Рішення № 137370979, 08.06.2026, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/525/26

Провадження №2-о/552/50/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026 Київський районний суд м.Полтави в складі :

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання Хрипунова Т.В.,

учасники справи та їхні представники:

заявник ОСОБА_1 ,

заінтересована особа Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області,

представник заінтересованої особи Срібна Євгенія Станіславівна,

розглянувши цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту не проживання в Україні у визначений період, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту не проживання в Україні у визначений період.

У заяві зазначив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Полтаві, і з 10.07.1991 року по 24.09.2008 року проживав постійно за кордоном.

З метою виправлення даних йому необхідно надати до органів ДМС точні відомості щодо періоду не проживання в Україні з 10.07.1991 по 24.09.2008.

Управління ДМС Полтавської області має некоректну інформацію про дату оформлення його на постійне проживання - 06.04.1992. Але не може підтвердити чи спростувати цю дату юридично, оскільки його справа про виїзд на постійне місце проживання за кордон у 1991 року втрачена.

Факт періоду не проживання постійно в Україні слід довести з тих підстав та з метою, що ДМС Полтавської області має некоректну інформацію щодо дат його не проживання постійно в Україні, та що цей факт істотно впливає на коректне визначення його громадянського стану та виправлення помилок ліквідованих органів попередників.

Тому заявник просив суд встановити факт періоду його постійного не проживання в Україні з 10 липня 1991 року до 24 вересня 2008 року.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2026 року відкрито провадження у справі.

В подальшому заявник надав заяву про уточнення своїх вимог, у якій просив суд встановити юридичний факт постійного не проживання ОСОБА_1 на території України 24 серпня 1991 року на момент проголошення незалежності України та його постійного не проживання на території України 13 листопада 1991 року на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство» (а.с. 146-147).

12.03.2026 року на адресу суду надійшло заперечення на заяву від заінтересованої особи Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, в якому заінтересована особа заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 .

Зазначає, що заявник оформляв виїзд на постійне проживання за кордон до проголошення незалежності України, тому за наявними та архівними обліками УДМС інформація щодо оформлення документів про виїзд на постійне проживання за кордон відсутня.

Проте, в УДМС наявна облікова картка про залишення на постійне проживання в США ОСОБА_1 в якій зазначено, що йому було оформлено виїзд на постійне проживання в США згідно рішенням прийнятим 06.04.1992 р. Листування з закордонними дипломатичними установами України щодо залишення осіб на постійне проживання за кордоном до УДМС від ліквідованих уповноважених органів МВС України не передавалося.

Підтвердити/спростувати факт оформлення документів про виїзд на постійне проживання за кордон УДМС не має можливості, оскільки Указом Президента України від 06.04.2011 № 405 «Питання Державної міграційної служби України», а також наказом МВС України від 17.07.2012 № 626 «Про функціонування ДМС», функції щодо видачі паспортних документів, реєстрації/зняття з реєстраційного обліку та інше, передано до повноважень Державної міграційної служби України лише з 01.08.2012 року.

УДМС та його територіальні підрозділи, не є правонаступником ліквідованого підрозділу органу внутрішніх справ.

Крім того, в матеріалах справи «Повернення в Україну» наявна копія паспорта громадянина колишнього СРСР на ім`я ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , дата видачі 03.08.1990 з терміном дії до 03.08.1995 та з відміткою «на постійне проживання».

В зазначеному паспортному документі серії НОМЕР_1 наявний штамп «є власністю України», засвідчений гербовою печаткою №2 Консульської установи МЗС України та наявна відмітка про перебування на постійному консульському обліку з 20.09.1991 у Консульстві СРСР в США.

Також в наявних матеріалах справи «Повернення в Україну» є довідка видана ВПР та МР УАСМ УМВС України в Полтавській області 05.01.2000 про те, що у відділі ВІР УВС Полтавської області йому було оформлено виїзд до США на постійне проживання згідно рішення прийнятого 06.04.1992, надана відповідно до облікової картки на ім`я ОСОБА_1 , наявної серед облікових карток осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

В заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник не обґрунтовував, для відновлення яких саме порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів йому необхідно, щоб суд встановив даний факт.

Тому УДМС України в Полтавській області просить суд відмовити в задоволені заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 заяву підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Срібна Є.С. в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечила, в її задоволенні просила відмовити.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Полтаві (а.с.53-54).

10 липня 1991 року ОСОБА_1 знятий з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою КП «ЖЕО №2» Полтавської міської ради від 23.12.2025 №2389 (а.с.3).

Як підтверджується інформацією, наданою суду Міністерством закордонних справ України на виконання ухвали суду про витребування доказів (а.с. 107-145), за даними Відомчої інформаційної системи (ВІС) МЗС України, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на консульському обліку в закордонних дипломатичних установах України (далі - ЗДУ) станом на 22.04.2026 року не перебуває, паспортом громадянина України для виїзду за кордон в ЗДУ не документувався.

За даними інформаційно-комунікаційної системи МЗС, станом на 22.04.2026 відсутня інформація щодо звернення зазначеної особи за вчиненням будь-яких консульських послуг в ЗДУ або його реєстрації на консульський прийом до закордонних дипломатичних установ України.

Водночас, за архівними відомостями паспортного відділу ДКС, наявні відомості щодо документування гр. ОСОБА_1 паспортами громадянина України для виїзду за кордон

- НОМЕР_2 , дата видачі 18.09.1996, термін дії до 18.09.2001,

- КС 312322, дата видачі 24.04.1998, термін дії до 24. 04. 2008,

- КС 346098, дата видачі 31.01.2000, термін дії до 31.01.2010.

Перевіркою архівних документів відділу громадянства ДКС встановлено, що Консульським відділом Посольства СРСР у Вашингтоні було прийнято рішення від 12.09.1991 року про задоволення клопотання про залишення на постійне проживання в США, про що громадянину ОСОБА_1 було направлено відповідне повідомлення.

Також, перевіркою архівних документів було виявлено, що згідно з чинним на той час законодавством України 26.03.1996 гр. ОСОБА_1 подавав до МЗС заяву про визначення належності до громадянства України разом з необхідними документами.

Відповідно до пункту 2 статті 2 Закону України «Про громадянство України» в редакції від 14.10.1994 громадянами України є особи, які виїхали на законних підставах на постійне проживання до іншої країни за умов, якщо вони народилися чи довели, що постійно проживали в Україні до моменту виїзду за кордон, не перебувають у громадянстві інших держав і не пізніш як через п`ять років після набрання чинності цим Законом виявили бажання стати громадянами України.

На підставі підписаної 26.03.1996 власноруч заяви та поданих документів, належність до громадянства України було визначено та оформлено відповідну довідку N?539/1-230-96 від 26.03.1996 про те, що ОСОБА_1 є громадянином України.

На підставі цієї довідки було здійснено продовження терміну дії закордонного паспорта зразка СРСР НОМЕР_3 , виданого 03.08 1990, до 03.08.1995, а у подальшому оформлено інші паспорти громадянина України для виїзду за кордон, про які зазначено вище (а.с.107-144).

Як підтверджується листом Консульського відділу Міністерства закордонних справ Української РСР від 14 серпня 1991 року №521/2-132-91 на адресу Консульського відділу Посольства СРСР в США, за повідомленням радянських компетентних органів від 22 липня 1991 року громадянину СРСР ОСОБА_1 дозволено залишитися у США на постійне проживання (а.с.111).

Листом Управління внутрішніх справ Полтавської області від 12 липня 1991 року №10/1024 на адресу консульського відділу МЗС УРСР повідомлено, що громадянину СРСР ОСОБА_1 рішенням УВС Полтавської області дозволено залишитися в США на постійне проживання (а.с.110).

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Заявник просить суд встановити факт його не проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та на 13 листопада 1991 року «з тих підстав та з метою, що ДМС Полтавської області має некоректну інформацію щодо дат його не проживання постійно в Україні, та що цей факт істотно впливає на коректне визначення його громадянського стану та виправлення помилок ліквідованих органів попередників» (як зазначено в його заяві).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 26 березня 1996 року на адресу Президента України ОСОБА_2 заявник просив визначити його належність до громадянства України. При цьому підстави для визначення його належності до громадянства України ОСОБА_1 не зазначив (а.с.131).

Згідно довідки від 26 березня 1996 року №539/1-230-96, Міністерство закордонних справ України засвідчує, що у відповідності з Законом України «Про громадянство України», який набрав чинності 13 листопада 1991 року, ОСОБА_1 є громадянином України. Підстава визначення належності до громадянства України: за народженням (а.с. 129)

З долучених до справи доказів вбачається, що підставою визначення належності до громадянства України ОСОБА_1 не було проживання на території України на день проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року чи на день набрання чинності Законом України «Про громадянство» 13 листопада 1991 року.

Тому встановлення факту не проживання на території України ОСОБА_1 у вказаний період не потягне для нього виникнення, припинення або зміну правовідносин.

Зазначений факт також жодним чином не вплине на приналежність ОСОБА_1 до громадянства України.

Оскільки згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, а від факту проживання або не проживання ОСОБА_1 на території України у вказаний період не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника, такий факт встановленню в судовому порядку не підлягає.

Звертаючись до суду з даною заявою та підтримуючи її в судовому засіданні, заявник обґрунтовував необхідність встановлення даного факту також необхідністю доведення безпідставного віднесення його до громадянства України.

Але, оскільки позивач віднесений до громадянства України з інших підстав, а саме за народженням та як особа, що не має громадянства іншої країни, встановлення факту не проживання заявника на території України 24 серпня 1991 року на момент проголошення незалежності України та його постійного не проживання на території України 13 листопада 1991 року на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство» не потягне за собою виникнення, зміну або припинення правовідносин, особистих чи майнових прав заявника.

Крім того, в судовому засіданні 08 червня 2026 року заявник суду повідомив, що він звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до УДМС України в Полтавській області. І для врахування при розгляді даної справи йому необхідно рішення суду про встановлення факту не проживання у визначені періоди на території України.

Про неможливість встановлення в судовому порядку обставин для використання як доказів в іншій справи неодноразово в своїй практиці наголошував Верховний Суд.

Так, 20 січня 2025 року Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційної цивільного суду у справі №296/12456/23, провадження №61-2165сво24 у постанові від 20 січня 2025 року прийшов до висновку про наявність підстав для відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах,викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 березня 2024 року у справі № 296/6169/23, провадження № 61-12472св23, та сформулював висновки про застосування норм права, зазначивши таке.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Правом на звернення до суду з позовом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи законних інтересів та, відповідно, таке цивільне право або інтерес може бути захищено судом у спосіб, який, зокрема, не суперечить законодавству, договору та має бути ефективним.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду.

Але оскільки заявник ОСОБА_1 необхідність встановлення факту не проживання на території України у визначені періоди обґрунтовує не тільки необхідністю надання рішення в іншу судову справу, але і необхідністю доведення безпідставного віднесення його до громадянства України, суд приходить до висновку, що зазначена заява ОСОБА_1 про вставлення юридичного факту підлягає розгляду по суті з ухваленням рішення про відмову в задоволенні такої заяви.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту не проживання в Україні у визначений період - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

заявник ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ,

заінтересована особа Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, адреса: м. Полтава, пров. Шкільний, 6. Код ЄДРПОУ 37829297.

Повне судове рішення складено 12.06.2026 року.

Головуючий О.А.Самсонова