачем в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової шляхом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) позивача укласти такий договір у мережі Інтернет на інтернет-ресурсі Товариства, як різновиду інформаційно-телекомунікаційної системи. При цьому прийняття відповідачем пропозиції укласти зазначений договір здійснено шляхом заповнення нею формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі та підписанням за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За таких обставин, укладений між сторонами кредитний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення та є підставою для виникнення у сторін прав та обов`язків, передбачених цим договором.

Фактичною підставою для позову є укладення Договору, за яким відповідач отримав 6000,00 грн та подальше невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати належних платежів. Загальний розмір заборгованості, який вимагає Позивач, складає 19384,94 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4450 грн; прострочена заборгованість за відсотками 14514,94 грн; прострочена заборгованість за комісією 420 грн.

Відповідно до п. 3.2.6 Кредитного договору первісний кредитор мав право передавати свої права за договором третім особам. 27.07.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 102-МЛ/Т, за яким Позивач набув статусу нового кредитора та отримав право вимоги за Кредитним договором № 102001828 від 13.12.2022.

Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Мілоан», ні на рахунки попередніх кредиторів. З моменту отримання права вимоги до відповідача, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тлумачення наведених норм свідчить, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов`язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов`язанні кредитор.

Тобто відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20).

Відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із вищевикладеним у відповідача утворилася заборгованість за договором позики № 102001828 від 13.12.2022 в розмірі 18964,94 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4450 грн; прострочена заборгованість за відсотками 14514,94 грн.

Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється. Права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.

З огляду на викладене, нарахування позивачем за договором позики №102001828 від 13.12.2022 є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч 1. ст. 625 Цивільного кодексу України, суд вважає обґрунтованими та законними.

Що стосується стягнення 420 грн. 00 коп. загальна заборгованість по комісії, варто вказати, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.

Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачиться на користь споживача.

Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочинне створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.

Відповідно до відзиву на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 заперечувала проти розміру заявленої до стягнення заборгованості, посилаючись на те, що нараховані проценти, комісії та інші платежі є неспівмірними з отриманою сумою кредитних коштів та мають, на її думку, ознаки надмірного фінансового навантаження.

Також відповідач посилалася на складний матеріальний та соціальний стан, зазначаючи про самостійне виховання малолітньої дитини, перебування у стані вагітності, відсутність стабільного доходу та наявність лише нерегулярних надходжень, які використовуються для забезпечення поточних життєвих потреб.

На підтвердження викладених обставин відповідачем до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про народження дитини та результат медичного обстеження.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить з того, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок доказування покладається на сторону, яка заявляє відповідні обставини.

Разом з тим, наведені у відзиві відповідача твердження щодо неспівмірності нарахованих платежів умовам договору, а також щодо відсутності можливості виконання зобов`язань через матеріальний стан, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами у розумінні статей 7680 ЦПК України.

Єдиним документом, поданим на підтвердження викладених обставин, є копія свідоцтва про народження дитини, яка сама по собі не підтверджує ані розміру доходів чи їх відсутності, ані факту неможливості виконання договірних зобов`язань, а також не спростовує розрахунок заборгованості, наданий позивачем.

Інші доводи відповідача щодо скрутного матеріального становища, відсутності стабільного доходу та неспівмірності нарахованих сум є декларативними, ґрунтуються виключно на твердженнях сторони та не підтверджені жодними фінансовими документами, довідками про доходи або іншими доказами, які могли б бути оцінені судом.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, є недоведеними та не спростовують обставин, на які посилається позивач, а відтак підстав для їх врахування при вирішенні спору по суті не встановлено.

Таким чином, даючи юридичну оцінку доказам, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що відповідач отримав кредитні кошти, але свої зобов`язання по їх поверненню та сплати відсотків належним чином не виконувала, а отже зобов`язана повернути позивачу борг в загальному розмірі 18964,94 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 4450 грн; прострочена заборгованість за відсотками 14514,94 грн., у зв`язку з чим позов слід задовольнити у вказаній частині.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 369,90 грн. (2422,40 грн. * 18964,94/19384,94 ).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правову допомогу, що заявлені позивачем в розмірі 8 000,00 грн. суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивачем надано докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу, а саме: договір № 0107 про надання правової допомоги від 01.07.2025, копія витягу із замовлення до Договору про надання правової допомоги «0107 від 01.07.2025, Акт №Д/10597 від 11.12.2025, детальний опис наданих послуг, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У зв`язку з тим, що визначений позивачем розмір не є співмірним із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт, ціною позову. Суд приходить до висновку про необхідності зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а відтак з відповідача підлягає до стягнення сума витрат позивача на правничу допомогу у розмір 3000,00 гривень, оскільки саме такий розмір відповідає критеріям розумності та співмірності.

Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.

На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 204, 207, 526, 530, 536, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» суму заборгованості за договором позики №102001828 від 13.12.2022 в розмірі 18964,94 грн (вісімнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири гривні 94 копійки), з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 4450 грн; прострочена заборгованість за відсотками 14514,94 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на оплату судового збору в розмірі 2 369 гривень 90 копійок та на правничу допомогу у розмір 3000,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники судового розгляду:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцього, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлений 15.06.2026.

Суддя: