Рішення № 137373583, 05.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" червня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1173/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Степанюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до відповідача: Споживчого товариства «ЛАД» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, буд. 30, код ЄДРПОУ 38594340)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний НОМЕР_4 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 ( АДРЕСА_6 , ідентифікаційний код НОМЕР_6 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_7 ( АДРЕСА_7 , ідентифікаційний код НОМЕР_7 )

про визнання трудових відносин припиненими, -

за участю учасників справи: не з`явились

Суть спору: ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом до Споживчого товариства «ЛАД», в якому просить суд: визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 з Споживчим товариством «ЛАД» з 26.02.2026 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 із займаної посади голови Споживчого товариства «ЛАД» за власним бажанням на підставі частини першої статті 38 Кодексу законів про працю України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що збори членів товариства не відбулися, питання про звільнення ОСОБА_1 з посади голови товариства залишилося не розглянутим і вона була позбавлена можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.

Розпорядженням Голови Верховного Суду від 18.03.2022 №11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Донецької, Харківської та Херсонської областей)» змінено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Херсонської області з визначенням їх територіальної підсудності Господарському суду Одеської області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.04.2026, зокрема, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1173/26; визначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 17.04.2026 о 13:45; залучено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

13.04.2026 за вх.№12491/26 до суду від позивача надійшли оригінали письмових доказів для огляду, які були оглянуті судом.

Ухвалою суду від 17.04.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14.05.2026 о 17:30.

05.05.2026 за вх.№15616/26 до суду від позивача надійшла заява, в якій позивачка просить суд розгляд справи проводити без участі позивача та його представника на підставі доказів, наявних у справі.

Ухвалою суду від 14.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.06.2026 о 14:30.

У судове засідання 05.06.2026 о 14:30 учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Відповідач та треті особи повідомлялись шляхом направлення ухвал суду засобами поштового зв`язку, що підтверджується поштовими повідомленнями з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до п.4 ч.6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Також судом були розміщені оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Відтак господарський суд констатує, що відповідач та треті особи належним чином повідомлені про розгляд даної справи господарським судом, проте жодних процесуальних позицій, заяв/клопотань до суду не надали.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України від 27.04.2026 №342/2026, затвердженим Законом України від 28.04.2026 №4857-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року строком на 90 діб.

Справа №916/1173/26 розглядається судом в період оголошеного на всій території України воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Жодних заяв та/або клопотань, пов`язаних з неможливістю вчинення якихось процесуальних дій у зв`язку з воєнним станом, про намір вчинити такі дії до суду від учасників справи

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надійшов, з огляду на що суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами в порядку ч.9 ст. 165 ГПК України.

В судовому засіданні 05.06.2026 господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 05.06.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача - Споживчого товариства «ЛАД» (відповідач) станом на час розгляду даної справи:

- відомості про керівника юридичної особи та про інших осіб (за наявності), які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи: ОСОБА_1 (позивач), 30.05.2016 - керівник;

- перелік засновників (учасників) юридичної особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (треті особи); ОСОБА_1 .

Статут СТ «ЛАД» затверджено Загальними зборами членів споживчого товариства 30.05.2016, відповідно до якого:

- СТ «ЛАД» є добровільним об`єднанням фізичних та\або юридичних осіб для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану, задоволення споживчих потреб його членів шляхом організації торговельного обслуговування, закупівлі сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг; СТ «ЛАД» створене 19 березня 2013 року за рішенням установчих зборів від 19 березня протокол №1 (п.1.1);

- органами управління і контролю споживчого товариства є: загальні збори членів споживчого товариства; голова; ревізор (п.4.2);

- загальні збори членів споживчого товариства є вищим органом управління споживчого товариства, які правомочні розглядати і вирішувати всі питання діяльності споживчого товариства; до компетенції загальних зборів належить: обрання голови споживчого товариства, ревізора споживчого товариства та визначення порядку їх утримання; на посаду голови правління обирається особа, яка має досвід роботи в споживчій кооперації не менше 5 років, кандидатуру якої попередньо розглянуто на професійну відповідність і узгоджено з правлінням споживспілки, до складу якої входить споживче товариство (п.п. 5.1, 5.2);

- позачергові загальні збори членів споживчого товариства скликаються на вимогу: не менше третини його членів; за рішенням голови споживчого товариства; ревізора споживчого товариства; органу управління споживспілки членом якої є споживче товариство; позачергові загальні збори повинні бути скликані протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня надходження такої вимоги; якщо протягом зазначеного строку головою споживчого товариства не будуть скликані позачергові загальні збори, то вони можуть бути скликані тими, хто поставив таку вимогу, протягом нacтyпних 20 (двадцяти) календарних днів; про дату, час, місце проведення та порядок денний загальних зборів члени споживчого товариства повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до дати їх проведення (п.п. 5.6, 5.8, 5.9);

- голова споживчого товариства одноосібно приймає рішення (розпорядження) з поточних питань діяльності споживчого товариства; коло цих питань визначається рішеннями загальних зборів та цим Статутом; рішення про звільнення з роботи голови споживчого товариства за власним бажанням або за угодою сторін приймається загальними зборами членів споживчого товариства (п.п. 6.1, 6.5).

06.02.2026 головою Споживчого товариства «ЛАД» ОСОБА_1 було видано розпорядження №1 «Про скликання позачергових загальних зборів членів СТ «ЛАД».

У повідомленнях про скликання позачергових загальних зборів членів СТ «ЛАД» від 06.02.2026 голова товариства ОСОБА_1 повідомила членів СТ «ЛАД» про скликання позачергових загальних зборів 26.02.2026 о 12:00 за адресою: м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, буд. 30 із наступним порядком денним: 1.Про обрання голови та секретаря позачергових загальних зборів членів Споживчого товариства «ЛАД»; Про затвердження порядку денного позачергових загальних зборів; 3.Про припинення членства у Споживчому товаристві «ЛАД»; 4.Про припинення повноважень голови Споживчого товариства «ЛАД» за власним бажанням; 5.Про покладення виконання обов`язків голови Споживчого товариства «ЛАД» на виконуючого обов`язки; 6.Про уповноваження особи на здійснення державної реєстрації змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб. В матеріалах справи наявні докази направлення учасникам Споживчого товариства «ЛАД» повідомлень від 06.02.2026 засобами поштового зв`язку (описи вкладення, поштові накладні).

26.02.2026 головою Споживчого товариства «ЛАД» ОСОБА_1 був складений акт про відсутність кворуму та визнання позачергових загальних зборів членів Споживчого товариства «ЛАД» такими, що не відбулися.

З метою вирішення питання щодо звільнення позивача з посади голови Споживчого товариства «ЛАД» за власним бажанням, позивачка звернулась до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є принцип верховенства права.

Як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно з п.п. 5,6 ч.1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Реалізовуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи або безпосередньо його єдиний учасник - фізична особа у разі прийняття таким учасником рішення про це та після внесення відповідних відомостей до єдиного державного реєстру. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом або установчими документами товариства. До складу органів управління товариства не можуть бути обрані особи, визнані за рішенням суду винними у заподіянні збитків товариству своїми діями (бездіяльністю), якщо такі збитки виникли внаслідок порушення такою особою своїх обов`язків. Таке обмеження застосовується протягом трьох років з дати виконання такого рішення суду.

За ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа учасників юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до установчих документів товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів від числа учасників товариства, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

За ч.ч. 1, 2 ст. 99-1 ЦК України керівник (одноосібний виконавчий орган), голова та члени колегіального виконавчого органу, голова та члени наглядової ради або ради директорів, ліквідатор, голова та члени комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), головний бухгалтер, корпоративний секретар, а також голова та члени іншого органу товариства (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або установчими документами товариства, є посадовими особами такого товариства. Установчими документами товариства посадовими особами товариства можуть бути визнані й інші особи. Посадові особи товариства мають обов`язки перед товариством, передбачені законом, зокрема щодо належного, добросовісного та ефективного управління товариством (фідуціарні обов`язки).

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно зі ст. 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором із фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).

За ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Статтею 5 Закону України «Про споживчу кооперацію» передбачено, що первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об`єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану. Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов`язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України. Споживче товариство вважається створеним, визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації.

За ст. 7 Закону України «Про споживчу кооперацію» вищим органом управління споживчого товариства є загальні збори його членів, які приймають статут, визначають розміри вступного і обов`язкового пайового внеску, обирають керівні та контрольні органи товариства, а також вирішують інші питання, пов`язані з його діяльністю. Кожний член користується на загальних зборах споживчого товариства правом одного голосу незалежно від розміру внесеного ним пайового внеску, і це право не може бути передано іншим особам. Для оперативного вирішення питань, що належать до компетенції загальних зборів споживчих товариств (крім питань прийняття статуту, ліквідації, реорганізації та виходу із спілки), можуть скликатися збори уповноважених.

У випадку відсутності рішення скликаних загальних зборів учасників товариства про звільнення директора товариства, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення цих зборів, директор має право звернутися до суду з вимогою про припинення його повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі №127/27466/20 виснувала, що:

- за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника з метою захисту своїх прав він може звернутися до суду, однак вважає, що належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), про що йдеться у постановах КЦС ВС від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 та від 17.03.2021 у справі №761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання / подання заяви про звільнення, як у цій справі, по суті зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення;

- отже, за загальним правилом створення (обрання) виконавчого органу товариства відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства (частина перша статті 99 ЦК України, пункт 7 частини другої статті 30 Закону №2275-VIII) або в окремих випадках наглядової ради товариства (частина друга статті 38 Закону №2275-VIII). Це рішення породжує між особами, яких воно стосується, корпоративні відносини, у яких обрана особа наділяється повноваженнями з управління;

- ці корпоративні відносини також є підставою для виникнення відносин представництва товариства перед третіми особами, а також трудових відносин, що регулюються законодавством про працю, та виникають у зв`язку з укладенням в установленому порядку (частина дванадцята статті 39 Закону №2275-VIII) з одноосібним виконавчим органом (членом колегіального виконавчого органу) трудового договору (контракту);

- такий трудовий договір (контракт) може визначати окремі аспекти діяльності одноосібного виконавчого органу (члена колегіального виконавчого органу) як працівника товариства, зокрема, строк здійснення ним повноважень; права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальну); умови матеріального забезпечення; умови звільнення з посади (у тому числі дострокового);

- водночас в обох випадках коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою;

- при цьому Велика Палата Верховного Суду враховує, що позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Відповідно до усталеної практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин (постанови КГС ВС від 28.08.2019 у справі №921/283/18, від 31.10.2019 у справі №910/14724/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі №923/876/16 зазначила, що своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. У постанові від 10.05.2018 у справі №906/592/17 Верховний Суд дійшов висновку, що особа, яка скликає загальні збори учасників товариства, повинна вжити всіх розумних заходів для повідомлення учасників про проведення цих зборів. Обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 №14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 №2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1 та 2 ст. 5 ГПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Господарський суд зазначає, що позивачка - ОСОБА_1 є керівником юридичної особи - Споживчого товариства «ЛАД», яка була обрана на посаду голови СТ «ЛАД».

Так, як було встановлено судом, у Статуті СТ «ЛАД» передбачено, що:

- загальні збори членів споживчого товариства є вищим органом управління споживчого товариства, які правомочні розглядати і вирішувати всі питання діяльності споживчого товариства; до компетенції загальних зборів належить: обрання голови споживчого товариства, ревізора споживчого товариства та визначення порядку їх утримання; на посаду голови правління обирається особа, яка має досвід роботи в споживчій кооперації не менше 5 років, кандидатуру якої попередньо розглянуто на професійну відповідність і узгоджено з правлінням споживспілки, до складу якої входить споживче товариство (п.п. 5.1, 5.2);

- позачергові загальні збори членів споживчого товариства скликаються на вимогу: не менше третини його членів; за рішенням голови споживчого товариства; ревізора споживчого товариства; органу управління споживспілки членом якої є споживче товариство; позачергові загальні збори повинні бути скликані протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дня надходження такої вимоги; якщо протягом зазначеного строку головою споживчого товариства не будуть скликані позачергові загальні збори, то вони можуть бути скликані тими, хто поставив таку вимогу, протягом нacтyпних 20 (двадцяти) календарних днів; про дату, час, місце проведення та порядок денний загальних зборів члени споживчого товариства повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 (десять) календарних днів до дати їх проведення (п.п. 5.6, 5.8, 5.9);

- голова споживчого товариства одноосібно приймає рішення (розпорядження) з поточних питань діяльності споживчого товариства; коло цих питань визначається рішеннями загальних зборів та цим Статутом; рішення про звільнення з роботи голови споживчого товариства за власним бажанням або за угодою сторін приймається загальними зборами членів споживчого товариства (п.п. 6.1, 6.5).

Господарський суд зауважує, що позивачка з метою припинення своїх повноважень з посади голови споживчого товариства видав розпорядження №1 «Про скликання позачергових загальних зборів членів СТ «ЛАД» від 06.02.2026. В подальшому у повідомленнях про скликання позачергових загальних зборів членів СТ «ЛАД» від 06.02.2026 голова товариства ОСОБА_1 повідомила членів СТ «ЛАД» про скликання позачергових загальних зборів 26.02.2026 о 12:00 за адресою: м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, буд. 30 із порядком денним, зокрема, про припинення повноважень голови Споживчого товариства «ЛАД» за власним бажанням. З матеріалів справи, зокрема, з акту від 26.02.2026 вбачається, що у зв`язку з відсутністю кворуму позачергові загальні збори членів Споживчого товариства «ЛАД» не відбулися.

В матеріалах справи відсутні рішення загальних зборів членів споживчого товариства про звільнення з роботи голови споживчого товариства ОСОБА_1 . При цьому господарський суд зауважує, що позивачкою дотримано вимог Статуту щодо повідомлення учасників товариства про проведення загальних зборів учасників із визначеним порядком денним.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо СТ «ЛАД» станом на час розгляду даної справи у відомостях про керівника юридичної особи значиться керівник - ОСОБА_1 .

Проаналізувавши наявні матеріали справи, встановлені судом обставини, враховуючи вимоги вищезазначених норм законодавства, господарський суд вказує, що позивачкою було дотримано вимоги щодо належного повідомлення учасників товариства про проведення загальних зборів, натомість станом на момент розгляду даної справи письмових рішень учасників товариства з питань, що були визначені позивачкою у повідомленнях від 06.02.2026 (вирішення питання про її звільнення з посади голови) не було прийнято, докази зворотного в матеріалах справи відсутні, з урахуванням наявності станом на дату розгляду справи відомостей у ЄДР про керівника товариства ОСОБА_1 , що свідчить про не вирішення учасниками товариства питання про звільнення за власним бажанням керівника з посади голови, що є порушенням прав позивачки, які підлягають захисту судом, суд таким чином дійшов висновку про доведеність позивачкою заявлених позовних вимог.

Враховуючи дотримання позивачкою вимог Статуту щодо реалізації свого права на припинення трудових відносин за власним бажанням (волевиявленням) із товариством, приймаючи до уваги права позивачки, господарський суд дійшов висновку про порушення прав позивачки внаслідок позбавлення її можливості припинити свої повноваження як керівника (голови) товариства, з незалежних від неї причин, а тому вимоги позивачки про припинення між нею та відповідачем трудових відносин є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Одночасно суд зазначає, що за відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, з метою захисту своїх прав керівник може звернутися до суду, однак суд вважає, що належним та ефективним способом захисту його прав та законних інтересів у такому випадку буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими (визначення юридичного факту), про що йдеться у постановах КЦС ВС від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 та від 17.03.2021 у справі №761/40378/18, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду, які (трудові відносини) будуть припинені саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективного припинення трудових відносин певною датою у минулому зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин з відповідної дати без прийняття загальними зборами товариства відповідного рішення (постанова Великої Палати від 06.03.2023 по справі №127/27466/20 (провадження №12-10гс23).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити відповідно до викладеної в позові вимоги з визначенням у рішенні способу захисту в порядку ст. 5 ГПК України шляхом припинення трудових відносин ОСОБА_1 зі Споживчим товариством «ЛАД» у зв`язку зі звільненням із займаної посади керівника (голови) за власним бажанням, з дня набрання рішенням законної сили.

При цьому процедура звільнення керівника (голови) із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який підтверджує припинення відносин з управління товариством, а тому рішення суду у даній справі (№916/1173/26) після набрання ним законної сили є підставою для внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання позовної заяви в електронній формі через систему Електронний суд у справі покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

2.Припинити трудові відносини ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зі Споживчим товариством «ЛАД» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, буд. 30, код ЄДРПОУ 38594340) у зв`язку зі звільненням із займаної посади керівника (голови) за власним бажанням, з дня набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути зі Споживчого товариства «ЛАД» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Пилипа Орлика, буд. 30, код ЄДРПОУ 38594340) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 2662 /дві тисячі шістсот шістдесят дві/ грн. 40 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 15 червня 2026 р.

Суддя Ю.С. Бездоля