Рішення № 137374038, 11.06.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 червня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/347/25

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Багрій В.Ю.

розглянув матеріали справи

за позовом Керівника Теребовлянської окружної прокуратури, вул. 22 січня, 14, м.Теребовля, Теребовлянська ТГ, Тернопільський район, в інтересах держави в особі:

1. Західного офісу Держаудитслужби, вул. Костюшка, 8, м. Львів, 79000;

2. Збаразької міської ради, майдан Івана Франка, 1, м. Збараж, Тернопільський район, Тернопільська область, 47302

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут", м. Дніпро, вул. Ольги княгині, будинок 27, приміщення 144

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення коштів

За участі представників:

Прокурора: Ємець Д.В.;

Позивача 1: не прибув;

Позивача 2: не прибув;

Відповідача: Шевчик О.І. (в режимі відеоконференції).

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів

Суть справи:

Керівник Теребовлянської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Західного офісу Держаудитслужби та Збаразької міської ради, до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут", про:

- визнання недійсною Додаткової угоди №2 від 29.11.2021 до Договору від 12.10.2021 №60НВ797-15268-21/320, укладеної між ТОВ "Львівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39594527) та Збаразькою міською радою (код ЄДРПОУ 040584404);

- визнання недійсною Додаткової угоди №4 від 22.12.2021 до Договору від 12.10.2021 №60НВ797-15268-21/320, укладеної між ТОВ "Львівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39594527) та Збаразькою міською радою (код ЄДРПОУ 040584404);

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" на користь Збаразької міської ради грошових коштів в сумі 26 440,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок укладення між ТОВ "Львівгаз Збут" та Збаразькою міською радою додаткових угод №2 від 29.11.2021 та №4 від 22.12.2021 до Договору від 12.10.2021 №60НВ797-15268-21/320 з підвищенням ціни на предмет закупівлі було переплачено бюджетних коштів в загальній сумі 26 440,08 грн, а самі додаткові угоди укладені з порушенням вимог чинного законодавства, а саме ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та статей 57, 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", та повинні бути визнані судом недійсними.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16 червня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у цій справі на 14 липня 2025 року о 10:30 год. Крім того, суд встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

27.06.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позов б/н від 27.06.2025 (вх. №4705), у якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Також 27.06.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 27.06.2025 (вх. №4707) про зупинення провадження у справі №921/347/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №921/19/24 з метою забезпечення єдності судової практики та повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи №921/347/25.

Ухвалою суду від 07.07.2025 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" - адвоката Шевчика Олега Івановича (вх. №4934 від 07.07.2025) про його участь у підготовчому засіданні 14.07.2025, а також у всіх інших судових засіданнях у цій справі, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

11 липня 2025 року до суду від Західного офісу Держаудитслужби надійшли додаткові пояснення б/н від 10.07.2025 (вх. №5068), згідно яких позивач 1 підтримує позовні вимоги Теребовлянської окружної прокуратури та вважає, що позов підлягає задоволенню.

14 липня 2025 року до суду від Теребовлянської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив б/н від 14.07.2025 (вх. №5128), у якій остання також просила суд поновити строк, встановлений на подання відзиву на позовну заяву, прийняти відповідь на відзив на позовну заяву та долучити її до справи.

У підготовчому засіданні 14.07.2025 судом розглянуто викладене Теребовлянською окружною прокуратурою у відповіді на відзив б/н від 14.07.2025 (вх. № 5128) клопотання про поновлення строку на її подання, поновлено Теребовлянській окружній прокуратурі строк для подання відповіді на відзив б/н від 14.07.2025 (вх. №5128) та долучено таку до матеріалів справи, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України.

Окрім того, враховуючи усне клопотання прокурора про відкладення підготовчого засідання на іншу дату, з огляду на те, що Великою Палатою Верховного Суду призначено розгляд справи №921/19/24 на 16.07.2025, а також неявку представника позивача 2, та відповідно неможливість вирішення судом завдань підготовчого провадження, визначених ст. 177 ГПК України, суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 04.09.2024 о 10:00 год., без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що прокурора та представника позивача 1 повідомлено під розписку, а представника відповідача - в режимі відеоконференції; позивачу 2 надіслано відповідну ухвалу.

Ухвалою суду від 04.09.2025 зупинено провадження у справі №921/347/25 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та до завершення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/698/23.

24.04.2026 від Теребовлянської окружної прокуратури надійшла заява №54/1-1400вих-26 від 23.04.2026 (вх. №3194) згідно якої остання просить суд поновити провадження у справі №921/347/25 у зв`язку із завершенням перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24 та завершення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/698/23, а також врахувати під час розгляду цієї справи висновки Верховного Суду, викладені у вищезазначених справах.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.04.2026 поновлено провадження у справі №921/347/25 та призначено підготовче засідання на 07 травня 2026 року на 11:00 год.

У підготовчому засіданні 07.05.2026, заслухавши думку присутніх у підготовчому засіданні прокурора та представника позивача 1, враховуючи, що відповідачем подано заяви по суті справи та докази в обґрунтування своєї позиції, а також з огляду на закінчення встановлених законом строків підготовчого провадження та відсутність у матеріалах справи заяв щодо їх продовження, суд відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" б/н від 05.05.2026 (вх. №3445 від 05.05.2026) про відкладення розгляду справи, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04 червня 2026 року о 10:00 год. без постановлення окремого процесуального документа з зазначенням про це у протоколі судового засідання відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що прокурора та представника позивача 1 повідомлено під розписку, а позивачу 2 та відповідачу надіслано відповідну ухвалу.

03.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" надійшло клопотання (вх.№4294), відповідно до якого відповідач просив суд повернутися до стадії підготовчого провадження після його закриття для розгляду клопотання ТОВ "Львівгаз Збут" про зупинення провадження у справі та зупинити провадження у справі №921/347/25 до завершення розгляду Конституційним Судом України конституційного провадження у справі №3-78/2026 за конституційною скаргою ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того, 03.06.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" надійшло клопотання (вх.№4299), відповідно до якого відповідач просив відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки представник товариства не має можливості взяти участь в судовому засіданні 04.06.2026 у зв`язку із сімейними обставинами.

04.06.2026, враховуючи клопотання представника відповідача та усне клопотання прокурора про відкладення судового засідання на іншу дату з метою ознайомлення із поданим клопотанням відповідача (вх.№4294) і викладення письмових заперечень щодо повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття та щодо зупинення провадження у даній справі, суд, не відкриваючи розгляду справи по суті, відклав судове засідання у цій справі на 09:05 год. 11.06.2026, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, про що присутнього в засіданні прокурора, повідомлено під розписку, а іншим учасникам надіслано відповідну ухвалу.

09.06.2026 від Тернопільської обласної прокуратури надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у цій справі (вх.№4476) відповідно до яких остання посилається на відсутність підстав для зупинення провадження у справі №921/347/25 та просить відмовити у задоволенні відповідного клопотання ТОВ "Львівгаз Збут".

10.06.2026 від позивача 2 - Збаразької міської ради, надійшло клопотання (вх.№4524), відповідно до якого остання просить суд провести судове засідання 11.06.2026 без участі представника міської ради, зазначивши при цьому, що позовні вимоги повністю підтримує.

Разом з тим, згідно із відповіддю №2864852 від 10.06.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом з`ясовано, що на даний час Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" зареєстроване за адресою: 49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, 22, приміщення 144.

В судовому засіданні 11.06.2026 суд розглянув та відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" (вх.№4294 від 03.06.2026) про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі №921/347/25, про що постановлено відповідну ухвалу.

В судове засідання 11.06.2026 прибула прокурор, представник відповідача взяв участь в засіданні в режимі відеоконференції.

Позивач 1 та позивач 2 участі уповноважених представників в судовому засіданні не забезпечили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Разом з тим, як вже зазначалось вище, позивач 2 - Збаразька міська рада, у клопотанні (вх.№4524 від 10.06.2026) просить суд провести судове засідання 11.06.2026 без участі її представника.

Частинами 2, 3 ст.120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч.5 ст.6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Отже, судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення учасників справи належним чином про час та місце розгляду справи. При цьому явка представників сторін в судове засідання не визнавалася судом обов`язковою.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Під час розгляду справи судом заслухано позиції прокурора та представника відповідача, досліджено письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

11 червня 2026 року справу розглянуто по суті та у відповідності до вимог ч. 6 ст. 233 ГПК України оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Позиції учасників справи.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві, відповіді на відзив (вх.№5128 від 14.07.2025) та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Вважає, що додаткові угоди №2 від 29.11.2021 та №4 від 22.12.2021 до Договору №60НВ797-15268-21 від 12.10.2021 підлягають визнанню недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України як такі, що укладені з порушенням положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", ст. 57, 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", що також встановлено за результатами проведення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області ревізії фінансово-господарської діяльності Збаразької міської ради за період з 01.01.2021 по 30.09.2024 (акт ревізії від 12.02.2025 №131920-22/3). В результаті укладення сторонами з порушенням вимог закону додаткових угод, якими безпідставно збільшено ціну за одиницю товару, Збаразькою міською радою за недопоставлений товар з місцевого бюджету безпідставно та у надмірній сумі сплачено товариству бюджетні кошти у сумі 26 440,08 грн, які підлягають поверненню в міський бюджет.

Додатково у заяві (вх.№3194 від 24.04.2026) прокурор зазначає, що підсудність цього спору має визначатися з урахуванням встановленого у частині 5 статті 29 ГПК України правила, і, як наслідок, за вибором позивача ця справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) господарського суду за місцем виконання договору, тобто - до юрисдикції Господарського суду Тернопільської області. При цьому просить врахувати правові висновки щодо територіальної підсудності відповідних спорів, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.04.2026 у справі №924/698/23.

Зауважує, що між сторонами виник спір із договору про постачання електричної енергії споживачу, в якому не визначено місце його виконання. Разом з тим, договір через його особливість можна виконувати тільки в певному місці, а саме за місцем знаходження облікових пристроїв споживача і здійснення фактичного прийому електроенергії чи точці приєднання до електромережі, отже, відповідно до ч.5 ст.29 ГПК України позов пред`явлено за вибором позивача до господарського суду за місцем виконання договору.

Позивач 1 - Західний офіс Держаудитслужби, згідно поданих додаткових пояснень у справі (вх.№5068 від 11.07.2026), а також у клопотанні (вх.№3767 від 15.05.2026) заявлений позов повністю підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№8303 від 25.11.2025), просить у задоволенні позову відмовити.

Зокрема, у відзиві відповідач просить врахувати, що протягом 2021-2022 років постійно відбувались коливання цін на ринку електричної енергії в сторону збільшення, що підтверджується довідками Львівської торгово-промислової палати та ДП "Держзовнішінформ", копії яких додано прокурором до позовної заяви, а збільшення ціни відбулось в межах 10%. Також загальновідома інформація, що до початку повномасштабного вторгнення РФ ціни на енергоносії, в т.ч. електроенергію, збільшувалися в рази, а не у відсотковому виразі у зв`язку із значним зростанням цін на ринку електроенергії в країнах Європи. При цьому, твердження прокурора, що додані довідки ТПП не відображають коливання цін вважає довільним і необґрунтованим.

Стверджує, що у ТОВ "Львівгаз Збут" були правові підстави для зміни ціни на електроенергію, а внесення таких змін до Договору було обґрунтованим та документально підтвердженим, крім того відбувалось відповідно до чинного законодавства України, зокрема Закону України "Про публічні закупівлі" та умов укладеного Договору. Більше того, жодних прав та інтересів позивачів не порушено.

Оспорювані додаткові угоди передбачали збільшення ціни електроенергії до 10 відсотків без збільшення суми Договору (про що зазначає і сам прокурор), тобто з дотриманням статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Жодної незгоди зі сторони Збаразької міської ради при укладенні спірних додаткових угод не було.

Просить врахувати позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладену в постанові 05 квітня 2023 року у справі №420/17618/21, у якій зазначено, що строки зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії, тому під час збільшення до 10 відсотків ціни вказаного товару на ринку повинна зберігатися умова щодо збереження суми, визначеної в договорі про закупівлю. У разі ж закупівлі інших товарів необхідно дотримуватись збільшення суми не більше ніж на 10% за умови збереження суми, визначеної в договорі про закупівлю, один раз протягом 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю.

Також зауважує, що передаючи справу №920/19/24 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, зазначила, що підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є: - зміна законодавства: Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила висновок щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції Закону №114-ІХ, втім не робила висновок щодо застосування п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі" в редакції із змінами, внесеними Законом №1530-IX від 03.06.2021; - порушення принципу належного урядування з огляду на неоднакове праворозуміння п.2 ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі": Мінекономіки вважає, що сторони договору про закупівлю можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку за наявності відповідних умов, в той час як Велика Палата Верховного Суду вважає, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі.

Вважає, що прокурором не надано належного обґрунтування існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави, підстав визнання недійсними додаткових угод до Договору, обґрунтованості заявленої до стягнення суми та відповідно наявності достатніх правових підстав та повноважень для звернення до суду з даним позовом.

У відповіді на відзив (вх.№5128 від 14.07.2025) Теребовлянська окружна прокуратура додатково зауважила, що Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проєкту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Відповідно до листа Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 24.11.2020 №3304-04/69987-06 "Щодо укладення, виконання, зміни та розірвання договору про закупівлю" під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладення договору на підставі поданої пропозиції і до внесення відповідних змін до нього. Внесення змін до договору про закупівлю у випадках, які передбачені Законом України "Про публічні закупівлі" та умовами такого договору, має відбуватись шляхом укладення додаткової угоди, а також бути обґрунтованим та документально підтвердженим у спосіб, встановлений у договорі. Тобто, збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, мусить містити достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення Договору до дати першої зміни ціни додатковою угодою до Договору, а в разі наступних змін - між черговими такими змінами на підставі додаткових угод. Така позиція відображена в постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19 від 16.02.2021 у справі №910/6790/18.

На підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання).

Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Вивчення даних про коливання цін на ринку електричної енергії в період виконання Договору засвідчило, що відповідач використовував для обґрунтування збільшення ціни відомості про рівень цін маніпулятивно, за вигідні для себе дати і періоди, а не відповідно до законодавства, умов договору та усталеної добросовісної ділової практики на ринку електроенергії, а саме від дати укладення договору до дати укладення додаткової угоди №2, від дати укладення додаткової угоди №2 до дати укладення додаткової угоди №4.

Поряд з тим, прокурор не заперечує проти використання цінових довідок (висновків) торгово-промислових палат у разі, якщо вони містять дані за періоди з дати укладення Договору до дати першої зміни ціни додатковою угодою до Договору, а в разі наступних змін - між черговими такими змінами на підставі додаткових угод.

З огляду на відсутність коливання цін в сторону збільшення при укладенні додаткової угоди №2, остання підлягає визнанню недійсною саме через відсутність коливання та документального підтвердження такого коливання. Надалі при визнанні додаткової угоди недійсною, додаткова угода №4 є такою, що укладена не лише за відсутності зростання цін у відповідний період, але й з перевищенням 10% ціни на електроенергію, визначеної первинними умовами Договору.

Також зазначає, що обидві додаткові угоди, що оспорюються, укладено з порушенням ст. 57, 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", щодо строків застосування нових цін у додаткових угодах не раніше 20 днів після надходження відповідної пропозиції від Постачальника про зміну умов Договору.

Щодо підстав звернення прокурора з позовною заявою для захисту інтересів держави прокуратура зауважує, що при формулюванні змісту позовної заяви прокурором наведено обґрунтування інтересів держави та виключного випадку, коли прокурор може представляти інтереси держави у разі нездійснення захисту суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Прокурор виходив з того, що Західний офіс Держаудитслужби є органом державного контролю, який уповноважений реагувати на виявлені ним порушення, проте останній не вживав заходів до пред`явлення позову після проведення ревізії. З огляду на доступність відомостей про виконання договору на вебсайті "Прозорро" та з інших інформаційних ресурсів, Західний офіс не скористався повноваженнями моніторингу закупівлі в період виконання договору та упродовж 2022-2024 років та не ініціював перевірки закупівлі. За цей тривалий період часу відбулося значне знецінення визначеної ревізією суми переплати за додатковими угодами внаслідок інфляційних процесів.

Збаразька міська рада, як орган місцевого самоврядування, який одночасно виступає стороною незаконних правочинів і має повноваження їх оспорити, незважаючи на сталу практику вирішення судами аналогічних справ, не реагувала більш як три роки на необгрунтованість підвищення ціни і як сторона договору не звернулася до суду самостійно.

Обидві визначені прокурором у якості позивачів юридичні особи є суб`єктами владних повноважень, які не здійснили захист інтересів держави шляхом реалізації наданих процесуальних повноважень на самостійне звернення до суду з позовними вимогами про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів до бюджету. Відтак, у прокурора виникає право представляти інтереси держави в суді в особі цих органів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі.

Пунктом 2 ч.1 ст. 1311 Конституції України та п.2 ч.1 ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" на органи прокуратури покладено виконання функції представництва інтересів держави в суді.

Частиною 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що під час здійснення представництва інтересів держави в суді прокурор, серед іншого, має право звертатися до суду з позовом в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Згідно з ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 АПК України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Як вказується у позовній заяві, правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) додаткових угод до договору, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає. При цьому, шляхом укладення недійсних додаткових угод порушуються вимоги чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, які призвели до безпідставної зміни істотних умов договору та зростання ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов`язань щодо витрачання бюджетних коштів у сумі 26 440,08 гривень.

Щодо суб`єкта, який уповноважений здійснювати функції захисту інтересів держави у спірних правовідносинах.

Зі змісту преамбули Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що цей Закон установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції. До основних принципів публічних закупівель віднесено зокрема, їх максимальна економія та ефективність.

Частиною 1 ст.7 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що державне регулювання та контроль у сфері закупівель здійснюють Уповноважений орган та інші органи відповідно до їх компетенції.

Окрім того, згідно з ч.4 ст.7 Закону України "Про публічні закупівлі" контроль у сфері закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України, здійснює Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі" моніторинг закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладання договору про закупівлю та його виконання.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю серед іншого є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів і майна у бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

За змістом пунктів 1, 7, 8, 10 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів тощо.

Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 з наступними змінами та доповненнями, Державна аудиторська служба (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до пп. 3, 9 п.4 вказаного Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Таким чином, Державна аудиторська служба України, як орган, який здійснює фінансовий контроль, при моніторингу публічних закупівель має право при виявленні випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.

Водночас, положення вищевказаних нормативно-правових актів не визначають конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави (аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Постановою Кабінету Міністрів України №266 від 06.04.2016 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до п.1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно додатку 1 утворюються як юридичні особи публічного права.

Відповідно до наказу Держаудитслужби України №23 від 02.06.2016 затверджено Положення про Західний офіс Держаудитслужби з наступними змінами та доповненнями, згідно якого Західний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій, Хмельницькій областях. Повноваження Західного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.

Наказом Західного офісу Держаудитслужби №117 від 22.02.2022 затверджено Положення про Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, згідно якого основним завданням управління є реалізація повноважень Західного офісу Держаудитслужби на території Тернопільської області.

Таким чином, Західний офіс Держаудитслужби є органом, уповноваженим державою на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах на території Тернопільської області, у зв`язку з чим останнього визначено у цій справі як позивача-1.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16 зазначено, що нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, а здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена у п. 81 постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Теребовлянська окружна прокуратура зверталася до Західного офісу Держаудитслужби та управління Західного офісу Держаудитслужби у Тернопільській області із листом від 07.04.2025 №54/1-947 ВИХ-25, у якому наведено допущені порушення при укладенні додаткових угод до Договору та запропоновано надати інформацію щодо вжитих заходів.

Листом від 30.04.2025 №131913-17/1052-2025 Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області повідомило окружну прокуратуру, що заходи вживатися шляхом звернення до суду не будуть, причини невжиття заходів не вказано. Поряд з цим зазначено, що управління просить прокуратуру вжити заходів представницького характеру в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави суб`єктом владних повноважень та вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором, адже, відповідно до вимог чинного національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, факт незвернення відповідного суб`єкта владних повноважень, на якого покладено обов`язок захисту інтересів держави, до суду з відповідною позовною заявою, незалежно від наявності чи відсутності коштів на сплату судового збору, свідчить про неналежне здійснення захисту інтересів держави таким суб`єктом владних повноважень. Згадана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо про можливе порушення інтересів держави, свідчить про бездіяльність Держаудитслужби. Тому звернення до суду прокурора в інтересах цього органу є обґрунтованим і правомірним.

Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Збаразької міської ради.

Як вказує прокурор, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі №911/620/17 зазначав, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних інтересів територіальної громади інтереси держави та місцевого самоврядування, повністю збігаються.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Завданням органу місцевого самоврядування, зокрема селищної ради, є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №904/5598/18, від 15.05.2019 у справі №911/1497/18).

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні здійснюється, серед іншого, на принципах поєднання місцевих і державних інтересів; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування. Вказані принципи місцевого самоврядування означають, що в Україні збігаються державні і місцеві інтереси.

Відповідно до ст. 142 Конституції України, ч.3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.5 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" видатки місцевого бюджету здійснюються із загального та спеціального фондів місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.

Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.

Відповідно до ст. 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Збаразька міська рада - представницький орган місцевого самоврядування, який наділений правом представляти інтереси територіальної громади, приймати від її імені рішення та здійснювати в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності.

Для реалізації наданих повноважень ради мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні додаткових угод про збільшення ціни на товар спричиняє істотну шкоду інтересам держави та територіальної громади щодо здійснення комунальної власності, тобто права територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися та розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном (коштами), що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування і, як наслідок, не відповідає суспільному інтересу.

Використання коштів місцевого бюджету беззаперечно становить суспільний інтерес, стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців територіальної громади.

З огляду на викладене, Збаразька міська рада виступає у якості суб`єкта владних повноважень, який приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов`язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.

Теребовлянська окружна прокуратура зверталася до Збаразької міської ради із листами №54/1-777вих.25 від 21.03.2025 та №54/1-950вих.25 від 07.04.2025 із зазначенням допущених порушень при укладенні додаткових угод до Договору та з метою отримання інформації щодо вжитих заходів.

Листом №1209/03-04 від 01.05.2025 Збаразька міська рада повідомила, що не зверталась та не буде звертатись з позовом до суду, враховуючи обмежений фінансовий ресурс.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт незвернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження.

Так, з часу виконання Договору від 12.10.2021 №60НВ797-15268-21/320 та додаткових угод до нього сплив значний період часу, впродовж якого міська рада мала можливість скористатися своїми процесуальними правами звернутися до суду, проте і після проведення ревізії такими правами не скористалася.

Вказане свідчить про нездійснення Збаразькою міською радою захисту інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, що беззаперечно свідчить про бездіяльність органу уповноваженого державою на виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Враховуючи наведене, суд вважає належним чином обґрунтованою наявність підстав для звернення прокурора до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Збаразької міської ради.

Окрім того, враховуючи висновки Верховного Суду щодо застосування положень частини п`ятої статті 29 ГПК України, викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.04.2026 у справі №924/698/23, суд погоджується із доводами прокурора про належність цієї справи до юрисдикції Господарського суду Тернопільської області (за вибором позивача за місцем виконання договору).

Щодо визнання недійсними додаткових угод.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Як свідчать матеріали справи, за результатами проведення закупівлі ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія в кількості 74000 кВт*год (ідентифікатор закупівлі UA-2021-09-04-000238-c), 12 жовтня 2021 року між Збаразькою міською радою (як Споживачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" (Постачальник) укладено Договір №60НВ797-15268-21/320 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір).

В п.1.1., 1.2 Договору зазначено, що останній є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - Споживач) постачальником електричної енергії (далі - Постачальник) та укладається сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання Споживача до умов цього договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів.

Відповідно до п.2.1. Договору, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (п.2.2. Договору).

Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору (п.3.1. Договору).

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору. Ціна за спожиту електричну енергію в 2021 році без урахування тарифів на її розподіл складає 2929,73 грн за 1000 кВт/год., в т.ч. ПДВ - 488,29 грн. Загальна вартість договору: 216800,00 грн, в т.ч. ПДВ - 36133,33грн.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п.5.2. Договору).

Відповідно до п.5.6. Договору оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється Споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок Постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього Договору.

Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів віддати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого Споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу', мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (п.5.7. Договору).

Пунктом 13.1. Договору передбачено, що цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника та діє до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов Договору Споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право Споживача розірвати Договір. Постачальник зобов`язаний повідомн ій Споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику, якщо Споживач не приймає нові умови (п.13.2. Договору).

Згідно з п.13.7. Договору, усі повідомлення за цим Договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, вручені кур`єром або особисто за зазначеними в цьому Договорі адресами Сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв`язку одержувача. Споживач зобов`язується у місячний строк повідомити Постачальника про зміну будь-якої інформації та даних, зазначених в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього Договору.

Пунктом 13.8. Договору передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків передбачених ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого, товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна, не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу), та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень ч.6 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

21 жовтня 2021 року сторонами підписано Додаткову угоду №1 до договору постачання електричної енергії споживачу №60НВ797-15268-21 від 12 жовтня 2021 року, у відповідності до умов якої Сторони домовились викласти Додаток 2 до Договору у новій редакції, відповідно до якої визначено:

1) ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи): Ціна за спожиту електричну енергію в 2021 році без урахування тарифів на її розподіл складає 2929,73 грн за 1000 кВт/год., в т.ч. ПДВ - 488,29 грн;

2) спосіб оплати (необхідно обрати лише один з варіантів: попередня оплата, по факту, плановий платіж): по факту;

3) термін надання рахунку за спожиту електричну енергію та строк його оплати: до 10 числа місяця наступного за звітним, протягом 5 робочих днів;

4) визначення способу оплати послуг з розподілу через Постачальника з наступним переведенням цієї оплати Постачальником оператору системи та/або напряму з оператором системи (необхідно обрати лише один з варіантів): напряму з оператором системи;

5) розмір пені за порушення строку оплати або штраф: не передбачено;

6) розмір компенсації Споживачу за недодержання Постачальником якості надання комерційних послуг: не передбачено;

7) розмір Штрафу за Дострокове розірвання Договору у випадках, не передбачених умовами Договору: не передбачено;

8) термін дії Договору та умови пролонгації: до 31.12.2021р., допускає продовження;

9) дата та підпис споживача:

10) можливість надання пільг, субсидій: не передбачено.

29 листопада 2021 року сторонами укладено Додаткову угоду №2 до договору постачання електричної енергії споживачу №60НВ797-15268-21 від 12 жовтня 2021 року, у якій відповідно до п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 13.8 Договору №60НВ797-15268-21 від 12 жовтня 2021 року у зв`язку з коливанням ціни на ринку електричної енергії, дійшли згоди викласти п.5.1 Договору у новій редакції, а саме:

- п.5.1. Ціна за спожиту електричну енергію в 2021 році без урахування тарифів на її розподіл складає 3222,41 грн за 1000 кВт/год., в т.ч. ПДВ - 537,07грн.

В п.4 Додаткової угоди зазначено, що дана Додаткова угода набуває чинності з 23.11.2021 та діє протягом строку дії Договору на підставі частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

20 грудня 2021 року сторонами укладено Додаткову угоду №3 до договору постачання електричної енергії споживачу №60НВ797-15268-21 від 12 жовтня 2021 року, у якій погодили з метою проведення процедури закупівлі електричної енергії на 2022 рік, відповідно до ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", продовжити дію Договору на постачання електричної енергії №60НВ797-15268-21 від 12 жовтня 2021р. на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2022 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в даному договорі. Гранична сума даної додаткової угоди складає 43360,00грн. Дана Додаткова угода набуває чинності з дати її підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє в частині постачання електричної енергії з 01 січня 2022 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

22 грудня 2021 року сторонами укладено Додаткову угоду №4 до договору постачання електричної енергії споживачу №60НВ797-15268-21 від 12 жовтня 2021 року, у якій відповідно до п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 13.8 Договору №60НВ797-15268-21 від 12 жовтня 2021 року у зв`язку з коливанням ціни на ринку електричної енергії, дійшли згоди викласти п.5.1 Договору у новій редакції, а саме:

- п.5.1. Ціна за спожиту електричну енергію в 2021 році без урахування тарифів на її розподіл складає 3544,33 грн за 1000 кВт/год., в т.ч. ПДВ - 590,72 грн.

В п.4 Додаткової угоди зазначено, що дана Додаткова угода набуває чинності з 22.12.2021 та діє протягом строку дії Договору на підставі частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України.

18 лютого 2022 року сторонами укладено Додаткову угоду №5 до договору постачання електричної енергії споживачу №60НВ797-15268-21 від 12 жовтня 2021 року, у якій дійшли згоди про те, що дія Договору на постачання електричної енергії №60НВ797-15268-21 від 12 жовтня 2021р., який був продовжений з метою проведення процедури закупівлі електричної енергії на 2022 рік, відповідно до ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2022 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в даному договорі, а саме на 43360,00грн, діє в частині постачання електричної енергії з 01 січня 2022 року, а в частині проведення розрахунків - до 31.03.2022р.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

За приписами статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені Законом України "Про публічні закупівлі".

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

За пунктами 6, 11 та 22 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі": договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники - це суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону; предмет закупівлі - це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до частин 1-3 статті 180 ГК України (втратив чинність 28.08.2025, однак був чинний на час виникнення спірних правовідносин) зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Таким чином, на момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови: предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог ч.3 ст.180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Слід зазначити, що на момент укладення Договору постачання електричної енергії споживачу №60НВ797-15268-21 від 12 жовтня 2021 року та оспорюваних додаткових угод №2 від 29.11.2021 та №4 від 22.12.2021, пункт 2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" діяв в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом №1530-IX від 03.06.2021.

Так, пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону (в редакції Закону №1530-IX від 03.06.2021) передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни (до 10%) слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10% значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.

Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10 %. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанови Верховного Суду від 12.11.2024 у справі №910/19784/23, від 10.09.2024 у справі №918/703/23, від 02.07.2024 у справі №910/13579/23, від 14.05.2024 у справі №917/1010/22, від 06.02.2025 у справі №910/5182/24).

При вирішенні цього спору судом також враховуються правові висновки, що наведені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22, за якими:

- ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається;

- зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах;

- у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та п. 2 ч.5 статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі. В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 вказала, що не вбачає підстав для відступу від висновків про застосування норм права, викладених у наведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22.

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору. Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Тобто, неухильним аспектом при застосуванні п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону при збільшенні ціни за одиницю товару є підтвердження (наявність) факту коливання ціни такого товару на ринку та встановлення саме пропорції такого коливання.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Тобто, збільшення ціни такого товару на ринку повинно відбутись після укладання договору, мусить містити достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за період з дати укладення Договору до дати першої зміни ціни додатковою угодою до Договору, а в разі наступних змін - між черговими такими змінами на підставі додаткових угод. Відповідна позиція відображена в постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18, від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19 від 16.02.2021 у справі № 910/6790/18.

На підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначається прокуратурою в позовній заяві:

- за Додатковою угодою №2 від 29.11.2021 відсоткове збільшення ціни становить 9,99%.

Матеріали справи свідчать про те, що листом від 15.10.2021 №797-Сл-10331-1021 ТОВ "Львівгаз Збут" повідомило Збаразьку міську раду про намір підвищити ціну у листопаді 2021 року та внести відповідні зміни до Договору.

Листом від 04.11.2021 №797-Сл-11872-1121/2 ТОВ "Львівгаз Збут" повідомило Збаразьку міську раду про зміну вартості електричної енергії з 01 листопада 2021 року зважаючи на коливання ціни на ринку України у листопаді 2021 року.

В обґрунтування підвищення ціни постачальник надав цінову довідку Львівської торгово-промислової палати від 02.11.2021 №19-09/1024, яка містить порівняння ціни за третю декаду вересня 2021 року, тобто за період до дати укладення договору - 12.10.2021.

Також ТОВ "Львівгаз Збут" надало копію цінової довідки Львівської торгово-промислової палати №19-09/1122 від 23.11.2021, яка містить дані ДП "Оператор ринку" про середньозважені ціни на електричну енергію на ринку РДН в ОЕС без ПДВ станом на 07.11.2021 в розмірі 3013,92 грн/МВт*год, а на 19.11.2021 - 3485,60 грн/МВт*год., а зміна величини цін на ринку склала 15,65%.

Разом з тим, цінова довідка від 23.11.2021 №19-09/1122 відображає інформацію за окремі дати листопада 2021 року, і не доводить коливання цін у період з дати укладення Договору, тобто з 12.10.2021. У ціновій довідці вказано, що вона є фактографічною та не містить узагальнюючої інформації щодо рівня цін (рівня зміни цін) товару на внутрішньому ринку.

За даними ДП "Оператор ринку" (www.oree.com.ua), ціна РДН ОЕС за 1000 кВт.год станом на 12.10.2021 (дата укладення Договору) становила 3331,07 грн, на дату звернення постачальника з листом від 04.11.2021 № 797- Сл-11872-1121/2 - 3288,86 грн (зміна середньозваженої ціни відносно ціни на дату укладення договору в сторону зменшення на 1,27%), на час набуття чинності додаткової угоди №2 (23.11.2021) - 3 395,47 грн (зміна середньозваженої ціни відносно ціни на дату укладення договору становить +1,93%); на дату укладення додаткової угоди № 2 (29.11.2021) - 3 278,53 (зміна середньозваженої ціни відносно ціни на дату укладення договору в сторону зменшення на 1,58%).

Отже, дані довідки не можуть бути належним підтвердженням для обгрунтування збільшення ціни за договором.

Таким чином, відсоткове збільшення ціни на 9,99% в укладеній додатковій угоді №2 не відповідає фактичному коливанню цін на ринку порівняно з первинною ціною на дату укладення Договору, оскільки таке коливання відбувалося в сторону зменшення.

Наведене свідчить про те, що додаткову угоду №2 від 29.11.2021 до Договору від 12.10.2021 укладено ТОВ "Львівгаз Збут" за відсутності коливання ціни на ринку в сторону збільшення та належного документального підтвердження такого коливання, чим порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того, 04.11.2021 ТОВ "Львівгаз Збут" надіслало Збаразькій міській раді лист №797-Сл-11872-1121/3, в якому повідомило про намір у грудні 2021 року збільшити ціну за 1кВт електричної енергії пропорційно відсотку коливання ціни на ринку України.

- за Додатковою угодою №4 від 22.12.2021 - ціну збільшено на 20,98% порівняно з первинними умовами договору.

ТОВ "Львівгаз Збут" зверталося до Збаразької міської ради з листами від 10.12.2021 №797-Сл-13417-1221 та від 16.12.2021 № 797-Сл-13621-1221, у яких повідомляло про намір підвищити ціну на електричну енергію у січні 2021 року пропорційно відсотку коливання ціни на ринку України.

Листом від 22.12.2021 №797-Сл-797-Сл-13804-1221 ТОВ "Львівгаз Збут" інформувало споживача, зокрема, про зростання ціни на ринку електричної енергії та її збільшення з 22.12.2021 до 3,54433 грн з ПДВ за 1кВт/год, і просило підписати додаткову угоду. В підтвердження зазначеного ТОВ "Львівгаз Збут" додало копію довідки ДП Держзовнішінформ" від 21.12.2021 №121/324, яка містить інформацію про те, що середньозважена ціна РДН ОЕС за період 04.12.2021 складає 2 449,77 грн/МВт.год без ПДВ, за період 14.12.2021 - 3 501,67 грн/МВт.год без ПДВ, розрахункова зміна становить +42,94%. У довідці зазначається, що вона носить виключно інформативний характер і не враховує умов договорів та контрактів.

Відповідно до інформації, розміщеної на вебпорталі "Оператор ринку", станом на 29.11.2021 (дата укладення додаткової угоди №2) середньозважена ціна на ринку РДН становила 3278,53 грн/МВт*год, на 22.12.2021 (дата укладення та введення в дію Додаткової угоди №4) становила 3 163,92 грн/МВт*год.

Отже, додатковою угодою №4 від 22.12.2021 ціну збільшено на 20,98% порівняно з первинними умовами договору (з перевищенням максимального ліміту 10%), за відсутності коливання ціни на електричну енергію на ринку в сторону збільшення та за відсутності належного документального підтвердження такого коливання.

Зазначені обставини також відображені Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області в Акті №131920-22/3 від 12.02.2025 ревізії фінансово-господарської діяльності Збаразької міської ради за період з 01.01.2021 по 30.09.2024.

Згідно з ч. 3 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів, зокрема, про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови.

Відповідно до підпункту 16 пункту 5.5.1 розділу 5.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою КНРЕКП від 14.03.2018 №312, споживач має право отримувати від відповідного електропостачальника повідомлення про його наміри внести зміни до будь-яких умов договору про постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до внесення цих змін та у разі незгоди із запропонованими змінами розірвати договір з електропостачальником без оплати передбачених договором штрафних санкцій за його дострокове припинення.

Разом з тим в оспорюваних додаткових додаткових угодах їх чинність визначалась без урахування вказаного періоду.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, до яких віднесено, зокрема, свободу договору.

Відповідно до положень ст. 6 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у статтях 6 і 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає у праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів і погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору у ЦК України, законодавець разом із тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 та статті 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2019 у справі №914/1087/18.

Відповідно до ст. 5 3акону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (ч. 4 ст. 41 вказаного Закону).

У постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 Верховний Суд наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.08.2021 у справі №912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (п.57 постанови).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, у п.7.21 постанови від 16.02.2023 у справі №903/383/22 зазначає про те, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Разом з тим, документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Тобто не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

Таким чином, якщо постачальник документально підтвердить замовнику, що ціна на товар коливалась на ринку такого товару від ціни в договорі і до ціни на момент підписання (застосування умов) додаткової угоди (або між додатковими угодами), обґрунтує та доведе, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції), то можна говорити про наявність підстав для внесення змін до договору.

Водночас, надані постачальником довідки та інші документи не є тими документами, які підтверджують коливання (збільшення чи зменшення ціни за одиницю товару на ринку) за відповідні періоди, надана інформація має лише довідковий характер, що дає підстави дійти висновку про необгрунтоване збільшення ціни Договору на підставі додаткових угод та є підставою для визнання їх недійсними.

Таким чином, постачальником під час укладення спірних додаткових угод, всупереч вимогам п.2 ч.5 ст.41 Закону, збільшено ціну електричної енергії без належного підтвердження наявності коливання ціни на електричну енергію в період на день укладання додаткових угод та на момент звернення до вказаних органів, установ, організацій, що підтверджує коливання (зміни) цін на ринку товару. Жоден із документів, які стали підставою для укладення додаткових угод, не містить інформацію про факт коливання цін на електричну енергію на ринку у період між датою підписання сторонами попередніх додаткових угод та датою звернення постачальника до вказаних органів, установ, організацій, що підтверджує коливання (зміни) цін на ринку товару.

Неодноразове надіслання відповідачем після укладення договору листів, з проханням погодити більшу ціну за товар (за відсутності належного документального підтвердження коливання ціни на ринку) не відповідає принципу добросовісної конкуренції серед учасників. Укладення міською радою додаткових угод з постійним збільшенням ціни за товар жодним чином не відповідає принципу максимальної економії та ефективності.

У статті 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У статті 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, Додаткові угоди №2 від 29.11.2021 та №4 від 22.12.2021 до Договору постачання електричної енергії споживачу №60НВ797-15268-21/320 від 12.10.2021 суперечать наведеним вище вимогам ЦК України та п.2 ч.5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", що є підставою для визнання зазначених додаткових угод недійсними з моменту їх підписання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Визнання додаткових угод недійсними означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором.

Так, на виконання Договору №60НВ797-15268-21/320 від 12.10.2021, на підставі акту №ЗЛВ81084449 від 10.12.2021 Збаразькою міською радою сплачено постачальнику вартість спожитої електричної енергії в кількості 2 475 кВт/год по ціні 2,685341666 грн за 1 кВт/год без ПДВ, а саме в сумі 7 975,46 грн з ПДВ.

Відповідно до акту №ЗЛВ81090529 від 31.12.2021 спожито 35 447 кВт/год по ціні 2,685342000 грн за 1 кВт/год без ПДВ на суму 114 224,77 грн з ПДВ та 16 880 кВт/год по ціні 2,953608000 грн за 1 кВт/год без ПДВ на суму 59 828,29 грн з ПДВ, всього на суму 174 053,06 грн з ПДВ. Платіжним дорученням від 28.12.2021 №1563 оплачено кошти в сумі 174 073,04 грн з ПДВ.

Згідно з актом №ЗЛВ82005630 від 16.02.2022 у січні 2022 року спожито 8 078 кВт/год по ціні 2,953608333 на суму 28 631,10 грн з ПДВ. Платіжним дорученням №185 від 24.02.2022 оплачено 28 611,12 грн.

Як вказує прокурор та згідно з довідкою Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, яку долучено до акту ревізії щодо проведення розрахунків між Збаразькою міською радою та ТОВ "Львівгаз Збут" по договору про постачання електричної енергії споживачу від 12.10.2021 №60ВН797-15268-21, сума переплати за електричну енергію становить 26 440,08 грн.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2021-09-04-000238-с джерелом фінансування закупівлі є місцевий бюджет.

Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За умовами Договору фактично споживачем спожито 69 687 кВт/год електроенергії, за яку сплачено 230 602,08 грн. Проте вартість спожитої електричної енергії в кількості 69 687 кВт/год згідно умов Договору мала б становити 204 162 грн. Таким чином, грошові кошти в сумі 26 440,08 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України (вказаної позиції дотрималася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи і не спростовані у встановленому порядку відповідачем.

Щодо інших аргументів, доводів та міркувань сторін, суд зазначає, що такі були досліджені, та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Судові витрати.

При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п.5 ч. 1 ст. 237 ГПК України).

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, сплачений у цій справі судовий збір в сумі 7267,20 грн, з урахуванням ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 13, 20, 53, 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсною Додаткову угоду №2 від 29.11.2021 до Договору від 12.10.2021 №60НВ797-15268-21/320, укладену між ТОВ "Львівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39594527) та Збаразькою міською радою (код ЄДРПОУ 040584404).

3. Визнати недійсною Додаткову угоду №4 від 22.12.2021 до Договору від 12.10.2021 №60НВ797-15268-21/320, укладену між ТОВ "Львівгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39594527) та Збаразькою міською радою (код ЄДРПОУ 040584404).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" (вул. Ольги княгині, 22, прим. 144, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 39594527) на користь Збаразької міської ради (майдан Івана Франка, 1, м. Збараж, Тернопільський район, Тернопільська область, р/р UA538999980314010535000019761, код класифікації доходів бюджету: 21080500) грошові кошти в сумі 26 440 (двадцять шість тисяч чотириста сорок) грн 08 коп.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" (вул. Ольги княгині, 22, прим.144, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 39594527) на користь Тернопільської обласної прокуратури (м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4, код ЄДРПОУ 02910098) судовий збір, сплачений за подання до суду позовної заяви в сумі 7 267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп., який перерахувати на р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код одержувача 02910098, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800.

6. Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Копію рішення направити учасникам справи відповідно до положень ч. 5 ст. 6 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 15.06.2026.

Суддя Н.В. Охотницька