Рішення № 137373248, 15.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3463/25

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши

заяву Громадської організації "Садівницьке товариство "Буревісник-3"

про ухвалення додаткового рішення

за позовом ОСОБА_1

до Громадської організації "Садівницьке товариство "Буревісник-3"

про визнання недійсним та скасування рішення,

без повідомлення (виклику) представників сторін

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Громадської організації "Садівницьке товариство "Буревісник 3" (далі відповідач), в якому просить суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення правління Громадської організації "Садівницьке товариство "Буревісник 3", яке оформлене протоколом №7 від 02.11.2025, в частині виключення ОСОБА_1 з членів Громадської організації "Садівницьке товариство "Буревісник 3".

Рішенням Господарського суду Київської області від 26.05.2026 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Громадської організації "Садівницьке товариство "Буревісник-3" про визнання недійсним та скасування рішення відмовлено.

03.06.2026 від відповідача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу, в якій містить клопотання про поновлення строку на її подання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.06.2026 задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та прийняти до розгляду без повідомлення (виклику) учасників справи заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в справі №911/3463/25.

У заяві відповідач просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №911/3463/25, яким стягнути з позивача понесені ним судові витрати в сумі 26 328,00 грн.

При ухвалені Господарським судом Київської області рішення від 26.05.2026 у справі №911/3463/25, з огляду на заяву представника відповідача про подачу доказів розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, яка міститься у відзиві та яку також заявлено в судовому засіданні 26.05.2026, що підтверджується протоколом судового засідання, питання про розподіл між сторонами витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось.

Розглянувши подану відповідачем заяву про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК).

Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК).

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК).

Водночас норми частини першою статті 221 ГПК передбачають, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша).

Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК, яка визначає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові від 10.01.2024 по справі №285/5547/21, в аспекті частини першої статті 246 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), яка аналогічна змісту частини першої статті 221 ГПК (ці норми однаково регулюють порядок подання доказів розміру понесених судових витрат, зокрема в разі пропуску встановленого строку (до закінчення судових дебатів у справі), Верховний Суд з урахуванням принципу розумності, зауважив, що у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин неподання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.

У контексті наведеного в постанові від 10.01.2024 у справі №285/5547/21 Верховний Суд, врахувавши, що рішення суду першої інстанції було ухвалене 27.12.2022, при цьому позивач звернувся із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, до якої додав докази про їх понесення протягом п`яти днів після його ухвалення (03.01.2023), які (докази) були датовані за період із 09.12.2021 до 03.08.2022, тобто до моменту ухвалення рішення суду першої інстанції, вважав, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви представника про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки зміст заяви не містить обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.

Як вбачається з матеріалів даної справи:

у відзиві відповідач зазначив, що на день подання даної заяви, витрати, які останній сплатив або має сплатити в зв`язку з розглядом справи становлять 15 000,00 грн,

на підтвердження понесення витрат до заяви про ухвалення додаткового рішення відповідач додав: ордер серії ВІ №1306323 на ім`я адвоката Джигурди А.Г., свідоцтво серії ПТ №2484, договір про надання правничої допомоги №07/12/25 від 07.12.2025 та додаток №1 від 07.12.2025 до нього; ордер серії АІ №2136132 на ім`я адвоката Бурбели А.С., свідоцтво серії КС №11943/10, договір про надання правничої допомоги №2402 від 24.02.2026 та додаток №2 від 24.02.2026 до нього; акти приймання-передачі наданих послуг: від 20.02.2026 на суму 4 800, 00 грн, від 28.03.2026 на суму 500, 00 грн, від 09.04.2026 на суму 6 000, 00 грн, від 20.04.2026 на суму 3 000, 00 грн, від 21.04.2026 на суму 1 500, 00 грн та від 29.05.2026 на суму 1 500, 00 грн; платіжні інструкції №15 від 23.02.2026 про сплату 4 800, 00 грн, №23 від 28.03.2026 про сплату 500, 00 грн, №28 від 02.04.2026 про сплату 200, 00 грн, №33 від 11.04.2026 про сплату 6 000, 00 грн, №42 від 21.04.2026 на суму 3 000, 00 грн, №44 віл 21.04.2026 про сплату 1 500, 00 грн та №65 від 29.05.2026 про сплату 1 500, 00 грн.

Водночас рішення у справі №911/3463/25 було ухвалено судом 26.05.2026.

Судом встановлено, що договір про надання правничої допомоги №2402 від 24.02.2026 та додаток №2 від 24.02.2026 до нього, акти приймання-передачі наданих послуг на загальну суму 15 800, 00 грн, а саме: від 20.02.2026 на суму 4 800, 00 грн, від 28.03.2026 на суму 500, 00 грн, від 09.04.2026 на суму 6 000, 00 грн, від 20.04.2026 на суму 3 000, 00 грн, від 21.04.2026 на суму 1 500, 00 грн та платіжні інструкції на загальну суму 17 500, 00 грн №15 від 23.02.2026 про сплату 4 800, 00 грн, №23 від 28.03.2026 про сплату 500, 00 грн, №28 від 02.04.2026 про сплату 200, 00 грн, №33 від 11.04.2026 про сплату 6 000, 00 грн, №42 від 21.04.2026 на суму 3 000, 00 грн, №44 віл 21.04.2026 про сплату 1 500, 00 грн датовані до закінчення судових дебатів.

Вказані обставини свідчать, що, зазначивши у відзиві попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідач подав докази на підтвердження цих витрат разом із заявою про ухвалення додаткового рішення, тобто після закінчення судових дебатів та, відповідно, після ухвалення судом рішення по суті позовних вимог.

При цьому, подаючи відповідні докази разом із заявою про ухвалення додаткового рішення (після ухвалення рішення по суті спору), відповідач як заявник не обґрунтував поважність причин неподання (неможливості подання) таких доказів до закінчення судових дебатів, зокрема в аспекті того, що ці докази датовані до закінчення судових дебатів, відповідно, до ухвалення судом рішення по суті спору (26.05.2026), тобто існували та могли бути подані заявником до суду до закінчення судових дебатів.

Зі змісту заяви про ухвалення додаткового рішення вбачається, що відповідач наводив обґрунтування поважності пропуску ним п`ятиденного строку після ухвалення рішення у справі, однак не зазначив жодних причин неподання цих доказів до закінчення судових дебатів.

Подаючи разом із заявою про ухвалення додаткового рішення (після закінчення судових дебатів/після ухвалення рішення по суті спору) докази на підтвердження витрат на правничу допомогу на загальну суму 15 800, 00 грн, відповідач як заявник не навів та не обґрунтував поважність причин неподання (неможливості подання) таких доказів до закінчення судових дебатів.

Суд вважає, що відсутні підстави для розподілу заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу за вказаними вище актами та платіжними інструкціями на загальну суму 15 800, 00 грн, а тому суд відмовляє в задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу понесених ним витрат на правничу допомогу в цій частині.

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини першої статті 221 та статті 129 ГПК була викладена Верховним Судом у постанові від 08.04.2026 у справі №902/1055/25 та в постанові від 13.05.2026 в справі №910/12578/25.

Щодо заявлених до стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 1 500, 00 грн на підтвердження чого відповідачем надано до суду акт приймання-передачі наданих послуг від 29.05.2026 на суму 1 500, 00 грн та платіжну інструкцію №65 від 29.05.2026 про сплату 1 500, 00 грн (датовані після ухвалення рішення та не існували до закінчення судових дебатів), то враховуючи те, що відповідачем підтверджено правовий статус адвоката, наявність доказів фактичного надання послуг на підставі договору про надання правової допомоги, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на професійну правову допомогу в розмірі 1 500, 00 грн є обґрунтованими та підлягають стягненню з позивача.

Також відповідач просить суд стягнути з позивача понесені ним витрати при розгляді апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.02.2026 про забезпечення позову в апеляційній інстанції, а саме: витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 700,00 грн та 3 328,00 грн сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, щосуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, учасники у справі в праві звернутися із заявою про ухвалення додаткового рішення до суду тієї інстанції, яким не було вирішено питання про розподіл судових витрат.

Враховуючи зазначене вище, у даному випадку в суду відсутні підстави для розподілу заявлених відповідачем судових витрат понесених ним у апеляційній інстанції при розгляді апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 23.02.2026.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Громадської організації "Садівницьке товариство "Буревісник-3" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Сабо Ольги Юріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Громадської організації "Садівницьке товариство "Буревісник-3" (08340, Київська обл., Бориспільський р-н, сільрада Гнідинська, Садівницьке товариство "БУРЕВІСНИК-3", вул. Лучиста, будинок 1-А, ідентифікаційний код 26002054) 1 500 (одну тисячу п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У задоволені іншої частини заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

5. Додаткове рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України і може бути оскаржено в порядку та строк, встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя В.М. Антонова