Рішення № 137370341, 12.06.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 727/4794/25

провадження 2/287/1020/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшла за підсудністю цивільна справа 727/4794/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (надалі позивач, ТОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 (надалі ОСОБА_1 , відповідачка, позичальник) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 18.05.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 140712. Кредитний договір складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування Позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів Кредитодавця розміщеної на сайті за посиланням: https://finx.com.ua. Зокрема, згідно з Правилами, до укладення Кредитного договору, відповідачці для ознайомлення в особистий кабінет надано Паспорт споживчого кредиту у вигляді додатку до оферти/проекту кредитного договору. Під час реєстрації, відповідно до встановленого порядку та інструкцій, розміщених на сайті Кредитодавця, відповідачка пройшла процедуру встановлення особи та підтвердження її достовірності, надавши необхідні персональні дані для укладення Кредитного договору. Первісний кредитор здійснив ідентифікацію та верифікацію відповідачки на підставі отриманих від неї відомостей та документів, а також за допомогою системи BankID НБУ, що було передбачено та погоджено умовами Кредитного договору. Відповідачка приєдналася до публічної частини, прийняла умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами. При укладенні Кредитного договору між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 погоджені розмір кредиту, грошова одиниця, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки на укладення електронного Кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. З огляду на викладене, відповідачка під час укладення Кредитного договору ознайомилася з його текстом та змістом, зокрема з графіком щомісячних платежів за кредитним договором та паспортом споживчого кредиту, жодних заперечень щодо уточнення або зміни викладення умов Кредитного договору відповідачкою не висловлювалося, а також вона погодилася, що зміст Кредитного договору не порушує її законних прав та інтересів, що підтверджується її електронним підписом. На виконання умов Кредитного договору, 18.05.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (Первісний кредитор) ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 відповідачки, що у свою чергу, свідчить доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію Первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Довідкою про перерахування коштів. Згідно з умовами Кредитного договору відповідачка зобов`язалася вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом у порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, відповідачка не виконала свого обов`язку та не повертала наданий їй Кредит в строки, передбачені Кредитним договором. 10.10.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено Договір факторингу № 10102024, згідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором № 140712 від 18.05.2024. Відповідно до витягу з Реєстру Боржників за Договором факторингу № 10102024 від 10.10.2024 та Акту приймання-передачі Реєстру боржників до Договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024 до ТОВ «ФК «Кредіплюс» перейшло право вимоги за Кредитним договором № 140712 від 18.05.2024. Нарахування відсотків за Кредитним договором здійснювалося виключно Первісним кредитором ТОВ «ФК «Кредіплюс». Враховуючи те, що відповідачка не виконувала умови взятого на себе зобов`язання за Кредитним договором, у неї виникла заборгованість у розмірі 10113,88 грн, яка складається із: 6057,08 грн заборгованість по кредиту; 3755,80 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 301,00 грн заборгованість по комісії. Зазначену суму заборгованості представник позивача просить стягнути з відповідачки, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи: судовий збір в розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Русину М.Г.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.

На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація стосовно зареєстрованого місця проживання відповідачки по справі ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 05.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк».

30.03.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів, від Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» надійшла запитувана судом інформація.

12.06.2026 представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить провести розгляд позовної заяви за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка у судові засідання на розгляд справи 02.04.2026 та 12.06.2026 не з`явилась та не повідомила про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, у встановленому законодавством порядку, шляхом направлення на її адресу судової повістки та опублікування оголошення про розгляд справи на веб-сайті суду, що стверджується матеріалами справи. Заяву про відкладення розгляду справи та відзив на позов відповідачка до суду не надала.

Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки, відповідачка в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала, жодних заяв та клопотань до суду не надіслала та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідив матеріали справи, вирішив питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин та дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.05.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 140712 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с. 21-24).

Кредитний договір складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування Позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів Кредитодавця розміщеної на сайті за посиланням: https://finx.com.ua. Зокрема, згідно з Правилами, до укладення Кредитного договору, відповідачці для ознайомлення в особистий кабінет надано Паспорт споживчого кредиту у вигляді додатку до оферти/проекту кредитного договору.

Відповідачка приєдналася до публічної частини, прийняла умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний Кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом 9132а6е3.

Відповідно до умов зазначеного Кредитного договору, Кредитодавець надав відповідачці грошові кошти, шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 відповідачки. Сума кредиту 6945,00 грн., яка надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в такому порядку: у розмірі 5000,40 грн., у національній валюті, у розмірі 1944,60 грн. шляхом погашення заборгованості позивальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 586,00% річних. Тип процентної ставки фіксована. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Комісія за надання кредиту складає 1944,60 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 28,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 70 днів з 18.05.2024 (дата надання кредиту) по 27.07.2024.

Отже, при укладенні Кредитного договору між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачкою узгоджені розмір кредиту, грошова одиниця, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідачки на укладення електронного Кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того, відповідачка ознайомлена з умовами кредитування, розміром відсотків, тощо, про що свідчить її електронний підпис у Паспорті споживчого кредиту від 18.05.2024. (а.с.26-27).

Відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору.

Із матеріалів справи вбачається, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов Договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Згідно з ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (Первісний кредитор) свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало відповідачці грошові кошти у розмірі, передбаченому умовами Договору, шляхом перерахування на банківську картку відповідачки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (а.с. 55).

Слід зазначити, що відповідно до інформації Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» в період з 18.05.2024 по 23.05.2024 на картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , надійшли кошти у загальному розмірі 5000,40 грн. (а.с. 102).

У порушення положень Договору, відповідачка користуючись коштами наданими їй ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (Первісний кредитор) не виконала своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання, не вносила платежі, передбачені умовами Договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом тощо.

У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов Договору у відповідачки утворилася заборгованість за Кредитним договором.

Судом встановлено, що зазначений Кредитний договір відповідачкою не оспорювався, у передбаченому законом порядку не визнаний недійсним/нікчемним. Доказів протилежного суду не надано.

10.10.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» було укладено Договір факторингу № 10102024, згідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за Кредитним договором № 140712 від 18.05.2024 (а.с. 57-63).

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог № 2 від 06.11.2024 до Договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024 та Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 2 від 06.11.2024 до Договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024 до ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» перейшло право вимоги за Кредитним договором № 140712 від 18.05.2024 на суму 10113,88 грн. (а.с. 34,62).

Нарахування відсотків за Кредитним договором здійснювалося виключно Первісним кредитором ТОВ «ФК «Кредіплюс». Підготовлений ним розрахунок заборгованості долучено до позовної заяви. Сума заборгованості, право вимоги щодо якої було відступлено позивачу ТОВ «Фінансова компанія «Ейс», відображена у Реєстрі прав вимоги № 2 від 06.11.2024.

За загальним правилом зобов`язання виконуються тими самими особами, які були кредитором і боржником під час їх виникнення. Але законодавство передбачає можливість заміни осіб (як кредитора, так і боржника) при збереженні предмета і змісту зобов`язання. Стосовно обсягу прав, що переходять до нового кредитора, Цивільний Кодекс України у ст. 514 закріплює правило, згідно з яким до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов`язанні, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладеного Договору, а тому до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», перейшло право вимоги за Кредитним договором № 140712 від 18.05.2024, і ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» є новим кредитором у зобов`язанні, позичальником у якому є відповідачка ОСОБА_1 .

У позовній заяві зазначено, що всупереч умовам Кредитного договору, ОСОБА_1 не виконала свого зобов`язання перед позивачем. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.

Згідно із карткою обліку виконання договору № 140712 від 18.05.2024 відповідачки ОСОБА_1 , сформованого ТОВ «ФК «Кредіплюс» (Первісний кредитор), заборгованість становить у загальному розмірі 10113,88 грн, яка складається із: 6057,08 грн заборгованість по кредиту; 3755,80 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 301,00 грн заборгованість по комісії (а.с.31-32).

Зазначена заборгованість підтверджується Випискою з особового рахунку за Кредитним договором № 140712 від 18.05.2024 (а.с.33).

Відтак суд дійшов висновку, що знаходить своє підтвердження обставина наявності у відповідачки перед позивачем заборгованості за Кредитним договором № 140712 від 18.05.2024 у розмірі 9812,88 грн, яка складається із: 6057,08 грн. заборгованості по кредиту; 3755,80 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за комісією в сумі 301,00 грн, суд зазначає наступне.

10.06.2017 набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено у такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» із набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10.05.2007 № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Пунктом 5 Правил про споживчий кредит передбачено, що банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно із додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 461/2857/20.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частиною 1 та частиною 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

У Кредитному договорі № 140712 від 18.05.2024 відповідачка ОСОБА_1 погодила комісію за надання кредиту у розмірі 1944,60 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 28,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, а також погодила знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту, що складає 1,00 грн, стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту, що складає 100,00 грн (розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено), проте позивач не роз`яснив, за які конкретні розрахунково-касові дії з відповідачки буде взята комісія за управління та обслуговування кредиту. Розмір комісії за управління та обслуговування кредитної заборгованості встановлено без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку послуг з управління та обслуговування кредиту, їх погодження з відповідачкою при укладенні Кредитного договору.

Зазначені умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, а також не визначають найменування таких послуг, а отже, фактично передбачають виключно платні послуги з обслуговування кредиту. При цьому до таких платних послуг, зокрема, слід відносити й послуги щодо надання споживачеві, на його вимогу, не частіше одного разу на місяць інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, а також надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, у тому числі інформації про платежі за цим договором, які сплачені або підлягають сплаті, дати чи періоди сплати та умови такої сплати (за можливості зазначення відповідних умов у виписці).

Разом із тим, включення зазначених послуг до платних суперечить вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких надання таких послуг здійснюється безоплатно.

З урахуванням положень ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови кредитного договору про встановлення комісії за управління та обслуговування кредиту є нікчемними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23.

Таким чином, підстав для стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованості за комісією, пов`язаною з управлінням та обслуговуванням кредиту, не вбачається.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно з ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У порушення зазначених норм законодавства та умов Договору відповідачка зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконала.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

За правилами ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На час розгляду справи судом відповідачкою не надано відомостей, які б свідчили про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за Кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідачки від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 140712 від 18.05.2024 у розмірі 9812,88 грн., яка складається із: 6057,08 грн заборгованості по кредиту; 3755,80 грн. заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» слід відмовити з підстав, наведених у мотивувальній частині цього рішення.

Матеріали справи означених вище висновків суду не спростовують.

Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилом частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову інші судові витрати, серед яких витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції № 9909 від 21.04.2025 в сумі 2422,40 грн. (а.с. 1), який відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (9812,88 грн. з 10113,88 грн., що становить 97,02 %), а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2350,21 грн. (2422,40 грн. х 97,02 % ).

Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн, суд зазначає наступне.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частинами 1, 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат .

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано договір про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025 між ТОВ «ФК «ЕЙС» та АБ «Тараненко та партнери» (а.с. 63-64); додаткову угоду № 6 до Договору про надання правничої допомоги № 04/02/25-01 від 04.02.2025 (а.с. 36-37); протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги (а.с. 64); акт прийому-передачі наданих послуг (а.с. 10).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведених норм права, конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, розміру наданої правової допомоги та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про стягнення на його користь із відповідача понесених витрат на правову допомогу підлягає до часткового задоволення, та з відповідача на його користь слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 513, 517, 525, 526, 530, 598, 610-612, 615, 617, 626, 629, 638, 639, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 140712 від 18.05.2024 у розмірі 9812 (дев`ять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 88 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2350 (дві тисячі триста п`ятдесят) грн. 21 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005.

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. В. Винар