Ухвала суду № 137370587, 10.06.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 940/448/23

Провадження № 4-с/364/12/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Голуб А.Л.,

за участю:

Заявниці (Стягувача) ОСОБА_1 ,

представника Заявниці Шахновського О.О.,

представника Боржника Сербінової А.А.,

інші учасники справи не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області в порядку, визначеному статтею 450 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність та дії державного виконавця у виконавчому провадженні № 75371998 (далі ВП № 75371998),

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі ЄСІТС) надійшла 28.04.2026 (зареєстрована в системі документообігу суду 29.04.2026) зазначена вище скарга ОСОБА_1 на бездіяльність та дії державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у ВП від № 75371998 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Володарським районним судом Київської області 31.05.2024 у справі № 940/448/23 про встановлення зустрічей Заявниці з малолітньою дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності її батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (Боржник), та будь-яких інших осіб (т. 1, а.с. 1-11.

У скарзі Заявниця просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі Дарницький відділ ДВС) Ковтун В.-М.С. у ВП № 75371998, яка полягає у невжитті передбачених законом заходів примусового виконання рішення суду після встановлення факту його невиконання;

2) зобов`язати згаданого державного виконавця застосувати передбачені законом заходи примусового виконання рішення суду, зокрема винести постанову про накладення штрафу на Боржника відповідно до статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» та здійснити попередження Боржника про кримінальну відповідальність за умисне невиконання судового рішення;

3) постановити окрему ухвалу суду, яку направити до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для вирішення питання щодо дисциплінарної відповідальності державного виконавця (т. 1, а.с. 8).

На обґрунтування перелічених вимог Заявниця (Стягувач) зазначає, що на виконанні Дарницького відділу ДВС у порядку примусового виконання перебуває названий вище виконавчий лист щодо її зустрічей з дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_3 та будь-яких інших осіб, з 10:00 кожного першого понеділка до 10:00 кожного другого понеділка місяця та з 10:00 кожного третього понеділка місяця до 10:00 кожного четвертого понеділка місяця безперервно за своїм місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому Боржника ОСОБА_3 судом було зобов`язано забезпечити надання дитини для зустрічей з матір`ю.

Так, 20.04.2026 державний виконавець з іншими учасниками виконавчого провадження прибули за місцем проживання Стягувача; виконавчі дії були розпочаті о 10:00 та завершено о 10:14. Виконавчі дії проведено за участі понятого ОСОБА_4 , інформація про присутніх відсутня. Відповідно до змісту акту Боржник забезпечив надання дитини до місця виконання, перешкод для спілкування зі Стягувачем не чинив. Державний виконавець зачитала сторонам висновок представника Дніпровського центру соціальних служб, який був присутній на минулих виконавчих діях, запитала, чи бажають сторони продовжувати виконавчі дії, Стягувач наполягала на їх продовженні. Дитина в свою чергу виражала свою відмову спілкуватись зі Стягувачем (матір`ю), просила поїхати додому. У зв`язку з наявним, засвідченим залученим психологом небажанням дитини спілкуватись з матір`ю необхідна згода Стягувача на психологічну роботу з дитиною.

Отже, зі змісту зазначеного Акту державного виконавця від 20.04.2026, як стверджує Заявниця, вбачається, що рішення суду фактично не було виконано, оскільки дитина не була передана матері для здійснення побачення відповідно до встановленого судом графіку, а тому побачення, передбачене судовим рішенням, не відбулося. Зазначеними діями та бездіяльністю державного виконавця порушено права Стягувача, що є підставою для звернення до суду. Заявниця вважає, що у цій справі державний виконавець фактично обмежився одноразовою фіксацією ситуації, що склалася під час проведення виконавчих дій, не розробивши жодної послідовної стратегії виконання судового рішення, не застосувавши передбачених законом заходів примусового впливу і не забезпечивши належної взаємодії з органами опіки та піклування. Такий підхід суперечить як вимогам національного законодавства, так і стандартам Європейського суду з прав людини щодо позитивного обов`язку держави забезпечити ефективний механізм виконання судових рішень у справах, що стосуються сімейних відносин. Фактично бездіяльність державного виконавця призводить до ситуації, за якої з плином часу право матері на спілкування з дитиною втрачає свій реальний зміст, а судове рішення, яке набрало законної сили, залишається декларативним.

Після задоволення заяви про відвід судді Ткаченка О.В. (ухвала від 18.05.2026, т. 1, а.с. 33-36) та заяви про самовідвід судді Моргун Г.Л. (ухвала від 21.05.2026, т. 1, а.с. 47-49) справу за протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2026 передано для розгляду у провадження судді Макаренко Л.А.

Ухвалою суду від 25.05.2026 відкрито провадження за скаргою, призначено справу до розгляду на 10.06.2026, встановлено учасникам справи строк для подання, за наявності, письмових заперечень проти скарги з посиланням на докази, якими вони обґрунтовуються, не пізніше 05.06.2026.

Ухвалою суду від 10.06.2026 задоволено заяви Заявника ОСОБА_1 , її представника адвоката Шахновського О.О., а також представника Боржника ОСОБА_3 адвоката Сербінової А.А., про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні 10.06.2026 Заявниця та її представник Шахновський О.О (ордер від 08.06.2026 серії ВН № 1723671) підтримали свої вимоги, викладені у скарзі, просили її задовольнити, посилаючись на обставини викладені у скарзі.

Доводи представника Боржника про те, що згаданий ордер є неналежним доказом у справі на підтвердження повноважень присутнього в засіданні суду представника Заявниці, оскільки у ньому зазначено, що правова допомога надається у «всіх судах України», замість окремо визначеного суду, у якому розглядається справа, суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (з подальшими змінами) ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням. Зокрема, за вимогами підпункту 12.4 пункту 12 цього Положення ордер має містити назву органу, в якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; при цьому під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

З огляду на наведені приписи Верховний Суд виснував, що вказівка в ордері у графі «Назва органу, в якому надається правова допомога» про те, що правова допомога надається у судах всіх інстанцій є достатнім та необхідним підтвердженням того, що адвокат уповноважений надавати правову допомогу клієнту та представляти його інтереси в будь-яких судах України а тому не вимагає уточнення/зазначення територіальної, інстанційної, предметної та суб`єктної юрисдикції судів (зокрема, постанови Верховного Суду від 19.08.2024 у справі № 591/6387/21, від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19, від 29.11.2021 у справі № 754/3233/20, від 03.08.2020 у справі № 428/3851/19, від 15.04.2020 у справі № 361/4347/17 тощо).

Боржник ОСОБА_3 у судове засідання 10.06.2026 не з`явився; подав до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС 05.06.2026 (зареєстровано в системі документообігу суду 08.06.2026) письмові заперечення проти задоволення скарги (т. 1, а.с. 101-250, т. 2, а.с. 1-28), підтримані в судовому засіданні його представником адвокатом Сербіновою А.А. (ордер від 22.08.2023 серії АІ № 1347255).

Зокрема, у своїх запереченнях проти скарги стороною Боржника стверджується, що скарга Качківської-Щербюк О.А. не підлягає задоволенню, оскільки дії державного виконавця у межах ВП № 75371998, на думку Боржника, повністю відповідають чинному законодавству, є системними та спрямованими на реальне виконання судового рішення, а твердження Заявниці про бездіяльність або неналежне виконання обов`язків є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються наявними доказами.

Так, ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 16.12.2025 відкрито провадження у цивільній справі № 755/21124/25 (провадження № 2/940/997/25) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення її батьківських прав відносно дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 13.05.2026 на виконання ухвали суду комісією з питань захисту прав дитини Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації здійснено розгляд питання про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно названої дитини, встановлено, що на тепер є недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , але встановлено застосування нею до дочки методів шкідливої материнської опіки.

На думку Боржника, скарга ОСОБА_1 побудована переважно на емоційних оцінках, припущеннях, маніпулятивних твердженнях та спробах перекласти відповідальність на всіх учасників виконавчих дій, окрім себе; Заявниця фактично намагається дискредитувати державного виконавця, психолога, представників органу опіки та піклування, а також результати проведених досліджень лише через те, що встановлені ними обставини не узгоджуються з її особистою позицією та уявою, що почуття любові дитини до неї можна здобути в примусовому порядку. При цьому Боржник стверджує, що ним неухильно, систематично та в повному обсязі забезпечується виконання рішення суду щодо надання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для зустрічей з матір`ю ОСОБА_1 у встановлені судом дні, години та у визначеному місці, що підтверджується актами, складеними державним виконавцем, у яких відсутні будь-які дані про невиконання ним рішення суду чи відмову від його виконання. Невиконання рішення з його боку ніколи не мало місця, а єдиним фактором, що унеможливлює результативність зустрічей, є виключно категоричне небажання самої дитини контактувати з матір`ю, що перебуває поза межами його впливу. Так само було і 20.04.2026, коли Боржник забезпечив надання дитини до місця зустрічі з матір`ю, але дитина відмовилась спілкуватись, просила про завершення виконавчих дій.

Тому Боржник просить відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 в повному обсязі, судові витрати покласти на Стягувачау (орієнтовний розмір витрат складає 20 000 грн), про що до суду 05.06.2026 (зареєстровано в системі документообігу суду 08.06.2026) подано також окрему заяву (т. 1, а.с. 93-94).

Представник Дарницького відділу ДВС головний державний виконавець Ковтун В-М.С. (довіреність у порядку передоручення від 30.07.2025, т. 1, а.с. 88) у судове засідання 10.06.2026 не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи належно повідомлені; до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС 05.06.2026 подала відзив (письмові заперечення) з проханням відмовити у задоволенні скарги Качківської-Щербюк О.А.; розгляд скарги проводити без участі представника Дарницького відділу ДВС; судові витрати, пов`язані з розглядом скарги покласти на Заявника (т. 1, а.с. 77-87).

Свої заперечення державним виконавцем мотивовано тим, що державний виконавець не наділений повноваженнями діяти виключно виходячи з позиції чи очікувань однієї зі сторін виконавчого провадження; його обов`язком є забезпечення повного, своєчасного і неупередженого виконання рішення суду із дотриманням прав та законних інтересів усіх учасників виконавчого провадження та захистом найкращих інтересів дитини.

Відділ зазначає, що державний виконавець не лише має право, а й зобов`язаний з`ясовувати всі обставини, які можуть впливати на виконання рішення суду, у тому числі шляхом направлення запитів до відповідних органів, залучення представників органів опіки та піклування, центрів соціальних служб, психологів та інших спеціалістів, висновки яких можуть мати значення для встановлення фактичних обставин виконавчого провадження. Саме з цією метою державним виконавцем направлялися відповідні запити, здійснювалося залучення уповноважених осіб та спеціалістів, а також збиралася інформація, необхідна для належного та об`єктивного встановлення причин і обставин, які виникали під час виконання судового рішення. Крім того, Відділ звертає увагу суду на те, що державний виконавець не може штучно створювати обставини виконання рішення суду або примушувати учасників виконавчих дій до певної поведінки поза межами наданих законом повноважень. Обов`язок державного виконавця полягає у вчиненні передбачених законом виконавчих дій, належній фіксації їх результатів та наданні оцінки встановленим обставинам відповідно до вимог законодавства. При цьому державний виконавець не вправі ігнорувати фактичні обставини, які були встановлені під час проведення виконавчих дій, зокрема обставини, пов`язані з поведінкою дитини, її психологічним та емоційним станом, а також висновки спеціалістів, які безпосередньо були залучені до проведення відповідних виконавчих дій. В іншому випадку дії державного виконавця не відповідали б принципам об`єктивності, повноти та неупередженості виконавчого провадження.

Відділ також зазначає, що матеріалами виконавчого провадження підтверджується систематичне вчинення державним виконавцем усіх необхідних та залежних від нього виконавчих дій, спрямованих на забезпечення виконання рішення суду. Державним виконавцем здійснювалися виїзди за місцем проведення виконавчих дій, складалися відповідні акти, витребовувалася необхідна інформація, направлялися запити до компетентних органів, залучалися відповідні спеціалісти та представники установ, а також вживалися інші заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Більше того, державний виконавець фактично вжив значно ширший комплекс заходів, ніж мінімально передбачено законодавством для цієї категорії виконавчих проваджень, що свідчить про його зацікавленість у реальному виконанні судового рішення та належному захисті прав усіх учасників виконавчого провадження. Отже, доводи скарги не підтверджуються матеріалами виконавчого провадження, не містять відомостей про конкретні порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» та фактично зводяться до незгоди Стягувача з оцінкою державним виконавцем встановлених обставин і прийнятими ним процесуальними рішеннями. За таких обставин підстав для визнання дій чи бездіяльності державного виконавця неправомірними, а також для задоволення скарги ОСОБА_5 не вбачається.

Відповідно до частини другої статті 450 ЦПК України неявка, зокрема, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належно повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали судової справи, а також електронні матеріали ВП № 75371998 за зазначеним у скарзі ОСОБА_1 ідентифікатором для повного доступу до інформації про виконавче провадження, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), суд, вирішуючи справу, виходить з такого.

Як встановлено судом за даними системи документообігу Володарського районного суду Київської області та Єдиного державного реєстру судових рішень у провадженні судів перебуває цивільна справа № 940/448/23 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Тетіївської міської ради, Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.

У межах названої цивільної справи Позивачем за первісним позовом було подано заяву про забезпечення позову (провадження № 2-з/364/7/23), що задоволена частково постановою Київського апеляційного суду від 18.03.2024, а саме встановлено, що тимчасово до набранням рішенням суду про визначення місця проживання дитини законної сили, забезпечити позов шляхом встановлення зустрічей ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без присутності батька ОСОБА_3 та будь-яких інших осіб, з 10-00 години кожного першого понеділка місяця до 10-00 годину кожного другого понеділка місяця та з 10-00 години кожного третього понеділка місяця до 10-00 годину кожного четвертого понеділка місяця безперевно за її місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язано ОСОБА_3 забезпечити надання дитини ОСОБА_2 для зустрічей дитини з матір`ю у встановлений судом графік побачень. Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.07.2024 зазначену постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

На виконання постанови Київського апеляційного суду від 18.03.2024 Володарським районним судом Київської області 31.05.2024 у справі № 940/448/23 було видано відповідний виконавчий лист, за яким 16.08.2024 старшим державним виконавцем Дарницького відділу ДВС Ковтун В.-М.С. відкрито ВП № 75371998.

У подальшому 14.03.2025 названим державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», що надалі була скасована постановою про перевірку законності виконавчого провадження від 20.06.2025. Відповідно, державним виконавцем 23.06.2025 винесено постанову про відновлення ВП № 75371998, яку направлено сторонам виконавчого провадження та органу якому повернуто виконавчий документ до Володарського районного суду Київської області із зобов`язанням у місячний строк з дня надходження постанови пред`явити його до виконання; на виконання постанови виконавчий лист було пред`явлено до виконання 22.07.2025, отримано державним виконавцем 31.07.2025.

З липня 2025 року державним виконавцем Дарницького відділу ДВС Ковтун В.-М.С. направлялись запити з метою залучення спеціалістів (психологів, медіаторів тощо) під час проведення виконавчих дій через виявлення небажання малолітньої дитини ОСОБА_2 спілкуватись з матір`ю, що підтверджено, зокрема, доданими до письмових заперечень державного виконавця і Боржника доказами.

Та обставина, що названа дитина під час проведення виконавчих дій не бажає брати участь у цих діях і спілкуватись з матір`ю Стягувачем ОСОБА_1 , визнається всіма

учасниками провадження, а тому не підлягає доказуванню згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України. Натомість причини такої поведінки дитини сторони називають різні, звинувачуючи в цьому один одного.

Так, 20.04.2026 головним державним виконавцем за участю понятого ОСОБА_4 було проведено перевірку виконання рішення суду та встановлено, що у цей день Боржником ( ОСОБА_3 ) забезпечено надання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 для зустрічі з матір`ю Стягувачем ОСОБА_1 , перешкод для спілкування зі Стягувачем не чинив. Дитина виражала свою відмову спілкуватися з матір`ю, просила поїхати додому, про що складено відповідний Акт державного виконавця (т. 1 а.с. 126). При цьому, як зазначено в Акті, понятий та адвокат (представник) Боржника «Грубська» не чинили перешкод, перебували на дистанції під час проведення виконавчих дій.

Наведене в згаданому Акті, зокрема, щодо присутності/відсутності сторонніх осіб під час проведення 20.04.2026 виконавчих дій стороною Стягувача (Заявницею) не спростовано; жодних доказів на підтвердження будь-яких порушень до скарги не додано.

Суд не бере до розгляду як неналежні (стаття 77 ЦПК України) надані учасниками справи, зокрема Боржником, інші письмові докази, які, на переконання суду, становлять предмет дослідження в інших справах між тими ж сторонами, зокрема, у межах «основної» справи № 940/448/23 за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, в якій, як повідомлялось учасниками в судовому засіданні, проводилась вже судово-психологічна експертиза (ухвала суду від 30.07.2024 у справі № 940/448/23), а також докази, що мали б бути дослідженні під час визначення судом заходів забезпечення зазначеного позову і встановлення графіку побачень з дитиною, а так само висновок органу опіки і піклування, що є предметом дослідження й оцінки в сукупності з іншими доказами в справі відносно позбавлення батьківських прав та який носить для суду рекомендаційний характер.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 ЦПК України (стаття 81 ЦПК України); кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (стаття 12 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша, друга статті 2 ЦПК України).

Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

За визначенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права (частина перша статті 447-1 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України, частина шоста статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №904/7326/17 зазначено, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до процесуального закону, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово виснувала в своїх постановах, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 990/345/20).

Тобто бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права та інтереси особи в тому разі, якщо певні дії повинні, але не вчиняються суб`єктом владних повноважень на реалізацію покладеної на нього компетенції (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 990/117/22).

Питання щодо виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною врегульовано, зокрема, статтею 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», розділом ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (зі змінами, далі Інструкція № 512/5).

Будь-який сімейний спір стосовно дитини дійсно має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини (зокрема, постанова Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 712/11457/19).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно із частиною другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Аналіз положень чинного законодавства України з питань примусового виконання рішень дає підстави дійти висновку, що порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права, справедливості, об`єктивності.

Водночас, Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено механізму, порядку, методики чи комплексної стратегічної моделі виконання рішень, що були покладені на державного виконавця всупереч установленим межам повноважень, функціональному призначенню та чітко визначеним законом обов`язкам. Тобто такі дії не входять до повноважень державного виконавця, адже останній зобов`язаний діяти виключно на підставі Закону України «Про виконавчого проведення», не перевищуючи наданих законом владних повноважень.

Враховуючи встановлені у справі обставини, норми матеріального права, судом під час розгляду справи на підставі поданих учасниками належних і допустимих доказів не було встановлено дій Боржника, спрямованих на перешкоджання матері спілкуватися з дитиною, а неможливість виконання судового рішення щодо спілкування дитини з матір`ю 20.04.2026 було обумовлено небажанням дитини спілкуватися із Заявницею (відсутність контакту дитини з матір`ю), що може бути усунуто шляхом залучення психолога з метою проведення соціальної і психологічної роботи з дитиною та батьками. Відтак, доводи поданої до суду скарги Заявниці про протиправну бездіяльності державного виконавця не знайшли свого підтвердження, а тому є безпідставними.

Аналогічного висновку за аналогічних обставин у справі за аналогічною скаргою Заявниці у межах цієї ж справи № 940/448/23 дійшов Київській апеляційний суд у постанові від 05.02.2026 (апеляційне провадження № 22-ц/824/4870/2026) та у постанові від 28.05.2026 (апеляційне провадження № 22-ц/824/10018/2026).

Відповідно до частини третьої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Питання щодо судових витрат судом не вирішується, оскільки окремими учасниками справи було заявлено лише вимоги про стягнення таких судових витрат та визначено попередньо орієнтовний розмір цих витрат. Тому суд вбачає необхідним встановити учасникам справи передбачений законом п`ятиденний строк для подання доказів понесених витрат (частина восьма статті 141 ЦПК України) та визначити порядок розгляду відповідних заяв про стягнення судових витрат, у разі подання таких, для ухвалення додаткового рішення згідно з частиною третьою статті 270 ЦПК України.

Відповідно до статей 2, 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» та керуючись статтями 2-4, 10, 12, 13, 124, 133, 134, 141, 258-260, 268, 270, 351-355, 450, 451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність та дії державного виконавця Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ковтун Владислави-Марії Сергіївни у виконавчому провадженні № 75371998.

Встановити учасникам справи п`ятиденний строк для подання суду доказів на підтвердження судових витрат з відповідною заявою про ухвалення додаткового судового рішення, а саме: до 15.06.2026, роз`яснивши, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (частина третя статті 134 ЦПК України). Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, з доказами на доведення неспівмірності таких витрат можуть бути подані до суду не пізніше 17.06.2026 (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

У разі надходження до суду від учасників справи заяв про ухвалення додаткового судового рішення з доказами на підтвердження судових витрат, що підлягають розподілу між сторонами, таке додаткове судове рішення буде ухвалено судом без повідомлення учасників справи протягом десяти днів після визначеного судом останнього дня подання таких заяв, тобто до 25.06.2026 (частина третя статті 270 ЦПК України).

Направити копії повної ухвали суду учасникам справи.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано; у разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копія скороченої ухвали суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення ухвали.

Повний текст ухвали складено 15.06.2026.

Суддя Л.А. Макаренко