Рішення № 137371687, 09.06.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 707/552/26

Номер провадження2/711/2007/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді: Казидуб О. Г.

при секретарі: Шульга А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Херсонського державного аграрного-економічного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Черевко Наталія Олександрівна, яка діє в інтересах позивача Херсонського державного аграрного-економічного університету (юридична адреса: 73006, м. Херсон, вул. Стрітенська, 23, фактична адреса: 25031, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, просп. Університецький, 5/2, ЄДРПОУ 00493020) звернулася до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг.

Позовна заява мотивована тим, що Херсонський державний аграрно-економічний університет заснований на державній формі власності, за основними напрямами діяльності здійснює, в тому числі, підготовку згідно з державним замовленням і договірними зобов`язаннями висококваліфікованих фахівців різних освітньо-кваліфікаційних рівнів для закладів освіти, науки, культури, підприємств, установ та організацій різних форм власності.

Наказом від 29 вересня 2023 року № 234/ст ОСОБА_1 зараховано з 29 вересня 2023 року студентом 1 курсу очної денної форми здобуття освіти за спеціальністю 076 Підприємництво та торгівля за кошти фізичних та/або юридичних осіб.

Відповідно до Договору № 16164 від 29.09.2023 про надання освітньої послуги, Херсонський державний аграрно-економічний університет бере на себе зобов`язання за рахунок коштів відповідача здійснити його навчання в університеті до досягнення ступеня вищої освіти «магістр» за спеціальністю 076 Підприємництво та торгівля, що передбачено договором.

Відповідно до п. 14 Договору, відповідач зобов`язаний вносити оплату за навчання щосеместрово, не пізніше ніж за 10 днів до початку кожного навчального семестру.

Наказом ХДАЕУ від 11.03.2022 № 24/ОД «Про організацію освітнього процесу в умовах воєнного стану» в університеті запроваджено режим дистанційного навчання з 14 березня 2022 року.

Наказом від 30 грудня 2024 року № 322/ст ОСОБА_1 здобувача вищої освіти другого (магістерського) рівня другого року денної форми навчання освітньо-професійної програми «Підприємництво та торгівля» зі спеціальністю 076 Підприємництво та торгівля економічного факультету, якого було зараховано до університету за кошти фізичних та юридичних осіб, відраховано з Херсонського державного аграрно-економічного університету, за невиконання вимог навчального плану з 30 грудня 2024 року.

Відповідачем не оплачено за період навчання 7750 грн. 00 коп.

Просять суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Херсонського державного аграрно-економічного університету заборгованість за Договором про надання освітніх послуг сумою 7750 грн. 00 коп., а також 616 грн. 87 коп. інфляційне збільшення боргу та 259 грн. 25 коп. 3% річних, що загалом становить 8626 грн. 12 коп.

19 лютого 2026 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області справу передано для розгляду за територіальної підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

26 березня 2026 року ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання з викликом сторін.

05 червня 2026 року через систему «Електронний суд» адвокат Черевко Наталія Олександрівна, яка діє в інтересах позивача, надала клопотання про стягнення судових витрат, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Херсонського державного аграрно-економічного університету документально підтверджені судові витрати в сумі 7028 грн. 00 коп., що складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 3328 грн. 00 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3700 грн. 00 коп.

Адвокат Черевко Наталія Олександрівна, яка діє в інтересах позивача, в судове засідання не з`явилась, надавши через систему «Електронний суд» заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання надав заяву про слухання справи за його відсутності. Також зазначив, що позовні вимоги визнає в повному обсязі. Розмір витрат на правову допомогу просив зменшити, в зв`язку з тяжким матеріальним становищем.

Суд, дослідивши та вивчивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 73 Закону України «Про вищу освіту» заклад вищої освіти відповідно до законодавства та статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги за умови забезпечення надання належного рівня освітніх послуг як основного статутного виду діяльності.

Частиною 6 ст. 73 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що розмір плати за навчання протягом розрахункового строку виконання освітньої програми для здобуття відповідного ступеня вищої освіти, підвищення кваліфікації, включаючи виготовлення документа про освіту та додатка до нього, а також порядок оплати освітньої послуги (разово, щороку, щосеместрово, щомісяця, за кредити ЄКТС) встановлюються в договорі (контракті), що укладається між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою, яка замовляє платну освітню послугу для себе або для іншої особи, беручи на себе фінансові зобов`язання щодо її оплати.

Згідно ч. 6 ст. 79 Закону України «Про освіту» договір на здобуття освіти укладається між закладом освіти і здобувачем освіти (його законними представниками) та/або юридичною чи фізичною особою, яка здійснює оплату; інші питання оплати навчання, підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації, додаткових освітніх послуг у закладах освіти регулюються законодавством.

Типовий договір між закладом вищої освіти та фізичною (юридичною) особою, яка замовляє платну освітню послугу, на розрахунковий строк виконання освітньої програми затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Питання щодо оплати продовження строку навчання понад розрахунковий строк виконання освітньої програми визначаються типовим договором.

В судовому засіданні встановлено, що 29 вересня 2023 року між Херсонським державним аграрно-економічним університетом в особі ректора Кирилова Юрія Євгеновича та ОСОБА_1 укладено Договір № 16164 про надання освітньої послуги.

Відповідно до п. 1 Договору, предметом договору є надання освітньої послуги. Виконавець бере на себе зобов`язання за рахунок коштів замовника здійснити надання одержувачу освітньої послуги, а саме, здійснити підготовку одержувача за денною формою здобуття вищої освіти за освітньою (освітньо-професійною/освітньою-науковою) програмою «Підприємництво та торгівля» спеціальності 076 «Підприємництво та торгівля» для здобуття ступеня вищої освіти «магістр».

Відповідно до п. 2 Договору, виконавець зараховує одержувача на 1 курс після виконання вимог Умов прийому на навчання для здобуття вищої освіти, правил прийому та укладання цього договору.

Відповідно до п. 7 Договору, замовник зобов`язаний своєчасно вносити плату за освітню послугу в розмірах та в порядку, встановлених цим договором. У разі відрахування одержувача, замовник зобов`язаний сплатити вартість за фактично отриману одержувачем послугу; здійснювати оплату за навчання із розрахунку плати за навчальний рік або за повний цикл навчання своєчасно відповідно вимог п. 13 цього договору та щорічно сплачувати суму інфляції.

Відповідно до п. 12 Договору, розмір плати за надання освітньої послуги у повному обсязі встановлюється в національній валюті, при цьому виконавець має право змінювати розмір плати за навчання не частіше одного разу на рік і не більше як на офіційно визначений рівень інфляції за попередній календарний рік з обов`язковим інформуванням про це замовника.

Відповідно до п. 13 Договору, загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання, без урахування коефіцієнту індексу інфляції, становить 31000 грн. 00 коп., в тому числі, 2023/2024 н.р. І семестр 11625 грн. 00 коп.; 2024/2025 н.р. ІІ семестр 11625 грн. 00 коп., ІІІ семестр 7750 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 14 Договору, замовник вносить плату щосеместрово не пізніше ніж за 10 днів до початку кожного навчального року або семестру.

Як вбачається з Витягу з Наказу № 234/ст від 29 вересня 2023 року по Херсонському державному аграрно-економічному університету «Про зарахування на навчання», на підставі Правил прийому до Херсонського державного аграрно-економічного університету у 2023 році та рішення приймальної комісії від 29 вересня 2023 року, протоколу № 44.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на всій території України починаючи з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан строком на 30 діб. Наразі воєнний стан продовжений.

Наказом ХДАЕУ від 11 березня 2022 року № 24/ОД «Про організацію освітнього процесу в умовах воєнного стану» в університеті запроваджено режим дистанційного навчання з 14 березня 2022 року до завершення правового режиму воєнного стану в Україні.

Відповідно до Витягу з Наказу № 51а/ст від 15 березня 2022 року «Про оплату за договорами», надано можливість відтермінування оплати за надання освітніх послуг для осіб, які навчаються за рахунок коштів фізичних або юридичних осіб та за проживання в студентському гуртожитку на час діє воєнного стану.

Наказом від 30 грудня 2024 року № 322/ст ОСОБА_1 здобувача вищої освіти другого (магістерського) рівня другого року денної форми навчання освітньо-професійної програми «Підприємництво та торгівля» зі спеціальністю 076 Підприємництво та торгівля економічного факультету, якого було зараховано до університету за кошти фізичних та юридичних осіб, відраховано з Херсонського державного аграрно-економічного університету, за невиконання вимог навчального плану з 30 грудня 2024 року.

Як вбачається з Розрахунку заборгованості № 167/02-23/24 від 09.02.2026 року, наданого позивачем, суми нарахування оплати за надані освітні послуги, згідно договору № 16164 від 29.09.2023 року здобувача вищої освіти ОСОБА_1 зі спеціальності 076 «Підприємництво та торгівля» економічного факультету за період з 2023 року по 2024 рік 31000 грн. 00 коп., з яких 23250 грн. 00 коп. сплачено. Тобто, заборгованість на 09 лютого 2026 року становить 7750 грн. 00 коп.

Відповідач ОСОБА_1 не заперечував проти даного розрахунку.

Приписами п. 5 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про вищу освіту» визначено, що підставою для відрахування здобувача вищої освіти є порушення умов договору (контракту), укладеного між закладом вищої освіти та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач свої зобов`язання відповідно до умов договору не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 7750 грн. 00 коп.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Суд враховує, що весь термін навчання відповідача Херсонський державний аграрно-економічний університет належним чином надавав можливість безперешкодно отримувати освітні послуги, тобто одержувачу надавалася можливість навчатися, отримувати відповідні освітні послуги, користуватися матеріальною базою закладу тощо.

Відомостей про повне добровільне виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за Договором № 16164 про надання освітньої послуги матеріали справи не містять.

Оскільки, ОСОБА_1 не сплатив обґрунтовано нараховану заборгованість за договором, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за Договором про надання освітніх послуг в розмірі 7750 грн. 00 коп. підлягає до задоволення.

Відносно стягнення з відповідача на користь позивача інфляційного збільшення в розмірі 616 грн. 87 коп. та 3% річних в розмірі 259 грн. 25 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (686/21962/15-ц) щодо необхідності відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Згідно п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна» (з наступними змінами) та абз.1 п. 2 постанови Пленуму ВС України № 6 від 27.03.1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» вбачається, що шкода, заподіяна злочином, підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, в повному обсязі за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

На думку суду, предметом позову у даній справі є стягнення на підставі ч. 2 статті 625 ЦК України інфляційних втрат та 3 % річних, за невиконання грошового зобов`язання щодо відшкодування майнової шкоди, підтвердженого саме судовим рішенням по справі № 755/8667/24.

З огляду на те, що відповідач порушив вказане грошове зобов`язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.

Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

При цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено.

Зволікання відповідачів з виконанням судового рішення, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з них судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідачів сплати не тільки суми боргового зобов`язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п.2 Методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, що затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді у порівнянні з базовим.

Таким чином, у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1946цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18), у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 459/3560/15-ц, від 11 липня 2018 року у справі № 753/23612/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі № 461/479/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 761/43507/16-ц.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом якого грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди особі.

На думку суду, відповідач ОСОБА_1 був обізнаний про грошове зобов`язання.

А тому, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення трьох процентів річних в розмірі 259 грн. 25 коп. та інфляційних втрат в розмірі 616 грн. 87 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження витрат на правничу правову допомогу позивачем надано:

Витяг із Договору № 10 про надання правничої допомоги адвоката від 15 січня 2026 року, укладеного між Херсонським державним аграрно-економічним університетом та АБ «Наталії Черевко»; Ордер на надання правничої допомоги Херсонському державному аграрно-економічному університету на підставі Договору про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги № 10 від 15 січня 2026 року адвокатом Черевко Наталією Олександрівною; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серії ХС № 000267 адвоката Черевко Наталії Олександрівни; Акт приймання-передачі наданих послуг № 2 до Договору № 10 від 15 січня 2026 року, підписаного між АБ «Наталії Черевко» та Херсонським державним аграрно-економічним університетом; Платіжну інструкцію № 376 від 26 лютого 2026 року.

Суд зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а, ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, яка також зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №620/1958/19 у постанові від 11.10.2021 року, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

При цьому судом, враховано, незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.

Таким чином, заявлені представником позивача до відшкодування 3700 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 3000 грн.00 коп.

Також, за звернення до суду з позовною заявою, позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 3328 грн. 00 коп. (Платіжна інструкція № 187 від 09 лютого 2026 року).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки позов підлягає задоволенню, у відповідності до ст.ст. 137,141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 3328 грн. 00 коп.

На підставі наведеного, керуючись статтями 525-527, 530, 610, 611, 629, 1048- 1050, 1054 ЦК України, статтями 13, 43, 76-81, 141, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Херсонського державного аграрного-економічного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Херсонського державного аграрного-економічного університету заборгованість за Договором № 16164 про надання освітньої послуги від 29 вересня 2023 року в розмірі 7750 грн. 00 коп., інфляційне збільшення боргу в розмірі 616 грн. 87 коп., 3% річних в розмірі 259 грн. 25 коп., судовий збір в розмірі 3328 грн. 00 коп. та витрати на правничу правову допомогу в розмірі 3000 грн.00 коп.

Решті відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: О. Г. Казидуб