Ухвала суду № 137374380, 15.06.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

УХВАЛА

м. Хмельницький

"15" червня 2026 р. Справа № 924/618/26

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Вибодовського О.Д., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілмедгруп" м. Хмельницький (вх.№05-08/2065/26 від 12.06.2026р.) про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілмедгруп" м. Хмельницький

до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Хмельницький

про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.04.2026р. №72/30-р/к у справі №72/79-25

ВСТАНОВИВ:

12.06.2026р. до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілмедгруп" м. Хмельницький до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України м. Хмельницький про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.04.2026р. №72/30-р/к у справі №72/79-25.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2026р. позовну заяву передано для розгляду судді Вибодовському О.Д.

Також разом із позовною заявою до суду 12.06.2026р. від ТОВ "Сілмедгруп" надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить суд до набрання законної сили рішенням Господарського суду Хмельницької області за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілмедгруп" до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення зупинити дію рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23 квітня 2026 року №72/30-р/к у справі № 72/79-25 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілмедгруп" (код ЄДРПОУ 39694982) та зобов`язати Південно-західне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілмедгруп" (код ЄДРПОУ 39694982) із Зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів до набрання законної сили рішенням Господарського суду Хмельницької області у вказаній справі.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що Південно-західним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України внесено ТОВ "Сілмедгруп" до зведених відомостей рішень органів АМКУ про визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбачених п. 1 ст. 50, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді спотворення результатів торгів (тендерів) та накладення штрафу (далі - зведені відомості), що є підставою для відмови замовниками процедур закупівель у прийнятті тендерних пропозицій ТОВ "Сілмедгруп". При цьому, позивач зауважує, що включення ТОВ "Сілмедгруп" до зазначеного переліку вже спричинило негативні наслідки для господарської діяльності підприємства, а саме: підприємство не може брати участь у процедурах публічних закупівель, що є основним джерелом його доходу; відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі" замовники зобов`язані відхиляти тендерні пропозиції суб`єктів, включених до зазначеного списку; втрата можливості участі у тендерах вже призвела до зриву планових контрактів та фінансових зобов`язань підприємства, що створює реальну загрозу банкрутства. Окрім цього, позивач наголошує на тому, що участь у тендерних закупівлях є одним із основних видів господарської діяльності ТОВ "Сілмедгруп", яка формує значну частку його прибутку і відповідно формує базу для оподаткування та надходження до бюджету, а відтак неможливість участі у тендерних закупівлях та відмови замовників у прийнятті тендерних пропозицій спричинять суттєве зменшення його прибутку, а отже і зменшення надходжень до бюджету. При цьому, заявник зазначає, що наявність відповідної інформації у Реєстрі та у Зведених відомостях і фактичне позбавлення заявника участі у тендерних закупівлях, як наслідок, змусять позивача істотно змінювати умови праці, при цьому скорочувати штат працівників підприємства, що в свою чергу також вплине на бюджетні надходження.

Таким чином, на думку позивача, існує очевидна загроза порушення прав ТОВ "Сілмедгруп", яка може унеможливити або суттєво ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення майбутнього позову. До заяви заявником долучено витяг з Державного реєстру суб`єктів господарювання, притягнутих до відповідальності за вчинення порушення, яке передбачене пунктом 4 частини другої статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

З огляду на викладене, заявник вважає, що вид забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23 квітня 2026 року №72/30-р/к у справі № 72/79-25 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілмедгруп" до набрання законної сили рішенням Господарського суду Хмельницької області у цій справі, а також шляхом зобов`язання Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілмедгруп" із зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів до набрання законної сили рішенням Господарського суду Хмельницької області у цій справі відповідає позовним вимогам та обставинам справи, є співрозмірним та адекватним позовним вимогам.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.06.2026р., вказану заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Вибодовському О.Д.

При розгляді заяви ТОВ "Сілмедгруп" м. Хмельницький (вх.№05-08/2065/26 від 12.06.2026р.) про забезпечення позову суд враховує наступне.

Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Порядок забезпечення позову врегульовано положеннями глави 10 розділу І Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст.137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18).

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021р. у справі №910/10598/21, від 28.08.2023р. у справі №906/304/23 та інших.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2024р. у справі № 754/5683/22 зроблено висновок, що при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Разом з тим, особа яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на положення статей 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019р. у справі №910/773/19.

Матеріалами справи встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілмедгруп" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.04.2026р. №72/30-р/к у справі №72/79-25.

Позивач просить суд забезпечити позов шляхом зупинення дії рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/30-р/к "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 23 квітня 2026 року у справі №72/79-25 щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілмедгруп" та зобов`язання Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілмедгруп" із зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів, при цьому, заявник просить вжити означені заходи забезпечення позову до набрання законної сили рішенням Господарського суду Хмельницької області у цій справі.

Водночас, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, заявник вказує про те, що участь у тендерних закупівлях є одним із основних видів господарської діяльності товариства, яка формує значну частку його прибутку і відповідно формує базу для оподаткування та надходження до бюджету, а відтак неможливість участі у тендерних закупівлях та відмови замовників у прийнятті тендерних пропозицій спричинять суттєве зменшення прибутку товариства, внаслідок чого позивач буде змушений істотно змінювати умови праці, при цьому скорочувати штат працівників підприємства, що в свою чергу також вплине на бюджетні надходження.

Так, положеннями частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМКУ повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до частини 3 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" прийняття господарським судом до розгляду заяви про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України не зупиняє його виконання, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Отже, такою інформацією володіють безпосередньо самі суб`єкти господарювання (учасники), які були (не були) притягнуті до відповідальності.

З метою інформаційної підтримки забезпечення реалізації норм статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", полегшення пошуку замовниками відповідних рішень, на веб-порталі АМКУ у розділі "Діяльність у сфері державних/публічних закупівель" містяться зведені відомості про рішення органів АМКУ щодо визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій (передбачених пунктом 4 частини 2 статті 6, пунктом 1 статті 50 Закону), які стосувались спотворення результатів торгів (тендерів). Після спливання трьох років з дати прийняття відповідного рішення відомості про суб`єкта господарювання, стосовно якого його прийнято, видаляються з сайту АМКУ.

Разом з тим, відображення відомостей у системі "Прозорро" щодо вчинення суб`єктом господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції не є результатом ведення Державним підприємством "Прозорро" окремого реєстру щодо вчинення таких дії, а є лише відображенням відомостей, які містяться у Зведених відомостях про рішення органів АМКУ.

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що задоволення вимоги позивача зупинити дію рішення адміністративної колегії до вирішення справи по суті, фактично є частковим задоволенням позову, адже правомірність висновків АМКУ, викладених у спірному рішенні, стосовно вчинення товариством антиконкурентних узгоджених дій встановлюється за результатами розгляду судом даної справи по суті, а оскаржуване рішення АМКУ до прийняття судового рішення є чинним.

Слід зазначити, що позивач не може бути позбавлений права на участь у закупівлях через прийняття спірного рішення та розміщення інформації про нього у зведених відомостях про рішення органів АМКУ на веб-порталі Антимонопольного комітету України, з огляду на приписи статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Відповідно до частини 4 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України, прийнятого: згідно з частиною 1 статті 48 цього Закону, частиною 1 статті 30 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції"; за результатами перевірки відповідно до частини 5 статті 57 цього Закону; за результатами перегляду відповідно до частини 3 статті 58 цього Закону, а також перегляд за заявою сторони відповідного рішення (постанови) господарського суду зупиняє виконання зазначеного рішення органу Антимонопольного комітету України на час розгляду цієї справи чи перегляду відповідного рішення (постанови) господарського суду, якщо органом Антимонопольного комітету України відповідно до частини 3 статті 48 цього Закону чи господарським судом не визначено інше.

Незалежно від положень частини 4 цієї статті, у разі наявності достатніх підстав, господарський суд може зупинити дію рішення органу Антимонопольного комітету України (частина 5 статті 60 зазначеного Закону).

Вказана норма є спеціальною нормою, яка застосовується до правових відносин, що регулюються цим Законом, і згідно з якою дія рішення органу Антимонопольного комітету України може бути зупинена господарським судом лише за наявності достатніх підстав.

Аналогічний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 19.03.2021р. у справі №910/13451/20.

При цьому, право суду зупинити дію оскаржуваного рішення АМК за заявою, поданою суду відповідно до частини 5 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", не може розглядатись як підстава для забезпечення позову в порядку приписів статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів Антимонопольного комітету України приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, між тим за приписами частини 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.06.2020р. у справі №910/13158/19, від 22.08.2019р. у справі №916/492/19, від 14.11.2019р. у справі №914/938/19, від 01.04.2020р. у справі №912/2156/19.

Саме лише посилання позивача на те, що внесення інформації щодо вчинення заявником порушення до зведених відомостей про рішення органів АМКУ про визнання вчинення суб`єктами господарювання порушень законодавства про захист економічної конкуренції перешкоджає веденню його господарські діяльності, не може бути єдиною підставою для забезпечення позову шляхом застосування права суду зупинити дію оскаржуваного рішення органу АМКУ.

Вказане узгоджується із сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 22.08.2019р. у справі №916/492/19, від 14.11.2019р. у справі №914/938/19, від 15.06.2020р. у справі №910/13158/19, від 18.03.2021р. у справі №910/13451/20, від 11.11.2021р. у справі №910/269/20, від 22.09.2025р. у справі №922/1327/25.

Таким чином, забезпечення позову у вказаний спосіб призвело б до продовження позивачем діяльності на противагу рішенню, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів на закупівлю).

Крім того, позивач не позбавлений права самостійно звернутись до АМКУ з вимогою внести дані стосовно зупинення дії спірного рішення до зведених відомостей у разі відкриття провадження у справі щодо визнання такого рішення недійсним.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що поданими позивачем доказами не підтверджено та необґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову, так як позивач не довів належними, допустимими, вірогідними доказами яким чином позбавлення його можливості брати участь у майбутніх тендерах на час розгляду судом справи про визнання недійсним та скасування оскаржуваного рішення, ставить під загрозу його господарську діяльність як важливого суб`єкта господарювання для функціонування економіки України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Відповідно до приписів ст. ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Беручи до уваги зміст позовних вимог (визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України), підстави позову, ураховуючи, що відповідно до антиконкурентного законодавства рішення органів АМКУ приймаються з метою припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а згідно з приписом частини одинадцятої статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті, водночас, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення Антимонопольного комітету України та зобов`язання відповідача виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Сілмедгруп" із зведених відомостей щодо спотворення результатів торгів до набрання законної сили рішенням Господарського суду Хмельницької області у цій справі призводить до продовження діяльності заявником у антимонопольній справі на противагу рішенню АМКУ, згідно з яким така діяльність визнана протиправною (здійснення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів), суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 232, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілмедгруп" м. Хмельницький (вх.№05-08/2065/26 від 12.06.2026р.) про забезпечення позову відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 15.06.2026р. та може бути оскаржена в порядку ст. 257 ГПК України. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Суддя О.Д. Вибодовський

Виготовлено 2 примірники:

1 до справи (в паперовому екз.);

2 заявнику (до електронного кабінету).