Ухвала суду № 137370803, 11.06.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/15544/25

Провадження 1-кп/524/330/26

УХВАЛА

11.06.2026 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області

у складі колегії суддів : головуючого судді: ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі: ОСОБА_4

за участю прокурора: ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ОСОБА_9

обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Кременчука Полтавської області в режимі відеоконференції об`єднане кримінальне провадження відносно вчинення ОСОБА_10 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, ОСОБА_14 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.306, ч.2 ст.307 КК України, ОСОБА_13 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

10.06.2026 року в провадження Автозаводського районного суду м.Кременчука надійшли клопотання прокурора Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у виді тримання під вартою, в яких він зазначає, що: просить суд продовжити строк дії запобіжного заходу обвинуваченим:

- ОСОБА_10 у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави, так як вважає, що існують ризики передбачені ст.177 КПК України, що ОСОБА_10 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених в даному кримінальному провадженні, оскільки скоїла особливо тяжкий злочин, а також може вчинити інші кримінальні правопорушення, вона ніде не працює, немає офіційних джерел доходів і збут наркотичних речовин для неї може бути джерелом доходу, немає міцних соціальних зв`язків .

- ОСОБА_11 у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави, в якому зазначив, що існують ризики передбачені ст.177 КПК України, що ОСОБА_11 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених в даному кримінальному провадженні, оскільки скоїла особливо тяжкий злочин, а також може вчинити інші кримінальні правопорушення, так як вона ніде не працює, немає офіційних джерел доходів,немає міцних соціальних зв`язків, обвинувачена ОСОБА_11 раніше притягалась до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин за ст. 307 ч.2 КК України, 17.10.2023 року була умовно - достроково звільнена від відбування покарання, на шлях виправлення не стала .

- ОСОБА_14 у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави, в якому зазначив, що існують ризики передбачені ст.177 КПК України, що ОСОБА_14 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених в даному кримінальному провадженні, оскільки скоїв особливо тяжкий злочин, а також може вчинити інші кримінальні правопорушення, так як він ніде не працює, немає офіційних джерел доходів;

- ОСОБА_12 у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, без визначення розміру застави , в якому зазначив, що існують ризики передбачені ст.177 КПК України, що ОСОБА_12 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених в даному кримінальному провадженні, оскільки скоїв особливо тяжкий злочин, а також може вчинити інші кримінальні правопорушення, так як він ніде не працює, немає офіційних джерел доходів, раніше притягався до кримінальної відповідальності за ст.307 ч.2,3, ст.311 ч.3 КК України;

- ОСОБА_13 у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, з визначенням застави у розмірі визначеному ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 27.04.2026 року, в якому зазначив, що існують ризики передбачені ст.177 КПК України, що ОСОБА_13 може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених в даному кримінальному провадженні, оскільки скоїв тяжкий злочин, а також може вчинити інші кримінальні правопорушення, так як він ніде не працює, немає офіційних джерел доходів.

10.06.2026 року в провадження Автозаводського районного суду м. Кременчука надійшло клопотання від захисника ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_13 з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час , так як обвинувачений ОСОБА_13 визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні у зв`язку з чим звернувся до прокурора з клопотанням про укладення угоди про визнання винуватості , у нього є міцні соціальні зв`язки , це сім`я , а саме донька , яка навчається у вищому навчальному закладі ,постійне місце проживання : АДРЕСА_1 , крім того , ОСОБА_13 раніше працював в ПП «Ерком» сантехніком в період з 01.01.2024 року по 20.01.2025 року , позитивно характеризувався і на теперішній час вищезазначене підприємство готове працевлаштувати ОСОБА_13 на постійну роботу , на посаду сантехніка із заробітною платою 10000 грн.

11.06.2026 року в провадження Автозаводського районного суду м. Кременчука надійшло клопотання від захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з використанням електронного засобу контролю , оскільки вона вважає, що ризики , передбачені ст. 177 КПК України , на які вказує прокурор перестали існувати , так обвинувачений ОСОБА_12 має постійне місце проживання , щиро розкаюється в скоєному , визнає вину , готовий активно сприяти розкриттю злочину , готовий надати матеріальну допомогу ЗСУ , зобов`язується встати на шлях виправлення та не збирається повторювати своїх помилок .На підставі вищевикладеного захисник ОСОБА_8 вважає , що зміна запобіжного заходу ОСОБА_12 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з використанням електронного засобу контролю зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_12 та може запобігти ризикам , які зазначені прокурором , а саме переховуванню від суду і вчинення нового кримінального правопоуршення.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримав заявлені ним клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим, наполягав на їх задоволенні. Заперечує проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_13 з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час та захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з використанням електронного засобу контролю, так як ризики , передбачені ст. 177 КПК України, які зазначені ним в клопотаннях , для продовження тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_13 та ОСОБА_12 не зменшились і продовжують існувати по теперішній час .

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, захисника ОСОБА_6 який заперечує проти задоволення клопотання прокурора, так як ризики передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені та є не актуальними, просить суд при продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_10 , визначити розмір застави, оскільки обвинувачена страждає серцево- судинними захворюваннями, від органів досудового розслідування не ухилялась і зазначені прокурором ризики є припущеннями,захисника ОСОБА_9 , який заперечує проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_11 просить суд визначити розмір застави при продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_11 , оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, захисника ОСОБА_7 , яка заперечує проти задоволення клопотання прокурора, просить суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_14 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені,він має постійне місце проживання , захисника ОСОБА_8 , яка підтримала заявлене нею клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з використанням електронного засобу контролю, заперечує проти задоволення клопотання прокурора, оскільки ризики передбачені ст.177 КПК України перестали існувати і прокурором не доведені, вважає що це є припущенням прокурора, так як обвинувачений ОСОБА_12 має місце проживання, має джерело доходу у виді спільного бізнесу з його матір`ю ОСОБА_16 і не має наміру вчиняти інші кримінальні правопорушення чи переховуватись від суду, тому заперечує проти задоволення клопотання прокурора, думку обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , які підтримують думку своїх захисників відносно клопотання прокурора про продовження їм запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обвинуваченого ОСОБА_13 , який заперечує проти задоволення клопотання прокурора про продовження йому дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, так як він має постійне місце проживання , міцні соціальні зв`язки , проживає з донькою , раніше працював в ПП «Ерком» сантехніком, який надав адвокату довідку , що готове його знову працевлаштувати сантехніком , також він вину визнає повністю , має намір укласти угоду про визнання винуватості із прокурором , клопотання захисника ОСОБА_15 про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час підтримує . Захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , клопотання захисника ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_13 з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час та захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_12 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з використанням електронного засобу контролю підтримують у повному обсязі , наполягають на їх задоволенні. Захисник ОСОБА_8 клопотання захисника ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_13 з тримання під вартою на домашній арешт у нічний час підтримує у повному обсязі , наполягає на його задоволенні, приходить до наступних висновків.

Згідно із ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно дост. 178 КПК Українита практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, ряд інших обставин та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Положеннями ч. 1ст. 183 КПК Українивизначено: тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.

Слід враховувати вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.

Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, - має бути спів розмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18КПК України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини та роз`яснень Пленуму ВСУ (Постанова N 4 від 25.04.2003 р. "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства"), тримання під вартою направлено на полегшення здійснення правосуддя та забезпечення громадського порядку та обирається як запобіжний захід при наявності підстав вважати, що інші (більш м`які) запобіжні заходи, можуть не забезпечити виконання підозрюваним (обвинуваченим) обов`язків та його належної поведінки.

Ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ "Панченко проти Росії"). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ "Бекчиєв проти Молдови").

Врахування тяжкості злочину має раціональний зміст, оскільки тяжкість свідчить про ступінь суспільної небезпечності особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризики ухилення підозрюваного від слідства, суду (рішення ЄСПЛ "W проти Швейцарії").

У справі "Москаленко проти України" ЄСПЛ зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Аналогічно у справі "Ілійков проти Болгарії" N 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначено, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Рішенням ЄСПЛ "Клоот проти Бельгії" визначено: "Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться".

Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Із ухвали Автозаводського районного суду м.Кременчука від 29.04.2026 року вбачається , що відносно обвинуваченого ОСОБА_12 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави

ОСОБА_12 обвинувачується у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, які у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких, у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_12 винним, останньому загрожує покарання за ст.306 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, за ст.307 ч.3 КК України у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна .

На переконання суду, відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений ОСОБА_12 може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, ризик впливати на свідків , ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого ОСОБА_12 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів, може вдатися до відповідних дій.

В контексті даного питання суд враховує практику ЄСПЛ згідно з якою суд звертає увагу, що тяжкість покарання, якому може бути підданий обвинувачений, є суттєвим елементом, що може вказувати на існування вказаного ризику, адже суворість можливого покарання може спонукати особу до втечі. В той же час, для того щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: відомості про особу обвинуваченого, його характеристику як члена суспільства, наявність місця проживання, професії, прибутку, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

На думку суду вказана обставина у поєднанні із відомостями про особу обвинуваченого ОСОБА_12 , який не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку , офіційно не працевлаштований, що вказує на відсутність міцних соціальних зв`язків у обвинуваченого. Вказані обставини не виключають можливість застосування до останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і в даному випадку не є гарантією запобігання вказаним ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_12 може переховуватись від суду, про що свідчать спосіб та суспільна небезпека вчинених ним кримінальних правопорушень, строк покарання який йому загрожує в разі визнання винуватим. Також, обвинувачений ОСОБА_12 раніше судимий 13.12.2021 року Октябрським районним судом м. Полтави за ст. 307 ч.2,3, 311 ч.3 КК України до 9 років позбавлення волі із конфіскацією майна на шлях виправлення не встав , та, у разі перебування на волі, матиме можливість продовжити вчинення злочину або уникнути кримінальної відповідальності шляхом залишення території України.

Ризик незаконного впливу на свідків зберігається до отримання показань вказаних осіб безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, а тому не виключена ймовірність того, що обвинувачений ОСОБА_12 не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Таким чином подальше існування наведених ризиків виправдовує необхідність продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобігання спробам перешкоджати правосуддю та встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому з метою запобігти спробам обвинуваченого ОСОБА_12 , переховуватися від суду,незаконно впливати на свідків , вчинити інше кримінальне правопорушення , а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, беручи до уваги , що наведеним ризикам неможливо запобігти шляхом зміни запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою ще на 60 днів, оскільки судове провадження неможливо завершити до його спливу.

Твердження сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України не знайшли свого підтвердження під час вирішення питання про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.

Об`єктивних даних, які б свідчили що вказаний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено.

А тому, виходячи з наведеного, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою є виправданим, оскільки цього вимагають інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу вважає суд не буде гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_12 своїх процесуальних обов`язків.

Колегія суддів вважає, що обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти його втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов`язків, а тому доводи обвинуваченого та його захисника ОСОБА_8 про можливість звільнення його з під варти, не є слушними.

Таким чином, колегія суддів вважає необхідним продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_12 на 60 днів, а саме з 11.06.2026 року до 09.08.2026 року включно, як єдиний запобіжний захід, здатний на даному етапі кримінального провадження забезпечити досягнення цілей, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Згідно п.5 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Колегія суддів, відповідно до положень п.5 ч.4 ст. 183 КПК України, вважає не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу, так як, обвинуваченому ОСОБА_12 пред`явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів,

При розгляді клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів відносно обвинуваченої ОСОБА_10 суд приходить до наступних висновків:

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Як вбачається із ухвали Автозаводського районного суду м.Кременчука від 29.04.2026 року відносно обвинуваченої ОСОБА_10 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Обвинуваченій ОСОБА_10 висунуте обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, які у відповідності до ст. 12 КК України є тяжким та особливо тяжкими злочинами,суд враховує особу обвинуваченої, яка на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку не має, до затримання офіційно ніде не працювала, тобто не мала офіційних джерел до існування, у зв`язку з чим може вчинити інше кримінальне правопорушення, суд також враховує її стан здоров`я, матеріальне становище, і тому вважає , що запобіжний захід у виді утримання під вартою є обґрунтованим, відповідає особі обвинуваченої, характеру та тяжкості діянь, які їй інкримінуються, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, як переховуванню обвинуваченої ОСОБА_10 від суду, незаконному впливу обвинуваченої на свідків та інших обвинувачених в цьому кримінальному провадженні, вчинення нею іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому вона обвинувачується, так і перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, ризики чого є реальними та дійсними. А обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної поведінки обвинуваченої в процесі розгляду кримінального провадження в суді. До того ж, жодних обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченій ОСОБА_10 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тим більше в умовах правового режиму воєнного стану.

Викладене в сукупності свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що за матеріалами даного кримінального провадження стосовно обвинуваченої ОСОБА_10 існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Вказані ризики, які враховувались судом при продовжені обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час судового розгляду кримінального провадження не відпали.

Згідно п.5 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів

Оскільки обвинуваченій ОСОБА_10 пред`явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тому суд вважає не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу,а тому клопотання захисника ОСОБА_6 в цій частині не підлягає задоволенню.

За вказаних вище обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та доцільність продовження обвинуваченій ОСОБА_10 строку тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, а саме з 11.06.2026 року до 09.08.2026 року включно

При розгляді клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави відносно обвинуваченої ОСОБА_11 суд приходить до наступних висновків, що ОСОБА_11 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, які у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких, у разі визнання обвинуваченої ОСОБА_11 винуватою, останній загрожує покарання за ст. 306 ч.2 КК України у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, за ст.307 ч.3 КК України у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, знаходячись на волі вона може незаконно впливати на обвинувачених та свідків у кримінальному провадженні, які не допитані судом і з якими вона проживає в одному місті,також суд враховує особу обвинуваченої, яка на утриманні неповнолітніх дітей та осіб похилого віку немає, ніде не працює, тобто не має офіційних джерел для існування, раніше судима за ст. 307 ч.2 КК України, 17.10.2023 року була умовно - достроково звільнена від відбування покарання, але на шлях виправлення не встала, судом враховується і стан здоров`я та матеріальне становище обвинуваченої, та з метою запобіганням ризикам, що передбачені ст.177 КПК України, а саме запобіганням спробам обвинуваченої переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, суд вважає недостатнім застосування відносно обвинуваченої більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, а тому відносно обвинуваченої ОСОБА_11 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відносно клопотання захисника ОСОБА_9 про застосування до обвинуваченої ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави, то суд вважає, воно не підлягає задоволенню виходячи з наступного:

Згідно п.5 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Оскільки обвинуваченій ОСОБА_11 пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.27, ч.3 ст.307, ч.2 ст.306 КК України, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тому суд вважає не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу.

З урахуванням викладенного, суд приходить до висновку про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_11 строком на 60 днів, а саме з 11.06.2026 року до 09.08.2026 року включно.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_14 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, згідно з вимогами ст.178 КПК України суд оцінює суспільну небезпечність та тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_14 обвинувачується, а висунуте обвинувачення останньому у вчиненні особливо тяжких злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших кримінальних правопорушеннях проти здоров`я населення, при обранні відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доведено відповідно до ст.194 КПК України наявність достатніх підстав вважати, що існують передбачені ст.177 КПК України ризики, та недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання зазначеним ризикам, оскільки обвинувачений ОСОБА_14 знаходячись на волі може продовжувати злочинну діяльність та перешкоджати встановленню істини по кримінальному провадженню, так як він офіційно не працює, немає постійного джерела існування, тому знаходячись на волі ОСОБА_14 може незаконно впливати на свідків та інших обвинувачених, а для запобігання вказаним ризикам, суд вважає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_14 слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме з 11.06.2026 року до 09.08.2026 року включно.

Відносно клопотання захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_14 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, то суд, вважає, що вказані прокурором ризики, з моменту обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та до цього часу, не перестали існувати та істотно не зменшуються через наявність у ОСОБА_14 постійного місця проживання і відсутність судимості, а також інших даних про особу обвинуваченого, на які вказує захисник.

За вище зазначених судом обставин, застосування більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, з огляду на серйозність висунутого обвинувачення ОСОБА_14 та суспільний інтерес, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та не буде сприяти повному та об`єктивному встановленню істини у справі протягом розумного строку, а захисником не наведено в клопотанні доводів які б переконали у зворотному.

Згідно п.5 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Оскільки обвинуваченому ОСОБА_14 пред`явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тому суд вважає не визначати у даному кримінальному провадженні при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заставу.

З урахуванням викладенного, суд приходить до висновку про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_14 строком на 60 днів, а саме з 11.06.2026 року до 09.08.2026 року включно.

При розгляді клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави встановленої ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 29.04.2026 року у розмірі 35 (тридцяти п`яти ) прожиткових мінімумів для працездатних осіб відносно обвинуваченого ОСОБА_13 суд приходить до наступних висновків:

Згідно з ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим п.п.1-5 ч.1 цієї статті.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч. 5 ст. 9 КПК України.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Як передбачено ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

За даних обставин суд має встановити чи є найсуворіший запобіжний захід тримання під вартою, пропорційним та адекватним засобом забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого; чи наявні ризики на підтвердження необхідності його подальшого застосування та чи доведена прокурором та обставина, що більш м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 27.03.2018 у справі «Войкін та інші проти України» зазначив, що з метою дотримання пункту 1 статті 5, тримання від вартою, яке розглядається, в першу чергу має бути «законним», у тому числі з дотриманням встановленого законом порядку; у зв`язку з цим Конвенція, по суті, відсилає до національного законодавства та встановлює обов`язок забезпечувати дотримання його матеріальних і процесуальних норм. Проте, вона також вимагає, щоб будь-яке позбавлення свободи відповідало меті статті 5, а саме захисту осіб від свавілля. Крім того, тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що воно може бути виправдане лише тоді, коли були розглянуті інші, менш суворі заходи, і вони були визнані недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, які можуть вимагати тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідності позбавлення свободи вимогам національного законодавства недостатньо; воно також має бути необхідним за конкретних обставин.

Під час розгляду клопотання прокурором доведено наявність підстав вважати, що існують ризики передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик того, що ОСОБА_13 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Суд враховує, що ризик впливу на свідків в даному випадку має важливе значення і він не відпав. Проте, суд вважає, що прокурором в ході розгляду клопотання не доведено того, що встановленим судом ризикам неможливо запобігти шляхом застосування інших, більш м`яких запобіжних заходів.

Суд приходить до висновку , що з урахуванням стадії розгляду кримінального провадження, наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків,те , що він проживає разом з повнолітньою донькою ,якій допомагає матеріально,його колишня дружина померла, має місце реєстрації та місце постійного проживання, згідно характеристики керівника ПП «Ерком» ОСОБА_17 від 06.05.2026 року , в якому працював ОСОБА_13 з 01.01.2024року по 20.01.2025 року , на посаді сантехніка характеризується позитивно , також згідно довідки ПП »Ерком» ( а.с. 125 т.7) приватне підприємство «Ерком» готове працевлаштувати ОСОБА_13 на постійну роботу на посаду сантехніка із зарплатою в 10000 грн., подав на ім`я прокурора клопотання про укладення з ним угоди про визнання винуватості , вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнає, тому колегія суддів вважає , що на теперішній час відсутні обставини для застосування до ОСОБА_13 найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою .

Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України,якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу прокурор не доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризику чи ризикам, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.

На підставі вищевикладеного , суд приходить до висновку , що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню , а клопотання захисника ОСОБА_15 про зміну обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на домашній арешт у нічний час підлягаю задоволенню.

Виконуючи вимоги ст. 178,331 ч.3 КПК України ,змінити обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, поклавши на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Так, статтею 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Також домашній арешт є досить суворим запобіжним заходом, який фактично прирівнюється до тримання під вартою, оскільки частиною сьомою статті 72 КК України визначає, що домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Окрім того, суд враховує, що згідно із рішенням ЄСПЛ від 4 липня 2019 року у справі «Корбан проти України», а саме пунктом 138, домашній арешт вважається з огляду на його рівень та суворість позбавленням волі у розумінні цього положення.

Відповідно до вимог ст. 194 ч.5 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_13 наступні обов`язки:

- не залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22 год.00 хв. по 07год.00 хв. наступної доби;

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

-не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає та перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

-утриматись від спілкування із свідками по справі;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_13 що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники органу національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії ухвали визначити до 09.08. 2026 року включно .

Враховуючи вказані обставини суд вважає, що такий запобіжний захід як домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченим ОСОБА_13 процесуальних обов`язків під час судового розгляду кримінального провадження , в тому числі в умовах контролю з боку працівників органу Національної поліції.

Керуючись ст.ст. 176,177,178, 181, 184, 194 ч.5 , 331 ч.1,3, 369, 372, 392, 394 ч.5, ст. 395 ч.2 п. 1-1 КПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

Клопотання, заявлене прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 у виді тримання під вартою задовольнити.

Клопотання, заявлене прокурором Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_5 про продовження запобіжного заходу відносноОСОБА_13 у виді тримання під вартою задовольнити частково .

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів, а саме з 11.06.2026 року до 09.08.2026 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів, а саме з 11.06.2026 року до 09.08.2026 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 60 днів, а саме з 11.06.2026 року до 09.08.2026 року включно.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на 60 днів, а саме з 11.06.2026 року до 09.08.2026 року включно.

Клопотання захисника ОСОБА_15 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_13 з тримання під вартою на домашній арешт задовольнити .

Змінити обвинуваченому ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_13 наступні обов`язки:

- не залишати місце свого постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 22 год.00 хв. по 07год.00 хв. наступної доби;

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

-не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає та перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

-утриматись від спілкування із свідками по справі;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_13 що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники органу національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії ухвали визначити до 09.08. 2026 року включно .

Направити копію ухвали про зміну обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт для виконання та контролю до національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_13 .

Зобов`язати Полтавське районне управління поліції ГУНП в Полтавській області( м.Полтава , вул. Сковороди , 2б. ) відповідно до ч. 4 ст. 181 КПК України після постановки на облік обвинуваченого ОСОБА_13 негайно повідомити про це Автозаводський районний суд м. Кременчука.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про визначення розміру застави при продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_9 про визначення розміру застави при продовженні строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_11 , захисника ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_14 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, захисника ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому ОСОБА_12 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із носінням електронного засобу контролю - відмовити .

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення обвинуваченими, їх захисниками, законними представниками, прокурором.

Головуючий суддя: ОСОБА_18

Судді:

ОСОБА_19