Ухвала суду № 137373805, 15.06.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" червня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/99/19(918/664/26)

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., розглянувши матеріали

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" (65049, м. Одеса, вул. Палубна, б. 9/4, код ЄДРПОУ 38346157)

до відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПІВДЕННИЙ" (65059, місто Одеса, вул. КРАСНОВА, буд. 6/1, код ЄДРПОУ 20953647)

про стягнення 46 127 555 грн 00 коп. збитків

у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД"

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2019 року Приватне підприємство "Обрій" звернулось до Господарського суду Рівненської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "МІЛК-ВОРД".

Ухвалою від 06.03.2019, між іншим, відкрито провадження у справі № 918/99/19 про банкрутство ТОВ "МІЛК-ВОРД". Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника. Введено процедуру розпорядження майном строком на 115 календарних днів та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Закорко Вадима Вікторовича. Призначено проведення попереднього засідання суду.

06 березня 2019 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено оголошення №58003 про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД" .

Постановою Господарського суду Рівненської області від 02.11.2021, серед іншого, припинено процедуру розпорядження майном боржника ТОВ "МІЛК-ВОРД" та повноваження розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Закорко Вадима Вікторовича. Визнано ТОВ "МІЛК-ВОРД" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Закорка Вадима Вікторовича.

Ухвалою від 28.10.2025 відсторонено арбітражного керуючого Закорка Вадима Вікторовича від виконання повноважень ліквідатора банкрута ТОВ "МІЛК-ВОРД" у справі № 918/99/19.

Ухвалою від 03.11.2025 призначено ліквідатором банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК-ВОРД" арбітражного керуючого Тищенко Оксану Іванівну.

Ухвалою від 27.04.2026 продовжено строк ліквідаційної процедури банкрута та визначено строк повноважень ліквідатора арбітражного керуючого Тищенко Оксани Іванівни на 6 місяці, до 02.08.2026.

21 травня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" надійшов позов до відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "ПІВДЕННИЙ" про стягнення 46 127 555 грн 00 коп. збитків у межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД".

Звертаючись з даною позовною заявою до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" заявило клопотання про звільнення ТОВ «МІЛК ВОРД» в особі ліквідатора Тищенко О.І. від сплати судового збору в розмірі 691 913,33 грн. У разі відмови у задоволенні вимоги про звільнення від сплати судового збору в повному обсязі, як альтернативу, просить зменшити розмір судового збору або відстрочити ТОВ «МІЛК ВОРД» його сплату до ухвалення судового рішення у даній справі.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.05.2026 дану позовну заяву передано на розгляд судді Пашкевич І.О. (у провадженні якої перебуває справа № 918/99/19 про банкрутство ТОВ "МІЛК-ВОРД" та присвоєно номер № 918/99/19(918/664/26).

Ухвалою від 26.05.2026 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" про звільнення від сплати судового збору або зменшення розміру судового збору або відстрочення його сплати за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення - відмовлено. Позовну заяву залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" строк на усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку у розмірі 553 530 грн 66 коп.

Ухвала від 26.05.2026 доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" 28.05.2026 о 15:22 год.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, серед іншого, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відтак строк для усунення недоліків позовної заяви тривав до 08.06.2026 включно (із урахуванням вихідних днів).

03 червня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" надійшла заява про усунення недоліків. До заяви долучено позовну заяву у новій редакції про стягнення 54 598 676 грн 57 коп. Доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку у розмірі 553 530 грн 66 коп. позивачем не долучено.

Натомість звертаючись до суду з заявою про усунення недоліків Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" заявило нове клопотання про звільнення ТОВ «МІЛК ВОРД» в особі ліквідатора Тищенко О.І. від сплати судового збору. У разі відмови у задоволенні вимоги про звільнення від сплати судового збору в повному обсязі, як альтернативу, просить зменшити розмір судового збору або відстрочити ТОВ «МІЛК ВОРД» його сплату до ухвалення судового рішення у даній справі.

Розглянувши означене клопотання позивача від 03.06.2026, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 2 ст. 123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір", судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

На підставі підпунктів 1-2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах за подання до господарського суду: 1) позовної заяви майнового характеру: збір становить - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) позовної заяви немайнового характеру: збір становить - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць з 01.01.2026 встановлено у розмірі 3 328 грн 00 коп.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач звернувся з вимогою про стягнення збитків в сумі 46 127 555 грн 00 коп. Отже, позивачем заявлено вимогу майнового характеру.

Поряд з цим, ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи, що позивачем заявлено вимогу майнового характеру, за яку судовий збір становить 691 913,32 грн та враховуючи, що позовну заяву подано через систему "Електронний суд", відповідно позивач мав сплатити за подання даної позовної заяви судовий збір в розмірі 553 530 грн 66 коп. (691 913.32 грн *0,8).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не додано доказів сплати судового збору.

Разом з тим, обґрунтовуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору , а в разі відмови у задоволенні вимоги про звільнення від сплати судового збору в повному обсязі, як альтернативу, про зменшення розміру судового збору або відстрочення його сплати до ухвалення судового рішення у даній справі, ліквідатор ТОВ "МІЛК ВОРД" арбітражний керуючий Тищенко О.І. посилається на вкрай скрутний майновий стан ТОВ "МІЛК ВОРД", яке перебуває у ліквідаційній процедурі та фактично не має грошових коштів і активів, достатніх для сплати судового збору у встановленому законом розмірі. Заявник вказує, що рух коштів по ліквідаційному рахунку банкрута не свідчить про наявність доходу чи платоспроможність боржника, оскільки відповідні надходження складалися із залишку коштів, перерахованого із закритого рахунку банкрута, та коштів, внесених арбітражним керуючим для фінансування витрат ліквідаційної процедури.

Ліквідатор акцентує увагу на відсутності у банкрута майна, за рахунок якого можливо сплатити судовий збір. Наголошує, що фактично наявним активом є лише нерухоме майно, котре перебуває в іпотеці, а кошти від його реалізації можуть бути використані виключно у порядку, визначеному Кодексом України з процедур банкрутства - на погашення вимог заставного (іпотечного) кредитора - за винятком витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та визначенням вартості такого майна (п. 3 ст. 61 КУзПБ). Отже, за рахунок цього майна судовий збір сплачено бути не може.

Щодо Довідки № 3 (перелік рухомого майна - обладнання, що не передавалося в заставу, балансовою вартістю 6 199 264,61 грн), позивач наголошує, що це майно фактично відсутнє. Довідки № 1 (майно в іпотеці), № 2 (майно в заставі) та № 3 (майно поза заставою) складені виключно для зручності сприйняття та розмежування майна за даними бухгалтерського обліку. Фактичну ж наявність майна встановлено в ході інвентаризації (акти інвентаризації містяться в матеріалах основної справи про банкрутство): станом на грудень 2025 року виявлено лише нерухоме майно в іпотеці; іншого майна не виявлено, що підтверджено комісійно. Усе рухоме майно ТОВ «МІЛК ВОРД» передано приватним виконавцем Варавою Р.С. до ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ», вивезено Банком і досі не повернуто до складу ліквідаційної маси.

Таким чином, у позивача-банкрута повністю відсутнє будь-яке майно, активи чи інші джерела, за рахунок яких на поточну дату можливо акумулювати та сплатити судовий збір. Сама лише наявність на балансі майна, яке або обтяжене на користь заставного кредитора, або фактично вибуло з володіння боржника, не свідчить про реальну можливість нести судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або

2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або

4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті.

Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20).

Разом з цим, особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про відстрочення, розстрочення чи звільнення від сплати судового збору, повинна надати докази того, що існують обставини, визначені у ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", зокрема, що її майновий стан об`єктивно перешкоджає сплаті судового збору у встановленому порядку.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. У той же час гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

При вирішенні питання про відстрочення, розстрочення, зменшення або звільнення від сплати судового збору суд має перевірити конкретні обставини певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент.

Характер порушення, встановленого Європейським судом з прав людини у справі "Король та інші проти України" від 09.10.2025, в частині заяви № 36465/21 (обмеження доступу до суду через непосильний судовий збір без оцінки майнового стану юридичної особи), ставить під сумнів результат національного провадження в частині повернення позовної заяви.

Аналіз наведених положень ст. 8 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану особи. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір") або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.

Суд зауважує, що доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі № 420/1582/19, від 17.09.2020 у справі № 460/3138/19 тощо).

Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/ відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.

Положенням п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за умови, що заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Таким чином, ліквідаційна процедура не віднесена до переліку судових процедур, за наявності яких може бути відстрочено або розстрочено сплату судового збору відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", відтак покликання арбітражного керуючого Тищенко О.І. про те, що ТОВ "МІЛК ВОРД" перебуває у процедурі ліквідації у даному випадку є неспроможними.

Суд підкреслює, що положення п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на випадки, коли боржник перебуває на стадії ліквідаційної процедури, тобто не поширюються на позивача у даній справі.

В той же час суд ураховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену в постанові від 21.01.2026 у справі № 925/1293/19 щодо невідповідності вимогам Європейської конвенції з прав людини висновку національних судів України про неможливість застосування ст. 8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, яка набрала чинності 15.12.2017) в частині відстрочення / звільнення від сплати судового збору юридичних осіб.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2026 у справі 925/1293/19, зокрема вказано таке.

У справі, що переглядається, національні суди відмовили ТОВ "Скайсіті-груп" у відстроченні або звільненні від сплати судового збору з мотивів, що ст. 8 Закону № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) передбачає таку можливість виключно для фізичних осіб за наявності відповідних умов. Суд першої інстанції в ухвалі від 11.11.2019, а згодом суди апеляційної та касаційної інстанцій не надали оцінки поданим Товариством доказам його критичного майнового стану (фінансовий звіт за 2018 рік, виписка з банківського рахунку, документи про безрезультатні спроби стягнення заборгованості у 2015-2018 роках тощо), обмежившись формальним тлумаченням суб`єктного складу норми. (п. 70 постанови).

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що висновок судів про неможливість застосування ст. 8 Закону № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист. (п. 71 постанови).

У рішенні від 10.01.2006 у справі «Телтронік-КАТВ» проти Польщі» ЄСПЛ встановив, що компанія-заявник не могла подати свої позовні вимоги до суду через відмову звільнити її від сплати судового збору в розмірі 13 948,49 злотих за подання позову. ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник була невеликим товариством з обмеженою відповідальністю, яка у 1993-1995 роках за контрактом побудувала мережу кабельного телебачення для компанії Best-Sat. Остання компанія відмовилася оплатити рахунок-фактуру компанії-заявника […], відмова сплатити зазначений рахунок-фактуру поставила компанію-заявника на межу неплатоспроможності. ЄСПЛ вважав, що обмеження доступу до суду, які мають суто фінансовий характер і які, як у цій справі, абсолютно не пов`язані з суттю позову або його перспективами на успіх, повинні підлягати особливо ретельному контролю з точки зору інтересів правосуддя. Для ЄСПЛ також важливо, що відмова у наданні звільнення відбулася на попередній стадії провадження в суді першої інстанції та призвела до того, що позови компанії-заявника ніколи не розглядалися по суті.

У рішенні від 03.05.2022 у справі «Нальбант та інші проти Туреччини» ЄСПЛ вважав надмірним, а отже порушенням самої суті права на доступ до суду ситуацію, коли високі судові збори не були виправдані фінансовим становищем заявника, а натомість були розраховані на основі встановленого законом відсотка від суми, що була предметом провадження. Незважаючи на відсутність консенсусу або навіть консолідованої тенденції серед держав-учасниць Конвенції щодо надання правової допомоги юридичним особам, ЄСПЛ застосував ті самі принципи щодо права на доступ до суду, не розрізняючи фізичних та юридичних осіб (Teltronic-CATV проти Польщі, заява № 48140/99, пункти 45-49, 10.01.2006; FC Mretebi, пункти 39-41; Agromodel OOD та Mironov проти Болгарії, заява № 68334/01, пункти 34-37, 24.09.2009; та Sace Elektrik Ticaret ve Sanayi A.S. проти Туреччини, заява № 20577/05 , пункт 28, 22.10.2013). Відповідно до сталої практики ЄСПЛ ніколи категорично не виключав комерційних юридичних осіб з гарантій, визначених п. 1 ст. 6 Конвенції, щодо надмірних судових витрат.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 21.10.2022 у справі №905/1059/21, від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, від 02.02.2023 у справі № 320/2083/21), оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення Європейського суду з прав людини у справах: "Княт проти Польщі" ("Kniat v. Poland") від 26.07.2005; "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" ("Jedamski and Jedamska v. Poland") від 26.07.2005).

Відтак скрутний майновий стан може бути підставою для задоволення судом клопотання про звільнення від сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору. Відповідна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 911/2728/23.

На підтвердження обставин, викладених у клопотанні про звільнення, зменшення або відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви ТОВ "МІЛК ВОРД" надає, зокрема, виписку за рахунками за період із 01.01.2026 по 19.05.2026 у банківській установі Акціонерне товариство "Міжнародний інвестиційний Банк", з якої видно, що залишок коштів становить 503 грн 09 коп. При цьому усього оборотів за 5 місяців 2026 року за кредитом рахунку було 312 208 грн 00 коп.

Суд враховує, що залишок коштів, що знаходяться станом на 19.05.2026 на рахунку банкрута є недостатнім для покриття судового збору у розмірі 553 530 грн 66 коп.

Дослідивши надану позивачем виписку за рахунком судом встановлено, що надходження коштів на рахунок банкрута не були пов`язані зі здійсненням господарської діяльності чи отриманням доходу від використання активів боржника. Зокрема, з призначення платежу вбачається, що кошти були внесені арбітражним керуючим Тищенко О.І. як поворотна фінансова допомога на підставі договору № 1/02/2026 від 12.02.2026 для фінансування витрат ліквідаційної процедури.

Разом з тим, договір поворотної фінансової допомоги № 1/02/2026 від 12.02.2026, на який міститься посилання у призначеннях платежу у виписці, до матеріалів справи не подано.

За відсутності зазначеного договору суд позбавлений можливості встановити умови надання такої фінансової допомоги, її цільове призначення, обсяг обмежень щодо використання коштів, строк та порядок їх повернення, а також з`ясувати, чи передбачалися договором будь-які заборони щодо спрямування відповідних коштів на інші витрати ліквідаційної процедури.

Відповідно, суд не має об`єктивних даних для висновку, що сторони правочину дійсно передбачили виключне спрямування коштів лише на оплату експертних досліджень та виключили можливість їх залучення та використання для інших витрат ліквідаційної процедури.

Водночас судовий збір за подання позовної заяви у межах справи про банкрутство є витратами, безпосередньо пов`язаними із здійсненням ліквідаційної процедури, спрямованими на захист та відновлення ліквідаційної маси боржника.

Надання поворотної фінансової допомоги для окремих витрат не створює обов`язку здійснювати подальше фінансування витрат ліквідаційної процедури у будь-яких розмірах, у тому числі на покриття судового збору у розмірі 553 530 грн 66 коп. Однак зміст призначення платежу для фінансування витрат ліквідаційної процедури свідчить про загальний характер фінансування витрат ліквідаційної процедури, що не виключає можливості покриття за рахунок таких коштів судових витрат на оплату судового збору при поданні позову до суду, в тому числі і позову у справі № 918/99/19 (918/664/26).

Отже, суд не вбачає підстав для висновку про об`єктивну неможливість сплати судового збору у встановленому розмірі за рахунок коштів, залучених для фінансування витрат ліквідаційної процедури.

Відтак твердження ліквідатора про фактичну неспроможність боржника не узгоджуються з наданими доказами та спростовуються наявністю господарських операцій і руху коштів по рахунку банкрута.

Суд зазначає, що сам по собі факт перебування юридичної особи у ліквідаційній процедурі не свідчить про автоматичну відсутність у неї можливості нести судові витрати. Крім того, позивачем не надано належних доказів та не наведено аргументів того, що вжиття заходів щодо акумулювання коштів для сплати судового збору є об`єктивно неможливим.

Крім цього, суд враховує, що як видно, ліквідатор зазначає, що предметом позову у справі № 918/99/19(918/664/26) є саме повернення коштів (збитків) до ліквідаційної маси для задоволення вимог незаставних кредиторів на суму близько 30 млн грн. Вказує, що неможливість пред`явлення цього позову призводить до порушення прав цих кредиторів, які мають справедливі очікування на задоволення своїх вимог, а також прав боржника на відновлення платоспроможності.

Щодо вказаних доводів суд зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 30 КУзПБ кредитори можуть створювати фонд для виплати грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду.

Таким чином, законодавство про банкрутство передбачає можливість залучення кредиторів до фінансування витрат, необхідних для належного здійснення ліквідаційної процедури, у тому числі витрат, пов`язаних із судовим захистом майнових інтересів боржника.

Отже, відсутність у боржника вільних грошових коштів не виключає існування альтернативних передбачених законом механізмів фінансування витрат ліквідаційної процедури, які можуть бути ініційовані та реалізовані кредиторами у встановленому порядку.

Суд зауважує, що подані ліквідатором документи, зокрема довідки про перелік майна підтверджують лише недостатність залишку коштів на рахунку станом на конкретну дату, однак не свідчать про повну відсутність у боржника майна, активів чи інших джерел для покриття судових витрат. Навпаки, надані матеріали свідчать про наявність у ТОВ "МІЛК ВОРД" активів значної балансової вартості, зокрема нерухомого майна та рухомого майна (обладнання), частина якого не перебуває у заставі.

Твердження позивача про повну відсутність у нього майна та інших джерел для сплати судового збору спростовуються наявними у справі матеріалами щодо структури активів боржника, зокрема довідками ліквідатора про склад ліквідаційної маси (переліки майна № 1, № 2, № 3),

Із Довідок № 1 та № 2 видно, що частина нерухомого та рухомого майна банкрута знаходиться в іпотеці та заставі.

Із Довідки № 3 Перелік рухомого майна (обладнання), що не передавалось в заставу від 04.02.2026 видно, що на балансі ТОВ "МІЛК ВОРД" обліковується обладнання, балансова вартість якого складає 6 199 264 грн 61 коп.

Отже встановлено, що за боржником обліковуються відповідні активи, а питання щодо їх фактичного стану, ступеня зносу, придатності до використання, а також щодо реального місцезнаходження стосується стадії формування ліквідаційної маси і не може автоматично ототожнюватися з повною відсутністю у боржника майнових активів.

Відповідно до положень ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

При цьому суд відзначає, що відстрочення не означає звільнення від сплати судового збору, а лише вказує на перенесення строку її здійснення. Однак як видно заявником не надано доказів на підтвердження того, що на момент ухвалення судового рішення у даній справі у боржника будуть наявні кошти для сплати судового збору у разі його відстрочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком, та застосовується у виняткових випадках за наявності належних і достатніх доказів, які свідчать про повну неможливість особи сплатити судовий збір. Надані позивачем докази свідчать про обмежену наявність грошових коштів на рахунках товариства на момент звернення до суду, однак не підтверджують повної відсутності у боржника активів чи потенційної можливості здійснити оплату судового збору в майбутньому. Судом установлено, що ліквідаційна маса боржника складається, зокрема, з рухомого і нерухомого майна, частина яких перебуває в іпотеці та заставі. Однак, товариство не є повністю позбавленим майнових активів.

При цьому суд враховує, що інститут звільнення від сплати судового збору має виключний характер та застосовується у разі встановлення обставин, які свідчать про неможливість сплати судового збору не лише на момент звернення до суду, але й загалом у межах розгляду справи.

Суд також враховує, що процедура ліквідації банкрута передбачає виявлення, формування та реалізацію ліквідаційної маси з метою задоволення вимог кредиторів, а отже сама наявність майнових активів свідчить про потенційну можливість отримання коштів у подальшому.

"Право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке саме собою є таким, що суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність достатніх та переконливих підстав для задоволення клопотання ліквідатора банкрута (позивача) про звільнення від сплати від судового збору чи його зменшення або відстрочення.

Як встановлено судом, позовну заяву подано до суду без додержання п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України та Закону України "Про судовий збір". Після залишення позовної заяви без руху суд констатує, що позивачем не додано доказів оплати судового збору на суму 553 530 грн 66 коп. Відтак позивачем не усунуто недоліки позовної заяви.

У відповідності до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

У відповідності до ч. ч. 6, 7 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

Враховуючи наведене, оскільки у визначений судом строк Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" не усунуті недоліки позовної заяви, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі частини 4 ст. 174 ГПК України.

При цьому, суд вважає за необхідне довести до відома позивача, що відповідно до ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що до заяви про усунення недоліків долучено позовну заяву у новій редакції про стягнення 54 598 676 грн 57 коп. Тобто до заяви про усунення недоліків позивачем долучено позовну заяву у оновленій редакції, у якій викладено позовну вимогу про стягнення з відповідача грошових коштів у збільшеному розмірі.

Оцінюючи вказані процесуальні дії позивача, суд зазначає, що положеннями ГПК України не передбачено права позивача на стадії усунення недоліків позовної заяви змінювати предмет або підстави позову, а також збільшувати чи зменшувати розмір позовних вимог. Відповідно до приписів ГПК України, стадія залишення позовної заяви без руху є виключно способом усунення тих недоліків, які заважають суду відкрити провадження у справі (зокрема, щодо форми, змісту заяви чи доданих до неї документів, які визначені статтями 162, 164, 172 ГПК України).

При цьому реалізація позивачем процесуальних прав, передбачених ч. 2 ст. 46 ГПК України (щодо зміни предмета або підстав позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог), допускається виключно після відкриття провадження у справі та у чітко визначеному процесуальним законом порядку - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання.

Подання позовної заяви у новій редакції зі збільшеними вимогами на стадії усунення недоліків фактично є поданням нового позову, що нівелює інститут залишення заяви без руху.

При цьому суд звертає увагу, що позивач не був позбавлений права відкликати позовну заяву, яку залишено без руху, та подати її повторно в оновленій редакції з дотриманням вимог щодо сплати судового збору.

У зв`язку з цим, подана позивачем оновлена позовна заява зі збільшеним розміром вимог судом не розглядається та не досліджується.

Зважаючи на викладене у сукупності, позовна заява разом із усіма матеріалами поданими позивачем (включаючи подану оновлену редакцію позову) підлягає поверненню Товариству з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" у зв`язку із неусуненням недоліків вказаних в ухвалі суду від 26.05.2026.

З огляду на те, що позовна заява та долучені до неї документи подані позивачем (заяви, клопотання, додатки) надійшли через систему "Електронний суд" (тобто наявні в електронному вигляді), тому не підлягають фактичному поверненню у паперовому вигляді засобами поштового зв`язку.

Керуючись ст. ст. 164, 174, 222, 234, 235 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" від 03.06.2026 про звільнення від сплати судового збору або зменшення розміру судового збору або відстрочення його сплати за подання позовної заяви до ухвалення судового рішення - відмовити.

2. Позовну заяву разом із усіма матеріалами поданими позивачем у справі № 918/99/19(918/664/26) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "МІЛК ВОРД" (65049, м. Одеса, вул. Палубна, б. 9/4, код ЄДРПОУ 38346157).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду у порядку та строки визначені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Ухвала складена та підписана суддею - 15.06.2026.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич