Рішення № 137374269, 15.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1121/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", 07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2 до фізичної особи ОСОБА_1 простягнення 36 684,23 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

02.04.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до Господарського суду із позовом до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/1547/569798 від 27 травня 2019 року розмірі 36 684,23 грн., з яких: - 27 187,08 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 9 497,15 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Також до стягнення заявлені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/1547/569798 від 27 травня 2019 року укладеним між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» та фізична особа-підприємець Звєрєвим Ігорем Митрофановичем право вимоги за яким набуто позивачем Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Європейська агенція з повернення боргів» на підставі договору про відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024 року.

Також, позивач у 4 пункті прохальної частини позовної заяви просить суд, розгляд справи здійснювати за відсутністю представника позивача, і у випадку неявки у судові засідання відповідача у визначені судом дату та час, ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою суду від 07.04.2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Європейська агенція з повернення боргів» (вх. 1121/26) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» «Європейська агенція з повернення боргів» строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

10.04.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 8659/26) про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 13.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/1121/26. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено відповідачу 5 строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень (Докази такого надіслання надати суду, із описом вкладеного у цінний лист, або використання електронних кабінетів у ЄСІТС). Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідача відсутній електронний кабінет у ЄСІТС, у зв`язку із чим, судом ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 13.04.2026 року було направлено судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (штрих код поштового відправлення R067146676852), та отримана відповідачем 15.04.2026 року.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).

Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, при цьому, як вбачається із матеріалів справи, станом на 15.06.2026 року відповідачем відзив на позов не надано, у зв`язку із чим, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак відповідним правом на його подання не скористався, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду надано не було.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райфайзен Банк» (банк, кредитор) та фізичною особою - підприємцем Звєрєв Ігорем Митрофановичем (відповідач, позичальник) було укладено договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/1547//569798 від 27.05.2019 року.

Пунктом 1.1. кредитного договору визначено, що протягом строку дії кредиту банк надає клієнту можливість використання кредитної лінії (надалі - кредит) з поточного рахунку, операції за яким можуть здійснюватися з використанням спеціальних платіжних засобів, № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), МФО 350589, (далі - рахунок) шляхом здійснення платежів в межах поточного ліміту з рахунку у разі відсутності (недостатності) на рахунку грошових коштів.

Максимальний ліміт кредиту за договором складає 250 000,00 грн. (далі максимальний ліміт). В межах максимального ліміту встановлюється поточний ліміт кредиту (ділі поточний кредит).

На дату укладання договору поточний кредитний ліміт складає 20 000,00 грн. В подальшому поточний кредитний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 3 договору.

Згідно пункту 1.2. договору, строк дії кредиту з наступного дня, що слідує за датою укладання договору по 27.05.2021 року включно, далі дата закінчення кредитування (може змінюватися в порядку, передбаченому договором).

Протягом всього строку фактичного користування кредитом, клієнт зобов`язаний сплачувати щомісячно банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки у розмірі 29,9 % річних, крім випадків, передбачених пунктом 2.2. договору (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 2.2. договору, для операцій зі здійснення клієнтом операцій по рахунку щодо оплати товарів/робіт/послуг з використанням спеціального платіжного засобу за рахунок кредиту (далі - операція) проценти у період з дати здійснення такої операції по 10 число місяця, наступного за першою датою розрахунку процентних платежів після такої операції (далі - пільговий період) розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 0 % річних. Пільговий період застосовується за умови, що вся сума заборгованості за кредитом станом на наступну після проведення операції дату розрахунку процентних платежів буде сплачена клієнтом до кінця пільгового періоду. У разі несплати клієнтом заборгованості за кредитом в сумі операцій згідно вищевказаних умов. Пільговий період не застосовується та на суми заборгованості за кредитом внаслідок здійснених операцій нараховуються проценти за ставкою, зазначеною в пункті 2.1. договору.

Пунктом 2.3. договору визначено, що нарахування процентів здійснюється на щоденний залишок заборгованості по кредиту, зменшений на суму операцій, для яких діє пільговий період, за строк фактичного користування кредитом. Таке нарахування здійснюється щомісяця в будь-який день в період, що починається за 4 робочих дні до кінця календарного місяця та закінчується в останній день місяця, але не раніше 25 числа кожного календарного місяця (дата розрахунку процентних платежів), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. При розрахунку процентів враховується перший день фактичного використання клієнтом кредитних коштів, останній день строку користування кредитом не враховується. Нарахування процентів здійснюється за період з дати фактичного використання кредитних коштів по дату розрахунку процентних платежів включно, а в наступні періоди - з дня, наступного за попередньою датою розрахунку процентних платежів, по дату розрахунку процентних платежів в поточному періоді включно. При простроченні погашення кредиту проценти нараховуються за весь строк фактичного користування кредитом на суму фактичної заборгованості, в тому числі, протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 2.4. договору, погашення процентів за кредитом здійснюється шляхом договірного списання банком коштів в необхідній сумі з рахунку в дату розрахунку процентних платежів, у тому числі за рахунок збільшення заборгованості за кредитом понад суму поточного ліміту. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів на рахунок клієнта. Клієнт погашає таку збільшену заборгованість за кредитом відповідно до пункту 5.2 договору.

Клієнт зобов`язаний протягом дії договору здійснювати погашення заборгованості в порядку, визначеному договором, шляхом зарахування на рахунок щомісячного обов`язкового платежу, розрахованого відповідно до умов пункту 5.2. договору, та здійснити повне (остаточне) погашення заборгованості не пізніше дати закінчення кредитування. Під поняттям «Погашення заборгованості» сторони розуміють повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, сплати комісій, штрафів та інших платежів, якщо такі матимуть місце, які передбачені договором, в тому числі відшкодування витрат та збитків банка, пов`язаних з неналежним виконанням клієнтом умов договору (пункт 5.1. договору).

Клієнт зобов`язаний до 10 (десятого) числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою (з дати укладення договору) датою розрахунку процентних платежів, забезпечити на рахунку наявність коштів для сплати щомісячного обов`язкового платежу у сумі не менше 15 (п`ятнадцяти) відсотків від залишку заборгованості за кредитом на дату розрахунку процентних платежів, але не менше фіксованої суми, встановленої відповідними тарифами банка. При цьому, залишок заборгованості за кредитом, що береться до розрахунку щомісячного обов`язкового платежу. включає використану суму кредиту, суму нарахованих процентів, комісій та штрафів за всіма видами заборгованості, зменшену на суму не внесеного клієнтом щомісячного обов`язкового платежу попередніх місяців. В разі недостатності на рахунку коштів, належних до сплати клієнтом банку за договором в термін виконання зобов`язань клієнта за договором, клієнт вважається таким, що прострочив виконання свої зобов`язань за договором (пункт 5.2. договору).

17.08.2020 року між сторонами було підписано заяву про надання кредиту «Кредитна картка для підприємців» № 011/1547/569798/1.

Пунктом 1.3. визначено, що розмір поточного ліміту на дату підписання заяви становить 3 000,00 грн., та може бути змінений у порядку та на умовах, передбачених пунктом 2.1. заяви.

Проценти за користування кредитом - процентна ставка фіксована, 29,9% річник (пункт 1.5. заяви).

Проценти за користування недозволеним овердрафтом - процентна ставка фіксована, 49 % річних.

За твердженнями позивача, факт отримання і користування позичальником кредитними коштами підтверджується випискою по особовому рахунку з 27.05.2019 року по 26.07.2024 року. На думку останнього, банк належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором, визначені пунктом 1.1. даного договору, проте позичальник свої зобов`язання за кредитним договором виконує неналежним чином, у зв`язку із чим, станом на 26.07.2024 року за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 36 684,23 грн. з яких: 27 187,08 грн. заборгованість за дозволеним овердрафтом, 9 497,15 грн. заборгованість за відсотками.

Також, позивач зазначає, що 24.07.2024 року між Акціонерним товариство «Райфайзен Банк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-72.

Пунктом 2.1. договору, сторони погодили, що на умовах, встановлених цим договором та відповідно до статей 512 519 Цивільного кодексу України, первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказані у реєстрі (ах) боржників (портфель заборгованості).

Згідно пункту 2.2. договору відступлення права вимоги, відступлення новому кредитору прав вимоги вiдбувається за умови виконання новим кредитором пунктом 3.2. договору, та з моменту підписання сторонами реєстру(ів) боржників. Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє первісного кредитора у кредитних договорах і договорах забезпечення, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог первісного кредитора, включаючи право вимагати від боржників та поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами та договорами забезпечення (пункт 2.3. договору відступлення права вимоги).

За твердженнями позивача, відповідно до реєстру боржників № 2 від 26.07.2024 року до договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024 року (витяг з реєстру боржників), позивачем набуто права грошової вимоги до відповідача у сумі 36 684,23 грн., з яких: - 27 187,08 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу. - 9 497,15 грн. сума заборгованості за відсотками.

Всі нарахування, що відбувались до дати отримання позивачем права грошової вимоги здійснювались безпосередньо АТ «Райффайзен Банк» станом на 26.07.2024 року у відповідності до пункту 2.2. договору відступлення права вимоги від 24.07.2024 року за період з 28.05.2019 року по 26.07.2024 року (день відступлення права вимоги), та станом на день відступлення права вимоги позивачем не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.

Також, позивач зазначає, що за інформацією вказаною у розрахунку заборгованість, яка виникла у позичальника за період з 28.05.2019 року по 13.03.2020 року останнім погашена, про що свідчать нулі у відповідних колонках. Починаючи з 15.05.2020 року по 26.07.2024 року (день відступлення права вимоги) у відповідача наявна заборгованість у вказаному вище розмірі.

За твердженнями позивача, в законодавстві України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги, а тому дані листи ніяким чином не змінюють умов кредитних договорів, а носять лише інформаційний характер.

Вказане за твердженнями позивача. свідчить про те, що у відповідача наявна непогашена заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 011/1547/569798 від 27.05.2019 року в сумі 36 684,23 грн.

Вказані обставини стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент існування між сторонами договірних відносин відповідач був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, проте згідно відомостей що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Звєрєва Ігоря Митрофановича 18.01.2022 року, номер запису: 2004560060004000334, Підстава: власне рішення.

Частиною 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Зокрема, відповідно до статей 51, 52, 598-609 Цивільного кодексу України, статті 44 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі 6-125цс13, постанові Верховного Суду України від 9 серпня 2017 року у справі № 3-788гс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 12-113гс18.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.05.2019 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райфайзен Банк» (банк, кредитор) та фізичною особою - підприємцем Звєрєв Ігорем Митрофановичем (відповідач, позичальник) договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/1547/569798 від 27.05.2019 року, права вимоги за явим було відступлено на підставі договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024 року укладеного між Акціонерним товариство «Райфайзен Банк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (новий кредитор), вказаний договір згідно зі статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України і відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як було зазначено позивачем у позовній заяві, та не спростовано відповідачем, на виконання умов договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/1547/569798 від 27.05.2019 року Акціонерним товариством «Райфайзен Банк» було надано відповідачу кредитні кошти про що свідчить виписка по особовому рахунку з 27.05.2019 року по 26.07.2024 року.

При цьому, суд враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 року у справі №910/10254/18 та від 30.08.2019 року у справі №353/614/15 відповідно до якої, банківські виписки є належними та допустимими доказами у справі щодо підтвердження видачі кредитних коштів.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначає позивач, та не спростовано відповідачем у справі, у останнього, перед АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" утворилась заборгованість за кредитним договором по поверненню кредитних коштів станом на 26.07.2024 року у розмірі 36 684,23 грн. з яких: 27 187,08 грн. заборгованість за дозволеним овердрафтом, 9 497,15 грн. заборгованість за відсотками, що підтверджується детальним розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити.

Згідно зі статтею 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, па підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

При цьому, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (статті 515 Цивільного кодексу України).

24.07.2024 року між Акціонерним товариство «Райфайзен Банк» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-72, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування №011/1547/569798 від 27.05.2019 року, укладеним між АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" та відповідачем, перейшло до позивача.

Відповідно до реєстру боржників № 2 від 26.07.2024 року до договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024 року (витяг з реєстру боржників), позивачем набуто права грошової вимоги до відповідача у сумі 36 684,23 грн., з яких: - 27 187,08 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу. - 9 497,15 грн. сума заборгованості за відсотками.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі N 6-979цс15 "…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява та додані до неї документи була направлена позивачем на адресу відповідача, крім того, у матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем ухвали суду від 13.04.2026 року про відкриття провадження у справі № 922/1121/26, при цьому, матеріали справи не містять, а відповідачем в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, до суду не надано доказів погашення заборгованості по кредиту у загальному розмірі 27 187,08 грн. чи спростування суми боргу.

Судом здійснено перевірку заявлено до стягнення позивачем із відповідача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 27 187,08 грн. та встановлено наступне.

З надано позивачем до позовної заяви розрахунку по картковому кредиту щодо відповідача за договором № 011/1547/569798 від 27 травня 2019 року судом встановлено, що дата закінчення угоди (із урахуванням пролонгації договору) - 27.05.2023 року, відсоткова ставка за дозволеним овердрафтом 29,90 %, відсоткова ставка за недозволеним овердрафтом 49,99 %. Також, із вказаного розрахунку вбачається, що його здійснено станом на 26.07.2024 року.

Натомість, як зазначає позивач, та про що свідчать наявні у матеріалах справи документи, договір про відступлення права вимоги № 114/2-72 було укладено 24.07.2024 року.

При цьому, відповідно до реєстру боржників № 2 від 26.07.2024 року до договору відступлення права вимоги № 114/2-72 від 24.07.2024 року (витяг з реєстру боржників), позивачем набуто права грошової вимоги до відповідача у сумі 36 684,23 грн., з яких: - 27 187,08 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу. - 9 497,15 грн. сума заборгованості за відсотками.

З вищевикладеного слідує, що помилковим є твердження позивача щодо кінцевого терміну розрахунку, а саме по 26.07.2024 року, оскільки, як вбачається із договору про відступлення права вимоги № 114/2-72 його було укладено 24.07.2024 року, отже вірним строком закінчення нарахування є по 24.07.2024 року (укладення договору) а не як помилково зазначено позивачем станом на 26.07.2024 року.

При цьому, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано до суду будь-яких доказів сплати погашення заборгованості з кредиту у загальному розмірі 27 187,08 грн., у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми заборгованості за відсотками у розмірі 9 497,15 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з частиною 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Пунктом 2.1. договору визначено, що протягом всього строку фактичного користування кредитом, клієнт зобов`язаний сплачувати щомісячно банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки у розмірі 29,9 % річних, крім випадків, передбачених пунктом 2.2. договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованих процентів за кредитним договором (із урахуванням пояснень вказаних у заяві про усунення недоліків, а саме, що вказаний розрахунок заборгованості здійснено первісним кредитором Акціонерним товариством «Райффайзен Банк» станом на 26.07.2024 року у відповідності до пункту 2.2 договору відступлення права вимоги від 24.07.2024 року за період з 28.05.2019 року по 26.07.2024 року (день відступлення права вимоги), та за інформацією вказаною у розрахунку заборгованість, яка виникла у позичальника за період з 28.05.2019 року по 13.03.2020 року останнім погашена, про що свідчать нулі у відповідних колонках, а тому, за розрахунком позивача, починаючи з 15.05.2020 року по 26.07.2024 року (день відступлення права вимоги) у відповідача наявна заборгованість у розмірі 9 497,15 грн., суд зазначає наступне.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. Після спливу передбаченого договором строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору, після спливу визначеного договором строку кредитування нарахування відсотків є безпідставним.

Як вбачається із умов договору про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/1547/569798 від 27 травня 2019 року згідно пункту 1.2. договору, строк дії кредиту з наступного дня, що слідує за датою укладання договору по 27.05.2021 року включно, далі дата закінчення кредитування (може змінюватися в порядку, передбаченому договором).

Пунктом 1.3. визначено, що без укладення додаткових угод до договору, банк має право продовжити строк дії кредиту на 24 календарних місяці за умови, що на дату закінчення кредитування буде дотримано кожну з наступних умов:

- банк за 20 робочих днів до останнього робочого дня строку дії кредиту не отримав листа клієнта про відмову від продовження строку дії кредиту;

- відсутні факти невиконання або неналежного виконання клієнтом своїх зобов`язань за договором;

- відсутні умови, передбачені пунктом 8.2. договору;

Використання клієнтом за рахунок кредиту будь-якої суми коштів, розглядається сторонами як згада клієнта на продовження строку дії договору.

Також, суд приймає до уваги, що у постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

З аналізу вищевикладеного слідує, що уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Оскільки відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України, проценти сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

З аналізу вищевикладеного слідує, що позивач скористався своїм правом на повернення суми кредиту та сплати визначених процентів (відсотків) шляхом звернення із відповідним позовом до суду.

Судом здійснено перевірку заявленої до стягнення із відповідача суми відсотків у розмірі 9 497,15 грн., із урахуванням вищевикладеного вірно встановленого кінцевого терміну нарахування по 24.07.2024 року (моменту укладання договору про відступлення права вимоги № 114/2-72 його було укладено 24.07.2024 року), а не як помилково вказано позивачем по 26.07.2024 року, та встановлено, що вірним періодом нарахування відповідно до розрахунку та пояснень позивача щодо періодів у заяві про усунення недоліків, є сама з 15.05.2020 року по 24.07.2024 року (день укладання договору відступлення права вимоги) та встановлено, що вказані нарахування здійснено арифметично вірно, не спростовані відповідачем та відповідають умовам договору.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідач будучи обізнаний про розгляд справи у суді доводів позивача не спростували, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

У зв`язку із чим, суд дійшов висновку що позов у цій частині також підлягає до задоволення.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, відсутність будь-яких доказів у спростування позовних вимог, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, а саме про стягнення суми заборгованості за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/1547/569798 від 27 травня 2019 року розмірі 36 684,23 грн., з яких: - 27 187,08 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 9 497,15 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 126, 128, 129, 183, 236 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, ЄДРПОУ 35625014, реквізити IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 011/1547/569798 від 27 травня 2019 року у розмірі 36 684,23 грн., з яких: 27 187,08 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 9 497,15 грн. - сума заборгованості за відсотками та 2 662,40 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (07400, Київська обл., Броварський р-н, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, ЄДРПОУ 35625014);

відповідач: фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повне рішення складено "15" червня 2026 р.

СуддяО.О. Ємельянова