Рішення № 137370669, 15.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/10604/24

Провадження № 2/369/1534/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Глущенко С.В.

представника третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «БАДМ» про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права власності на земельні ділянки,

встановив:

У червні 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що право власності позивача на земельні ділянки виникло ще у 2004 році на підставі договору міни, який було посвідчено 21.09.2004 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Апишковою З.І. та зареєстровано в реєстрі за №5355. Надалі право власності позивача було посвідчене державним актом на право власності на землю серії ЯГ №157893 від 19.07.2006, зареєстрованим у встановленому законом порядку. Позивач також посилається на те, що після набуття права власності він здійснював усі дії, характерні для власника земельної ділянки, а саме: замовив документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі, а також сплачував земельний податок, починаючи з 2005 року.

Разом із тим, 19.01.2023 державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київської області були видані свідоцтва про право на спадщину на ім`я ОСОБА_4 щодо спірних земельних ділянок, незважаючи на те, що на момент відкриття спадщини вони вже не належали спадкодавцю. На підставі вказаних свідоцтв за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на земельні ділянки.

У подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 3222485800:02:002:0043 відчужена на користь ОСОБА_5 за договором купівлі-продажу від 21.01.2023, а надалі після об`єднання з іншими земельними ділянками відчужена на користь ТОВ «БАДМ» за договором купівлі-продажу від 12.05.2023.

Просить визнати недійсним:

свідоцтво про право на спадщину №2-38,яке було видано 19.01.2023 державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київської області Білінець О.П.;

свідоцтво про право на спадщину №2-47,яке було видано 19.01.2023 державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київської області Білінець О.П.;

свідоцтво про право на спадщину №2-41,яке було видано 19.01.2023 державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київської області Білінець О.П.;

свідоцтво про право на спадщину №2-44,яке було видано 19.01.2023 державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київської області Білінець О.П.;

визнати право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальної площею 2,4300 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташоване за адресою: Київська область, Бучанський район, Святопетрівська сільська рада, кадастровий номер 3222485800:02:002:0017;

визнати право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,3695 га, цільове призначення- для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташоване за адресою: Київська область, Бучанський район, Святопетрівська сільська рада, кадастровий номер 3222485800:02:002:0043.

Ухвалою Києво-Святошинського суду Київської області від 25 червня 2024 року відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 216 від 17.01.2025 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/10604/24 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 20.01.2025 року вказану справу передано на розгляд судді Пінкевич Н.С.

Ухвалою Києво-Святошинського суду Київської області від 27 січня 2025 року справу прийнято до провадження судді Пінкевич Н.С., призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського суду Київської області від 22 квітня 2025 року закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду.

Ухвалою Києво-Святошинського суду Київської області від 07 травня 2025 року частково задоволено заяву позивача, накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером: 3222485800:02:002:0017; загальною площею 2,43 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Бучанський район, Святопетрівська сільська рада, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2682725732080.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги.

У судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з`явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений належним чином, причини неявки не повідомив.

Представник третьої особи - Ковальчук Вікторія Олегівна, Глущенко С.В. проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи ТОВ «БАДМ», Коток М.Ю. проти позову заперечував, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно ч. 8ст.178ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ч. 5ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справу суди першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124Конституції України та статті 3ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені у заявах по суті спору, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши докази у їх сукупності відповідно до вимог статей 76-81 ЦПК України, дійшов наступного висновку.

При розгляді справи судом встановлено, що 21 вересня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було укладено договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Апишковою З.І. та зареєстрований у реєстрі за №5355.

Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_6 передав у власність ОСОБА_3 земельну ділянку загальною площею 2,7995 га, розташовану на території Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, яка складалася із земельної ділянки площею 2,4300 га з кадастровим номером 3222485800:02:002:0017 та земельної ділянки площею 0,3695 га з кадастровим номером 3222485800:02:009:0043, натомість отримав у власність квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до Договору міни ОСОБА_6 поміняв належну йому земельну ділянку площею 2,7995 га, що знаходиться на території Петрівської сільської Ради Києво-Святошинського району Київської області на належну ОСОБА_3 квартиру під АДРЕСА_1 .

Вказана земельна ділянка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та складається з: сільськогосподарських угідь 2,7995 га (ріллі 2,4300 га, багаторічних насаджень 0,3695 га)

Спірна земельна ділянка належала ОСОБА_6 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯБ № 032304, виданого Києво-Святошинською районною державною адміністрацією 20 серпня 2004 року на підставі розпорядження цієї ж адміністрації від 09.08.2004 р. за № 298, який зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 524360/2059.

Відповідно до державного акту серії ЯБ № 032304 від 20.08.2004 земельна ділянка складається з двох земельних ділянок: земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 2,4300 га з кадастровим номером 3222485800:02:002:0017, та земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,3695 га з кадастровим номером 3222485800:02:009:0043.

22 вересня 2004 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , який діяв за довіреністю від імені позивача, склали заяву, що ними проведені повні розрахунки за договором міни земельної ділянки, що знаходиться на території Петрівської сільської Ради Києво- Святошинського району Київської області на квартиру АДРЕСА_1 . І сторони не мають претензій одна до одної, підписи на заяві були засвідчені приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Апишковою З.І..

Також встановлено, що 19 липня 2006 року Києво-Святошинський районний відділ земельних ресурсів на підставі договору міни від 21.09.2004 № 5355 видав позивачу Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 157893, загальною площею 2,7995 га, що знаходиться у Києво-Святошинському районі, Петрівська сільська рада, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та яка складається з двох земельних ділянок: земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 2,4300 га з кадастровим номером 3222485800:02:002:0017, та земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,3695 га з кадастровим номером 3222485800:02:009:0043.

Державний акт серії ЯГ № 157893 від 19.07.2006 р. було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів за № 010632900506, що відповідало діючому на той період часу Тимчасовому порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Державного комітету по земельних ресурсах 02.07.2003 № 174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 за N 641/7962 та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 N 43, зареєстрованої Мін`юстом України 04.06.1999 за N 354/3647, що підтверджує виконання Позивачем встановлених діючим на той час законодавством вимог при реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.

У 2009 році на замовлення Позивача ДП «Київський інститут землеустрою» було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), переданої у власність гр. ОСОБА_3 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Петрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

На підставі наданих сторонами доказів суд приходить до висновку, що після укладення договору міни позивач фактично володів та користувався спірними земельними ділянками, замовляв документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також систематично сплачував земельний податок, починаючи з 2005 року. Будь-яких доказів відповідач та треті особи на спростування вище вказаних доказів та доводів не надали, не заявили клопотань про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні. По суті обмежились лиш усними запереченнями.

Також встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.04.2024р. 19 січня 2023 ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на: - 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер 3222485800:02:002:0017; загальною площею 2,43 га, що знаходиться за адресою у Київська обл., Бучанський р-н, Святопетрівська сільська рада на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 2-38, виданого 19.01.2023 державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Білінець О.П.; а також - 1/2 земельної ділянки, кадастровий номер 3222485800:02:002:0017; загальною площею 2,43 га, що знаходиться за адресою у Київська обл., Бучанський р-н, Святопетрівська сільська рада на підставі свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 2-47, виданого 19.01.2023 державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Білінець О.П..

Свідоцтво про спадщину № 2-38 від 19.01.2023 було видано державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Білінець О.П. після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцями якого є син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дружина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..

Також 19.01.2023 р. державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Білінець О.П. було видано свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 2-47, згідно з яким: «..на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , є її син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 …Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: 1/2 (однієї другої) частини земельної ділянки, загальною площею 2,4300 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), що розташована за адресою: Київська область, Бучанський район, Святопетрівська сільська рада, кадастровий номер: 3222485800:02:002:0017, яка на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №032304, виданого Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 20.08.2004 року, на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державною адміністрації Київської області від 09.08.2004 року №298, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №52436/2059, належала чоловіку померлої - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , спадкоємицею якого була його дружина - ОСОБА_8 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав».

Також 19.01.2023 р. державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Білінець О.П. було видано 2 (два) свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 2-41 на 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:02:009:0043 та за реєстровим № 2-44 ще на 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:02:009:0043.

Тобто, відповідач фактично після смерті батьків, 19.01.2023 року став власником земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222485800:02:002:0017 та 3222485800:02:009:0043 (далі спірні ділянки), та які ще 21.09.2004 року його батько ОСОБА_6 відчужив позивачу.

Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у листі від 31.05.2024 за вих. № 29-10-0.2/21-5378/2-24, серед іншого, повідомило наступне: «Відповідно до даних програмного забезпечення ведення Державного земельного кадастру «Національна кадастрова система», а саме інформації про вчинені правочини, отриманої в результаті інформаційного взаємообміну від суб`єктів реєстрації речових прав на нерухоме майно наявні відомості про зареєстровані речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 3222485800:02:002:0017 - право власності за гр. ОСОБА_4 , дата державної реєстрації речового права - 19.01.2023, орган державної реєстрації прав - Вишнева державна нотаріальна контора, Бучанський районний нотаріальний округ; щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:02:009:0043 в результаті інформаційного взаємообміну надійшли відомості про зареєстровані речові права- право власності за гр. ОСОБА_5 , дата державної реєстрації речового права - 21.01.2023, орган державної реєстрації прав - Бучанський районний нотаріальний округ.

Також повідомили, що станом на даний час відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3222485800:02:009:0043 перебувають в архівному шарі Державного земельного кадастру внаслідок здійсненого поділу/об`єднання земельних ділянок.»

Встановлено, що 21.01.2023 р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:02:009:0043, який було посвідчено приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Новохатською І.Ю. та зареєстровано у реєстрі за № 34.

У подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 3222485800:02:009:0043 була об`єднана з декількома іншими земельними ділянками, яким було присвоєно новий кадастровий номер 3222485800:02:009:0073, що відповідає відомостям наданим ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у листі від 31.05.2024 за вих. № 29-10-0.2/21-5378/2-24, а також заяві від 10.03.2003, зробленої представником ОСОБА_5 ОСОБА_9 , та засвідченої приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Новохатською І.Ю. та зареєстрованої в реєстрі за № 168.

12 травня 2023 року між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАДМ» (код ЄДРПОУ 31816235) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222485800:02:009:0073, який було посвідчено Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Халявка Н.М. та зареєстровано в реєстрі за реєстровим № 1511.

Згідно частиною першою статті 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтями 1216 -1218 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З поданих сторонами доказів, суд приходить до висновку, що на день смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , до складу спадщини не входили земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 2,4300 га з кадастровим номером 3222485800:02:002:0017, та земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,3695 га з кадастровим номером 3222485800:02:009:0043.

Договір міни, який було укладено 21 вересня 2004 року між позивачем та ОСОБА_6 не було оскаржено.

Право власності позивача на земельні ділянки, право власності на які посвідчуються Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 157893 від 19.07.2006 р., а саме: земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 2,4300 га з кадастровим номером 3222485800:02:002:0017, та земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,3695 га з кадастровим номером 3222485800:02:009:0043, також не було оскаржено.

Частина перша статті 1301 ЦК України передбачає, що свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У ЦК України закріплено можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва).

Згідно із статтею 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18), від 14 травня 2018 року у справі № 296/10637/15-ц (провадження № 61-2448св18) та від 23 вересня 2020 року у справі № 742/740/17 (провадження № 61-23св18) викладено правові висновки, відповідно до яких свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року у справі № 209/1235/20 (провадження № 61-4279св23).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №385/321/20 від 05.09.2022 зазначено: «У приватному праві не передбачено нікчемності для свідоцтва про право на спадщину. В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва)…».

Відповідно до частин 1, 3 статті 132 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення Договору міни) угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення.

Стаття 131 ЗК України (у редакції, чинній на момент укладення Договору міни), передбачала, що громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Пунктом 4.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Державного комітету по земельних ресурсах 02.07.2003 № 174, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 за № 641/7962 (чинного на момент укладення договору міни), передбачалось, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Зважаючи на викладене, позивачем було виконано всі вимоги чинного на той час законодавства щодо державної реєстрації свого права власності на земельну ділянку. Докази протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин (яким є договір міни) є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей».

Разом з тим, при вирішенні спору суд враховує, що відповідач та треті особи, заперечуючи проти позову жодного доказу суду не надали, не повідомили суду про причини неможливості подати письмовий відзив на позов, докази на підтвердження своїх доводів, неможливість подати клопотання про витребування таких доказів у разі складнощів в їх отриманні. По суті обмежились лиш усними запереченнями, що стосувались обставин укладених договорів про набуття ними права власності на земельну ділянку та дотримання нотаріусом вимог чинного законодавства.

Посилання відповідачів на незалучення нотаріусів до участі у справі, не може бути самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки учасники справи мають також право подати суду клопотання про залучення третіх осіб. Крім того, жодних прав та обов`язків вирішений спір по суті не буде стосуватись прав чи обов`язків нотаріусів. Тому вимоги про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину недійсним підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 153 ЗК України (у чинній редакції) власник не може бутипозбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Частина 1 статті 321 ЦК України встановлює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 392 ЦК України встановлює, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійснені цивільних прав особа повинна додержуватись моральних засад суспільства.

Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності - одні з керівних засад цивільно-правового регулювання суспільних відносин, які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов`язків, а також права та інтереси інших учасників з метою недопущення їх порушення, закріплення можливості адекватного захисту порушеного права або інтересу.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи встановлені судом обставини та досліджені в судовому засіданні докази, протягом всього часу після укладення договору міни, позивач володів майном, відповідачі заперечують право власності позивача на спірні земельні ділянки, проведення об`єднання/поділ ділянок, тому позовні вимоги про визнання права власності на земельні ділянки є ефективним способом захисту порушеного права, тому суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення поданого позову.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення

Керуючись ст.ст.202-215,328,391, 655 ст.ст.12,81,141,200,206,263-265 ЦПК України,

ухвалив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог ОСОБА_5 , Товариство з обмеженою відповідальністю «БАДМ» про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом та визнання права власності на земельні ділянки задоволити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину № 2-38, яке було видано 19 січня 2023 року державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київської області Білінець Ольгою Павлівною.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину № 2-47, яке було видано 19 січня 2023 року державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київської області Білінець О.П.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину № 2-41, яке було видано 19 січня 2023 року державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київської області Білінець Ольгою Павлівною.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину № 2-44, яке було видано 19 січня 2023 року державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори Київської області Білінець Ольгою Павлівною.

Визнати право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 2,4300 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), що розташована за адресою: Київська область, Бучанський район, Святопетрівська сільська рада, кадастровий номер: 3222485800:02:002:0017.

Визнати право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку загальною площею 0,3695 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (01.01), що розташована за адресою: Київська область, Бучанський район, Святопетрівська сільська рада, кадастровий номер: 3222485800:02:009:0043.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Треті особи:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_4 .

Товариство з обмеженою відповідальністю «БАДМ», код ЄДРПОУ 31816235, адреса: Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул. Панікахи 2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 15 червня 2026 року.

СУДДЯ Наталія ПІНКЕВИЧ