Рішення № 137373703, 15.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/335/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу № 916/335/26

за позовом: Одеського обласного центру зайнятості (вул. Михайла Болтенка, № 10, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 03491435)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (вул. Госпітальна, № 12-Г, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00032129)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бондаренка Михайла Феліксовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 232 003,53 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

03.02.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Одеського обласного центру зайнятості до Фізичної особи-підприємця Бондаренка Михайла Феліксовича про стягнення з відповідача на рахунок уповноваженого банку за наведеними реквізитами грошові кошти у розмірі 232003,53 грн, посилаючись на порушення відповідачем обов`язкових умов договору мікрогранту від 26.08.2022, до якого відповідач приєднався, подавши відповідну заяву про приєднання.

Позивач у справі зазначив, що 26.08.2022 ФОП Бондаренко Михайло Феліксович подано заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту, згідно з якою відповідач приєднався до умов договору про надання мікрогранту, що оприлюднений на офіційному сайті Державного центру зайнятості. Відтак, за ствердженням позивача, 26.08.2022 між Державним центром зайнятості, АТ «Ощадбанком» та ФОП Бондаренко М.Ф. було укладено договір мікрогранту в розмірі 250000,00 грн шляхом підписання заяви про приєднання у відділенні уповноваженого банку. Дата зарахування коштів на рахунок грантоотримувача 18.11.2022.

При цьому, як додає позивач, згідно заяви на отримання гранту на власну справу № 339 YXI та бізнес плану вбачається, що ФОП Бондаренко отримав кошти у сумі 250000,00 грн, а тема бізнесу: відкриття кав`ярні з хотдогами.

Позивач вказує, що 005.205 Одеською філією Одеського обласного центру зайнятості проведено перевірку дотримання ФОП Бондаренко М.Ф. договору про надання мікрогранту за період з 15.10.2024 о 30.05.2025, про що складено відповідний акт від 30.05.2025 № 232. За результатами проведеної перевірки позивачем встановлено, що кошти мікрогранту/гранту використані за цільовим призначенням, сума використаного мікрогранту складає 232003,53 грн, залишок невикористаної суми мікрогранту у розмірі 17996,47 грн повернуто АТ «Ощадбанк» 19.05.2023, а обов`язкова умова договору про надання мікрогранту відповідно до п. 20 Порядку виконана. Між тим, за даними обміну з пенсійним фондом України засобами ЄІАС, на дату підписання акту перевірки, ФОП Бондаренко М.Ф. не надано податкову звітність за 2024 рік, за І квартал 2025 року, сплачено податки, збори єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування отримувачем відповідно до постанови КМУ № 738 всього 4100,00 грн, а різниця між сумою отриманого мікрогранту/гранту та фактично сплаченими податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування отримувачем - 245900,00 грн.

Водночас, як зауважує позивач, перевіркою встановлено порушення абзацу 9 пункту 20 Постанови КМУ № 738 отримувачем мікрогранту, не сплачується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати працівників Бондаренка Я.А. та Бондаренко П.Ф., які працевлаштовані на робочі місця, створені на виконання обов`язкової умови договору, та які, згідно письмового пояснення роботодавця, знаходяться у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану, що тягне за собою невиконання отримувачем зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати зазначених осіб у розмірі, не меншому, ніж розмір єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розрахований за 24 місяці з мінімальної заробітної плати за кожне робоче місце, визначене відповідно до п. 4 цього Порядку, протягом зазначеного трирічного строку реалізації проекту, зокрема до 17.11.2025.

Надалі, як зазначає позивач, за результатами проведеної 03.11.2025 перевірки дотримання умов договору про надання мікрогранту за період з 31.05.2024 по 03.11.2025 та відомостей, отриманих від відповідних органів, встановлено, що ФОП Бондаренком М.Ф. підприємницька діяльність не здійснюється, обладнання зберігається за адресою: АДРЕСА_2 . Спеціалістами було здійснено виїзд за адресою для перевірки місцезнаходження ПОУ та встановлено, що на момент перевірки суб`єкт господарювання за заявленою адресою не знаходився, за цією адресою знаходиться житлове приміщення, змоги потрапити до якого суб`єкт господарювання не надав. Як додає позивач, ФОП Бондаренко М.Ф. не виходить, на повідомлення не реагує та документів для проведення перевірки не надає.

Відтак, за висновком позивача, на дату підписання акту неможливо встановити наявності майна, придбаного отримувачем мікрогранту, стосовно якого Постановою 738 встановлені обмеження щодо їх відчуження до виконання умов договору мікрогранту.

Водночас, позивач пояснює, що 17.11.2025 завершився трирічний строк дії укладеного ФОП Бондаренко М.Ф. договору мікрогранту відповідно до Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738. Протоколом № 4 засідання комісії Одеського обласного центру зайнятості з питань надання мікрогрантів від 01.12.2025 прийнято рішення про повернення коштів мікрогрантів у установленому законодавством порядку, а саме встановлено, що має місце різниця між загальною сумою фактично сплачених податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих працівників або за себе, та сумою отриманого мікрогранту в сумі 23203,53 грн.

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» надало до суду пояснення у справі, відповідно до яких третя особа зазначає, що згідно з п. 6 Порядку надання мікрогрантів здійснюється Мінекономіки через АТ «Ощадбанк» на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів, відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості. При цьому, посилаючись на положення Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, третя особа наголошує, що АТ «Ощадбанк», як уповноважений банк, лише проводить перевірку ділової репутації засобами програмного забезпечення з використанням інформаційних джерел: даних Першого всеукраїнського бюро кредитних історій та аналітичної онлайн-системи Youcontrol, у відповідності до законодавчо визначених критеріїв перевірки.

Разом з тим третя особа зазначає, що у разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту отримувач зобов`язаний повернути різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками, зборами (обов`язковими платежами), єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відповідне рішення приймається регіональним центром зайнятості.

Отже, як стверджує третя особа, рішення щодо надання/відмови в наданні мікрогранту та рішення про повернення мікрогранту ухвалює виключно Державний центр зайнятості, що належить до його дискреційних повноважень.

Так, третя особа зазначає, що відповідно до вимог Порядку № 738 банком було здійснено перевірку ділової репутації ФОП Бондаренко М.Ф. з результатом «позитивно». Результати здійсненої перевірки були направлені до Державного центру зайнятості для прийняття рішення про надання/відмову у наданні гранту у вигляді безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб`єктам господарювання (мікрогрант).

Як вказує третя особа, на дотримання вимог Порядку ФОП Бондаренко М.Ф. звернувся до установи банку та 26.08.2022 було підписано заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту та здійснено відкриття поточного рахунку для обліку коштів мікрогранту, 18.11.2025 кошти мікрогранту у розмірі 250000,00 грн були зараховані на рахунок, який відкрито ФОП Бондаренко М.Ф. Кошти мікрогранту у розмірі 232003,53 грн були використані відповідачем на закупівлю обладнання, а залишок невикористаної суми в розмірі 17996,47 грн повернуто АТ «Ощадбанк» 19.05.2023.

Між тим третя особа додає, що 30.05.2025 на виконання п. 21 Порядку № 738 позивачем проведено перевірку щодо дотримання умов договору мікрогранту ФОП Бондаренко М.Ф., за результатами якої складено акт № 232, на основі якого Одеським обласним центром зайнятості прийнято рішення № 1190 від 09.12.2025 про повернення коштів мікрогранту.

Також АТ «Ощадбанк» повідомляє, що з метою виконання грантоутримавачами вимог щодо повернення коштів грантів Банком було здійснено відкриття єдиного рахунку для усіх видів грантів в рамках програми «єРобота».

Відповідач відзив на позов не надав, своїм правом на захист не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2026 позовна заява вх.№352/26 була передана на розгляд судді Цісельському О.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 було прийнято позовну заяву (вх.№352/26 від 03.02.2026) до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/335/26, постановлено справу № 916/335/26 розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без виклику сторін. Роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду у строк визначений ч. 7 ст. 252 ГПК України з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Окрім того, даною ухвалою суду залучено Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.

24.02.2026 від АТ «Державний ощадний банк України» до суду надійшли пояснення (вх. № 6593/26), які судом були прийняті до розгляду та долучені до матеріалів справи.

Одеському обласному центру зайнятості та АТ «Державний ощадний банк України» ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.02.2026 була надіслана до електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд» та доставлена до відповідних електронних кабінетів 10.02.2026, про що свідчіть відповідні довідки про доставку електронного кабінету.

Відповідачу - ФОП Бондаренку М.Ф. ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.02.2026 була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на її адресу реєстрації відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте надіслана відповідачу рекомендованим листом з позначкою «Судова повістка» ухвала у справі була повернута поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою «адресат відсутній», про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1- 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).

При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм місцезнаходженням, судом протягом всього строку розгляду справи вживалися додаткові заходи щодо належного та фактичного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом за всіма відомими суду засобами зв`язку з ними, а саме секретарем судового засідання здійснено спробу передати телефонограму за наявними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань номером телефону відповідача, проте за вказаним номером телефону отримано сповіщення оператора, що абонент не може прийняти дзвінок.

Суд вбачає за необхідне також зазначити, що після підписання електронним цифровим підписом судді ухвали суду від 09.02.2026, судом було направлено процесуальне рішення у справі через програму «Діловодство спеціалізованого суду» на адресу електронної пошти відповідача bobro159951@gmail.com (вказана електронна пошта містяться у відповідному реєстрі та відомостях КП «ДСС»). При цьому, відомості у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» містять інформацію що відповідачу документ доставлено до електронної скриньки 12.02.2026.

Враховуючи відсутність у відповідному реєстрі відомостей щодо електронної пошти чи інших засобів зв`язку з відповідачем, не повідомлення суду інших засобів зв`язку з відповідачем, суд прийшов до висновку, що вказані дії свідчать про відмову від отримання відповідачем судової повістки (ухвали суду).

У цьому випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Ухвала Господарського суду Одеської області по справі № 916/335/26 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Таким чином, суд зазначає, що відповідач також не був позбавлений права та можливості за власною ініціативою скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу положень наведеної статті 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», та за номером даної справи № 916/335/26 ознайомитися із змістом ухвали Господарського суду Одеської області.

За наведених обставин суд доходить висновку, що судом було вчинено всі необхідні дії щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, вчинення відповідних процесуальних дій та надано можливість викласти свої, зокрема, заперечення проти задоволення позовних вимог, натомість відповідач не вживав заходів щодо реалізації наданого йому права навести свої доводи та міркування, заперечення проти заяв, доводів і міркувань інших осіб, передбачене статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, шляхом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів.

Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.

Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.

Отже, суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд справи і забезпечення реалізації ним своїх прав.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням /викликом/ сторін в порядку ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України від учасників справи до суду не надходило.

Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

При цьому, такий розумний строк визначений у статті 248 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Разом з цим, на підставі Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальших Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» починаючи з 24.02.2022 на території України діє режим воєнного стану.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладеною.

Згідно із приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».

За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку «розумності строку» розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення «розумний строк» в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Окрім того, Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі «Штеґмюллер проти Авторії»).

У справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що «при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом» (див. рішення у справі «Walchli v. France», заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії»).

При цьому, ворожі війська постійно здійснюють масований ракетний обстріл по об`єктам енергетичної інфраструктури України і через це в багатьох містах України, зокрема і у місті Одесі, де розташований Господарський суд Одеської області, періодично відсутнє електропостачання та, відповідно, інтернет-зв`язок. Поновлення постачання електроенергії та інтернет-зв`язку потребує додаткового часу. Водночас, у місті Одесі періодично оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

На підставі вищевикладеного, суд звертає увагу, що враховуючи наявність загрози, у зв`язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, що склалася в місті Одесі, постійні тривоги, які впливають на виготовлення процесуальних документів, наявної беззаперечної та відкритої інформації щодо постійних обстрілів всієї країни, періодичну відсутність електроенергії у зв`язку з пошкодженням обладнання, після масованих ракетних обстрілів, з метою всебічного, повного, об`єктивного розгляду справи, задля забезпечення сторонам конституційного права на судовий захист, приймаючи до уваги наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, задля ефективної реалізації сторонами своїх процесуальних прав, необхідності забезпечення реалізації процесуальних прав та обов`язків учасників справи, їх належного та безпечного доступу до правосуддя, суд був вимушений вийти за межі граничного процесуального строку розгляду даної справи встановленого ст. 248 ГПК України, здійснивши її розгляд у розумний строк, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст.ст. 2, 11 ГПК України.

З урахуванням викладеного, за об`єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає їх повідомленими належним чином.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

15.06.2026 судом було ухвалено рішення у відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, без його проголошення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Як встановлено судом, відповідно до наказу Державного центру зайнятості № 91 «Про надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу» вирішено надати мікрогранти на створення або розвиток власного бізнесу 136 отримувачам, які набрали найбільшу сукупну кількість балів, у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, у період з 25.07.2022 по 07.08.2022, на суму 31343589,00 грн, згідно з додатком № 1.

Так, у витягу з додатку № 1 до наказу Державного центру зайнятості № 91 від 19.08.2022, який є списком заявників, які отримали позитивне рішення комісії ДЦЗ та набрали найбільшу сукупну кількість балів у межах наявної граничної суми мікрогрантів, визначеної Мінекономіки, у період з 25.07.2022 по 07.08.2022, серед яких зазначена заявка з унікальним ідентифікатором - 339YXI; підсумковий скоригований бал - 155; сума проєкту - 250000 грн.; регіон - Одеська.

26.08.2022 Фізичною особою-підприємцем Бондаренко Михайлом Феліксовичем подано заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту, згідно з якою ФОП Бондаренко М.Ф. приєднався до умов договору про надання мікрогранту, який оприлюднено на офіційному сайті Державного центру зайнятості в мережі Інтернет, вільний доступ до якого здійснюється за адресою (доменним ім`ям): www.dcz.gov.ua.

Згідно з заявою про приєднання до договору укладання договору внаслідок приєднання отримувача до його умов передбачає надання мікрогранту у розмірі 250000,00 грн. Надання отримувачу мікрогранту у зазначеному розмірі здійснюється відповідно до наданих отримувачем заяви на отримання мікрогранту та бізнес-плану на підставі рішення ДЦЗ про надання мікрогранту № 4 від 19.08.2022. Обов`язковою умовою, виконання якої повинен забезпечити отримувач протягом строку дії договору, є створення робочих місць у кількості 2 (два). Мікрогрант перераховується на рахунок отримувача UA 803288450000026034500390575.

Також, 26.08.2022 ФОП Бондаренко М.Ф. звернувся до АТ «Державний ощадний банк України» із заявою про відкриття рахунку обслуговування коштів гранту в рамках Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738. У вказаній заяві визначена дата відкриття рахунку - 29.08.2022 та номер рахунку НОМЕР_2 .

Наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969 затверджена форма договору про надання мікрогранту (з додатком), у преамбулі якого зазначено, що цей договір є договором приєднання у розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ «Ощадбанк» заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому цим договором;

- при укладанні цього договору ДЦЗ діє на виконання договору про взаємодію, укладеного між Міністерством економіки України, ДЦЗ та АТ «Ощадбанк» (далі - договір про взаємодію), та Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2022 року №738 (далі - Порядок).

Так, відповідно до розділу II договору погоджено предмет договору, а саме: на виконання цього договору на підставі рішення ДЦЗ про надання мікрогранту, прийнятого до його укладання, отримувачу відповідно до Порядку та договорів про взаємодію надається мікрогрант у розмірі та порядку, визначених умовами цього договору.

Пунктом 1 розділу III договору визначено, що розмір мікрогранту, який надається отримувачу відповідно до цього договору, обумовлений бізнес-планом, визначається відповідно до прийнятого ДЦЗ рішення про надання мікрогранту та зазначається у Заяві про приєднання. При цьому загальна вартість реалізації бізнес-плану може перевищувати суму мікрогранту та передбачати також фінансування за рахунок власних коштів отримувача.

Відповідно до п. 2 розділу III договору передбачено, що грант надається у безготівковій формі у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через Уповноважений банк у строки та порядку, визначені договорами про взаємодію та Порядком. Гранти у розмірі від 500000,00 гривень до 1000000,00 гривень надаються за умови співфінансування з отримувачем у такому співвідношенні: 70 відсотків вартості проєкту - за рахунок гранту, не менше 30 відсотків - за рахунок коштів отримувача (власних або кредитних). Грант надається в межах загальної суми гранту згідно з графіком, визначеним у розділі ІІ «План надходжень та витрат» бізнес-плану отримувача. Уповноважений банк забезпечує оплату витрат отримувача на цілі, визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору та передбачені бізнес-планом.

Згідно з п. 1 розділу IV договору використання коштів мікрогранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору.

Пунктом 2 розділу IV договору отримувач використовує кошти мікрогранту за цільовим призначенням протягом шести місяців з дати його отримання (зарахування на рахунок отримувача).

Положеннями п. 3 розділу IV договору отримувач реалізує бізнес-план протягом строку, визначеного в ньому.

За умовами п. 4 розділу IV договору для використання коштів мікрогранту та оплати ними витрат отримувача, що відповідають цільовому призначенню мікрогранту, визначеному у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору та передбаченому бізнес-планом, отримувач подає до Уповноваженого банку рахунок-фактуру (рахунок, квитанція, накладна тощо) або договір, укладений між отримувачем і постачальником (продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо. На підставі документів, зазначених в абзаці першому цього пункту, Уповноважений банк забезпечує проведення операції з оплати витрат, які відповідають цільовому призначенню мікрогранту та бізнес-плану.

Відповідно до п. 1 розділу V договору обов`язковою умовою договору є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача робочих місць залежно від розміру гранту, визначеного пунктом 4 Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання гранту і зазначається в заяві про приєднання, та працевлаштування на них осіб на повну тривалість робочого дня із встановленням заробітної плати таким особам у розмірі, не меншому встановленого законодавством мінімального розміру заробітної плати, на строк не менш як на 24 місяці протягом 36-місячного періоду.

У разі звільнення працівників, працевлаштованих відповідно до абзацу першого цього пункту, до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування на їх робочі місця працевлаштовуються інші особи.

Згідно з п. 2 розділу VІ договору отримувач зобов`язується:

1) використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених Порядком та цим договором;

2) виконати обов`язкову умову;

3) не використовувати кошти мікрогранту на цілі, відмінні від тих, які визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору;

4) з метою здійснення моніторингу та контролю виконання умов цього договору надавати ДЦЗ (відповідному регіональному, міському, районному, міськрайонному центру зайнятості або відповідній філії регіональних центрів зайнятості, центральним та/або місцевим органам влади (у разі їх залучення)), доступ до місця провадження господарської діяльності отримувача, а також необхідну інформацію та документи, зокрема стосовно сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та створення робочих місць, протягом трьох років з дня укладення договору або до повного виконання обов`язкової умови договору, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку;

5) повернути до Уповноваженого банку різницю між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими відповідно до Порядку податками, зборами (обов`язковими платежами), єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невиконання обов`язкової умови;

6) повернути витрачені кошти мікрогранту протягом одного місяця до Уповноваженого банку у разі неможливості встановлення факту цільового використання або встановлення факту нецільового використання мікрогранту за результатами здійснення ДЦЗ моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору;

7) самостійно врегульовувати правовідносини з третіми особами, в тому числі в судовому порядку, які виникатимуть в процесі використання коштів мікрогранту та реалізації бізнес-плану;

8) відповідати за виконання будь-яких інших обов`язків, покладених на нього цим договором та Порядком;

9) до виконання умов цього договору не відчужувати обладнання, придбане за кошти мікрогранту (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього Уповноваженим банком відповідно до договору застави);

10) повідомити ДЦЗ щодо повернення суми мікрогранту у разі невиконання обов`язкових умов.

ДЦЗ зобов`язується вжити заходів, необхідних для надання коштів мікрогранту у відповідності до умов цього договору та Порядку (пункт 3 розділу VI договору).

Згідно з під. 2 п. 4 розділу V договору ДЦЗ має право вимагати повернення коштів мікрогранту та розірвати цей договір у випадках, передбачених його умовами та Порядком.

Згідно з пунктом 1 розділу VII договору сторони відповідають за своїми зобов`язаннями в межах, визначених чинним законодавством України.

У пункті 6 розділу VІІ договору закріплено, що у разі невиконання отримувачем обов`язкової умови договору гранту щодо створення робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб відповідно до умов Порядку отримувач повертає суму гранту протягом одного місяця після закінчення такого строку у повному обсязі на рахунок, з якого здійснювалося перерахування гранту. У разі невиконання отримувачем обов`язкової умови договору гранту щодо створення робочих місць залежно від розміру гранту у строк не менш як 24 місяці протягом 36 місячного періоду отримувач зобов`язаний повернути різницю між сумою отриманого гранту та фактично сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих на умовах Порядку.

Між тим приписами п. 7 розділу VІІ договору погоджено, що у разі неможливості встановлення факту цільового використання гранту або його частини або встановлення факту нецільового використання гранту або його частини під час здійснення центром зайнятості моніторингу та контролю за додержанням умов договору отримувач зобов`язаний протягом одного місяця повернути грант або його частину в сумі, що дорівнює сумі коштів гранту, використаної не за цільовим призначенням, на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, з якого здійснювалося перерахування гранту.

Умовами п. 8 розділу VІІ договору визначено, що у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється ДЦЗ та/або регіональним центром зайнятості в судовому порядку.

Пунктом 1 розділу ІХ договору зазначено, що цей договір може бути розірваний достроково за згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди до цього договору. У такому випадку кошти гранту підлягають поверненню отримувачем.

Крім того, п. 2 розділу ІХ договору погоджено, що цей договір може бути розірваний достроково ДЦЗ в односторонньому порядку шляхом направлення відповідного повідомлення отримувачу у випадках:

- неможливості встановлення в процесі моніторингу та контролю за додержанням умов цього Договору факту цільового використання гранту;

- встановлення в процесі моніторингу та контролю за додержанням умов цього договору факту нецільового використання гранту.

У разі дострокового розірвання цього договору ДЦЗ в односторонньому порядку отримувач зобов`язаний повернути кошти гранту на умовах, визначених цим договором та Порядком. Договір вважається розірваним після повернення таких коштів.

Відповідно до п. 2 розділу ХІІІ договір укладається шляхом приєднання отримувачем до його умов шляхом подання до Уповноваженого банку належним чином заповненої та підписаної отримувачем (його уповноваженим представником) заяви про приєднання (в трьох ідентичних примірниках), яка оформляється у письмовій формі. Договір вважається укладеним з дати проставляння Уповноваженим банком (його представником) відмітки на поданій йому отримувачем заяві про приєднання. Така відмітка проставляється Уповноваженим банком після належної ідентифікації та верифікації отримувача), а також перевірки відповідності її даних бізнес-плану та рішенню ДЦЗ про надання гранту такому отримувачу. Уповноважений банк відмовляє у проставлянні зазначеної відмітки на заяві про приєднання у випадку виявлення невідповідності вказаним документам.

Крім того, пунктом 3 розділу ХІІІ договору погоджено, що умови цього договору можуть бути змінені в односторонньому порядку шляхом розміщення ДЦЗ нової редакції договору (у вигляді файлу, на який накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи ДЦЗ) на сайті не пізніше, ніж за 7 днів до дати набрання чинності такими змінами. Отримувач зобов`язується регулярно ознайомлюватись з опублікованими на сайті новими редакціями договору. Датою ознайомлення отримувача з оприлюдненою інформацією вважається момент, з якого інформація отримала вигляд доступної для отримувача відповідно до умов цього договору.

Цей договір набирає чинності з дня його укладання у порядку, визначеному розділом ХІІІ цього договору, та діє до повного виконання зобов`язань сторін, передбачених цим договором. Договір укладено з урахуванням положень Порядку (пункти 1, 2 розділу XIV договору).

За умовами розділу XV договору невід`ємною частиною цього договору є заява про приєднання до договору про надання гранту та додаток до неї.

Відповідно до виписки по рахунку ФОП Бондаренка М.Ф. вбачається, що 18.11.2022 на спеціальний рахунок відповідача у АТ «Ощадбанк» було зараховано кошти мікрогранту у розмірі 250000,00 грн. з призначенням платежу: «зарахування коштів мікрогранту згідно з Постановою КМУ № 738 від 21.06.2022».

Також матеріалами справи підтверджується, що за умовами грантової програми фізична особа-підприємець Богдаренко Михайло Феліксович (орендар) 06.02.2023 уклав договір оренди об`єкта нерухомості № 1/26 з ФОП Лісаковською-Лагодою Мариною (орендодавець), згідно якого відповідач прийняв у строкове користування нежитлове приміщення площею 17 кв.м., за знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, № 19Г, прим. 26.

17.02.2023 між ФОП Хоменко О.А. (продавець) та ФОП Бондаренко М.Ф. укладений договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідач придбав товари, зокрема набори склянок для кави.

В свою чергу, 20.02.2023 відповідачем, як покупцем, укладено з ФОП Годієвим Зауром Рахман огли, як продавцем, договір купівлі-продажу, на підставі якого ФОП Бондаренком М.Ф. придбано обладнання, зокрема, кондитерська вітрина, холодильник, система фільтрації, барна стійка, освітлення, акустична система тощо.

Між тим, 20.02.2023 між ФОП Бондаренком М.Ф. та ТОВ «Епіцентр К» також був укладений купівлі-продажу № ОК/45, за умовами якого відповідач придбав товари, необхідні для діяльності кав`ярні.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору купівлі-продажу № ГГ-63 від 22.02.2023, укладеному між ФОП Бондаренком М.Ф. (покупець) та ФОП Гамалюк Г.А., відповідач придбав генератор бензиновий 8 кВт Aldo АР-8000GE.

Подалі, на підставі договору про оренду обладнання № 0833 від 01.03.2023, укладеному між ФОП Бондаренком М.Ф. (орендар) та ФОП Соляніковим О.С. (орендодавець), відповідач прийняв кавомашину Faema Emblema та кавомолини Fiorenzatto f64е у використання в кав`ярню «Dinno Coffee», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, № 19Г.

Так, цільове використання грошових коштів підтверджується наданими договорами оренди та купівлі-продажу, рахунками-фактурами та рахунками на оплату товару, орендної плати, а також випискою з рахунку відповідача.

Подалі Одеською філією Одеського ОЦЗ проведено перевірку щодо дотримання умов договору мікрогранту ФОП Бондаренком М.Ф. та консультантами роботодавця відділу надання послуг роботодавцям Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості у присутності ФОП Бондаренка М.Ф. складено акт № 232 перевірки/огляду дотримання умов договору мікрогранту/гранту від 30.05.2025 за період з 15.10.2024 по 30.05.2025. У вказаному акті встановлено наступне:

- сума використаного мікрогранту складає 232003,53 грн, залишок невикористаної суми мікрогранту у розмірі 17996,47 грн повернуто АТ «Ощадбанк» 19.05.2023;

- фактична кількість працівників, працевлаштованих після отримання мікрогранту - 2 працівника (акт перевірки від 09.06.2023 № 55): з 28.02.2023 Бондаренко Я.А., прийнятий на посаду бариста, трудовий договір між працівником та фізичною особою, яка використовує найману працю від 24.02.2023 № 1; з 28.02.2023 Бондаренко П.Ф., прийнята на посаду бариста, трудовий договір між працівником та фізичною особою, яка використовує найману працю від 24.02.2023 № 2. Відповідно до письмових пояснень ФОП Бондаренко М.Ф., станом на дату підписання акту перевірки працівники перебувають у трудових відносинах з роботодавцем, але знаходяться у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану;

- різниця між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування отримувачем, відповідно до норм Постанови КМУ № 783 - 245900,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення абзацу 9 пункту 20 Постанови 738, отримувачем мікрогранту ФОП Бондаренко М.Ф. не сплачується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати працівників Бондаренка Ярослава Андрійовича та Бондаренко Поліни Феліксівни, яких працевлаштовано на робочі місця, створені на виконання обов`язкової умови мікрогранту та які, згідно письмового пояснення роботодавця, знаходяться у відпустці без збереження заробітної плати на період воєнного стану, що тягне за собою невиконання отримувачем зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати зазначених осіб у розмірі, не меншому, ніж розмір єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розрахований за 24 місяці з мінімальної заробітної плати за кожне робоче місце, визначене відповідно до пункту 4 цього Порядку, протягом зазначеного трирічного строку реалізації проекту, а саме: дата зарахування коштів на рахунок отримувача 18.11.2022; останній робочий день місяця, у якому спливає трирічний строк реалізації проекту 17.11.2025. Станом на дату проведення перевірки: сплачено єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з заробітної плати працівників 0,00 грн; кількість місяців до кінця трирічного періоду строку реалізації проекту - 5 місяців.

Так, за висновком Одеської філії Одеського ОЦЗ, перевіркою дотримання умов договору мікрогранту встановлено порушення виконання умов договору мікрогранту та дотримання пункту 20 Постанови 738, зокрема абзацу 9 пункту 20 постанови 738, а саме отримувачем мікроганту ФОП Бондаренко М.Ф.не сплачується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати працівників Бондаренка Ярослава Андрійовича та Бондаренко Поліни Феліксівни, яких працевлаштовано на робочі місця, створені на виконання обов`язкової умови договору мікрогранту. До кінця трирічного строку реалізації проекту залишилось 5 місяців. На дату підписання акту перевірки, майно придбане отримувачем мікрогранту, стосовно якого Постановою 738 встановлені обмеження щодо їх відчуження до виконання умов договору мікрогранту, в наявності та знаходиться на зберіганні.

Даний висновок підписаний уповноваженими особами консультантами роботодавця відділу надання послуг роботодавця Одеської філії ООЦЗ Іриною Бовкун та Ларисою Садковською, а також ФОП Бондаренком Михайлом.

До вказаного акту додано пояснення відповідача від 30.05.2025, в яких ФОП Бондаренко М.Ф. повідомляє про те, що працівники знаходяться з ним у трудових відносинах, проте згідно їх заяв знаходяться у відпустці без збереження заробітної плати у зв`язку з військовим станом. Також відповідач зазначив, що обладнання за кошти гранту частково знаходиться за адресою Дворянська, 22, кв.8 та кв. 33.

Далі, 03.11.2025 уповноваженими особами Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості був складений акт перевірки фактичного знаходження суб`єкта господарювання за вказаною адресою, в якому зазначено наступні відомості: дата заповнення заяви на веб-порталі «Дія» 07.08.2022 № 339YXI; тема бізнес-плану: відкриття кав`ярні; дата укладання договору мікрогранту - 26 серпня 2022 року; дата зарахування коштів мікрогранту на рахунок отримувача - 18 листопада 2022 року; розмір мікрогранту 250000,00 грн; перевірка/огляд проводилася за період з 31.05.2025 по 03.11.2025. Перевірку місцезнаходження будо здійнено за адресами: м. Одеса, вул. Дворянська, буд. 22, кв.8 та кв. АДРЕСА_3 , які вказав ФОП Бондаренко М.Ф. як місце проживання та зберігання обладнання, придбаного за кошти гранту.

Як вбачається зі змісту акту, перевіркою було встановлено, що згідно пояснення від 30.05.2025, наданого отримувачем мікрогранту ФОП Бондаренком М.Ф., підприємницька діяльність не здійснюється, обладнання зберігається за адресою: АДРЕСА_2 . Спеціалістами Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості було здійснено виїзд за адресою для перевірки місцезнаходження ПОУ та встановлено, що на момент перевірки суб`єкт господарювання Бондаренко М.Ф. за заявленою адресою не знаходився. За цією адресою знаходиться житлове приміщення, змоги потрапити всередину суб`єкт господарювання не надав. На зв`язок ФОП Бондаренко М.Ф. не виходить, на повідомлення не реагує, документів для проведення перевірки не надав.

Відтак, уповноваженими особами зроблено висновок, що на дату підписання акта неможливо встановити факт наявності майна, придбаного отримувачем мікрогранту, стосовно якого Постановою 738 встановлені обмеження щодо їх відчуження до виконання умов договору мікрогранту. На місцях, вказаних за відповідними адресами, знаходяться житлові будинки.

Відповідно до протоколу № 4 від 01.12.2025 року засідання Комісії Одеського обласного центру зайнятості з питань надання мікрогрантів/грантів, комісія вирішила, серед іншого, підготувати доповідну про передачу до управління правового забезпечення матеріалів по отримувачам мікрогрантів, зазначеним у додатку 2, для вжитття заходів відповідно до чинного законодавства та здійснення юридичного супроводу, у разі відсутності сплати у добровільному порядку.

Так, Одеським обласним центром зайнятості прийнято наказ № 1190 від 09.12.2025 «Про повернення коштів мікрогранту», відповідно до якого визнано кошти мікрогранту у сумі 232003,53 грн, отримані та використані ФОП Бондаренком М.Ф., такими, що підлягають поверненню у зв`язку з несплатою в повному обсязі сум податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протягом трирічного строку реалізації проєкту.

В подальшому, 25.12.2025 Одеським обласним центром зайнятості направлено претензію № 4897/08.02-01-25/4225 відповідачу, відповідно до якої останньому було запропоновано добровільно повернути використану суму мікрогранту у розмірі 232003,53 грн протягом 30 календарних днів з дня отримання цього листа на розрахунковий рахунок уповноваженого банку, з якого здійснювалося перерахування мікрогранту.

Проте відповідач на вказану претензію відповіді не надав, жодних заперечень щодо суми заборгованості не зазначив, з огляду на що суд вважає, що відповідач ухилився від добровільного порядку вирішення спору.

Станом на дату звернення позивача з позовом до суду сума заборгованості не сплачена, що і стало підставою звернення позивача з позовом до суду для захисту свого порушеного права.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частинами 1, 2, 4 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У відповідності з ч. ч. 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями ст. 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Правовідносини між сторонами урегульовані Законом України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 (далі - Порядок).

Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» визначено, що державна підтримка надається суб`єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб`єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.

Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб`єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб`єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб`єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.

Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб`єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.

Пунктом 1 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу визначено, що метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки «Фонд підтримки малого та середнього бізнесу», відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті.

Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм.

Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.

Розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує: 75000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача зареєструватися фізичною особою - підприємцем; 150000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком; 250000 гривень включно у разі зобов`язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком (п. 4 Порядку).

Пунктом 6 Порядку надання мікрогрантів визначено, що надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом сьомим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Мінекономіки через АТ «Ощадбанк» (далі - уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 1).

Надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом шостим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Державним центром зайнятості в межах обсягу коштів, передбачених в бюджеті Фонду на поточний бюджетний період за відповідним напрямом, через уповноважений банк відповідно до договору про взаємодію між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 2).

Пунктом 9 Порядку передбачено, що заява формується отримувачем особисто або у відділенні уповноваженого банку засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) після проходження ним ідентифікації та автентифікації з використанням інтегрованої системи електронної ідентифікації, електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, та/або інших засобів ідентифікації, які дають змогу однозначно встановлювати особу отримувача.

Заява формується засобами Порталу Дія у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, визначених пунктами 10 і 11 цього Порядку.

Формування заяви закінчується накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Невід`ємним додатком до заяви є бізнес-план, форма якого визначається Мінекономіки. Заяви, подані без бізнес-плану, не розглядаються. Мінекономіки встановлює кінцеві строки подання заяв у межах календарного року, про що інформує Державний центр зайнятості. Уповноважений банк формує перелік поданих заяв, а також його зберігання в електронній базі даних протягом трьох років з дня завершення прийому заяв. Мікрогрант надається отримувачу одноразово.

Пунктом 17 Порядку передбачено, що рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості протягом 15 робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає результати перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості, та документальне підтвердження отримувачем відсутності даних щодо наявності судових справ, відкритих виконавчих проваджень, арешту/конфіскації майна (активів) у разі отримання таких даних з автоматизованих систем та відсутності податкового боргу станом на 1 число місяця, в якому подається заява. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.

Відповідно до пункту 20 Порядку для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. Обов`язковою умовою договору мікрогранту, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацом другим пункту 4 цього Порядку, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. У разі невиконання обов`язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.

Для виконання визначеної абзацом третім цього пункту умови договору мікрогранту щодо працевлаштування осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту отримувач зобов`язаний сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати осіб, з якими трудові договори було укладено протягом зазначеного трирічного строку, у розмірі, не меншому, ніж розмір єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розрахований за 24 місяці з мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому отримано мікрогрант, за кожне робоче місце, визначене відповідно до пункту 4 цього Порядку. У разі невиконання такої умови отримувач зобов`язаний не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому спливає трирічний строк реалізації проекту, повернути уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту, різницю між зазначеними розмірами.

У разі коли отримувачем протягом трирічного строку реалізації проекту сплачено податки та збори, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівників, працевлаштованих на умовах цього Порядку, у сумі, що є меншою, ніж отриманий мікрогрант, різниця між сумою мікрогранту та сплаченими податками та зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих згідно з цим Порядком працівників повертається отримувачем не пізніше останнього робочого дня місяця, у якому спливає трирічний строк реалізації проекту.

Відповідні рішення про повернення приймаються регіональними центрами зайнятості.

Уповноважений банк протягом п`яти робочих днів повертає зазначені кошти на: реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий у Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку - для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету; спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий у Казначействі, - для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету; на рахунок Фонду - для мікрогрантів, наданих за рахунок коштів Фонду. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.

За положеннями п.21 Порядку Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку.

Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади.

У разі встановлення під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту факту відсутності меблів, обладнання, транспортних засобів, придбаних отримувачем за кошти мікрогранту, які не підлягають відчуженню відповідно до абзацу другого пункту 5 цього Порядку, отримувач повертає вартість таких меблів, обладнання, транспортних засобів. Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості.

У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку

5. Висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин щодо наявності або відсутності підстав для стягнення з ФОП Бондаренка Михайла Феліксовича на рахунок уповноваженого банку грошових коштів у розмірі 232003,53 грн у зв`язку із порушенням відповідачем обов`язкових умов договору мікрогранту від 26.08.2022.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання мікрогранту, який є договором приєднання у розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, укладеного шляхом подання Фізичною особою-підприємцем Бондаренком Михайлом Феліксовичем 26.08.2022 заяви про приєднання до договору про надання мікрогранту.

Як зазначено, форма договору про надання мікрогранту затверджена Наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 № 1969, в якій зазначено, що такий договір є договором приєднання у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання Уповноваженому банку Заяви про приєднання до умов цього договору.

Факт звернення з означеною заявою підтверджується матеріалами справи та не оскаржується сторонами. АТ «Державний ощадний банк України» у письмових поясненнях також стверджує, що вказана заява підписана відповідачем 26.08.2022. Отже, наявними матеріалами справи підтверджується факт укладання між сторонами договору.

Беручи до уваги встановлену статтею 204 ЦК України та неспростовану в межах цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності означеного договору, суд вважає його належною у розумінні статей 11, 509 ЦК України підставою для виникнення обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» визначає правові та економічні засади державної політики у сфері підтримки та розвитку малого і середнього підприємництва. В свою чергу, Постановою Кабінету Міністрів України №738 від 21.06.2022 затверджено Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу.

Таким чином, відповідачу було достеменно відомо про умови отримання та використання коштів мікгрогранту, це ж стосується й правових наслідків невиконання встановлених вимог, позаяк останні були встановленні як на момент приєднання відповідача до договору про отримання мікгрогранту, так і на момент використання ним коштів.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на виконання умов договору про надання мікрогранту від 26.08.2022, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 №738, 18.11.2022 грошові кошти в сумі 250 000,00 грн були зараховані банком на розрахунковий рахунок Фізичної особи-підприємця Бондаренка Михайла Феліксовича, відкритий у Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», що підтверджується випискою по рахунку відповідача за період з 22.08.2022 по 06.01.2026.

Так, з урахуванням вимог Порядку та договору, для виконання обов`язкової умови договору відповідач був зобов`язаний після отримання мікрогранту забезпечити працевлаштування щонайменше двох осіб протягом 24 місяців та сплатити до бюджету єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати таких осіб, у розмірі, не меншому, ніж розмір єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розрахований за 24 місяці з мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня року, в якому отримано мікрогрант, за кожне робоче місце.

Наразі господарський суд зазначає, що Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору мікрогранту, зокрема, шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов`язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 Порядку №738.

Контроль за дотриманням умов Договору про надання мікрогранту здійснюється відповідно до пункту 21 Порядку № 738, зокрема, шляхом проведення виїзних моніторингових заходів.

Відповідно до акту перевірки, складеного уповноваженими працівниками позивача, станом на 30.05.2025, відповідачем сплачено податки та збори в загальній сумі 4100,00 грн, а єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати працівників відповідачем сплачений не був, а отже відповідачем не було виконано обов`язкову умову договору. При цьому, різниця між сумою отриманого мікрогранту та фактично сплаченими податками, зборами та єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування отримувачем склала 245900,00 грн.

Далі судом встановлено, що спеціалістами Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості було здійснено виїзд за адресами, вказаним відповідачем, для перевірки місцезнаходження ПОУ, за результатами якого складений акт № 506 перевірки фактичного знаходження суб`єкта господарювання № 506 від 03.11.2025, яким встановлено, що на момент перевірки ФОП Бондаренко М.Ф. за заявленою адресою не знаходився, на зв`язок не виходить, на повідомлення не реагує та документів для проведення перевірки не надав, відтак, на дату підписання акту неможливо було встановити факт наявності майна, придбаного отримувачем мікрогранту, стосовно якого Постановою № 738 встановлено обмеження щодо його відчуження до виконання умов договору мікрогранту.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виконання обов`язкової умови договору в частині сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати осіб, з якими трудові договори було укладено протягом трирічного строку.

Окрім того, позивачем документально підтверджено, що за місцем провадження господарської діяльності, а також за адресами, повідомленими самим відповідачем у власних пояснення до акту від 30.05.2025, відповідач не знаходиться, наявність обладнання, придбаного за кошти мікрогранту, за адресою, вказаною в поясненнях, встановити неможливо.

Так, в акті № 232 від 30.05.2025 та у відповідних поясненнях відповідачем власноруч підтверджено відсутність обладнання за адресою орендованого приміщення, зіславшись на його знаходження та зберігання за адресою: м. Одеса, вул. Дворянська, № 22, кв.8, кв. 33. Утім встановити чи дана інформація відповідає дійсності працівникам центру не вдалося, оскільки за вказаними адресами знаходяться житлові приміщення, до яких уповноваженим працівникам центру доступу надано не було.

Відповідно до п. 20 Порядку № 738, Одеським обласним центром зайнятості прийнято рішення про повернення коштів мікрогранту, затверджене наказом № 1190 від 09.12.2025 «Про повернення коштів мікрогранту», яким вимагалось від ФОП Бондаренка М.Ф. повернути кошти мікрогранту у сумі 232003,53 грн.

Доказів скасування вищевказаного наказу позивача або визнання наказу протиправним у встановленому законом порядку суду не надано. Окрім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження оскарження відповідачем актів №232 від 30.05.2025 року та № 506 від 03.11.2025.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та письмових пояснень третьої особи - Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», 19.05.2023 відбулось повернення невикористаної суми мікрогранту згідно з Постановою КМУ від 21.06.2022 №738 в розмірі 17996,47 грн.

Відповідно ч.1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином, суд зазначає, що третьою особою у поданій заяви по суті спору підтверджено факт повернення Фізичною особою - підприємцем Бондаренком Михайлом Феліксовичем грошових коштів розмірі 17996,47 грн на користь Одеського обласного центру зайнятості.

Таким чином, заборгованість Фізичної особи - підприємця Бондаренка Михайла Феліксовича перед Одеським обласним центром зайнятості з повернення коштів мікрогранту відповідно Постанови КМУ від 21.06.2022 №738 становить 232003,53 грн (250000,00 грн - 17996,47 грн).

Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів Одеському обласному центру зайнятості в розмірі 232003,53 грн.

Отже, Суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив повернення суми виданого мікрогранту в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 232003,53 суми заборгованості у вигляді повернення мікрогранту є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v.Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України»).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010).

За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Отже, надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», суд доходить висновку про те, що докази, надані Одеським обласним центром зайнятості на підтвердження обставини про те, що у відповідача утворилась заборгованість за вищезазначеним договором у загальному розмірі 232003,53 грн, є такими, що відповідають таким стандартам.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги. Контррозрахунку, доказів сплати вказаної заборгованості або належних та допустимих доказів, які би її спростовували, відповідачем суду також не подано.

В свою чергу, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості на підставі наданих позивачем доказів.

Суд враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №913/618/21, що доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що Одеським ОЦЗ доведено факт порушення Бондаренком М.Ф. взятих на себе як фізичною особою-підприємцем зобов`язань за укладеним договором про надання мікрогранту від 26.08.2022, а також порушено приписи Порядку № 738 в частині сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із заробітної плати осіб, з якими трудові договори було укладено протягом трирічного строку, а також встановлення під час моніторингу та контролю факту відсутності обладнання, придбаного отримувачем за кошти мікрогранту, які не підлягають відчуженню відповідно до абзацу 2 пункту 5 цього Порядку.

Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, приймаючи до уваги встановлення судом під час розгляду справи обставин наявності у відповідача перед позивачем заборгованості з повернення коштів отриманого мікрогранту, враховуючи, що бездіяльність відповідача, яка виражається у несплаті цих коштів, суперечить вищевказаним нормам права та договору, а також те, що в установленому порядку відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, нормативно та документально доведеним, та підлягає задоволенню.

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позовні вимоги у даній справі задоволено в повному обсязі, а відтак витрати по сплаті судового збору в сумі 3480,05 грн. покладаються на ФОП Бондаренка Михайла Феліксовича і підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бондаренка Михайла Феліксовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 232 003 (двісті тридцять дві тисячі три) грн 53 коп на рахунок уповноваженого банку, з якого здійснювалося перерахування коштів за наступними реквізитами: отримувач: АТ «Ощадбанк»; код отримувача: 00032129; надавач платіжних послуг отримувача: АТ «Ощадбанк», рахунок отримувача: НОМЕР_3 ; призначення платежу: повернення повної/часткової суми гранту (напрям - мікрогрант) ФОП Бондаренко М.Ф.; РНОКПП НОМЕР_1 ).

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бондаренка Михайла Феліксовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Одеського обласного центру зайнятості (вул. Михайла Болтенка, № 10, м. Одеса, 65007, код ЄДРПОУ 03491435) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 480 (три тисячі чотириста вісімдесят) грн 05 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.

Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.

Повне рішення складено 15 червня 2026 р.

Суддя О.В. Цісельський