Рішення № 137369999, 05.06.2026, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2666/25

Провадження № 2-а/163/3/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді Шеремети С.А.,

з участю секретаря Голядинець О.В.,

представника позивача Барилюка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Волинської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинської області про визнання протиправною і скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху,

в с т а н о в и в :

У позовній заяві позивач просить визнати протиправною і скасувати постанову інспектора відділення поліції № 1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області від 24.11.2025 у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 815398 про накладення на ОСОБА_1 стягнення за ч.2 ст.126, ч.5 ст.121, ч.1 ст.121 КУпАП.

Вимоги обґрунтовано тим, що згідно постанови серії БАД № 815398 від 24.11.2025 ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Вайпер", номерний знак НОМЕР_1 , немаючи права керування таким транспортним засобом, керував без мотошолому та без полісу страхування, чим порушив п.2.1.а, 2.3, 2.4.ґ ПДР України відповідальність, за які передбачена ч.2 ст.126, ч.5 ст.121, ч.1 ст.121 КУпАП. До оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не долучено жодних доказів про вчинення ним зазначених у ній правопорушень. Вважає. що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, є безпідставною. Вказав, що за обставин вказаних у протоколі транспортним засобом він не керував та не мав статусу водія, а тому у нього не виникало прав та обов`язків водія, передбачених ПДР.

У судовому засідання представник позивача Барилюк А.А. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити повністю та скасувати винесену постанову щодо ОСОБА_1 .

Представник відповідача в судове засідання не з`явилась, надіславши на адресу суду відзив, в якому зазначила, що проти задоволення позову заперечує, вважає вимоги позивача безпідставними та такими, щодо задоволення не підлягають. Крім цього, просила розгляд справи проводити без її участі.

Аналізом доказів по справі суд встановив наступні фактичні обставини.

Згідно копії постанови від 24.11.2025 у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 815398, встановлено, що ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення за ч.2 ст.126, ч.5 ст.121, ч.1 ст.121 КУпАП та накладено штрафу в розмірі 3400 грн.

Зі змісту цієї постанови вбачається, що підставою для її винесення слугувало те, що позивач ОСОБА_1 24.11.2025 по вулиці Соборності в місті Любомль керував транспортним засобом "Вайпер", номерний знак НОМЕР_1 , немаючи права керування таким транспортним засобом, керував без мотошолому та без полісу страхування, чим порушив п.2.1.а, 2.3, 2.4.ґ ПДР України.

Позивач заперечує факт керування транспортним засобом, що відповідно не ставить його у статус водія, а тому і не зобов`язує дотримуватись прав та обов`язків водія, передбачених ПДР.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків працівники поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали послідовні свідчення, що під час патрулювання м. Любомль виявили водія мопеда без мотошолома. З метою зупинки правопорушника вони здійснили розворот службового автомобіля та під`їхали до території АЗС, де водій уже зупинився. Свідки зазначили, що автомобільний відеореєстратор не зафіксував момент руху через напрямок камери під час розвороту, однак вони безперервно спостерігали за водієм з відстані 5070 метрів. На території АЗС інших мопедів чи сторонніх осіб не було, що виключає помилку в ідентифікації водія, яким виявився ОСОБА_1 .

На місці події встановили відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія та страхового поліса, за що склали відповідну постанову. Правопорушник свою вину визнав повністю, заперечень не висловлював, що фіксувалося на боді-камеру. Пояснення від працівників АЗС не відбиралися через визнання вини водієм. Об`єктивні технічні причини відсутності відеозапису руху з автомобільного реєстратора не спростовують факт керування, оскільки він підтверджується безпосереднім візуальним сприйняттям патрульних та первинними поясненнями самого ОСОБА_1 .

Зважаючи на докази, які містяться в матеріалах справи, та встановлені судом обставини, що мають значення для вирішення спору, а також приймаючи до уваги те, що дотримання Правил дорожнього руху є невід`ємною частиною організації процесу дорожнього руху, суд дійшов висновку, що вказані в оскаржуваній постанові обставини про адміністративні правопорушення мали місце.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Доводи позивача про невчинення правопорушень, на відсутність будь-яких доказів, повністю спростовуються дослідженим відеозаписом події та показами допитаних в судовому засіданні свідків.

Щодо доводів сторони захисту про недоведеність факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Сторона захисту стверджувала, що на наявному відеозаписі відсутній момент руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а відтак факт керування ним транспортним засобом не доведений належними та допустимими доказами.

Разом з тим такі доводи спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Так, із відеозапису події вбачається, що сам ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції повідомив, що мав намір заправити транспортний засіб, однак, побачивши працівників поліції, повернувся назад та сховався.

Зазначені пояснення за своїм змістом узгоджуються з версією працівників поліції щодо безпосереднього спостереження ними руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Суд також враховує, що доказами у справі можуть бути не лише технічні засоби фіксації, а й показання свідків, яким суд надає оцінку нарівні з іншими доказами. Допитані у судовому засіданні працівники поліції послідовно та узгоджено підтвердили, що безпосередньо спостерігали рух транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 . Той факт, що момент руху не був зафіксований на бодікамеру, сам по собі не свідчить про його відсутність та не спростовує показань свідків, які безпосередньо сприймали зазначені обставини.

Крім того, після зупинки транспортного засобу працівниками поліції було встановлено особу ОСОБА_1 та з`ясовано, що він не має посвідчення водія відповідної категорії і, відповідно, права на керування транспортними засобами. Зазначена обставина об`єктивно пояснює його поведінку, спрямовану на уникнення контакту з працівниками поліції після того, як він помітив їхню присутність.

За таких обставин суд доходить висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджується сукупністю належних, допустимих та взаємоузгоджених доказів, а доводи сторони захисту в цій частині є безпідставними.

Крім цього, посилання сторони захисту на те, що рух територією АЗС не є дорожнім рухом, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм законодавства та відхиляються судом з огляду на таке.

Територія автозаправної станції відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху України належить до прилеглої території.

Разом з тим, зазначена обставина сама по собі не виключає факту керування транспортним засобом та не звільняє особу від обов`язку дотримання вимог ПДР України. За змістом п. 1.1 ПДР України, ці Правила мають обов`язковий характер і поширюються на всю територію України. Відтак, рух транспортних засобів як на дорогах загального користування, так і на прилеглих територіях (включаючи закриті території, що прямо вказано в п.1.1 ПДР), повинен ґрунтуватися на неухильному виконанні вимог цих Правил.

Отже, здійснення руху транспортного засобу територією автозаправної станції не виводить особу з-під дії Правил дорожнього руху та не свідчить про відсутність факту керування транспортним засобом.

Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. п.1.3,1.9 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.1.а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Пункт 2.3 ПДР України зобов`язує водія для забезпечення безпеки дорожнього руху, поміж іншого, під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.

Згідно п.2.1.ґ ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат Зелена картка (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування Зелена картка

За змістом ч. 5 ст. 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

За змістом ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Частиною 2 ст.126 КУпАП визначено, що за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов`язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Надані відповідачем докази на підтвердження правомірності оскарженої позивачем постанови є належними, достовірними та достатніми доказами у розумінні статей 73, 75, 76 КАС України.

Доводи позивача про невчинення ним адміністративного правопорушення, оскільки він не керував транспортним засобом є необґрунтованими та спростовані під час розгляду справи.

Враховуючи, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, належними доказами доведено правомірність свого рішення, суд визнає не обґрунтованим позовні вимоги ОСОБА_1 та приходить до висновку, що позовна заява задоволенню не підлягає.

керуючись ст.ст.242-247, 286 КАС України,

у х в а л и в :

Постанову інспектора відділення поліції № 1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області від 24.11.2025 у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 815398 про накладення на ОСОБА_1 стягнення за ч.2 ст.126, ч.5 ст.121, ч.1 ст.121 КУпАП залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 про скасування цієї постанови та закриття провадження в справі без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складення повного тексту рішення.

Інформація про сторін:

позивач ОСОБА_1 ; місце проживання АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач Головне управління Національної поліції у Волинській області; місце знаходження - вулиця Винниченка 11, місто Луцьк; код ЄДРПОУ 40108604.

Дата складання повного тексту рішення 09 червня 2026 року.

Головуючий: суддя С.А.Шеремета