Рішення № 137372655, 15.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026м. ДніпроСправа № 904/2322/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", Полтавська обл., м. Полтава

до Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

про стягнення 519 594,26 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 519 594,26 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № 20030329/1/3Ф/7D.010 від 30.10.2025.

В прохальній частині позовної заяви позивач просить суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 29.04.2026 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Задовольнив клопотання позивача та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

18.05.2026 відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що 26.12.2025 сторони уклали додаткову угоду № 2, якою, керуючись п. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п.п. 8 п. 19 Особливостей (затверджених постановою КМУ №1178), продовжили дію договору на строк до 31.01.2026. У вказаній додатковій угоді № 2 сторони чітко погодили імперативні межі та обсяги такого продовження, а саме: «...в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми договору, а саме на суму 225 996,26 грн, з урахуванням ПДВ 37 666,04 грн». Уклавши додаткову угоду № 2, позивач погодився, що гранична сума зобов`язань відповідача за січень 2026 року (період продовження) не може перевищувати 225 996,26 грн з ПДВ. Натомість позивач заявляє вимогу про стягнення за січень 2026 року суми 519 594,26 грн, що майже в 2,3 рази перевищує загальну погоджену суму додаткової угоди № 2. Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою та суб`єктом сфери публічних закупівель. Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей цього Закону. Оплата обсягів енергії, що виходять за межі правомірно укладеної додаткової угоди (понад 20%), є прямим порушенням бюджетного та закупівельного законодавства з боку відповідача. Наданий позивачем розрахунок містить внутрішні суперечності, є арифметично некоректним, не узгоджується із заявленим обсягом споживання (47 455*9,2166*20%) та вказаною ним ціною (9,21668\ грн/кВт*год, без ПДВ). Позивач не надав чіткого обґрунтування, яким чином було сформовано кінцеву суму позовних вимог у розмірі 519 594,26 грн. До того ж позивач вказує, що направив рахунок та акт лише 13.02.2026 електронною поштою. Однак, оскільки виставлений рахунок та акт приймання-передачі суттєво перевищували погоджену сторонами суму за додатковою угодою № 2 (на суму 225 996,26 грн), відповідач не мав правових підстав для підписання акта в такому виді, оскільки це призвело б до нецільового використання бюджетних коштів та порушення ЗУ «Про публічні закупівлі». Оскільки акт приймання-передачі на суму 519 594,26 грн не підписаний сторонами через порушення позивачем умов додаткової угоди № 2 щодо ліміту фінансування, строк оплати, передбачений п. 5.3.1 договору, не настав у повному обсязі. Військова частина НОМЕР_1 є суб`єктом сектору оборони, фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та здійснює розрахунки через органи Державної казначейської служби України. Уклавши додаткову угоду № 2, Військова частина взяла на себе законні та чіткі договірні зобов`язання на суму 225 996,26 грн. Будь-яка самостійна оплата рахунків понад цю суму (на суму перевищення ліміту в 293 598,00 грн) без наявних договірних зобов`язань та відповідної процедури закупівлі є прямим порушенням Бюджетного кодексу України та тягне за собою кримінальну й адміністративну відповідальність для посадових осіб установи. У зв`язку з цим, органи Державної казначейської служби України технічно та юридично відмовляють у реєстрації фінансових зобов`язань за актами приймання-передачі, сума яких перевищує суму зареєстрованого договору (додаткової угоди). Таким чином, відповідач опинився в ситуації, коли добровільне виконання вимог позивача у позасудовому порядку є неможливим через специфіку нормативно-правового регулювання діяльності бюджетних установ. У зв`язку із чим відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити частково в частині стягнення понад договірних обсягів споживання електричної енергії на суму 293 598,00 грн.

21.05.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідно до інформації, наданої оператором системи розподілу (АТ «ДТЕК «Дніпровські Електромережі»), у січні 2026 року об`єктами Військової частини НОМЕР_1 спожито 47 455 кВт*год., що не заперечується відповідачем. Відповідно до умов договору за січень 2026 року споживачу виставлено рахунок на загальну суму 524 853,06 грн, з яких сплачено 5258,80 грн, всього до оплати 519 594,26 грн. Відповідач зобов`язаний здійснити оплату спожитого товару у повному обсязі. Зазначив, що додатковою угодою №2 встановлена сума договору на січень 2026 року у розмірі 225 996,26 грн з ПДВ, що орієнтовно становить 20500 кВт*год, а отже відповідач зобов`язаний був самостійно контролювати власне споживання та у разі перевищення обсягів понад встановленої суми додатковою угодою №2 припинити власне електроспоживання. Також зазначив, що відповідно до пункту 5.3.2. договору акт складається та підписується постачальником та надається споживачу для підписання до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. Споживач розглядає та підписує акт протягом п`яти робочих днів або в цей же строк надсилає постачальнику вмотивовану відмову від його підписання. Враховуючи, що у п`ятиденний строк від споживача не надходило зауважень чи заперечень акт вважається таким, що погоджений сторонами. З підстав викладеного, заперечення відповідача, викладені у відзиві є безпідставними та необґрунтованими, а тому позовні вимоги ТОВ «Полтаваенергозбут» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (постачальник) та Військовою частиною НОМЕР_1 (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 20030329/1/3Ф/7D.010 (далі - договір).

За цим договором постачальник зобов`язується постачати електричну енергію споживачу, а споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії в порядку та на умовах, передбачених цим договором (п. 2.1. договору).

Найменування предмета закупівлі за цим договором відповідно до коду національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" 09310000-5 "Електрична енергія" (далі - товар) (п. 2.2. договору).

Строк (термін) поставки товару визначається з дати, зазначеної в заяві до договору про постачання електричної енергії споживачу (далі - заява) за формою, яка є додатком 4 до договору, до 31.12.2025 (включно). Заява надається споживачем відповідно до вимог та порядку, встановлених ПРРЕЕ (п. 3.1. договору).

Постачання товару за цим договором здійснюється для забезпечення потреб об`єкта (об`єктів) електропостачання споживача, які визначені в таблиці №1 додатка 1 до договору (далі -об`єкт (об`єкти)) і приєднані до мережі відповідного оператора системи розподілу, визначеного в додатку 2 до договору (п. 3.2. договору).

Ціна договору становить 1 129 981,32 грн, у тому числі ПДВ 20% - 188 330,22 грн. Якщо за результатами виконання договору та застосування сторонами порядку визначення фактичної ціни товару за розрахунковий період (відповідно до пункту 5.3 договору) призвело до розрахункової зміни ціни договору, визначеної в цьому пункті, сторони підписують додаткову угоду про зміну ціни договору відповідно до підпункту 7 пункту 19 Особливостей. Передумовою для підписання додаткової угоди про зміну ціни договору є, зокрема, зміна розрахункової вартості постачання електричної енергії. Розрахункова вартість визначається як сума вартості частково поставленого товару за договором згідно з підписаними актами приймання-передачі товару (далі - акт) та вартості залишку обсягу постачання електричної енергії за договором, визначеної з урахуванням ціни за одиницю товару згідно з останнім актом. У такому випадку ціна договору змінюється на різницю між розрахунковою вартістю та ціною договору (п. 5.1. договору).

Планові обсяги споживання товару визначені в таблиці №2 додатка 1 до договору та можуть бути зменшені, зокрема, залежно від реального фінансування видатків та потреб споживача в порядку визначеному підпунктом 6.1.10 пункту 6.1 договору. Планові обсяги споживання товару, визначені в таблиці № 2 додатка 1, носять орієнтовний характер (п. 5.1.2. договору).

Джерелом фінансування закупівлі є Державний бюджет України (п. 5.1.3. договору).

Спосіб оплати: безготівковий розрахунок на поточний рахунок постачальника із спеціальним режимом використання (далі - рахунок), зазначений у договорі (п. 5.1.4. договору).

Умови оплати: післяплата, крім випадків, передбачених абзацом другим підпункту 5.3.1 пункту 5.3. договору (п. 5.1.5. договору).

Фактична ціна за одиницю товару за кожен розрахунковий період визначається після завершення кожного розрахункового періоду відповідно до порядку, визначеного в додатку 2 до договору (п. 5.2. договору).

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 5.3. договору).

Оплата товару за цим договором здійснюється на підставі підписаного сторонами акта, за формою, визначеною в додатку 3 до цього договору, протягом 30 робочих днів із дати підписання споживачем акта за відповідний розрахунковий період (п. 5.3.1. договору).

Акт складається та підписується постачальником та надається споживачу для підписання щомісяця до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом. Споживач розглядає та підписує акт протягом п`яти робочих днів або в цей же строк надсилає постачальнику вмотивовану відмову від його підписання (п. 5.3.2. договору).

Датою підписання акта є дата проставлення останнього підпису однією зі сторін договору (п. 5.3.3. договору).

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитого товару згідно з умовами цього договору (п. 6.2.1. договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (у разі їх використання) та діє до 31.12.2025 (включно), а в частині виконання зобов`язань сторонами - до повного їх виконання (п. 13.1. договору).

26.12.2025 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору (а.с. 21), в якій відповідно до п. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням п.п. 8 п. 19 Особливостей дійшли згоди продовжити дію договору про постачання електричної енергії від 30.10.2025 № 20030329/1/ЗФ/7D.010 на строк до 31.01.2026, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми договору , а саме на суму 225 996,26 грн з урахуванням ПДВ 37 666,04 грн. Строк дії договору в частині розрахунків діє до 28.02.2026 включно, але в будь- якому випадку до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань за договором. В частині постачання електричної енергії договір припиняє свою дію 31.01.2026.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору у січні 2026 року поставив відповідачу електричну енергію в обсязі 47 455 кВт*год. на суму 524 853,06 грн з ПДВ. Дані щодо обсягів споживання електричної енергії по об`єктах зазначених у Додатку №1 до договору «Про постачання електричної енергії споживачу» № 20030329/1/3Ф/7D.010 надано позивачу АТ «ДТЕК «Дніпровські Електромережі».

На підставі викладеного позивачем було складено акт приймання-передачі товару про постачання відповідачу електричної енергії в обсязі 47 455 кВт*год. на суму 524 853,06 грн з ПДВ (а.с. 17) та рахунок № А20030329 від 31.01.2026 на суму 519 594,26 грн з ПДВ (з урахуванням переплати на початок періоду у розмірі 5258,80 грн) (а.с. 17).

Позивач зазначає, що рахунок № А20030329 від 31.01.2026 на суму 519 594,26 грн та акт приймання-передачі товару направлені 13.02.2026 відповідачу електронною поштою (а.с. 18).

Відповідачем факт отримання спірного рахунку та акту не заперечується.

Як зазначає позивач, відповідач спірний акт не підписав та не повернув, вмотивованої відмови від його підписання не надав.

Спірний акт приймання-передачі товару підписаний лише зі сторони постачальника (позивача) та не містять підпису зі сторони споживача (відповідача).

Господарський суд зазначає наступне.

Факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).

Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.

За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.

Як вказано вище, відповідно до п. 5.3.2. договору споживач розглядає та підписує акт протягом п`яти робочих днів або в цей же строк надсилає постачальнику вмотивовану відмову від його підписання.

Господарський суд наголошує, що будь-які докази звернення відповідача до позивача з претензіями (щодо обсягу/якості, тощо) стосовно постачання електричної енергії за спірний період в матеріалах справи відсутні.

При цьому відповідачем не заперечується факт споживання в січні 2026 року електричної енергії в обсязі 47 455 кВт/год.

Таким чином, враховуючи реальність отриманих відповідачем послуг, суд вважає підтвердженим обсяг та вартість спожитої відповідачем електричної енергії відповідно до спірного акту приймання-передачі товару.

Відповідно до п. 5.3.1. договору оплата товару за цим договором здійснюється на підставі підписаного сторонами акта, за формою, визначеною в додатку 3 до цього договору, протягом 30 робочих днів із дати підписання споживачем акта за відповідний розрахунковий період.

Однак, як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору за поставлену електричну енергію в січні 2026 року не сплатив, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 519 594,26 грн, що і стало причиною звернення до суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Доказів оплати поставленої електричної енергії у січні 2026 року в сумі 519 594,26 грн відповідач не надав.

Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначив, що 26.12.2025 сторони уклали додаткову угоду № 2, в якій чітко погодили імперативні межі та обсяги такого продовження, а саме: «...в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми договору, а саме на суму 225 996,26 грн, з урахуванням ПДВ 37 666,04 грн». Уклавши додаткову угоду № 2, позивач погодився, що гранична сума зобов`язань відповідача за січень 2026 року (період продовження) не може перевищувати 225 996,26 грн з ПДВ. Натомість позивач заявляє вимогу про стягнення за січень 2026 року суми 519 594,26 грн. Оскільки акт приймання-передачі на суму 519 594,26 грн не підписаний сторонами через порушення позивачем умов додаткової угоди № 2 щодо ліміту фінансування, строк оплати, передбачений п. 5.3.1 договору, не настав у повному обсязі. Уклавши додаткову угоду № 2, Військова частина взяла на себе законні та чіткі договірні зобов`язання на суму 225 996,26 грн. У зв`язку із чим відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити частково в частині стягнення понад договірних обсягів споживання електричної енергії на суму 293 598,00 грн.

Господарський суд зазначає наступне.

26.12.2025 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору (а.с. 21), в якій відповідно до п. 6 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», з урахуванням п.п. 8 п. 19 Особливостей дійшли згоди продовжити дію договору про постачання електричної енергії від 30.10.2025 № 20030329/1/ЗФ/7D.010 на строк до 31.01.2026, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми договору, а саме на суму 225 996,26 грн з урахуванням ПДВ 37 666,04 грн. Строк дії договору в частині розрахунків діє до 28.02.2026 включно, але в будь- якому випадку до повного виконання сторонами своїх грошових зобов`язань за договором. В частині постачання електричної енергії договір припиняє свою дію 31.01.2026.

В той же час, на виконання умов договору у січні 2026 року відповідач спожив електричну енергію в обсязі 47 455 кВт*год. на суму 524 853,06 грн з ПДВ.

Як зазначає позивач, дані щодо обсягів споживання електричної енергії по об`єктах зазначених у Додатку №1 до договору «Про постачання електричної енергії споживачу» № 20030329/1/3Ф/7D., надано позивачу АТ «ДТЕК «Дніпровські Електромережі».

Господарський суд наголошує, що відповідачем не заперечується факт споживання в січні 2026 року електричної енергії в обсязі 47 455 кВт/год.

Господарський суд враховує, що обсяг та вартість спожитої відповідачем електричної енергії у січні 2026 року перевищує прогнозований/очікуваний обсяг споживання електричної енергії у січні 2026 року та визначену в додатковій угоді № 2 договору граничну суму зобов`язань відповідача за січень 2026 року.

При цьому суд наголошує, що саме відповідачем у спірний період було спожито електричну енергію понад очікуваний обсяг та вартість.

Відповідач, споживши в січні 2026 року електричну енергію на визначену в додатковій угоді № 2 договору граничну суму зобов`язань (225 996,26 грн з ПДВ), мав можливість проявити добросовісність та припинити подальше споживання електричної енергії та відключити електроустановки. Однак відповідач вказаних дій не вчинив та продовжив споживати електричну енергію.

При цьому вказана недобросовісна поведінка відповідача ставить позивача у становище правової невизначеності, зокрема споживання електричної енергії у заявлений період (січень 2026 року) в обсязі, що перевищує прогнозований/очікуваний обсяг споживання електричної енергії та визначену в додатковій угоді № 2 договору граничну суму зобов`язань, із подальшим посиланням на положення Закону України «Про публічні закупівлі» (щодо неможливості зміни обсягу та вартості товару після підписання договору) робить невизначеною правову природу взаємовідносин сторін та як наслідок значно ускладнює належний захист прав та законних інтересів позивача як постачальника електричної енергії.

Господарський суд зазначає, що в даному випадку, відповідач фактично створює ситуацію, в якій, усвідомлюючи специфіку постачання електричної енергії, споживаючи електричну енергію понад очікуваний обсяг та вартість, маніпулюючи нормами Закону України, відмовляється сплачувати за фактично спожиту електричну енергію.

Також суд враховує положення абз.5 п. 5.3.1. договору, в якому сторони визначили, що у разі перевищення запланованого обсягу споживання, споживач сплачує за фактично спожиту електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку без відшкодування постачальнику збитків та без застосування до споживача санкцій.

Суд звертає увагу, що позивач просить стягнути лише основний борг, що в даному випадку узгоджується з положеннями абз.5 п. 5.3.1. договору.

Крім того, зміст вищенаведеного абз.5 п. 5.3.1. договору дає можливість дійти висновку, що укладаючи договір, сторони таки передбачали можливість споживання електричної енергії з перевищення запланованого обсягу і відповідач (споживач) погодив умови договору щодо сплати в цьому випадку за фактично спожиту електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.

Також суд враховує, що спірне постачання понад прогнозований обсяг споживання та понад визначену в додатковій угоді № 2 договору граничну суму зобов`язань здійснювалось у заявлений відповідачем прогнозований період споживання.

Враховуючи викладене, суд вважає що вказане постачання здійснювалось в рамках договору та відповідно підлягає оплаті відповідачем.

Також господарський наголошує, що Європейський Суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях зазначав, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання.

З огляду на викладене, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи або не впливають та не спростовують вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону, тому відхиляються господарським судом.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у розмірі 519 594,26 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 6235,13 грн.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (36022, Полтавська область, м. Полтава, вул. Панянка, буд. 65Б, ідентифікаційний код 42223804) 525 829,39 грн, а саме: 519 594,26 грн основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 6235,13 грн, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.06.2026.

Суддя І.В. Мілєва