Ухвала суду № 137372854, 11.06.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

за результатами вимог кредиторів

"11" червня 2026 р. м. Ужгород Справа № 905/102/26

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Лучка Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Далекорій Б.В.

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» від 20.05.2026 (вх.№02.3.1-02/4850/26 від 21.05.2026)

про грошові вимоги кредитора до боржника

у справі № 905/102/26

за заявою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

про неплатоспроможність

керуючий реструктуризацією боргів боржника: арбітражний керуючий Белінська Наталія Олександрівна

За участю представників:

кредитора - не з`явився;

боржника не з`явився;

арбітражний керуючий не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Донецької області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, обґрунтовуючи заяву тим, що у неї відсутні фінансові можливості погашати вимоги кредиторів, які виникли на підставі та на умовах укладених кредитних договорів.

Ухвалою від 20 лютого 2026 року Господарський суд Донецької області постановив передати матеріали заяви ОСОБА_1 про неплатоспроможність боржника фізичної особи за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 905/102/26 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2026 року.

Ухвалою від 16 березня 2026 року прийняв суд прийняв до розгляду заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , призначив підготовче засідання на 03 квітня 2026 року.

У підготовчому засіданні 03 квітня 2026 року суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі №905/102/26 про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; введення процедури реструктуризації боргів боржника фізичної особи ОСОБА_1 .

Також ухвалою від 03 квітня 2026 року суд встановив відповідні процесуальні строки та постановив:

- заборонити ОСОБА_1 відчужувати належне йому майно;

- ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника;

- призначити керуючим реструктуризацією боргів боржника арбітражного керуючого Белінську Наталію Олександрівну;

- офіційно оприлюднити повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ;

- зобов`язати контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України, надати керуючому реструктуризацією Белінській Н.О. та суду інформацію про доходи ОСОБА_1 та членів її сім`ї, а також про майно, задеклароване такими особами при перетині кордону;

- зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України надати керуючому реструктуризацією Белінській Н.О. та суду інформацію про перетинання боржником громадянкою України ОСОБА_1 та членами її сім`ї державного кордону за останні три роки;

- зобов`язати банківські установи, в яких відкрито рахунки боржника надати керуючому реструктуризацією та суду інформацію про залишок коштів на рахунках ОСОБА_1 ;

- призначити попереднє засідання суду у справі на 21 травня 2026 року.

03 квітня 2026 року суд офіційно оприлюднив оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. У вказаному оголошенні, серед іншого, зазначено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника - протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

21 травня 2026 року на адресу Господарського суду Закарпатської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ел.Ен.Груп» від 20.05.2026 про визнання кредитором у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

За змістом означеної заяви просить визнати грошові вимоги кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» в розмірі 52 163,50 грн заборгованості за Кредитним договором №1661688 від 26.04.2025, Договором кредитної лінії №00-10066073 від 13.11.2025, Договором про надання грошових коштів у кредит №7491750325 від 16.05.2024 та Договором про споживчий кредит №2188480 від 19.03.2025 а також 12 324,80 гривень судових витрат та включити вказані вимоги до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою від 25 травня 2026 року суд прийняв до розгляду заяву ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» про визнання грошових вимоги до ОСОБА_1 , як конкурсного кредитора на загальну суму 64 488,30 грн та призначив розгляд заяви в попередньому засіданні 11 червня 2026 року.

08 червня 2026 року керуючим реструктуризацією боргів боржника ОСОБА_2 подано суду відомості про результати розгляду вимог кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ел.Ен.Груп», за змістом яких заявлені кредитором вимоги арбітражним керуючим визнаються частково, а саме: за кредитним договором№1661688 від 26.04.2025 на суму 5376,00 грн, за кредитним договором №16042026 від 16.04.2025 на суму 6973,70 грн, за кредитним договором №7491750325 від 16.05.2025 на суму 11 977,20 грн та за кредитним договором №2188480 від 19.03.2020 на суму 6780,00 грн.

Вимоги в частині нарахованих кредитором відсотків на суму 156,60 грн та 16 400,00 грн неустойки розпорядником майна заперечуються.

Кредитор надав суду письмові пояснення від 10.06.2026 щодо підстав нарахування неустойки, які пов`язуються із необхідністю врахування п. 6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX), лист Національного Банку України.

Учасники справи в попереднє засідання не з`явилися, хоча про розгляд справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку. Кредитор згідно з поданою суду заявою від 10.06.2026 просив суд проводити судове засідання за його відсутності.

Розглянувши подану кредитором заяву про визнання грошових вимог, судом встановлено наступне.

08 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор», як Кредитором та ОСОБА_1 , як Позичальником було укладено Кредитним договір №1661688 (надалі Кредитний договір 1) шляхом електронного підписання такого примірника Кредитного договору, зокрема, за допомогою одноразового ідентифікатора Позичальником.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору 1 укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Кредитора, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Сайт. Електронна Ідентифікація Позичальника в ІКС Кредитора здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Кредитором правильності введення коду, що є електронним підписом Позичальника та направлений Кредитором на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний при вході та/або (під час обслуговування у Кредитора). При цьому, Позичальник самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Сайту/ІКС Кредитора.

За змістом п. 1.1.1. Кредитного договору 1 на умовах цього Договору, Кредитор надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума кредиту (загальний розмір) складає: 3000,00 грн. Тип кредиту кредит. Строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до 26 червня 2025 року (включно). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується виходячи з припущення, що Позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі/Графіку платежів (п.п. 1.2., 1.3. Кредитного договору 1).

Відповідно до пунктів 1.3.1., 1.3.2. Кредитного договору 1 кількість платежів 2 платежі. періодичність сплати платежів:

- 1-й платіж через 30 днів (період, що починається з моменту укладення Договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу;

- 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу.

Додатком №1 до Кредитного договору 1 визначено Графік платежів Позичальника шляхом сплати 15.03.2025 та 04.05.2025 двох платежів в сумах 5985,00 грн та 747,50 грн і їх спрямування на погашення тіла кредиту, сплату процентів за користування кредитом.

Положеннями п.п. 1.4.1.-1.4.3. п. 1.4. Кредитного договору 1 визначено, що процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від умов користування кредитом та становить:

- Базова процентна ставка 0.9900% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом;

- Основна процентна ставка 0.99% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом;

- Акційна процентна ставка, що застосовується відповідно до наступних умов: 0.9900 % в день, що застосовується протягом першого період користування кредитом (крім випадку якщо Позичальник скористався першою акційною ставкою або уклав додаткову угоду про продовження строку кредиту, де дана акційна ставка буде застосована до дати такого укладення(включно), якщо Позичальник своєчасно сплатить перший платіж не пізніше строку та не менше суми, що встановлені в початковому Графіку платежів (+3 календарні дні додатково для виконання вказаного зобов`язання) або у вказаний строк укладе додаткову угоду про продовження строку кредиту (пролонгацію).

Цей Договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі Сторони Кредитора електронним підписом, в Особистий кабінет Позичальника для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом Позичальника, що створений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні Кредитора для кожного разу використання та направляється Позичальнику на номер мобільного телефону повідомлений останнім Кредитору в ІКС Кредитора/зазначений в цьому Договорі. Введення Позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис Позичальника на Договорі та вважається направленням Кредитору повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору (п. 10.1. Кредитного договору 1).

Судом встановлено, що на виконання акцептованих боржником умов Кредитного договору 1 ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» надано Позичальнику Сіндєєвій- ОСОБА_3 кредитні кошти в сумі 3000,00 грн, що підтверджується долученими кредитором до заяви довідкою сервісу онлайн платежів Easy Pay (ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім») від 20.04.2026 за №304546-1587050410-20042026, не заперечено боржником та, відповідно, не може ставитися під сумнів судом.

Також, судом встановлено, що під час дії Кредитного договору 1 сторонами вносилися зміни до нього в частині терміну повернення кредиту, періодичності платежів, відсоткової ставки за користування. Про наведене свідчать надані кредитором додаткові угоди від 09.03.2025, від 08.04.2025, від 09.05.2025, від 08.06.2025, від 08.07.2025, від 07.08.2025.

Так, зокрема, за змістом п. 1.1. Кредитного договору 1 (в редакції Додаткової угоди від 07.05.2025) строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту 26 липня 2025 року.

За позицією кредитора, боржник неналежним чином виконував умови Кредитного договору 1 щодо виконання взятих на себе зобов`язань з повернення отриманого кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, допустивши заборгованість в розмірі 3000,00 грн по сплаті тіла кредиту та 2376,00 грн по відсотках за користування кредитом, з вимогами про визнання якої кредитором подану заяву в межах цієї справи про неплатоспроможність Позичальника ОСОБА_1 .

На підтвердження заявленої суми кредитором надано суду розрахунок заборгованості станом на 26.07.2025 року.

16 квітня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор», як Клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел. Ен. Груп», як Фактором укладено договір факторингу № 16042026 (надалі Договір факторингу 1), відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» відступило свої права вимоги, в тому числі й за укладеним з боржником Кредитним договором 1. Договір факторингу підписано електронними цифровими підписами уповноважених представників сторін та скріплено електронними печатками сторін в онлайн-сервісі електронного документообігу Вчасно - https://vchasno.ua/.

Згідно з п. 1.1. Договору факторингу 1 за цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

Відповідно до п.п. 2.1.1. 2.1.3. п. 2.1. Договору факторингу 1 перехід від Клієнта до Фактора Прав вимоги відбувається в наступному порядку:

- Клієнт формує та надає Фактору інформацію згідно з Реєстром прав вимоги, необхідну для оцінки Заборгованостей Боржників, шляхом направлення такої інформації на електронну пошту Фактора за формою, погодженою Сторонами у відповідному додатку до цього Договору;

- У випадку погодження такої інформації, Фактор формує Реєстр права вимоги та надсилає Клієнту скан-копію підписаного Реєстру електронною поштою, а протягом наступного робочого дня надсилає два (2) примірники підписаного Реєстру в паперовому вигляді;

- Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Належним чином оформлений Сторонами Реєстр прав вимог є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу Прав вимоги від Клієнта до Фактора. Якщо Реєстр підписаний із застосуванням кваліфікованого електронного підпису (КЕП), він є електронним документом; у разі паперового підписання - він скріплюється власноручними підписами уповноважених представників та печатками Сторін.

За змістом п.п. 4.1.- 4.4. Договору факторингу 1 загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром, ціна придбання та одинична ціна визначаються окремо для кожного реєстру і вказується в таких реєстрах.

Сторони домовились, що ціна придбання сплачується частинами. Платіж поділяється на дев`ять частин: вісім платежів у розмірі 12,5% Ціни придбання.

За передачу Фактором грошових коштів у вигляді ціни придбання, Клієнт сплачує Фактору плату в розмірі 100,00 грн з ПДВ, протягом двох робочих днів з дня отримання оплати передбаченої п. 4.2. Договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Фактора. Зобов`язання Клієнта щодо сплати плати у розмірі 100,00 грн виникає виключно після підписання Реєстру прав вимоги.

Датою виконання Фактором грошового зобов`язання, Сторони визначають дату зарахування 100% Ціни придбання у повному обсязі, який Фактор має здійснити до 30.12.2026 (включно) за відповідним Реєстром на рахунок Клієнта.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту накладення кваліфікованих електронних підписів (КЕП) уповноваженими представниками Сторін. Договір діє до 30 грудня 2026 року, а в частині невиконаних зобов`язань - до моменту їх повного виконання (п 10.1. Договору факторингу 1).

20 квітня 2026 року згідно з актом прийому - передачі Документів за Договором факторингу 1, ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» передало, а ТОВ «ФК «Ел. Ен. Груп» прийняло Реєстр прав вимоги № 1, відповідно до витягу з якого Фактор набув права вимоги № 4709 до ОСОБА_1 за Кредитним договором 1 в загальній сумі 5376,00 грн.

Окрім того, 13 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит», як Кредитодавцем/Товариством та ОСОБА_1 , як Позичальником було укладено Договір кредитної лінії №00-10066073 (надалі Кредитний договір 2) шляхом електронного підписання такого примірника Кредитного договору, зокрема, за допомогою одноразового ідентифікатора Позичальником.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору 2 Кредитодавець надає Позичальнику Кредит у національній валюті у формі Кредитної лінії на умовах, передбачених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та Комісію, а також виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сума ліміту кредитної лінії (Сума кредиту) складає: 3500.00 (три тисячі п`ятсот нуль копійок) гривень. Тип Кредиту кредитна лінія (безвідклична). Цільове призначення Кредиту (мета отримання Кредиту): на споживчі потреби. (п. 1.2. Кредитного договору 2).

Відповідно до пункту 1.3. Кредитного договору 2 Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Суму кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - « 08» листопада 2025р. згідно умов пункту 3.6 цього Договору.

Позичальник зобов`язаний здійснювати оплату нарахованих процентів в Періодичну дату платежу, а саме: « 08» грудня 2024р., та на кожний 25 день після цієї дати (розрахунковий платіжний період) протягом Строку дії кредитної лінії (Строку кредитування).

Дата повернення кредиту, Періодичні дати платежу та дата сплати Комісії зазначаються в Графіку платежів, який міститься в Додатку 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною.

У разі, якщо Позичальник виконав зобов`язання по сплаті процентів та належної до оплати Комісії / частини Комісії (згідно Графіку платежів) не пізніше наступного дня за днем Періодичної дати платежу, то він вважатиметься таким, що виконав свої зобов`язання по сплаті платежу належним чином (п. 1.4. Кредитного договору 2).

Окрім того, у пунктах 1.5., 1.6. Кредитного договору 2 визначено, що тип процентної ставки фіксована.

Стандартна процента ставка складає 0,94% (нуль цілих 94 сотих) від Суми кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору.

Кредитодавець одноразово в момент видачі Кредиту нараховує Комісію за надання кредиту у розмірі 20,00% від Суми кредиту, що складає: 700.00 (сімсот гривень нуль копійок) грн., яку Позичальник зобов`язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору.

Додатком №1 до Кредитного договору 2 визначено Графік платежів Позичальника шляхом сплати у період з 08.12.2024 по 08.11.2025 кожних 25 днів ануїтетних платежів в розмірі 822,50 грн (останній платіж 4529,00 грн) і їх спрямування на погашення тіла кредиту, сплату процентів за користування кредитом.

Відповідно до п. 2.10. Кредитного договору 2 Кредитодавець зобов`язаний надати Кредит у дату надання/видачі Кредиту: "13"листопада 2024 р. Сума Кредиту перераховується Кредитодавцем в сумі 3500,00 грн на рахунок Позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Цей Договір укладається Сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». З метою укладання цього Договору Кредитодавець надсилає Позичальнику одноразовий(і) ідентифікатор(и) погодженим із Позичальником засобом зв`язку, зокрема в месенджер (Viber та/або Telegram), прив`язаний до фінансового номеру клієнта, та/або на електронну пошту Позичальника та/або шляхом надсилання SMS повідомлення на фінансовий номер Позичальника та/або шляхом введення останніх чотирьох цифр номера, з якого Кредитодавцем здійснюється дзвінок на фінансовий номер Позичальника. Позичальник підтверджує, що жоден з цих способів не є пріоритетним для нього. Кредитодавець має право у кожному конкретному випадку надсилати одноразовий ідентифікатор одним із погоджених Позичальником засобів зв`язку, що технічно доступні для реалізації підписання кожного документу, пов`язаного з укладанням цього Договору. (п. 2.2. Кредитного договору 2).

Судом встановлено, що на виконання акцептованих боржником умов Кредитного договору 2 ТОВ «Макс Кредит» надано Позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 3500,00 грн, що підтверджується долученими кредитором до заяви довідкою сервісу онлайн платежів ТОВ «ПрофітГід» не заперечено боржником та, відповідно, не може ставитися під сумнів судом.

Відповідно до п. 6.4. Кредитного договору 2 у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за цим Договором, Кредитодавець має право нарахувати, а Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю неустойку у вигляді штрафу в такому порядку та розмірі:

- на другий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 175,00 грн.;

- на п`ятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 350,00 грн.;

- на десятий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 525,00 грн.;

- на двадцять перший день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 350,00 грн.;

- на сороковий день невиконання та/або неналежного виконання зобов`язання штраф у розмірі - 350,00 грн.

За позицією кредитора, боржник неналежним чином виконував умови Кредитного договору 2 щодо виконання взятих на себе зобов`язань з повернення отриманого кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, допустивши заборгованість в розмірі 2537,60 грн по сплаті тіла кредиту, 4436,10 грн по відсотках за користування кредитом, за несвоєчасну сплату яких кредитором у період з 03.06.2025 по 22.06.2025 нараховано 1400,00 грн штрафу, з вимогами про визнання якої кредитором подану заяву в межах цієї справи про неплатоспроможність Позичальника ОСОБА_1 .

На підтвердження заявленої суми кредитором надано суду розрахунок заборгованості станом на 27.11.2025 року.

27 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс Кредит», як Клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел. Ен. Груп», як Фактором укладено договір факторингу № 27112025-МК/ЕЛ.ЕН.ГРУП (надалі Договір факторингу 2), відповідно до якого ТОВ «Макс Кредит» відступило свої права вимоги, в тому числі й за укладеним з боржником Кредитним договором 2. Договір факторингу підписано електронними цифровими підписами уповноважених представників сторін та скріплено електронними печатками сторін в онлайн-сервісі електронного документообігу Вчасно - https://vchasno.ua/.

Згідно з п. 2.1. Договору факторингу 2 порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права Вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.

Відповідно до п. 2.2. Договору факторингу 2 перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Боргів та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржниківпідтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відповідно до Реєстру Боржників та є невід`ємною частиною цього Договору.

За змістом п. 3.1. Договору факторингу 2 Фактор сплачує Клієнту Суму Фінансування шляхом безготівкового перерахування грошових коштів у сумі 1 714 957,87 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №1045 від 12.12.2025 підтверджується оплата Фактором на користь Клієнта Суми Фінансування за Договором факторингу 2.

27 листопада 2025 року згідно з актом прийому - передачі Реєстру боржників за Договором факторингу 2, ТОВ «Макс Кредит» передало, а ТОВ «ФК «Ел. Ен. Груп» прийняло Реєстр боржників, відповідно до витягу з якого Фактор набув права вимоги № 1336 до ОСОБА_1 за Кредитним договором 2.

Крім того, 19 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси», як Кредитодавцем/Товариством та ОСОБА_1 , як Позичальником було укладено Договір про споживчий кредит №2188480 (надалі Кредитний договір 3) шляхом електронного підписання такого примірника Кредитного договору, зокрема, за допомогою одноразового ідентифікатора Позичальником.

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору 3 Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. Договору у кредит (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 3000,00 грн (п. 1.2. Кредитного договору 3).

Відповідно до пунктів 1.3., 1.4. Кредитного договору 3 Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання Позичальником Графіку платежів, з 19.03.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів.

Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів): 27.02.2026 (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно з п.п. 1.5.1.-1.5.4. Кредитного договору 3 комісія за надання кредиту: 750.00 грн., яка нараховується за ставкою 25.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 25.00 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 9240.00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0.0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом. Проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0.0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0.00 грн.

Додатком №1 до Кредитного договору 3 визначено Графік платежів Позичальника шляхом сплати у період з 03.04.2025 по 27.02.2026 кожних 15 днів ануїтетних платежів в розмірі 420,00 грн (перший платіж 750,00 грн, останній платіж 3420,00 грн) і їх спрямування на погашення тіла кредиту, сплату комісії.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору 3 кредитні кошти надаються Позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_2 .

Цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. (п. 6.1. Кредитного договору 3).

Судом встановлено, що на виконання акцептованих боржником умов Кредитного договору 3 ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» надано Позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 3000,00 грн, що підтверджується долученими кредитором до заяви довідкою сервісу онлайн платежів Easy Pay (ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім»), платіжним дорученням №41661483 від 19.03.2025, не заперечено боржником та, відповідно, не може ставитися під сумнів судом.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору 3 у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

За позицією кредитора, боржник неналежним чином виконував умови Кредитного договору 3 щодо виконання взятих на себе зобов`язань з повернення отриманого кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, допустивши заборгованість в розмірі 3000,00 грн по сплаті тіла кредиту, 3780,00 грн по комісії, за несвоєчасну сплату яких кредитором у період з 05.06.2025 по 19.08.2025 нараховано 6000,00 грн штрафу, з вимогами про визнання якої кредитором подану заяву в межах цієї справи про неплатоспроможність Позичальника ОСОБА_1 .

На підтвердження заявленої суми кредитором надано суду розрахунок заборгованості станом на 19.09.2025 року.

16 квітня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Незалежні фінанси», як Клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел. Ен. Груп», як Фактором укладено договір факторингу № 19092025 (надалі Договір факторингу 3), відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» відступило свої права вимоги, в тому числі й за укладеним з боржником Кредитним договором 3. Договір факторингу підписано електронними цифровими підписами уповноважених представників сторін та скріплено електронними печатками сторін в онлайн-сервісі електронного документообігу Вчасно - https://vchasno.ua/.

Згідно з п. 1.1. Договору факторингу 3 за цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

Відповідно до п.п. 2.1.1. 2.1.3. п. 2.1. Договору факторингу 3 перехід від Клієнта до Фактора Прав вимоги відбувається в наступному порядку:

- Клієнт формує та надає Фактору інформацію згідно з Реєстром прав вимоги, необхідну для оцінки Заборгованостей Боржників, шляхом направлення такої інформації на електронну пошту Фактора за формою, погодженою Сторонами у відповідному додатку до цього Договору;

- У випадку погодження такої інформації, Фактор формує Реєстр права вимоги та надсилає Клієнту скан-копію підписаного Реєстру електронною поштою, а протягом наступного робочого дня надсилає два (2) примірники підписаного Реєстру в паперовому вигляді;

- Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Належним чином оформлений Сторонами Реєстр прав вимог є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу Прав вимоги від Клієнта до Фактора. Якщо Реєстр підписаний із застосуванням кваліфікованого електронного підпису (КЕП), він є електронним документом; у разі паперового підписання - він скріплюється власноручними підписами уповноважених представників та печатками Сторін.

За змістом п.п. 4.1.- 4.4. Договору факторингу 3 загальна сума прав вимоги, що відступається за відповідним реєстром, ціна придбання та одинична ціна визначаються окремо для кожного реєстру і вказується в таких реєстрах.

Фактор сплачує Клієнту 100% Ціни придбання, протягом 1 (одного) робочого дня з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимог, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта.

За передачу Фактором грошових коштів у вигляді ціни придбання, Клієнт сплачує Фактору плату в розмірі 100,00 грн з ПДВ, протягом двох робочих днів з дня отримання оплати передбаченої п. 4.2. Договору, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Фактора. Зобов`язання Клієнта щодо сплати плати у розмірі 100,00 грн виникає виключно після підписання Реєстру прав вимоги.

Датою виконання Фактором грошового зобов`язання, Сторони визначають дату зарахування Ціни придбання за відповідним Реєстром на рахунок Клієнта.

Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх печатками (за умови використання) і діє до « 31» грудня 2025 року, а в частині виконання зобов`язань, до повного виконання Сторонами зазначених зобов`язань (п 10.1. Договору факторингу 3).

19 вересня 2025 року згідно з актом прийому - передачі Документів за Договором факторингу 3, ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» передало, а ТОВ «ФК «Ел. Ен. Груп» прийняло Реєстр прав вимоги № 1, відповідно до витягу з якого Фактор набув права вимоги № 1335 до ОСОБА_1 за Кредитним договором 3 в загальній сумі 12 780,00 грн.

Крім того, 19 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс», як Товариством та ОСОБА_1 , як Позичальником було укладено Договір надання грошових коштів у кредит №7491750325 (надалі Кредитний договір 4) шляхом електронного підписання такого примірника Кредитного договору, зокрема, за допомогою одноразового ідентифікатора Позичальником.

Так, згідно з п. 2.1. Кредитного договору 4 укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Позичальнику через Веб-сайт. Ідентифікація Позичальника здійснюється при вході Позичальника в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Позичальника, вказаний Позичальником при вході та/або протягом періоду обслуговування в Товаристві (в т.ч через месенджери).

Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору 4 на умовах, встановлених Договором, Товариство надає Позичальнику кредит у гривні, а Позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання Кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту), проценти за користування Кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За змістом п.п. 2.3.-2.5. Кредитного договору 4 сума кредиту (загальний розмір) складає: 4500 гривень. Тип кредиту кредит. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів.

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні (в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту, сплати комісії за надання Кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання Кредиту) та процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для Позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору.

Згідно з п. 2.6. Кредитного договору 4 2.6. Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

- стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору, та становить: 1% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору.

- 0.87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).

Додатком №1 до Кредитного договору 4 визначено Графік платежів Позичальника шляхом сплати у період з 18.04.2025 по 14.03.2026 кожних 30 днів ануїтетних платежів у визначених розмірах і їх спрямування на погашення тіла кредиту, сплату комісії.

Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору 4 кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_2 .

Судом встановлено, що на виконання акцептованих боржником умов Кредитного договору 4 ТОВ «Іннова Фінанс» надано Позичальнику Сіндєєвій-Сіліні Олені Євгенівні кредитні кошти в сумі 4500,00 грн, що підтверджується долученими кредитором до заяви довідкою сервісу онлайн платежів Easy Pay (ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім») від 07.05.2026 №418141-1576329181-07052026, не заперечено боржником та, відповідно, не може ставитися під сумнів судом.

Відповідно до п.п. 7.3., 7.4. Кредитного договору 4 у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов`язань згідно Договору, уключаючи прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, визначених Графіком платежів, з наступного календарного дня Позичальник повинен виплатити Товариству штраф у розмірі 28% від суми простроченого платежу (частини суми кредиту, визначеної Графіком платежів, та нарахованих процентів), за кожен факт такого прострочення.

За порушення Позичальником строків повернення кредиту та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені Договором, Кредитодавець має право стягнути з Позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвіи?ної обліковоі? ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Позичальник зобов`язується сплатити нараховану пеню у день закінчення строку дії цього Договору або в день дострокового повернення Кредиту у повному обсязі.

За позицією кредитора, боржник неналежним чином виконував умови Кредитного договору 4 щодо виконання взятих на себе зобов`язань з повернення отриманого кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, допустивши заборгованість в розмірі 4500,00 грн по сплаті тіла кредиту, 12 133,80 грн по процентах за користування кредитом, за несвоєчасну сплату яких кредитором у період з 19.06.2025 по 26.07.2025 нараховано 9000,00 грн пені, з вимогами про визнання якої кредитором подану заяву в межах цієї справи про неплатоспроможність Позичальника ОСОБА_1 .

На підтвердження заявленої суми кредитором надано суду розрахунок заборгованості станом на 06.03.2026 року.

06 березня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (змінене найменування ТОВ «Іннова Фінанс» відповідно до листа від 10.09.2025 за №251009-1), як Клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел. Ен. Груп», як Фактором укладено договір факторингу № 06032026 (надалі Договір факторингу 4), відповідно до якого ТОВ «Іннова-Нова» відступило свої права вимоги, в тому числі й за укладеним з боржником Кредитним договором 4. Договір факторингу підписано електронними цифровими підписами уповноважених представників сторін та скріплено електронними печатками сторін в онлайн-сервісі електронного документообігу Вчасно - https://vchasno.ua/.

Згідно з п. 1.1. Договору факторингу 4 за цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.

Відповідно до п.п. 2.1.1. 2.1.3. п. 2.1. Договору факторингу 1 перехід від Клієнта до Фактора Прав вимоги відбувається в наступному порядку:

- Клієнт формує та надає Фактору інформацію згідно з Реєстром прав вимоги, необхідну для оцінки Заборгованостей Боржників, шляхом направлення такої інформації на електронну пошту Фактора за формою, погодженою Сторонами у відповідному додатку до цього Договору;

- У випадку погодження такої інформації, Фактор формує Реєстр права вимоги та надсилає Клієнту скан-копію підписаного Реєстру електронною поштою, а протягом наступного робочого дня надсилає два (2) примірники підписаного Реєстру в паперовому вигляді;

- Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в дату підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Належним чином оформлений Сторонами Реєстр прав вимог є невід`ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу Прав вимоги від Клієнта до Фактора.

За змістом п.п. 4.1.- 4.3. Договору факторингу 4 Фактор сплачує Клієнту Ціну придбання в розмірі 8 842 573 грн 81 коп без ПДВ на банківський рахунок Клієнта в наступному порядку:

- до 06.03.2026 року (включно) суму в розмірі 2 974 436,06 грн;

- до 05.04.2026 року (включно) суму в розмірі 2 186 226,06 грн;

- до 05.05.2026 року (включно) суму в розмірі 2 181 911,69 грн;

- до 13.06.2026 року (включно) суму в розмірі 1 500 000,00 грн.

За передачу Фактором грошових коштів у вигляді Ціни придбання, Клієнт сплачує Фактору плату в розмірі 100,00 грн. (сто гривень, 00 коп.) з ПДВ, протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання підписання Сторонами відповідного Реєстру, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок Фактора.

Датою виконання Фактором грошового зобов`язання, Сторони визначають дату зарахування Ціни придбання за відповідним Реєстром на рахунок Клієнта.

Платіжними інструкціями №1280 від 06.03.2026, №1288 від 10.03.2026, №1501 від 31.03.2026, №1497 від 09.04.2026, №1498 від 21.04.2026 підтверджується оплата ОСОБА_4 придбання за Договором факторингу 4 на користь Клієнта.

Договір вступає в силу з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін, скріплення їх печатками і діє до « 31» грудня 2026 року, а в частині виконання зобов`язань, до повного виконання Сторонами зазначених зобов`язань (п 10.1. Договору факторингу 4).

06 березня 2026 року згідно з актом прийому - передачі Документів за Договором факторингу 3, ТОВ «Іннова-Нова» передало, а ТОВ «ФК «Ел. Ен. Груп» прийняло Реєстр прав вимоги № 1, відповідно до витягу з якого Фактор набув права вимоги № 7175 до ОСОБА_1 за Кредитним договором 4 в загальній сумі 25 633,80 грн.

При вирішенні питання щодо підставності заявлених кредитором вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Як вбачається з матеріалів справи, Кредитні договори 1-4 містять відмітку про підписання їх сторонами договору, зокрема, з боку боржника одноразовими ідентифікаторами, що в сукупності з довідками сервісу онлайн платежів Easy Pay (ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім») від 20.04.2026 за №304546-1587050410-20042026, №41661483 від 19.03.2025, від 07.05.2026 №418141-1576329181-07052026, ТОВ «ПрофітГід» свідчить про зарахування визначених в Кредитних договорах грошових коштів на картковий рахунок Позичальника (що не спростовано останнім належними та допустимими доказами) свідчить про укладення між Кредитодавцями за такими договорами та Позичальником кредитних договорів в електронній формі.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 345 Господарського кодексу України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 2 статті 1054 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Матеріали справи, а саме: довідки сервісу онлайн платежів Easy Pay (ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім») від 20.04.2026 за №304546-1587050410-20042026, №41661483 від 19.03.2025, від 07.05.2026 №418141-1576329181-07052026, ТОВ «ПрофітГід», платіжне доручення №41661483 від 19.03.2025, розрахунки заборгованості станом на 26.07.2025 (за Кредитним договором 1), станом на 27.11.2025 (за Кредитним договором 2), станом на 19.09.2025 (за Кредитним договором 3) та станом на 06.03.2026 (за Кредитним договором 4) свідчать про неналежне виконання боржником положень укладених ним Кредитних договорів щодо своєчасного погашення заборгованості за отриманим кредитом, сплати відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим на час подання цієї заяви про визнання грошових вимог заборгованість ОСОБА_1 :

- за Кредитним договором 1 становить 3000,00 грн по сплаті тіла кредиту та 2376,00 грн по відсотках за користування кредитом, які згідно з наданими суду розрахунками нараховувалися в межах строку кредитування до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;

- за Кредитним договором 2 становить 2537,60 грн по сплаті тіла кредиту, 4436,10 грн по відсотках за користування кредитом, які згідно з наданими суду розрахунками нараховувалися в межах строку кредитування до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;

- за Кредитним договором 3 становить 3000,00 грн по сплаті тіла кредиту, 3780,00 грн по комісії, яка згідно з наданими суду розрахунками нараховувалися в межах строку кредитування до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;

- за Кредитним договором 4 становить 4500,00 грн по сплаті тіла кредиту, 12 133,80 грн по процентах за користування кредитом, які згідно з наданими суду розрахунками нараховувалися до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.

Означені вимоги визнаються керуючим реструктуризацією, не заперечені боржником та підлягають до задоволення судом.

Відхиляються судом заперечення керуючого реструктуризацією в частині нарахування кредитором відсотків за Кредитним договором 4 після відкриття провадження у цій справі про неплатоспроможність, позаяк розрахунок заборгованості за цим договором свідчить про нарахування відсотків по 06.03.2026, тоді як провадження у цій справі судом відкрито 03.04.2026 року.

Позатим, розглядаючи вимоги кредитора в частині заявлених штрафів та пені на суму 16 400,00 грн, суд враховує наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

З огляду на порушення боржником грошового зобов`язання за Кредитними договорами, кредитором відповідно до наданих суду розрахунків включено до заявлених до боржника вимог:

- за Кредитним договором 2 1400,00 грн штрафу, нарахованого за період з 03.06.2025 по 22.06.2025;

- за Кредитним договором 3 6000,00 грн штрафу, нарахованого за період з 05.06.2025 по 19.08.2025;

- за Кредитним договором 4 9000,00 грн пені, нарахованої за період з 19.06.2025 по 26.07.2025.

Правомірність нарахування штрафу кредитор обґрунтовує посиланням на п.6 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX), лист Національного Банку України «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування».

При цьому, відповідно до п. 18 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 дів, який неодноразово продовжувався Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указом від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указом від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указом від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженим Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указом від 01 травня 2023 №254/2023, затвердженим Законом України №3057-ІХ від 02.05.2023, Указом №451/2023 від 26.07.2023, затвердженим Законом України №3275-ІХ від 27.07.2023, Указом №734/2023 від 06.11.2023, затвердженим Законом України №3429-ІХ від 08.11.2023, Указом №49/2024 від 05.02.2024, затвердженим Законом України № 3564-IX від 06.02.2024, Указом №271/2024 від 06.05.2024, затвердженим Законом України № 3684-IX від 08.05.2024, Указом №469/2024 від 23.07.2024, затвердженим Законом України № 3891-IX від 23.07.2024, Указом №740/2024 від 28.10.2024, затвердженим Законом України № 4024-IX від 29.10.2024, Указом №26/2025 від 14.01.2025, затвердженим Законом України №4220-ІХ від 15.01.2025, Указом №235/2025 від 15.04.2025, затвердженим Законом України №4356-ІХ від 16.04.2025, Указом №478/2025 від 14.07.2025, затвердженим Законом України №4524-ІХ від 15.07.2025, Указом №793/2025 від 20.10.2025, затвердженим Законом України №4643-ІХ від 21.10.2025, Указом №40/26 від 12.01.2026, затвердженим Законом України №4757-ІХ від 14.01.2026, Указом №342/2026 від 27.04.2026, затвердженим Законом України №4857-ІХ від 28.04.2026, востаннє з 04.05.20265 строком на 90 діб.

Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, беручи до уваги, що відповідно до наданих кредитором розрахунків заборгованості прострочення боржника за Кредитними договорами 1-4 сталося у період дії воєнного стану на всій території України, а відтак, ОСОБА_1 звільняється від обов`язків сплати на користь кредитора штрафу за таке прострочення, а сам штраф та пеня, які нараховані після 24.02.2022 підлягають списанню, у зв`язку з чим, безпідставними є заявлені вимоги в частині нарахованих кредитором пені та штрафу в загальній сумі 16 400,00 грн.

Оцінюючи обставини переходу права вимоги за Кредитними договорами, суд враховує наступне.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, суд констатує, що Цивільним кодексом України встановлено можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги:

1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні;

2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо);

3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним;

4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання;

5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

В той же час, відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.

Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину:

а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором);

б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги);

в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника;

г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату;

д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо;

е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону № 2664-III.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу:

1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату;

2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим;

3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги;

4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови;

5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Як зазначалося вище, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

Звідси за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).

При цьому така плата за надану фактором послугу, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), може бути встановлена:

- у твердій сумі;

- у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається;

- у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

При цьому, суд зауважує, що сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.

Натомість, відповідно до частини першої статті 1084 ЦК України грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Виходячи з наведеного, правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106).

В даному аспекті, оцінюючи надані кредитором Договори факторингу 1-4, суд зважає, що за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такі правочини договором факторингу, позаяк у спірному випадку йдеться про звичайне відступлення права вимоги, ане про фінансування під відступлення права вимоги за плату.

До схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22), постанові від 08 листопада 2023 року у справі №206/4841/20 (провадження № 14-55цс22).

Водночас, означена правова кваліфікація наданого кредитором Договорів факторингу не впливає на висновок суду про підтвердження належними та допустимими доказами переходу права вимоги належного виконання зобов`язань Боржника за Кредитними договорами 1-4 від Кредитодавців Боржника до ТОВ «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп».

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Книга третя Кодексу України з процедур банкрутства містить положення щодо банкрутства юридичних осіб; книга четверта - положення щодо відновлення платоспроможності фізичної особи.

Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Частиною 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно з абз. 10 ч. 1 ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства кредитор - юридична або фізична особа, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ГПК України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Частинами 1, 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Частиною 4 статті 133 КУзПБ передбачено порядок задоволення вимог кредиторів при розгляді справи про банкрутство фізичної особи, а саме: вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Визначальною датою для розподілу конкурсних та поточних вимог кредиторів є 03.04.2026 (дата відкриття провадження про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ) та офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за 03.04.2026 року.

Таким чином, враховуючи, що грошові вимоги кредитора до боржника у визнаній судом частині виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (до 03.04.2026), є конкурсними вимогами, документально підтверджені та обґрунтовані, визнані керуючим реструктуризацією, суд визнає грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ел.Ен.Груп» до боржника ОСОБА_1 за Кредитними договорами 1-4 в загальній сумі 35 763,50 грн з віднесенням їх до другої черги задоволення.

Водночас, з урахуванням положень абз. 3 ч. 4 ст. 45 КУзПБ, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», як кредитора, що звернувся до суду поза межами тридцятиденного строку (20.05.2026), є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 133 КУзПБ витрати, пов`язані, зокрема, з провадженням у справі про неплатоспроможність відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

З урахуванням викладеного, витрати кредитора на сплату судового збору за розгляд заяви про визнання кредитором в даній справі в сумі 5324,80 грн підлягають позачерговому задоволенню.

Водночас, оцінюючи заявлені кредитором вимоги в частині витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зазначена норма кореспондується з ч. 1 ст. 2 КУзПБ, якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом наведеного, норми ГПК України є загальними стосовно норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

У процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого КУзПБ.

У ст. 1 КУзПБ наведено визначення кредитора, яким є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсних кредиторів, якими є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Статтею 64 КУзПБ встановлено черговість задоволення вимог кредиторів боржника. Так у пункті 1 частини першої цієї статті передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.

Водночас, аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.

Тому з урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.

Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Системний аналіз норм ст. 123 ГПК України, ст.ст. 64, 133 КУзПБ свідчить, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні ст. 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та підлягають позачерговому задоволенню відповідно до ч. 2 ст. 133 КУзПБ.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.10.2020 у справі №904/4387/19, від 26.10.2023 у справі №908/100/21.

На підтвердження понесених на правничу допомогу витрат кредитором надано суду укладений з Адвокатським об`єднанням «Квадра Право» Договір про надання правової допомоги №15042026 від 15.04.2026 (надалі Договір), Акт прийому-передачі наданих послуг від 19.05.2026 року, Детальний опис виконаних робіт від 19.05.2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21тощо (п.п. 8.39.-8.41. постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

В даному контексті суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Поряд з цим відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до п. 1.1. укладеного 15.04.2026 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп», як Клієнтом та Адвокатським об`єднанням «Квадра Право», як Адвокатським Об`єднанням Договору про надання правової допомоги Адвокатське Об`єднання надає правову допомогу Клієнту з приводу надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у справах про банкрутство згідно Реєстру боржників.

Згідно з пунктом 2.1. Договору вартість послуг щодо надання правової (юридичної) допомоги за цим Договором (послуги) визначається за домовленістю сторін та складається з наступного розрахунку, зокрема, за підготовку, подання до відповідного Господарського суду заяви з грошовими вимогами до боржника та супроводження справи до затвердження плану реструктуризації 7000,00 грн.

Відповідно до наданих суду Акту прийому-передачі наданих послуг від 19.05.2026 року, Детального опису виконаних робіт від 19.05.2026 року, до складу правової (правничої) допомоги позивачу включено: підготовку та подання суду заяви з грошовими вимогами до боржника ОСОБА_1 .

Вказані докази у сукупності суд вважає достатніми для підтвердження факту надання кредитору професійної правничої допомоги у цій справі № 905/102/26 Адвокатським об`єднанням «Квадра Право» та її вартості для Господарського Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп».

Водночас, боржником та/або керуючим реструктуризацією заперечень щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу та/або клопотань про зменшення судових витрат суду не надано, а з поданих суду доказів не вбачається ознак невідповідності та/або неспівмірності заявлених позивачем до розподілу витрат на професійну правничу допомогу в аспекті розгляду заяви кредитора у цій справі.

Зважаючи на наведене, суд вважає обґрунтованим, співмірним з складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданої адвокатом правничої допомоги при поданні кредитором заяви про визнання його грошових вимог 7000,00 грн судових витрат на правничу допомогу, яка пов`язана з підготовкою та поданням такої заяви, підтверджена документально, є необхідною, пов`язаною з розглядом справи та неминучою для належного захисту та представництва інтересів кредитора у справі та є пропорційною затраченому часу відповідно до Акту від 19.05.2026 року.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (абз. 4, 5 ч. 6 ст. 45 КУзПБ).

Керуючись статтями 1, 45, 113, 122, ч. 4 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ел.Ен.Груп» (01001, м. Київ, вул. Ірининська, буд. 5/24, оф. 89, код ЄДРПОУ 41240530) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в загальному розмірі 48 088,30 грн, з яких 35 763,50 грн заборгованості за кредитними договорами із задоволенням вказаних вимог у другу чергу, 5324,80 грн витрат зі сплати судового збору за подачу заяви з кредиторськими вимогами до боржника та 7000,00 грн витрат на правничу допомогу із задоволенням вказаних вимог позачергово без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

2. В решті вимог відмовити.

3. Ухвала є підставою для внесення відомостей до реєстру вимог кредиторів у відповідності до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч.1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 15 червня 2026 року.

Суддя Р.М. Лучко