Рішення № 137372668, 04.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2026м. ДніпроСправа № 904/746/26Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Губи К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали у справі

за позовом керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Солонянської селищної ради сел. Солоне

до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України м. Київ

про стягнення шкоди у розмірі 758401грн40коп.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Денисенко Т.В. - діє в порядку самопредставництва

прокурор: Трубіцина В.Д. - службове посвідчення №069925 від 01.03.2023

СУТЬ СПОРУ: керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра звернувся в інтересах держави в особі Солонянської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України з позовом про стягнення шкоди у розмірі 758401грн40коп.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор послався на заподіяння шкоди внаслідок протиправної бездіяльності відповідача (незабезпеченні охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих відповідачу ділянках земель лісового фонду).

Прокурор повідомив, що за результатами проведення спеціалістами Департаменту безпеки Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України контрольного заходу щодо додержання Філією Східний лісовий офіс Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України вимог нормативно-правових актів з ведення лісового господарства та електронного обліку деревини була зафіксована незаконна порубка дерев в межах кварталу 82 виділів 3, 4 Микільського лісництва Запорізького надлісництва в адміністративних межах Солонянської селищної ради та складений акт від 26.07.2024. Згідно з розрахунком, виконаним на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 №575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд», розмір шкоди дорівнює 701815грн76коп.

Також прокурор послався на висновок судової інженерно-екологічної експертизи від 19.12.2025 №СЕ-19/104-25/47252-ФХЕД, складений в межах кримінального провадження №42024042020000136, та зазначив, що розмір шкоди становить 758401грн40коп (701815грн76коп + 56585грн64коп).

Прокурор стверджував, що відповідач як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу. Внаслідок цього була заподіяна матеріальна шкода лісовому фонду України. Право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

Прокурор вказав, що всі кошти за заподіяну екологічну шкоду стягуються за місцем заподіяння шкоди на один казначейський рахунок спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища, відкритого на відповідну раду. Сума зараховується в повному обсязі на один рахунок місцевої ради, а потім йде автоматичне відсоткове розмежування між рівнями бюджету відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України. Оскільки порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища відбулось в межах Солонянської територіальної громади, платежі щодо відшкодування завданої навколишньому природному середовищу шкоди зараховуються на спеціальний рахунок селищної ради.

Прокурор послався на частину 8 статті 29 Господарського процесуального кодексу України та зазначив, що незаконна порубка дерев вчинена в адміністративних межах Солонянської селищної ради. Тому позовна заява подається до Господарського суду Дніпропетровської області.

Прокурор вказав, що на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Правобережна окружна прокуратура міста Дніпра направила на адресу Солонянської селищної ради листа від 20.01.2026 №53-410 вих-26 з повідомленням про звернення з позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 17.03.2026.

Суд запропонував відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 24.02.2026 доставлена до електронного кабінету відповідача 25.02.2026 о 09:14год.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідач мав право подати відзив до суду в строк до 12.03.2026 включно.

На адресу суду 09.03.2026 надійшов сформований у системі «Електронний суд» відзив відповідача про незгоду із заявленими вимогами.

Відповідач зазначив, що для покладання на нього як на постійного лісокористувача відповідальності за збитки, завдані незаконною рубкою лісів, необхідно довести наявність протиправної поведінки відповідача (його протиправної бездіяльності). Тобто поведінка відповідача повинна порушувати вимоги ведення лісового господарства. Прокурор не вказав, які саме обов`язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства порушені відповідачем. Прокурор не вказав, які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, але їх не вчинив.

Відповідач вказав, що лісові господарства несуть відповідальність лише у разі вчинення ними незаконної рубки або у разі допущення ними порушення вимог ведення лісового господарства. Факт належного виконання філією «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» заходів, спрямованих на охорону та збереження лісів не спростований прокурором. Саме посадові особи Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» виявили та повідомили правоохоронні органи про здійснення незаконної рубки дерев. Це підтверджує добросовісне та належне виконання посадовими особами Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» обов`язків з контролю за збереженням лісів.

Відповідач зазначив, що виявлення ним незаконної порубки дерев свідчить про належне виконання обов`язків із запобігання, виявлення та фіксації незаконних рубок.

На адресу суду 17.03.2026 надійшла сформована у системі «Електронний суд» заява позивача про проведення судових засідань за відсутності його представника.

Також позивач зазначив, що підтримує заявлені прокурором позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2026 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 31.03.2026.

На адресу суду 17.03.2026 надійшла сформована у системі «Електронний суд» відповідь прокурора на відзив.

Прокурор вказав про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення:

- протиправна поведінка - недотримання вимог законодавства щодо забезпечення охорони та захисту лісів; відповідач допустив самовільну рубку на підконтрольній йому території;

- шкідливий результат такої поведінки (шкода) - знищення лісових культур на суму 758401грн40коп;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою - бездіяльність відповідача призвела до знищення лісових культур та заподіяння шкоди у розмірі 758401грн40коп;

- вина особи - незабезпечення належного використання лісових ресурсів, які перебувають у постійному користуванні держлісгоспу.

Також прокурор послався на статті 17, 19, 89-91 Лісового кодексу України та зазначив, що на постійного лісокористувача покладені обов`язки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання норм і правил використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення. Тому шкода, завдана внаслідок незаконної рубки лісових насаджень у розмірі 758401грн40коп, підлягає стягненню з постійного лісокористувача (відповідача).

Призначене на 31.03.2026 об 11:00год. підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням на території Дніпровського району повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2026 суд призначив підготовче засідання на 14.04.2026.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 28.04.2026.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2026 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 04.06.2026.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, заслухавши пояснення представника відповідача та прокурора під час розгляду справи, суд установив таке.

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» №1688 від 20.10.2025 затверджене в новій редакції Положення про філію «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - Положення).

Відповідно до пунктів 1.1, 3.1 Положення Філія «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - Філія) є відокремленим підрозділом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - підприємство).

Філія є відокремленим структурним підрозділом підприємства, яка не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані підприємством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності підприємства.

Згідно з пунктами 7.1, 7.2, 7.8 Положення Філія володіє та користується майном, земельними ділянками, мисливськими угіддями, які закріплено за філією, для досягнення мети діяльності філії, згідно з законодавством, Статутом підприємства та цим Положенням, а також майном, яке придбавається та/або набувається для цілей забезпечення діяльності філії. Філія не є власником майна. Майно, яке закріплюється за філією, належить підприємству на праві власності або закріплене за підприємством на праві господарського відання.

Філія здійснює свою господарську діяльність на земельних ділянках, які знаходяться у постійному користуванні підприємства, оренді або інших речових правах та закріплені за філією наказом Генерального директора підприємства.

У підпункті 2.2.2 пункту 2.2 Положення вказано, що предметом діяльності філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних порубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного чи іншого шкідливого впливу.

За результатами проведення контрольного заходу спеціалістами Департаменту безпеки Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» щодо додержання Філією «Східний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» вимог нормативно-правових актів з ведення лісового господарства та електронного обліку деревини складений акт від 26.07.2024 (далі акт від 26.07.2024).

В акті від 26.07.2024 було вказано про виявлення в межах 82 кварталу виділах 3, 4 Микільського лісництва Запорізького надлісництва в адміністративних межах Солонянської селищної ради незаконної порубки 28 дерев загальним ліквідним об`ємом 5,571м3.

За фактом незаконної порубки дерев 19.11.2024 ВП №1 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024042020000136 за ч.1 ст. 246 Кримінального кодексу України.

Відповідно до розрахунку шкоди, проведеного на підставі постанові Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 №575 «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природнозаповідний фонд», загальний розмір шкоди внаслідок незаконної порубки дерев загальним обсягом 5,571м3 в межах межах 82 кварталу 3, 4 виділів Микільського лісництва Запорізького надлісництва в адміністративних межах Солонянської селищної ради дорівнює 701815грн76коп.

Під час досудового розслідування вищезазначеного кримінального провадження, з метою підтвердження чи спростування суми нарахованих збитків завданих державі, слідчим призначена судова інженерно-екологічна експертиза.

Згідно з висновком судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 19.12.2025 №СЕ-19/104-25/47252-ФХЕД за результатом проведення судової інженерно-екологічної експертизи, проведеної в межах кримінального провадження №42024042020000136, розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки 28 дерев до ступеня припинення росту, розташованих у кварталі 82 виділах 3,4 природно-заповідного фонду Микільського лісництва Запорізького надлісництва Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» дорівнює 758401грн40коп.

При цьому судовим експертом зазначено про те, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконної порубки 28 дерев до ступеня припинення росту, розташованих у кварталі 82 виділах 3,4 природно-заповідного фонду Микільського лісництва Запорізького надлісництва Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України», розрахований інспектором сектору №2 відділу №5 у сумі 701815грн76коп не підтверджується на суму 56585грн64коп. Розбіжність у розрахунках виникла на стадії групування дерев за діаметрами до відповідних тасаційних цін (не враховані 6 дерев з діаметром до 10 сантиметрів, взяті як дерева з діаметром 10,1-14 сантиметрів) та на стадії обрання такси відповідно до зони (Дніпропетровська область розміщена у степовій зоні, а такси в розрахунках взяті як для «інші зони»).

Відповідно до листа Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 19.01.2026 №353/17.1-2026 шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, залишається невідшкодованою.

Звертаючись з позовом про відшкодування шкоди, прокурор зазначив про заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок бездіяльності постійного лісокористувача Філії «Східний лісовий офіс» ДП «Ліси України» Микільського лісництва Запорізького надлісництва: незабезпечення ефективного комплексу всіх заходів спрямованих на збереження лісів, незадовільного стану здійснення контролю за охороною та захистом лісів, невжиття заходів із боротьби з незаконними рубками, та порушення лісового законодавства з боку постійного лісокористувача вимог статей 89, 90 Лісового кодексу України. Прокурор вказав, що відповідач (постійний лісокористувач) не виконав покладених на нього обов`язків, зокрема, із забезпечення охорони і збереження лісів на підвідомчій йому території в межах кварталу 82 виділів 3,4 Микільського лісництва Запорізького надлісництва, який знаходиться на території Солонянської селищної ради.

Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Відповідно до статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно зі статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих повноважень органів місцевого самоврядування належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У листі Солонянської селищної ради від 30.12.2025 №02-14-2491/0/2-25 зазначено, що не вживались заходи про стягнення збитків, завданих незаконною порубкою дерев у кварталі 82 виділах 3,4 Микільського лісництва Запорізького надлісництва у сумі 758401грн40коп.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. «Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 10.07.2018 у справі №812/1689/16.

Правобережна окружна прокуратура міста Дніпра звернулась з позовом до суду, у зв`язку з нездійсненням Солонянською селищною радою захисту інтересів держави в суді, як суб`єктом, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

На виконання вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 20.01.2026 №53-410 вих-26 Правобережна окружна прокуратура міста Дніпра повідомила Солонянську селищну раду про звернення з позовом до суду.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи й спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки й шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Суди, розглядаючи спори про стягнення збитків, мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Отже, при зверненні з позовом про стягнення шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами й спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства (лісові відносини) регулюються, зокрема Лісовим кодексом України.

За змістом статті 1 Лісового кодексу України ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Відповідно до частини першої статті 3 Лісового кодексу України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 13 Конституції України, статтею 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані: забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Статтею 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною п`ятою статті 86 Лісового кодексу України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, зокрема, на постійних лісокористувачів.

За частиною першою статті 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть, зокрема, особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників (п. 1 ч. 2 ст. 105 Лісового кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Відповідно до статті 5 цього Закону державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Системний аналіз положень статті 86, пункту 1 частини другої статті 105, статті 107 Лісового кодексу України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, до того ж підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Отже, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №907/278/25, від 30.01.2025 у справі №907/48/24, від 18.05.2023 у справі №914/669/22, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі №909/976/17.

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що призвело до здійснення незаконної порубки дерев.

У матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт незаконної порубки дерев загальним обсягом загальним обсягом 5,571м3 у межах кварталу кварталу 82 виділів 3,4 Микільського лісництва Запорізького надлісництва, який знаходиться на території Солонянської селищної ради.

Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» як постійний лісокористувач, вина якого полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території, зобов`язане відшкодувати завдану шкоду.

У постанові Верховного Суду від 28.09.2023 у справі №927/32/23 було вказано, що статутом постійного лісокористувача визначено цілі його діяльності та обов`язки щодо охорони лісу, а відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків.

Сам по собі факт вжиття окремих заходів, у тому числі виявлення правопорушення та повідомлення правоохоронних органів, не спростовує встановлених судом обставин щодо неналежного виконання покладеного на постійного лісокористувача обов`язку забезпечити охорону і збереження лісу.

Розрахунок шкоди, завданої навколишньому природному середовищу у розмірі 758401грн40коп, наведений у висновку експерта Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 19.12.2025 №СЕ-19/104-25/47252-ФХЕД.

Враховуючи наведене, судом встановлена та матеріалами справи підтверджена наявність усіх складових правопорушення, а саме: факт неправомірної поведінки відповідача (бездіяльність працівників відповідача у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду); шкода; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства; вина заподіювача шкоди, оскільки відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок: а) частини екологічного податку згідно із законом; б) частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством; в) цільових та інших добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно з ч. 6 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кошти місцевих, Автономної Республіки Крим і Державного фондів охорони навколишнього природного середовища можуть використовуватися тільки для фінансового забезпечення здійснення природоохоронних заходів, включаючи захист від шкідливої дії вод сільських населених пунктів та сільськогосподарських угідь, ресурсозберігаючих заходів, у тому числі наукових досліджень з цих питань, ведення державного кадастру територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також заходів для зниження забруднення навколишнього природного середовища та дотримання екологічних нормативів і нормативів екологічної безпеки, для зниження впливу забруднення навколишнього природного середовища на здоров`я населення.

Відповідно до статті 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення (30% - Державний бюджет України, 50% - до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, 20 % - обласний бюджет).

Порядком казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013 р. №43, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2013 за №291/22823, передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Відповідно до пункту 2.2 розділу ІІ вищезгаданого Порядку органи Казначейства здійснюють в автоматизованому режимі розподіл платежів між загальним та спеціальним фондами державного бюджету, між державним і місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, та перераховують розподілені кошти за належністю. Зазначені норми означають, що завдані природним ресурсам збитки сплачуються на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради в користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби у подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

Отже, всі кошти за заподіяну екологічну шкоду стягуються за місцем заподіяння шкоди на один казначейський рахунок спеціального фонду охорони навколишнього природного середовища, відкритого на відповідну раду.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 «Про бюджетну класифікацію» затверджений код класифікації доходів бюджету для грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності 24062100. Цей рахунок відкривається за балансовим рахунком, який називається: кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами та згідно коду бюджетної класифікації 24062100: грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Сума зараховується в повному обсязі на один рахунок місцевої ради, а потім йде автоматичне відсоткове розмежування між рівнями бюджету відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України.

Оскільки порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища відбулось в межах Солонянської територіальної громади, платежі щодо відшкодування завданої навколишньому природному середовищу шкоди зараховуються на спеціальний рахунок Солонянської селищної ради.

Враховуючи матеріали справи, суд задовольняє позовні вимоги керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Солонянської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення шкоди у розмірі 758401грн40коп.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, витрати прокурора зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 9100грн81коп. покладаються на відповідача.

Керуючись нормами Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Лісового кодексу України, Цивільного кодексу України, статтями 2, 3, 4, 13, 14, 20, 41, 42, 74, 75, 76, 77, 78, 86, 91, 123, 129, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Солонянської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про стягнення шкоди у розмірі 758401грн40коп. задовольнити.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України (Ідентифікаційний код 44768034; адреса місцезнаходження: 01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9-А) на користь держави в особі Солонянської селищної ради (Ідентифікаційний код 04339652; адреса місцезнаходження: 52400, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище солоне, вул. Задернюка, 3) шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу, у розмірі 758401грн40коп.

Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (Ідентифікаційний код 44768034; адреса місцезнаходження: 01601, місто Київ, вул. Руставелі Шота, будинок 9-А) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (Ідентифікаційний код 02909938; адреса місцезнаходження: 49044, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 38) витрати зі сплати судового збору у розмірі 9100грн81коп. за подання позову.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

У судовому засіданні 04.06.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошене скорочене рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15.06.2026.

Суддя Р.Г. Новікова