Рішення № 137373785, 04.06.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/496/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Клеванської селищної ради (35312, Рівненська обл., Рівненський район, селище Клевань, вул. Івана Франка, 20; код ЄДРПОУ 04387094)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Одек" (Рівненська обл., Рівненський район, селище Оржів, вул. Заводська, 9, код ЄДРПОУ 25322516)

про стягнення 269 324 грн. 28 коп.

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: Бахчиванжи С.Ю.;

від відповідача: адвокат Овсіюк В.В..

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 01. по 04 червня 2026 року.

ВСТАНОВИВ:

Клеванська селищна рада звернулася в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одек", в якому, посилаючись на порушення умов Договору оренди земельної ділянки від 15.12.2008 року, просить стягнути з останнього заборгованість у розмірі 269 324 грн. 28 коп..

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Одек" строк для подання заяви з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвалою суду від 27.04.2026 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Одек" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження задоволено. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на "18" травня 2026 року.

12.05.2026 року через систему Електронний суд представником відповідача подано відзив, в якому проти позовних вимог заперечує. При цьому зазначає, що позов ґрунтується переважно на висновках ревізії Держаудитслужби та довільному переобчисленні орендної плати Позивачем уже після належного виконання Відповідачем своїх договірних та податкових зобов`язань.

Відповідач зазначає, що зобов`язання з орендної плати за 2022-2024 роки були виконані ним належним чином, в повному обсязі та відповідно до дійсних договірних умов і чинного законодавства. Відповідач протягом усього спірного періоду здійснював нарахування та сплату орендної плати відповідно до: умов чинного договору оренди землі; наявних та чинних на відповідний момент витягів з нормативної грошової оцінки; податкового законодавства України; офіційної інформації, яка була доступна Відповідачу.

Відповідач зазначає, що Позивач не заперечує самого факту здійснення Відповідачем платежів. Фактично предметом спору є не несплата орендної плати, а виключно незгода Позивача з методологією її обчислення після проведення ревізії Держаудитслужби.

При цьому відповідач зазначає, що протягом 2022-2025 років Позивач: не направляв Відповідачу претензій щодо неналежного виконання договору; не ставив питання про необхідність внесення змін до договору; не ініціював укладення додаткових угод щодо зміни розміру орендної плати; не повідомляв про нібито неправильність застосованої нормативної грошової оцінки (надалі за текстом "НГО"); не заявляв про наявність заборгованості.

Відповідач зазначає, що з 2022 року до дати першого листа Позивача (09.12.2025, № 1659/02/19) ні разу не було жодного звернення або акта контролю, де би Позивач вказував на існування «недоплати» або «невірного розміру орендної плати». За твердженням відповідача це означає, що будь які спроби кваліфікувати ситуацію як технічне порушення договору з боку Відповідача суперечать реальній практиці взаємодії, добросовісності Відповідача та принципу venire contra factum proprium (неприпустимість подвійного стандарту з боку Позивача, який своїм мовчанням і погодженням розрахунків підтвердив наявний порядок).

Ухвалою суду від 18.05.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на "01" червня 2026 року.

В судовому засіданні при розгляді справи по суті оголошувалася перерва з 01 по 04 червня 2026 року.

Під час розгляду справи по суті представник Позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у відзиві. Натомість представник Відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у відзиві.

02.06.2026 представник позивача подав до суду клопотання про долучення доказів в обгрунтування позовних вимог. Однак вказані докази, на підставі п.8 статті 80 ГПК України, не прийняті судом до розгляду, так як подані поза строком, встановленим ч.2 вказаної статті, а особа, яка їх подає, не обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками справи, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

15 грудня 2008 року між Оржівською селищною радою, правонаступником якої є Клеванська селищна рада, як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕК» Україна, як Орендарем було укладено Договір оренди земельної ділянки (надалі по тексту Договір) за яким передано земельну ділянку загальною площею 11,1019 га забудованих земель (землі промисловості) для обслуговування будівель і споруд фанерного заводу, яка знаходиться за адресою: вул. Заводська, 9, селище Оржів, Рівненського району, Рівненської області. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна, які є власністю ТОВ «Одек» Україна.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з пунктом 5 договору становить 4 175 972,44 грн. згідно із висновком Управління Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області № 05-02/58 від 13 листопада 2008 року.

Орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 1 % на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 41 759,73 грн. у відповідності до Рішення Оржівської селищної ради від 24.03.2008 №200 (п.9 Договору).

Відповідно до п.10 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції.

Згідно з пунктом 13 договору розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Договір укладено строком на 49 років (п.8 Договору).

На підставі Акту приймання-передавання земельних ділянок в оренду від 27 березня 2009 року Оржівська селищна рада передала, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Одек» Україна прийняло в оренду земельні ділянки загальною площею 11,1019 га для обслуговування будівель і споруд фанерного заводу, які знаходиться на території Оржівської селищної ради Рівненського району Рівненської області.

На підставі рішення Оржівської селищної ради від 18.06.2009 №340 згідно з додатковою угодою № 1 від 17.07.2009 до Договору оренди земельної ділянки від 15.12.2008 збільшено ставку орендної плати до 3 % на рік від НГО землі, що становить 125 279,17 грн. в рік, відповідно 10439,93 грн. в місяць.

Додатковою угодою №3 від 03.04.2013 п. 9 Договору оренди земельної ділянки від 15.12.2008 викладено у новій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 3 % (трьох процентів) на рік від нормативної грошової оцінки землі, що становить 366603,03 (триста шістдесят шість тисяч шістсот три) грн. 03 коп. в рік, відповідно 30550,25 (тридцять тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень 25 коп. в місяць, у відповідності до Рішення Оржівської селищної ради від 28 грудня 2012 року №300".

Згідно з витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.01.2013 року № 03-04/65, виданим Управлінням Держземагентства у Рівненському районі Рівненської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 11,1019 га становить 12 220 101,13 гривень.

Впродовж 2023 року згідно з договорами купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТОВ «Одек» Україна викуплено три земельні ділянки (на земельних ділянках знаходяться об`єкти нерухомого майна, належні Покупцю на праві власності), а саме:

- на підставі рішення Клеванської селищної ради від 27.12.2022 № 918 згідно з договором від 16.05.2023 викуплено земельну ділянку площею 7,1244 га (5624655700:02:000:1116), вартість ділянки - 1 783 247,0 грн;

- на підставі рішення Клеванської селищної ради від 27.12.2022 № 917 згідно з договором від 16.05.2023 викуплено земельну ділянку площею 0,0245 га (5624655700:02:000:0417), вартість ділянки - 8 753,0 грн;

- на підставі рішення Клеванської селищної ради від 19.06.2023 № 1045 згідно з договором від 22.08.2023 викуплено земельну ділянку площею 3,1506га (5624655700:02:000:1150), вартість ділянки - 948 063,0 гривень.

У зв`язку з укладенням між сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 16.05.2023 (об`єднана земельна ділянка площею 7,1244 га, кадастровий номер об`єднаної земельної ділянки 5624655700:02:000:1116, яка включає в собі земельні номерами 5624655700:02:000:0406, 5624655700:02:000:0408, 5624655700:02:000:0411, 5624655700:02:000:0413, 5624655700:02:000:0415 та договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 16.05.2023 (земельна ділянка площею 0,0245 га, кадастровий номер 5624655700:02:000:0417) та договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 22.08.2023 (об`єднана земельна ділянка площею 3,1506 га, кадастровий номер об`єднаної земельної ділянки 5624655700:02:000:1150, яка включає в собі земельні ділянки з кадастровими номерами 5624655700:02:000:0410 та 5624655700:02:000:0414) щодо частини земельних ділянок, котрі перебували в оренді згідно Договору, а також на підставі Рішення Клеванської селищної ради від 19.03.2024 № 1277 сторони дійшли взаємної згоди внести зміни до Договору оренди шляхом укладення додаткової угоди № 3 від 18.04.2024 між Клеванською селищною радою та ТОВ «ОДЕК» Україна.

Зокрема, додатковою угодою № 3 від 18.04.2024 внесено зміни до пункту 2 договору, який викладено в наступній редакції: «В оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 5624655700:02:000:0409 загальною площею 0,7715 га, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення» та пунктом 5 договору наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 693 287,21 грн. відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 11,1019 га № 03-04/65 від 30.01.2013 та з урахуванням коефіцієнтів індексації з 2014 по 2023 рік".

Вказаною додатковою угодою сторони погодили викласти п.9 договору в новій редакції наступного змісту: "Орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 3 % (трьох процентів) на рік від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (1 693 287,21 грн х 3% = 50 798,62 (п`ятдесят тисяч сімсот дев`яносто вісім гривень 62 копійки).

Слід відмітити, що усі вище перелічені земельні ділянки знаходяться в межах селища Оржів, окрім земельної ділянки загальною площею 0,7715 га кадастровий номер 5624655700:02:000:0409, яка знаходиться за межами населеного пункту.

В той же час позивач у позовній заяві вказує, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області проводило фінансовий аудит в Клеванській селищній раді. Ревізією встановлено, що нарахування та сплата орендної плати за земельні ділянки за договором оренди від 15.12.2008, укладеним Оржівською селищною радою з ТОВ «ОДЕК» Україна, з урахуванням внесених змін, проводилось з окремими порушеннями, а саме:

- за 2022 рік - від НГО землі площею 11,1019 га, зазначеної в договорі (з врахуванням коефіцієнтів індексації), тоді як для ділянок в межах населеного пункту з 01.01.2022 в дію вступила НГО земель смт. Оржів на території Клеванської селищної ради, затверджена рішенням Клеванської селищної ради від 22.12.2020 №94;

- за 2023 рік - від НГО 1 га ріллі по області для земельної ділянки за межами населеного пункту з кадастровим номером 5624655700:02:000:0409 загальною площею 0,7715 га, а не від НГО землі, яка зазначена в договорі оренди (з врахуванням коефіцієнтів індексації землі);

- за 2024 рік - від НГО земельної ділянки 5624655700:02:000:0409 без врахування коефіцієнтів індексації НГО землі за 2021 рік (1,1) та 2022 рік (1,15).

З 01.01.2025 в дію вступила НГО земельної ділянки площею 0,7715 га з кадастровим номером 5624655700:02:000:0409 (технічна документація затверджена рішенням Клеванської селищної ради від 19.03.2024 № 1267). Перевіркою правильності та повноти нарахування орендної плати за вказаною земельною ділянкою за січень-вересень 2025 року порушень не встановлено.

З огляду на вищевикладене, позивач стверджує, що незастосування у 2022 році для земельних ділянок, розміщених в селищі Оржів, оновленої НГО земель населеного пункту; нарахування у 2023 році орендної плати за земельну ділянку за межами населеного пункту від вартості 1 га ріллі по області, що не відповідає умовам укладеного договору, та незастосування для цієї ж ділянки у 2024 році коефіцієнтів індексації НГО землі призвело до недоотримання бюджетом громади орендної плати за договором оренди землі від 15.12.2008, укладеним з ТОВ "ОДЕК" Україна, в загальній сумі 269 324,28 гривень, яку просить стягнути з відповідача.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу, та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з частиною першою статті 4 ГПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

У господарському судочинстві предмет та підстави позову є головними елементами, що визначають суть спору та межі судового розгляду.

Під предметом позову розуміють певну матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

З наведених норм права вбачається, що позивач у позові повинен зазначити докази, що підтверджують обставини якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно ж до ч. 2 статті 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Вищевказане перегукується із ч. 2 статті 80 ГПК України, відповідно до норм якої позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Доказування у господарському процесі це логіко-практична діяльність учасників справи та суду зі збирання, подання, дослідження й оцінки доказів. Головна мета встановити обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до статті 73 цього ж Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям:

- належності,

- допустимості,

- достовірності,

- достатності,

що визначені статтями 76 - 79 ГПК України (у редакції, чинній на момент розгляду справи).

Статтею 77 ГПК України «Допустимість доказів» встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

За приписами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено в постанові КГС ВС від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, «необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет

доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує»

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Законодавством покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Позивач в обгрунтування позовних вимог посилається на результати аудиту, проведеного Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області в Клеванській селищній раді; на оновлені нормативно-грошові оцінки земель населеного пункту за 2022-2025 роки, які є предметом Договору оренди земельної ділянки від 15.12.2008; на рішення Оржівської та Клеванської селищних рад, якими затверджені оновлені НГО землі; на інформацію ГУ ДПС у Рівненській області від 04.12.2025 №7691/5/17-00-04-05 про задекларовану суму земельного податку ТОВ "ОДЕК" Україна; на коефіцієнти індексації НГО земель..

В той же час суд зазначає, що жоден з наведених позивачем доказів не був доданий до позовної заяви та не наданий суду, у встановлений законом строк.

За відсутності вищевказаних доказів безпідставним є посилання позивача на те, що відповідачем нарахування та сплата орендної плати за земельні ділянки за договором оренди від 15.12.2008, укладеним Оржівською селищною радою з ТОВ «ОДЕК» Україна, з урахуванням внесених змін, проводилось з окремими порушеннями, а саме:

- за 2022 рік - від НГО землі площею 11,1019 га, зазначеної в договорі (з врахуванням коефіцієнтів індексації), тоді як для ділянок в межах населеного пункту з 01.01.2022 в дію вступила НГО земель смт. Оржів на території Клеванської селищної ради, затверджена рішенням Клеванської селищної ради від 22.12.2020 №94;

- за 2023 рік - від НГО 1 га ріллі по області для земельної ділянки за межами населеного пункту з кадастровим номером 5624655700:02:000:0409 загальною площею 0,7715 га, а не від НГО землі, яка зазначена в договорі оренди (з врахуванням коефіцієнтів індексації землі);

- за 2024 рік - від НГО земельної ділянки 5624655700:02:000:0409 без врахування коефіцієнтів індексації НГО землі за 2021 рік (1,1) та 2022 рік (1,15),

так як за відсутності вказаних доказів не вбачається змін нормативно-грошовї оцінки землі, яка є предметом Договору оренди земельної ділянки від 15.12.2008, з 2014 по 2024 роки, а відтак і зобов`язання відповідача щодо сплати орендної плати виходячи з розмірів таких НГО.

Крім того позивач не довів і того, що за вказаний ним період відбувалася зміна коефіцієнтів індексації НГО землі, як і сам розмір таких коефіцієнтів та їх встановлення законодавством.

Позов ґрунтується переважно на акті ревізії Держаудитслужби та внутрішніх розрахунках Позивача. Однак сам по собі акт ревізії не є безумовним доказом наявності заборгованості.

Позивач в обгрунтування позову не надав:

належних витягів щодо НГО для кожного спірного періоду;

доказів набрання чинності відповідними рішеннями щодо НГО саме у спосіб та строки, передбачені Податковим кодексом України;

доказів належного повідомлення Відповідача про зміну порядку розрахунку;

доказів внесення змін до договору;

належного та зрозумілого покрокового розрахунку заявленої до стягнення суми.

Крім того, Позивач фактично змішує різні земельні ділянки, різні правові режими, різні періоди та різні підходи до визначення НГО землі.

Особливо важливо, що протягом спірного періоду структура об`єкта оренди неодноразово змінювалася внаслідок викупу Відповідачем частин земельних ділянок.

Відповідно, Позивач повинен був окремо та належними доказами довести:

яка саме площа перебувала в оренді у кожний конкретний момент;

яка саме НГО діяла щодо відповідної площі;

коли саме така НГО набрала чинності;

яким чином та на підставі яких документів мала визначатися орендна плата.

Однак таких доказів Позивач суду не надав.

З огляду на вищевказане суд констатує, що позивач не довів належними та допустимими доказами обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зокрема те, що відповідачем нарахування та сплата орендної плати за земельні ділянки за договором оренди від 15.12.2008, укладеним Оржівською селищною радою з ТОВ «Одек» Україна, з урахуванням внесених змін, проводилось з окремими порушеннями.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевказане, та те, що позивач не довів належними та допустимими доказами того, що нарахування та сплата орендної плати за земельні ділянки за договором оренди від 15.12.2008, укладеним Оржівською селищною радою з ТОВ «ОДЕК» Україна, з урахуванням внесених змін, проводилось відповідачем з окремими порушеннями, позов задоволенню не підлягає.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Клеванській селищній раді у задоволенні позову.

2. Судовий збір за розгляд справи у суді першої інстанції покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 15.06.2026 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.