Рішення № 137373721, 03.06.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 Справа № 917/310/26

За позовною заявою Акціонерного товариства "Укрнафта", пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лтава Капітал Груп", вул. Новоселів, 1, с. Говтвянчик, Полтавського району, Полтавської області, 38714

про стягнення коштів.

Суддя Семчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Олійник Н.І.

від позивача: не з`явився

від відповідача: адвокат Криворучко Р.В.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укрнафта" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лтава Капітал Груп" про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання умов Договору № 13/699-МТР/25 від 11.02.2025, а саме: 4 497 617,38 грн пені та 2 279 760,00 грн 10% штрафу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 917/310/26 розподілено судді Семчук О.С.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.03.2026 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 01.04.2026 о 13:30 год.

24.03.2026 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (вх. № 3849).

Ухвалою суду від 01.04.2026 суд відклав підготовче засідання на 29.04.2026 о 13:30 год.

29.04.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.05.2026 о 13:00 год, про що постановив відповідну ухвалу.

25.05.2026 суд розпочав розгляд справи по суті. В судовому засіданні суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення. Оголошено дату та час ухвалення судового рішення - 03.06.2026 о 15:30 год (в режимі відеоконференції).

03.06.2026 з технічних причин представник позивача не зміг підключитись до ВКЗ, представник відповідача був присутній в залі суду.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що в порушення умов Договору № 13/699-МТР/25 від 11.02.2025 Товар було поставлено відповідачем з порушенням строків. У зв`язку з чим, до відповідача застосовано санкції, передбачені умовами договору, а саме: 4 497 617,38 грн пені та 2 279 760,00 грн 10% штрафу.

Відповідач у своєму клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій вказує, що зазначений розмір пені та штрафу є надмірним та таким, що не відповідає принципам справедливості, розумності та співмірності відповідальності, у зв`язку з чим просить суд зменшити їх розмір до 3%.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, господарський суд встановив наступне.

Між Акціонерним товариством "Укрнафта" (далі - АТ "Укрнафта", Покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лтава Капітал Груп" (далі - ТОВ "Лтава Капітал Груп", Постачальник, відповідач) було укладено Договір від 11.02.2025 №13/699-МТР/25 (далі - Договір) з додатками №№ 1, 2, 3, 4 до нього, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця 112 тон труб бурильних з приварними замками, що виготовлені у відповідності до вимог АРІ 5DP, PSL-1; 5" (діаметром 127,0 мм); товщина стінки 9,19 мм; тип висадки IEU (комбінована); категорія міцності G-105 (надалі Товар), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити такий Товар на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору та Додаток № 1, а.с. 10-16).

Загальна ціна Договору становить 22 797 600,00 грн (двадцять два мільйони сімсот дев`яносто сім тисяч шістсот гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ (20%) - 3 799 600,00 грн (три мільйони сімсот дев`яносто дев`ять тисяч шістсот гривень 00 копійок) (п. 3.2 Договору).

Згідно п. 4.2 Договору (порядок розрахунків) перший авансовий платіж в розмірі 30 (тридцяти) % вартості Товару здійснюється Покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів після надання Постачальником банківської гарантії повернення першого авансового платежу.

Банківська гарантія повернення першого авансового платежу надається Постачальником протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання Постачальником письмового повідомлення Покупця про початок виконання Договору.

Другий авансовий платіж в розмірі 70 (сімдесят) % вартості Товару здійснюється Покупцем протягом 30 (тридцяти) календарних днів після надання Постачальником банківської гарантії повернення другого авансового платежу, позитивного звіту незалежної інспекційної компанії та сертифікату (-ів) якості або аналогічного (-их) документу (ів) на готовий виріб (Товар).

Банківська гарантія повернення другого авансового платежу надається Постачальником разом з повідомленням про готовність Товару до відвантаження.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що адреса (місце поставки), зазначена у Специфікації цього Договору, є орієнтовною. Фактична адреса (місце поставки) буде повідомлено Покупцем Постачальнику додатково, шляхом надсилання листа готовності до прийняття Товару на електронну адресу/-си, вказані у розділі 14 цього Договору. При зміні адреси у Покупця не виникають додаткові зобов`язання з оплати.

Постачальник зобов`язаний за 3 (три) календарні дні до дати поставки, письмово сповістити Покупця про дату та час надходження Товару до місця поставки, а також надати інформацію про вантажоперевізника та іншу інформацію, що необхідна Покупцю для прийняття Товару.

Приймання Товару Покупцем (в тому числі кожної частини/партії Товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).

Датою поставки Товару та моментом отримання Покупцем Товару від Постачальника вважається дата підписання Сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень), для кожної окремої частини Товару, яка була поставлена (пп. 5.2 - 5.4 Договору).

Згідно пункту 7.1 Договору, при недотриманні Постачальником передбачених цим Договором строків поставки Товару та/або надання Супровідних Послуг, Постачальник сплачує Покупцю пеню у розмірі 0,3 % від вартості товару не поставленого вчасно, за кожний день прострочення не обмежуючись строком нарахування штрафних санкцій, що передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та іншим законодавством України, а також Постачальник відшкодовує всі збитки, які поніс Покупець в зв`язку з порушенням вимог валютного законодавства України. У разі прострочення поставки Товару більше ніж 30 календарних днів Постачальник сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.

Відповідно до п. 1.2 Додатку № 1 до Договору строк поставки Товару: 150 календарних днів з отримання попередньої оплати при укладанні договору з правом дострокової поставки.

Попередня оплата була здійснена 20.02.2025 (копія платіжної інструкції а.с. 19). Кінцева дата виконання зобов`язання по Договору - 21.07.2025.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, Товар був поставлений з простроченням:

- товар на суму 3 641 305,96 грн (з ПДВ), згідно з видатковою накладною № 104 від 18.09.2025, поставлено 19.09.2025 (60 днів прострочення);

- товар на суму 3 641 305,96 грн (з ПДВ), згідно з видатковою накладною № 105 від 18.09.2025, поставлено 19.09.2025 (60 днів прострочення);

- товар на суму 3 641 305,96 грн (з ПДВ), згідно з видатковою накладною № 106 від 18.09.2025, поставлено 19.09.2025 (60 днів прострочення);

- товар на суму 4 248 088,50 грн (з ПДВ), згідно з видатковою накладною № 107 від 18.09.2025, поставлено 19.09.2025 (60 днів прострочення);

- товар на суму 4 112 524,20 грн (з ПДВ), згідно з видатковою накладною № 119 від 03.10.2025, поставлено 03.10.2025 (74 дні прострочення);

- товар на суму 3 513 069,42 грн (з ПДВ), згідно з видатковою накладною № 121 від 10.10.2025, поставлено 10.10.2025 (81 день прострочення) (а.с. 28-45).

У зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору щодо строків поставки Товару, на підставі п. 7.1 Договору позивачем нараховано до стягнення 4 497 617,38 грн пені та 2 279 760,00 грн штрафу (розрахунок наведений позивачем у позовній заяві по кожній видатковій накладній окремо).

Постачальнику було направлено вимогу АТ Укрнафта від 21.10.2025 № 01/01/13/10/28/02-02/01/17146 про сплату неустойки у розмірі 6 777 377,39 грн (а.с. 46). Листом від 10.12.2025 № 10.12-1 Постачальник визнав порушення взятого на себе зобов`язання по Договору, просив надати відстрочку оплати штрафних санкцій (а.с. 47).

При розгляді справи по суті судом враховано наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до норм статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем не заперечується, що Товар був поставлений з порушення строків поставки (видаткові накладні а.с. 28-45).

З урахуванням терміну поставки товару та фактичного виконання відповідачем зобов`язання з поставки, судом з`ясовано, що відповідачем було допущено прострочення виконання зобов`язання від 60 до 81 дня за різними партіями Товару.

Відповідальність за порушення строків поставки товарів передбачена пунктом 7.1 Договору у вигляді нарахування пені у розмірі 0,3 % від вартості товару не поставленого вчасно, за кожний день прострочення. У разі прострочення поставки Товару більше ніж 30 календарних днів передбачено штраф у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

Перевіривши наведені позивачем розрахунки штрафу та пені, суд дійшов висновку щодо їх обґрунтованості.

При цьому, як вже зазначалось, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 3%.

Обґрунтовуючи своє клопотання відповідач, зокрема, просить суд врахувати, що головною причиною затримки поставки Товару стало узгодження технічних звітів від китайської інспекційної установи, а також зміна адреси поставки, що призвело до тимчасової зупинки відвантажень. Сума нарахованої неустойки у розмірі понад 6,7 мільйона гривень є надмірною та фінансово руйнівною. Відповідач просить суд звернути увагу на статус підприємства як критично важливого об`єкта для національної економіки та забезпечення потреб Збройних Сил України в особливий період.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Так, закон передбачає право суду зменшувати розмір неустойки.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема, подібні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 вересня 2023 року у справі № 913/228/22, від 27 березня 2024 року у справі № 912/940/23, від 27 липня 2024 року у справі № 916/4158/23, від 24 вересня 2024 року у справі № 915/1037/23.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Разом з цим, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положеннями ч. 1 ст. 550 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19 зазначив, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

При цьому, наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання за Договором виконані в повному обсязі. Порушення зобов`язання з боку відповідача, затримка поставки Товару, є незначною.

Відповідачем наведено підстави, що зумовили прострочення строку поставки Товару, що виникли не з його вини.

Так, про причини затримки поставки Товару, що була зумовлена необхідністю додаткового погодження інспекційного звіту за результатами приймального контролю, відповідач повідомляв позивача листом № 08.08-1 від 08.08.2025 (а.с. 162). До цього часу, сторони перебували в процесі узгодження технічних вимог Товару, що мав бути поставлений. Погодження між сторонами (електронне листування) відбувалось протягом майже двох місяців з червня по серпень 2025 року (а.с. 73-78). Наявність позитивного звіту незалежної інспекційної компанії було однією з обов`язкових умов Договору. Експертна установа знаходилась в країні Китай.

Окрім того, як вказує відповідач, затримка також була зумовлена зміною позивачем місця поставки Товару.

29.08.2025 АТ Укрнафта звернулося до відповідача з листом № 0l/0l/12/16/02-02/01/663 з проханням про здійснення зміни адреси поставки Товару у зв`язку з виробничою ситуацією та необхідністю проведення буріння свердловин у поточному 2025 році в Західному регіоні України, а саме: з ГСЛ Прилуки НГВУ Чернігівнафтогаз АТ Укрнафта (Україна, Чернігівська обл., м. Прилуки, вул. Дружби Народів, 28) на ГСЛ Надвірна НГВУ Надвірнанафтогаз АТ Укрнафта (Україна, Івано-Франківській обл., м. Надвірна, вул. Майданська, 4) (а.с. 160).

03.09.2025 відповідачем погоджено зміну адреси поставки та повідомлено про підготовчі роботи по відвантаженню трубної продукції відповідно до умов Договору № 13/699-МТР/25 (лист № 03.09-1, а.с. 159).

Натомість, листом № 01/01/13/10/28/02-02/01/14806 від 12.09.2025 позивач повідомив відповідача про готовність Вантажоотримувача приймати товар вже за іншою, відмінною від узгодженого сторонами місця поставки адресою, а саме: НГВУ Чернігівнафтогаз АТ Укрнафта Чернігівська обл., Прилуцький р-н, м. Прилуки, вул. Кільцева, 28 (а.с. 157).

Втім, суд критично ставиться стосовно цієї причини затримки поставки Товару, вказаної відповідачем, оскільки листування між сторонами, щодо цього факту, відбувалось наприкінці серпня початок вересня, а відповідно до умов Договору поставка вже мала відбутись 21.07.2025.

Однак, суд також звертає увагу на те, що заявлена позивачем неустойка у розмірі

6 777 377,38 грн складає майже 29,7% від вартості невчасно поставленого Товару, що є надмірним тягарем для відповідача, враховуючи його майновий стан та необхідність постійного кредитування (для виконання інших зобов`язань). Відповідач є підприємством критичної інфраструктури (витяг з Наказу Міністерства енергетики України від 27.02.26 № 88, а.с. 120). Окрім того, існують тривалі договірні відносини між сторонами, відповідачем до матеріалів справи надано декілька укладених договорів (а.с. 80-119).

Як вже зазначалось, Товар поставлений відповідачем у повному обсязі. Умови Договору виконані обома сторонами.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що заявлені позивачем штрафні санкції за порушення строків виконання зобов`язання є надмірно завищеними та призведуть до негативних наслідків в діяльності відповідача.

Судом враховано, що позивач не навів суду аргументів про те, що він поніс будь-які збитки за порушення відповідачем строків поставки Товару. Порушення відповідачем зобов`язань не спричинило для позивача безповоротних негативних наслідків, що має істотне значення при вирішенні питання про співмірність заявлених до стягнення штрафних санкцій. Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про наявність таких наслідків або давали можливість суду встановити їх характер і обсяг. Відповідач виконав зобов`язання, він мав комунікацію з позивачем, проявляв добросовісність при виконанні Договору та намагався врегулювати спірне питання.

У даному випадку такий розмір неустойки не забезпечує баланс інтересів сторін у справі та фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки зводиться до вимог позивача застосувати до відповідача відповідальність у надмірному розмірі.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, зважаючи на добросовісну поведінку відповідача, період прострочення, відсутність збитків, майновий стан сторін, тривалі договірні взаємовідносини, суд дійшов висновку, що справедливим, доцільним, та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права є часткове задоволення зменшення розміру неустойки на 80%, пені до 899 523,47 грн та штрафу до 455 952,00 грн.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 ГПК України.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі частини 3 статті 551 ЦК України покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами (постанова Верховного суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17).

З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240-242 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лтава Капітал Груп" (вул. Новоселів, 1, с. Говтвянчик, Полтавського району, Полтавської області, 38714, код ЄДРПОУ 41490365) на користь Акціонерного товариство "Укрнафта" (пров. Несторівський, 3-5, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 00135390) 899 523,47 грн пені, 455 952,00 грн штрафу та 81 328,53 грн судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (статті 256, 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено 15.06.2026

Суддя Олена СЕМЧУК