Ухвала суду № 137374296, 11.06.2026, Погребищенський районний суд Вінницької області

Справа № 143/222/26

УХВАЛА

Іменем України

11.06.2026 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області у складі:

головуючої судді Тітової Т. Л.,

за участю секретаря Затоковенко Т. О.,

розглянувши в місті Погребище Вінницького району Вінницької області заяву відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

У провадженні суду перебуває справа за вказаним вище позовом, у якій представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг партнерс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 23 165 грн 90 коп., а також понесені судові витрати.

03.04.2026 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про зупинення провадження у справі.

Заява мотивована тим, що відповідач проходить військову службу за призовом під час мобілізації у складі Збройних Сил України, у зв`язку з чим позбавлений можливості брати особисту участь у судовому розгляді справи з поважних причин.

З метою підтвердження обставин, на які посилається заявник, ухвалою суду від 06.05.2026 було витребувано від військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України) інформацію:

-щодо перебування молодшого сержанта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на службі за призовом під час мобілізації у військовій частині № НОМЕР_3 ;

-щодо переведення військової частини № НОМЕР_1 на воєнний стан та/або її залучення до виконання завдань у зоні бойових дій;

-щодо залучення молодшого сержанта ОСОБА_1 до виконання бойових завдань, зокрема в зоні ведення бойових дій, станом на час надання відповіді на запит суду.

На виконання зазначеної ухвали 09.06.2026 від начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України ОСОБА_3 надійшов лист, в якому зазначено, що відповідно до наказу начальника загону від 09.02.2026 № 73-ВВ молодший сержант ОСОБА_1 молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії номер обслуги першої зенітно-артилерійської секції зенітно-артилерійської групи відділення протиповітряної оборони відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип С), зарахований в оперативне підпорядкування начальника НОМЕР_2 прикордонного загону з метою нарощення спроможностей та залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань в межах визначеної смуги оборони.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановленого пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зупинення провадження у справі це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов`язаній із захистом України.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008).

Згідно з пунктом 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», визначено, що особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався і не скасовано до теперішнього часу.

Відповідно до пункту другого зазначеного Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Отже, приписи п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, мають імперативних характер. Використане законодавцем формулювання «суд зобов`язаний зупинити провадження у справі» не наділяє суд дискреційними повноваженнями щодо вирішення питання про зупинення провадження за наявності передбачених законом підстав.

Зазначена норма спрямована на забезпечення реалізації фундаментальних засад судочинства, гарантованих Конституцією України, та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема права особи на доступ до правосуддя та справедливий судовий розгляд. У контексті цієї справи такі гарантії пов`язані із забезпеченням можливості військовослужбовця належним чином реалізувати свої процесуальні права та обов`язки під час розгляду справи.

Особи, призвані на військову службу під час мобілізації в особливий період, виконують конституційний обов`язок щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України. Військові формування в умовах воєнного стану функціонують у межах єдиної системи оборони держави та виконують завдання, спрямовані на забезпечення національної безпеки, відсіч і стримування збройної агресії.

При цьому приписи п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.

З моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.

Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.

Разом із тим системний аналіз положень п. 2 ч. 1 ст. 251 та ст. 254 ЦПК України дає підстави для висновку, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження/збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.

Зазначені висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 12.11.2025 (справа № 754/947/22).

На підтвердження факту перебування на службі в ЗСУ Відповідачем надано копію витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.02.2026 № 104-ос, відповідно до якого 09.02.2026 молодшого сержанта ОСОБА_1 направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування командира військової частини НОМЕР_1 з метою нарощення спроможностей та виконання бойових (спеціальних) завдань у межах визначеної смуги оборони (а. с. 68). Також надано копію довідки начальника відділу кадрів військової частини НОМЕР_4 від 27.03.2026, відповідно до якої молодший сержант ОСОБА_1 з 27.10.2025 по теперішній час проходить військову службу за контрактом у НОМЕР_5 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 за місцем дислокації АДРЕСА_1 ) (а. с. 67).

Крім того відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 73-ВВ від 09.02.2026 молодший сержант ОСОБА_1 молодший інспектор прикордонної служби 1 категорії номер обслуги першої зенітно-артилерійської секції зенітно-артилерійської групи відділення протиповітряної оборони відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип С), зарахований в оперативне підпорядкування начальника НОМЕР_2 прикордонного загону з метою нарощення спроможностей та залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань в межах визначеної смуги оборони.

Дослідивши матеріали справи, а також врахувавши інформацію, надану НОМЕР_2 прикордонним загоном Державної прикордонної служби України, та долучені відповідачем документи, суд установив, що відповідач ОСОБА_1 з 27.10.2025 та до теперішнього часу проходить військову службу у складі Збройних Сил України під час дії правового режиму воєнного стану.

Враховуючи встановлені обставини та положення п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для зупинення провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України у період дії воєнного стану.

Керуючись статтями 251, 253, 258-260 ЦПК України, суд

ухвалив:

Клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі задовольнити.

Зупинити провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України у період дії воєнного стану.

Зобов`язати ОСОБА_1 не пізніше п`яти днів з дня звільнення з військової служби повідомити про це суд та надати відповідні документи.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст складено 15.06.2026.

Суддя