Ухвала суду № 137374042, 11.06.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/2017/25

2/134/170/2026

УХВАЛА

11 червня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді - Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання - Томашенко О.М.,

за участю: представника відповідача адвоката Твердохліба В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Крижопіль в режимі відеоконференції заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Твердохліба В.Ю. про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Крижопільська державна нотаріальна контора Вінницької області, -

встановив:

В провадженні Крижопільського районного суду Вінницької області перебуває дана цивільна.

Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області від 23 грудня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній цивільній справі та призначено підготовче судове засідання. Вирішено питання витребування доказів.

Ухвалою суду від 24 грудня 2025 року було задоволено заяву представника позивача та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0521980400:05:001:0150, площею 3,0076 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 13 травня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

08 червня 2026 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

10 червня 2026 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета позову.

11 червня 2026 року в судове засідання представник позивача не з`явилася, через канцелярію суду подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням на лікарняному.

Представник відповідача щодо відкладення розгляду справи заперечив та зазначив, що ним подане клопотання про скасування заходів забезпечення позову по даній справі, яке має бути розглянуто у п`ятиденний строк з дня надходження такого клопотання, неявка учасників не перешкоджає розгляду даного клопотання.

Заслухавши думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що клопотання про скасування заходів забезпечення позову, може бути розглянуто в даному судовому засіданні, оскільки діючими нормами цивільного процесуального законодавства не передбачено розгляд такого клопотання за обов`язкової участі сторін. Крім того, дане клопотання було надіслано до суду через систему «Електронний суд» 08.06.2026 року, що не перешкоджало стороні позивача надати своє письмове пояснення щодо заявленого клопотання.

Представник відповідача в судовому засіданні 11 червня 2026 року підтримав своє клопотання про скасування заходів забезпечення позову по даній цивільній справі, обґрунтовуючи останнє наступним. Ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області Швець Л.В. від 24.12.2025 року у справі № 134/2017/25 (провадження 2-з/134/9/2025), за заявою представника позивача адвоката Глушкової О.І., накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0521980400:05:001:0150, площею 3,0076 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3 . Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Суд задовольнив заяву про забезпечення позову, яка містила виключно таке посилання: «є реальна загроза відчуження спірного нерухомого майна» без жодного доказу того, що відповідач мала намір, здійснювала підготовчі дії або будь-яким чином демонструвала намір відчужити земельну ділянку. Арешт майна як захід забезпечення застосовується для гарантування виконання майнових вимог. Однак, позовна вимога у даній справі є немайновою за визначенням самого позивача внесення змін до свідоцтва про право на спадщину не передбачає передачі майна чи грошових коштів на підставі судового рішення та не потребує примусового виконання через арешт майна. Таким чином, накладення арешту на майно є неналежним видом забезпечення, що не відповідає характеру позовних вимог. Суд застосував захід, який за своїм змістом є ширшим, ніж необхідно, та який унеможливлює досягнення мети самого позову, що прямо суперечить принципу співмірності, закріпленому у частині третій статті 150 ЦПК України та правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18. В ухвалі від 24.12.2025 року суд обґрунтував накладення арешту тим, що відповідачка «добровільно не бажає внести зміни до свідоцтва про право на спадщину», у зв`язку з чим «є реальна загроза відчуження спірного нерухомого майна». Однак це твердження є юридично неспроможним з таких підстав. По-перше, висновок про «небажання» зроблено за відсутності будь-якого звернення до відповідача. Щоб стверджувати, що особа добровільно не бажає вчиняти певні дії, необхідно встановити, що їй було запропоновано ці дії вчинити і вона відмовилась або ухилилась. Заява про забезпечення подана 23.12.2025 року, того самого дня, що й відкрито провадження. До звернення до суду позивач жодного разу не зверталась до відповідача з пропозицією врегулювати питання у позасудовому порядку, не отримувала жодної відмови та не стикалась із жодними перешкодами з боку відповідача. Не можна відмовити в тому, про що тебе ніколи не просили. Відповідно, висновок суду про «добровільне небажання» є логічно хибним: він зроблений за повної відсутності фактичних підстав. По-друге, відсутність дії за відсутності відповідного звернення не може свідчити про небажання її вчинити. Суд фактично застосував таку логіку: зміни до свідоцтва не внесено отже відповідач не бажає їх вносити. Однак зміни не були внесені виключно тому, що позивач ніколи не зверталась до відповідача і нотаріуса спільно. Відповідач не знала про намір позивача звернутись до суду і, відповідно, не мала можливості ані погодитись, ані відмовити. Відсутність ініціативи з боку позивача не може трактуватись як небажання відповідача. По-третє, вживання слова «добровільно» несе прихований зміст, який суд не перевірив. Стверджуючи про «добровільне небажання», суд фактично припустив, що без судового примусу відповідач не виконає те, що від неї вимагається. Однак це припущення спростоване усією подальшою поведінкою відповідача: без будь-якого судового примусу вона самостійно двічі зверталась до нотаріуса, письмово запропонувала позивачу позасудове врегулювання, прибула до нотаріальної контори та надала згоду на внесення змін. Такі дії прямо свідчать про добросовісність відповідача та про те, що висновок суду був хибним з самого початку. Крім того, таке припущення суперечить принципу презумпції добросовісності учасників цивільних відносин, закріпленому у статті 3 ЦК України. По-четверте, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між «небажанням вносити зміни» і «загрозою відчуження». Навіть якби відповідач і не бажала добровільно вносити зміни до свідоцтва це саме по собі не створює жодної загрози відчуження майна. Небажання вносити зміни до свідоцтва і намір продати земельну ділянку є абсолютно різними обставинами, між якими відсутній будь-який логічний або доказовий зв`язок. Суд поєднав ці дві обставини без жодного обґрунтування. На момент накладення арешту суд виходив із припущення про наявність реального спору між сторонами та ризику ухилення відповідача від виконання майбутнього рішення. Однак подальший розвиток подій повністю спростував ці припущення. Представник відповідача звернувся до Крижопільської державної нотаріальної контори із заявою від 25.03.2026 року про погодження дати та часу для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, що додатково підтверджує реальну, а не формальну готовність врегулювати питання без судового розгляду. У відповідь на звернення представника відповідача Крижопільська ДНК надіслала лист від 30.03.2026 року № 29/01-16 та запропонувала за досягнутою згодою між сторонами та при спільному бажанні звернутися особисто до нотаріуса для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. Також відповідач звернулася до позивача із письмовою заявою від 23.04.2026 року щодо врегулювання питання у позасудовому порядку, в якій прямо підтвердила, що не заперечує проти внесення відповідних змін до свідоцтва про право на спадщину у нотаріальному порядку, запропонувала сторонам спільно звернутися до нотаріуса, підтвердила готовність прибути до нотаріальної контори та надати необхідну згоду для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та просила надати відповідь у найкоротший строк. Зазначена заява була направлена позивачу поштовим відправленням та 24.04.2026 року отримана позивачем, що підтверджується відповідними доказами відправлення та вручення. Крім того, відповідач звернулася до Крижопільської державної нотаріальної контори із заявою від 23.04.2026 року про погодження дати та часу для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, що додатково підтверджує її реальну, а не формальну готовність врегулювати питання без судового розгляду. У відповідь на звернення відповідача Крижопільська ДНК надіслала лист від 30.04.2026 № 33/01-16 та запропонувала за досягнутою згодою між сторонами та при спільному бажанні звернутися 05.05.2026 року о 10.00 год. для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. 02.05.2026 року отримавши лист від Крижопільської ДНК відповідачка відразу за допомогою месенджера Viber повідомила позивачку та запропонувала прибути особисто 05.05.2026 року о 10:00 до нотаріуса Деревянчук А.В. 05.05.2026 року сторони прибули до Крижопільської ДНК. Відповідачка особисто подала державному нотаріусу Деревянчук А.В. заяву про згоду на внесення змін до свідоцтва про спадщину. 06.05.2026 року Крижопільська державна нотаріальна контора надала лист № 36/02-14, яким офіційно підтвердила, що: 05.05.2026 року відповідач ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_2 спільно прибули до нотаріальної контори; між сторонами була досягнута спільна згода щодо внесення змін до свідоцтва про право на спадщину; відповідач подала заяву про видачу нових свідоцтв відповідно до погоджених часток; державний нотаріус Деревянчук А.В. не змогла внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом виключно через наявність запису про обтяження. Таким чином, сам позивач та його представник фактично підтвердили можливість позасудового врегулювання; відповідач не лише не ухиляється від виконання, а навпаки, активно сприяє реалізації прав позивача вчинила всі необхідні дії для нотаріального вирішення питання; єдина законна підстава для застосування заходів забезпечення повністю відпала; перешкодою для завершення нотаріальної процедури є виключно арешт, ініційований стороною позивача. За таких обставин арешт земельної ділянки не виконує жодної забезпечувальної функції: він не запобігає відчуженню майна відповідачем на шкоду позивачу, оскільки після переоформлення відповідач залишається власником своєї частки. Навпаки, арешт створює зворотний ефект він унеможливлює саме нотаріальне переоформлення, яке є метою позову, і тим самим блокує реалізацію права позивача, а не захищає його. У даній справі накладено арешт на всю земельну ділянку, тоді як позовна вимога стосується лише частки у праві на неї. Арешт всього об`єкта нерухомості є непропорційним заходом, що: 1) повністю блокує нотаріальне переоформлення, тобто унеможливлює досягнення мети позову; 2) не відповідає меті забезпечення позову, оскільки відповідач вчинила всі необхідні дії для нотаріального вирішення питання. Такий захід забезпечення є явно непропорційним і суперечить балансу інтересів сторін, який суд зобов`язаний враховувати. За таких обставин застосований захід фактично безпідставно обмежує права відповідача, не відповідає меті забезпечення позову та суперечить принципу співмірності. Таким чином, відсутні правові підстави для подальшого застосування заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим арешт підлягає скасуванню. Арешт заблокував досягнення самої мети позову та створює штучну перешкоду, ініційовану самим позивачем Листом від 06.05.2026 року № 36/02-14 державний нотаріус Деревянчук А.В. прямо зазначила, що єдиною причиною неможливості вчинення нотаріальної дії є арешт земельної ділянки, накладений ухвалою судді Крижопільського районного суду Вінницької області Швець Л.В. від 24 грудня 2025 року у справі № 134/2017/25, за заявою представника позивача адвоката Глушкової О.І. Скасування арешту не порушує прав позивача, а навпаки, відкриває можливість для негайного нотаріального переоформлення свідоцтва та реалізації спадкових прав.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав: судом встановлено, що ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2025 року по справі № 134/2017/25 було накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0521980400:05:001:0150, площею 3,0076 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3 . Як вбачається із постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.01.2026 року у виконавчому провадженні № 79901155, яка постановлена заступником начальника відділу Крижопільського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Слободяном І.М., ухвала суду від 24 грудня 2025 року виконана.

Згідно ч.1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачка не заперечує щодо добровільного вирішення питання внесення змін до свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , яка являлась матір`ю сторін, сторони досягли домовленості щодо спільного звернення до нотаріуса. Із відповіді державного нотаріуса Крижопільської державної нотаріальної контори Дерев`янчук А.В. вбачається, що сторони 05 травня 2026 року звернулися до неї за спільною згодою між собою, про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, яке видане Крижопільською державною нотаріальною конторою 26 серпня 2015 року, реєстр за № 1159 на ім`я ОСОБА_3 та заявили, що хочуть отримати нові свідоцтва на спадщину на земельну ділянку, а саме: свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку земельної ділянки видати на ім`я ОСОБА_4 , а свідоцтво про право на спадщину на 2/3 частки вищезазначеної земельної ділянки видати на ім`я ОСОБА_2 . Нотаріусом при отриманні інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було виявлено номер запису про обтяження (арешт нерухомого майна) від 02.01.2026 року на земельну ділянку, який зареєстрований на підставі ухвали Крижопільського районного суду від 24 грудня 2025 року. У зв`язку із наявним обтяженням (арешт нерухомого майна) земельної ділянки внесення зміни до свідоцтва про право на спадщину можливо тільки після вилучення з ДРРПНМ запису про обтяження (арешт нерухомого майна).

В обґрунтування ухвали про накладення арешту суд поклав наступне: «між сторонами дійсно виник спір щодо спадкового майна, а саме земельної ділянки сільськогосподарського призначення, беручи до уваги можливість відповідача здійснити відчуження майна, що є предметом спору, на користь третіх осіб в будь-який час, суд вважає, що незастосування забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку може зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, що порушить права позивача, тому посилання заявника на необхідність забезпечення позову у обраний ним спосіб слід визнати обґрунтованими. При цьому, забезпечення даного позову саме у такий спосіб не позбавлятиме відповідача права користування спірною земельною ділянкою та не порушуватиме її прав та законних інтересів.»

Із зазначеного суд дійшов до висновку, що обставини, які були підставою для накладення арешту відпали (відповідачка не заперечує щодо внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, саме в таких розмірах, як заявила позивачка у своїх позовних вимогах, сторони звернулися до нотаріуса для добровільного вирішення спору з даного слідує, що наміру відповідачки про вчинення будь-яких дій, зокрема продати, із земельною ділянкою, яка є об`єктом спадкування, немає, а навпаки, остання хоче за спільною заявою із позивачкою внести зміни у зазначене свідоцтво), а сторони реально намагаються оформити спадщину в добровільному порядку (як вбачається із відповіді нотаріуса, яка долучена до матеріалів справи стороною відповідача).

Із вищевикладеного судом встановлено, що арешт земельної ділянки унеможливлює оформлення спадкових прав та добровільне врегулювання спору між сторонами, накладений арешт земельної ділянки став перешкодою для вчинення нотаріальних дій, спрямованих на добровільне врегулювання спору між сторонами, тому арешт земельної ділянки як захід забезпечення позову, в даній ситуації, став надмірним, оскільки останній уже не забезпечує позов, а блокує досягнення мети належне оформлення спадкових прав.

Тому, суд прийшовши до висновку про скасування арешту на зазначену земельну ділянку, цим самим надає сторонам можливість добровільно врегулювати даний спір (до наступного судового засідання), звернувшись добровільно із спільними заявами до нотаріуса (після вступу ухвали в законну силу) для внесення змін у свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 серпня 2015 року, реєстр за № 1159, яке видано на ім`я ОСОБА_3 , оскільки уже відпадуть ті обставини (арешт земельної ділянки), які стали причиною невнесення зазначених змін нотаріусом 05 травня 2026 року.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 158, 260, 253 ЦПК України суд, -

постановив:

Заяву представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Твердохліба В.Ю. задовольнити.

Скасувати арешт накладений згідно ухвали Крижопільського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2025 року по справі (№ 134/2017/25) за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, третя особа, яка не заявляє вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Крижопільська державна нотаріальна контора Вінницької області на земельну ділянку з кадастровим номером 0521980400:05:001:0150, площею 3,0076 га, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вербської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3 .

Копію ухвали для виконання (після набрання ухвали законної сили) направити в Крижопільський відділ державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а також до відома учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в 15 денний строк з дня проголошення апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.

Повний текст ухвали складений 15 червня 2026 року.

Суддя