Рішення № 137371820, 11.06.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3947/25

2/705/637/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

при секретарі Заповітряній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив № 18», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог: Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив № 18», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в обґрунтування зазначивши наступне.

Вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Квартира знаходиться на 2 поверсі п`ятиповерхового будинку.

03 червня 2025 року сталося залиття її квартири водою з квартири, що знаходиться поверхом вище, а саме квартири АДРЕСА_2 цього ж будинку, яка належить відповідачу ОСОБА_3 .

Внаслідок відсутності власника квартири АДРЕСА_2 та відсутності доступу до цієї квартири, залиття її квартири тривало з 03 по 05 червня 2025 року включно. Власниця квартири ОСОБА_2 мешкає за кордоном, зі слів ОСОБА_4 вона здійснює догляд за квартою і саме вона надала доступ комісії ЖБК до квартири відповідача 05.06.2025. Цього ж дня комісією було складено акт обстеження, у якому відображено, що причиною залиття було несправне, заржавіле, недоглянуте обладнання системи водопостачання у ванній кімнаті та кухні у квартирі АДРЕСА_2 , внаслідок чого проржавіли труби, утворилися отвори внаслідок корозії металу, ввідний кран водопостачання в квартирі був несправним, а також відображено, які саме пошкодження внаслідок залиття були у її квартирі.

Згідно висновку судового експерта ОСОБА_5 , складеного 23.06.2025, розмір матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири позивача, становить 85086,60 грн.

Вважає, що у діях (бездіяльності) відповідача, які призвели до заподіяння їй шкоди, маються всі елементи цивільно-правового порушення. Добровільно відшкодовувати заподіяні їй збитки, власник квартири та її представник, відмовляються, у зв`язку з чим вона вимушена звернутися до суду з цим позовом.

Крім матеріальної шкоди, їй також було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у 10000,00 грн. Так, сам факт залиття її квартири мав місце і винною є відповідач по справі, що спричинило їй, як потерпілій особі, відповідні зміни у її життєдіяльності, оскільки замість звичного ритму життя вона вимушена була займатися ліквідацією наслідків такого залиття, що призвело до завдання їй моральних страждань та позначилось на її психіці та її здоров`ї.

Також вважає, що відповідач має відшкодувати їй витрати за проведення експертизи та витрати на правову допомогу, розмір яких підтверджується відповідними письмовими доказами.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на її користь 85086,60 грн. заподіяної їй залиттям квартири матеріальної шкоди.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь 10000,00 грн. заподіяної їй моральної шкоди.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь понесені нею судові витрати в розмірі 15000,00 грн., з яких 12000,00 грн. за виготовлення висновку експерта та 3000,00 грн. оплати отриманої правової допомоги.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, на адресу суду подала письмову заяву, у якій просить суд розгляд справи проводити у її відсутність позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена у визначеному порядку, про причини неявки суд не повідомляла.

Представник третьої особи Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив № 18» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлені у визначеному порядку, про причини неявки суд не повідомляли, заяв та клопотань щодо розгляду справи до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 223 ЦПК України.

Суд, врахувавши позицію позивача, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦАК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. ст. 10-13 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 24.11.2021 за № 286557163.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого 12.06.2025 за № 431034575, власником квартири АДРЕСА_3 є відповідач по справі ОСОБА_2 .

Згідно акту, затвердженого головою ЖБК № 18 Трибунською О.І., складеного 05.06.2025 комісією у складі: голови ЖБК № 18 Трибунської О.І., старшої 1 під`їзду ОСОБА_6 , мешканки квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_7 та представника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_8 , установлено, що 03 червня 2025 року по АДРЕСА_5 , у квартирі АДРЕСА_6 трапилося залиття приміщення. При огляді даної квартири було встановлено: кухня залиття стелі 2кв.м, шпалери; ванна та туалет 6 кв.м, стеля відшарування пінопластових плиток, стіна відшарування керамічної плитки, двері відшарування фарби на коробці, відсутнє електропостачання; коридор 9 кв.м, стеля, стіни (шпалери) мокрі від води, відсутнє електропостачання; зала мокра стеля, яка межує з кухнею 1 кв.м, на стінах відстали шпалери, відсутнє електропостачання; дитяча кімната стеля (натяжна), по вікну лилась вода, мокрі відкоси, відсутнє електропостачання. Загалом відсутнє світлопостачання по всій квартирі. Залиття тривало: спочатку кухня, потім решта приміщень з 03.06.2025 по 05.06.2025. Причиною залиття квартири АДРЕСА_1 було несправне, заржавіле, недоглянуте обладнання системи водопостачання у ванній кімнаті та кухні в квартирі АДРЕСА_3 , внаслідок чого проржавіли труби, утворилися отвори внаслідок корозії металу, ввідний кран водопостачання в квартирі був несправний, не тримав.

Акт має рекомендацію щодо звернення власницею квартири АДРЕСА_6 до суду для відшкодування нанесених матеріальних збитків та складення оціночних актів відповідними структурами.

Акт підписаний членами комісії, засвідчений мокрою печаткою ЖБК № 18 та з ним ознайомлені мешканка квартири АДРЕСА_6 ОСОБА_1 , представник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_8 від підпису відмовилася.

У відповідності до висновку експерта № 2-06/2025 за результатами проведення будівельно-технічного експертного дослідження складеного 23.06.2025, було обстежено квартиру АДРЕСА_1 , внаслідок її залиття, та встановлено, що розмір матеріальної шкоди, що заподіяна внаслідок залиття, яке відбулося з 03 по 05 червня 2025 року у квартирі АДРЕСА_1 , станом на дату проведення експертизи становить: 85086,60 грн. До висновку експертом додано: фототаблиці, відомість обсягів робіт та кошторис на ремонтно-відновлювальні роботи.

Згідно із ч. 1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Частина 2 ст. 383 ЦК України визначає, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Статтею 10 ЖК України визначено, що громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію. Жилі будинки і жилі приміщення не можуть використовуватися громадянами на шкоду інтересам суспільства.

У відповідності до статті 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Відповідно до абз. 2 п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт.

Додатком 4 до вказаних Правил встановлено форму акта, з якої вбачається, що в ньому повинно бути відображено: дату складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

За змістом положень ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 2 статті 22 ЦК України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, як би її право не було порушене (упущена вигода).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. Таким чином, умовою покладення на відповідача відповідальності за шкоду, завдану позивачу, є наявність вини останньої у спричиненні вказаної шкоди.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

За таких обставин на позивача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог. Тобто, відповідно до вимог ст. ст. 12-13 ЦПК України позивач повинен довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 78-80 ЦПК України, факт заподіяння шкоди при певних обставинах за участю відповідача та вид і розмір завданих збитків.

Для покладення відповідальності на заподіювача майнової шкоди необхідна сукупність таких обов`язкових умов: а) наявність шкоди; б) протиправність дій заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача і шкодою; г) вина в заподіянні шкоди, тобто деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Цивільно-правова відповідальність без вини може настати лише якщо це прямо передбачено договором чи законом.

Причина затоплення квартири має бути підтверджена актом про затоплення чи висновком судового експертного-будівельного дослідження. Якщо позивачем доведено розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, то завдана шкода підлягає стягненню з відповідача в суді.

Відповідно до абз. 2 п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства України від 17.05.2005 № 76, у разі аварії та залиття квартир складається відповідний акт. Додатком № 4 до вказаних Правил визначено обов`язкову форму такого акта, з якої вбачається, що в ньому повинні бути зазначені: дата складання; склад комісії із зазначенням прізвищ, ініціалів та посад її членів; дані про власника квартири, що зазнала шкоди; дані про власника квартири, з вини якого сталося залиття; характер та причини залиття; перелік пошкоджень; орієнтовна вартість шкоди; висновок комісії щодо встановлення вини конкретної особи.

Так, згідно з вказаними Правилами акт складається комісією за участю представників організації, яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та організації, яка обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення, водопостачання та водовідведення, представника будинку або будинкового комітету і затверджується начальником організації, яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Присутність зацікавлених осіб як від потерпілої, так і від винної сторін є обов`язковою.

В акті повинно бути відображено: дата його складання; прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника квартири, що зазнала шкоди; прізвище, ім`я, по батькові власника квартири, з вини якого сталося залиття; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода, обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей; висновок комісії щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття. Акт обов`язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність і у такому випадку в акті має бути зазначено, що такі особи (прізвище, ім`я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися з тих чи інших причин.

Основною метою при складанні акту залиття квартири є встановлення причин залиття, та осіб, відповідальних за спричинену шкоду.

Акт про залиття - це обов`язковий документ, який складається комісією з метою фіксування події та з`ясування причин залиття приміщення.

Пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).

Акт про наслідки залиття житлового приміщення повинен обов`язково містити /шаблон Акту/:

1) Комісію у складі: 1.1. Представника організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; 1.2. Представника організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання; 1.3. Представника власника будинку, будинкового комітету; 1.4. Начальника організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (для затвердження); 1.5. Зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної (обов`язково).

2) Наступні відомості: 2.1. Дата складання акта (число, місяць, рік); 2.2. Прізвища, ініціали та посади членів комісії; 2.3. Прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; 2.4. Адреса квартири, поверх, форма власності; 2.5. Характер залиття та його причини; 2.6. Завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); 2.7. Висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Досліджений судом акт від 05.06.2025 відповідає зазначеним вимогам, оскільки містить усі вище визначені атрибути, між іншим, інформацію про осіб, які брали участь у проведенні обстеження, наслідки залиття квартири та причини такого, засвідчення акту членами комісії та факт відмови представника власника квартири, із якої було затоплено квартиру позивача тощо. У акті відсутня інформація про розмір завданої шкоди, але разом з тим, у ньому відображено рекомендацію щодо необхідності звернення до спеціаліста для складання оціночного акту.

На виконання такої рекомендації позивач 17.06.2025 звернулася до судового експерта Комашка Р.В., який провів будівельно-технічне експертне дослідження за висновком якого визначено розмір завданого збитку.

Для покладення обов`язку відшкодування шкоди відповідно до статті 1166 ЦК України необхідним є встановлення у сукупності таких елементів: шкоди, протиправної поведінки конкретної особи, причинного зв`язку між такою поведінкою та шкодою, а також вини. Лише після встановлення протиправної поведінки та причинного зв`язку може застосовуватися презумпція вини заподіювача шкоди.

У цій справі факт залиття квартири позивача підтверджений, а також належними та допустимими доказами встановлено, що джерело протікання знаходилось саме у межах квартири відповідача та що така шкода спричинена її бездіяльністю, а саме неналежним доглядом за комунікаціями водопостачання та водовідведення у належній їй квартирі.

Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Так, оцінюючи зібрані докази у справі в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що пошкодження, які були виявлені у квартирі позивача ОСОБА_9 , відбулися з вини власниці квартири АДРЕСА_3 , відповідача ОСОБА_2 , а сума, заявлена до відшкодування за проведення ремонтно-відновлювальних робіт пошкодженого майна внаслідок залиття, в розмірі 85086,00 грн. повністю підтверджена наявними в матеріалах справи доказами, тому в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди, наявність причинного зв`язку між протиправної поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом моральної шкодою, вина особи, яка завдала моральну шкоду.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує глибину і ступінь душевних страждань позивача, обсяг змін, які відбулись у його житті у зв`язку з пошкодженням належного йому майна, а також час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, відтак з дотриманням вимог розумності, справедливого балансу між порушеними правами позивача та інтересами відповідача, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди 10000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат слід зазначити таке.

Згідно з ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням спеціалістів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як встановлено в судовому засіданні правнича допомога позивачу ОСОБА_1 надавалась адвокатом Кецкалом В.В., згідно з актом б/н виконаних робіт від 03.07.2025, згідно якого вартість таких послуг загалом становить 3000,00 грн. і включає в себе: зустріч з адвокатом, консультація 500,00 грн., ознайомлення з наданими позивачем матеріалами справи 500,00 грн., підготовка та написання позовної заяви 1500,00 грн., а також підготовка та написання заяви про забезпечення позову 500,00 грн. Вказані послуги були сплачені позивачем, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру б/н від 03.07.2025, у зв`язку з цим, суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, а тому ці кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім цього, позивачем ОСОБА_1 , згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1-06/2025 від 17.06.2025, сплачено проведення будівельно-технічного експертного дослідження щодо оцінки вартості пошкодженого майна внаслідок залиття квартири АДРЕСА_1 , в розмірі 12000,00 грн.

Суд враховує, що вказані витрати на залучення спеціаліста для проведення оцінки пов`язані із розглядом справи, оскільки такі були необхідними для встановлення розміру майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, а відтак з відповідача, з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, на користь позивача слід стягнути витрати на залучення експерта пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 12000,00 грн.

Оскільки згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач при подачі до суду позову була звільнена від сплати судового збору як інвалід другої групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 197294 та пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , тому в зв`язку з задоволенням позовних вимог з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн., а саме за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди 3028 грн., та за вимогу майнового характеру про стягнення матеріальної шкоди - 1211,20 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок залиття квартири, в розмірі 85086,60 грн., та 10000,00 грн. заподіяної моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати на загальну суму 15000,00 грн., з яких 12000,00 грн. витрати, пов`язані із залученням експертів та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 4239,20 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Р. В. Піньковський